ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2023 року м. Житомир справа № 240/29988/23
категорія 1060300000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
з участю секретаря судового засідання Федорчук Д.В.,
представника позивача Сачок Д.В., представників відповідача Вербенця О.П., Мартинюка Я.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у прийнятті рішення про виключення з обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов при військовій частині НОМЕР_1 Озерненського гарнізону майора запасу ОСОБА_1 з загальної та першочергової черги у складі сім'ї - дві особи (він, син - 2012 р.н.);
- скасувати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 . оформлене протоколом від 28.04.2023 №6 в частині виключення з обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов при військовій частині НОМЕР_1 (Озерненського гарнізону та пункт 11 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.05.2023 № 253 ад «Про затвердження протоколу засідання житлової комісії військової частини від 28.04.2023 №6;
- зобов'язати житлову комісію військової частини НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 та членів його сім'ї у складі двох осіб на квартирному обліку в загальну чергу з 28.12.2015, в першочергову чергу з 15.11.2017.
В обґрунтування позову зазначає, що на час звільнення з військової служби у запас, у зв'язку із закінченням строку контракту ОСОБА_1 мав стаж військової служби понад 20 років та був зарахований разом із сім'єю на квартирний облік з 28.12.2015, а тому відсутні підстави для зняття ОСОБА_1 та членів його сім'ї з квартирного обліку військовослужбовців.
Ухвалою від 25.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву (а.с.64-67), в якому просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що на момент звільнення позивача з військової служби у 2019 році, діяла норма закону, яка не включала в себе зазначену в позові підставу для отримання права на залишення перебування на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, а саме звільнення зі служби у зв'язку із закінченням строку контракту, тому, житловою комісією військової частини НОМЕР_1 , було прийняте відповідне законне рішення по відношенню до громадянина ОСОБА_1 щодо виключення останнього з квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов у військовій частині НОМЕР_1 у відповідності до чинного законодавства на момент звільнення позивача з військової служби.
Позивач відповіді на відзив не надав.
В судовому засіданні:
- представник позивача просила позов задовольнити в повному обсязі;
- представники відповідача щодо задоволення позову заперечували та зазначили, що після звільнення зі служби позивач не мав права перебувати на квартирному обліку при військовій частині, тому і було прийнято спірне рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, майор ОСОБА_1 станом зі складом сім'ї два чоловіка (він, син 2012 р.н.) перебував на квартирному обліку в загальній черзі з 28.12.2015 та в першій черзі з 15.11.2017 при військовій частині НОМЕР_1 на яких був залишений після звільнення зі служби (а.с.34-36).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.09.2019 № 199 майор ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, як звільнений у запас відповідно до підпункту "а" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" при календарній вислзі позивача в ЗСУ 28 років 08 місяців (а.с. 37-38).
Станом на 01.06.2023 календарна вислуга позивача в ЗСУ становить 29 років 4 місяці (а.с. 40).
Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 оформленим протоколом засідання житлової комісії від 28.04.2023 №6 майора ОСОБА_1 та членів його сім'ї виключено з обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов при військовій частині НОМЕР_1 та знято з загальної та першочергової черги (а.с.42-43).
03.05.2023 наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 253ад затверджено протокол засідання житлової комісії від 28.04.2023 № 6 та виключено з обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов при військовій частині НОМЕР_1 , майора запасу ОСОБА_1 з загальної та першочергової черги складом сім'ї дві особи (він, син -2012 р.н.).
Не погоджуючись зі спірним наказом, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону №2011-ХІІ).
Згідно із статтею 1-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону № 2011-ХІІ).
Частиною 1 статті 12 Закону № 2011-ХІІ визначено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті (абзац четвертий ч.1статті 12 Закону № 2011-ХІІ).
Абзацом першим частини 9 статті 12 Закону №2011-ХІІ визначено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров'я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв'язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла.
Отже, зазначеним законом держава взяла на себе обов'язок забезпечення військовослужбовців (військовослужбовців запасу) жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення, зокрема, військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР (тут і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних відносин; далі -ЖК), іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Як передбачено частиною першою статті 9 ЖК громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.
Відповідно до положень статей 9, 43 ЖК громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік.
Згідно із статями 48,49 ЖК жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки. Понад норму жилої площі окремим категоріям громадян надається додаткова жила площа у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів.
Відповідно статті 12 Закону № 2011-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 03.08.2006 № 1081 затвердив Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок №1081), який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, посади в яких комплектуються військово-службовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.
Згідно із пунктом 3 Порядку №1081 військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
У відповідності до пункту 29 Порядку №1081 військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.
Як слідує зі змісту пункту 9 статті 12 Закону №2011-ІІ та пункту 29 Порядку №1081 особа, яка звільнена з військової служби в запас або у відставку, має право на залишення на квартирному обліку з підстав, перелік яких є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Однак, пункт 30 Порядку №1081 передбачає випадки, коли військовослужбовці знімаються з обліку громадян, які потребують поліпшені житлових умов, а саме у разі: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; 2) засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; 3) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; 4) подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; 5) в інших випадках, передбачених законодавством.
Отже, військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже і на грошову компенсацію, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку №1081.
Пунктом 4 наказу МО України від 31.07.2018 № 380 "Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями" встановлено, що: за військовослужбовцями та членами їх сімей в тому числі звільненими з військової служби в запас або відставку, які були зараховані на облік військовослужбовців та членів їх сімей, що потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності цим наказом, зберігається дата зарахування на облік для забезпечення житлом для постійного проживання (за результатами інвентаризації облікових справ); рішення житлових комісій військових частин, об'єднаних житлових комісій, які були прийняті до набрання чинності цим наказом, реалізуються із урахуванням вимог вищезазначеної Інструкції.
Як було зазначено вище, підстави зняття з обліку військовослужбовців наведені у пункті 30 Порядку №1081.
При цьому суд зазначає, що частиною першою статті 26 Закону України № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:
а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби;
б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.
Системний аналіз зазначених норм Закону № 2232-XII дає підстави дійти висновку, що у словосполученні «звільнення з військової служби у запас або у відставку за віком, станом здоров'я», що міститься у пункті 9 статті 12 Закону № 2011-ХІІ такі умови як вік і стан здоров'я, відносяться виключно до поняття «звільнення у відставку», як варіанту (способу) звільнення з військової служби, і жодним чином не відноситься до поняття «звільнення у запас».
Таким чином, у разі звільнення військовослужбовця в запас та наявністю у нього більше 20 років календарної вислуги за відсутності підстав для зняття його з обліку, наведених у пункті 30 Порядку № 1081, за такою особою зберігається право на перебування на обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №683/2271/18 (провадження № 61-17465св19).
З огляду на наведене, рішення житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом від 28.04.2023 №6 в частині щодо позивача, та наказу командира цієї частини від 03.05.2023 №253ад щодо позивача є протиправними та підлягають скасуванню, а позивач та члени його сім'ї - поновленню на квартирному обліку при військовій частині.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу в сумі 15000 грн., яка підтверджується Договором про надання правової допомоги № 58 від 30.06.2023 між позивачем та Адвокатським бюро "Віталія Рудика "Юстеко" (а.с.45-52), додатковою угодою № 1 до вказаного договору (а.с.53-54), актом приймання-передачі послуг № 1-10/10/23 від 10.10.2023 до вказаного договору (а.с.56), квитанцією АТ КБ "Приватбанк" про сплату Адвокатському бюро "Віталія Рудика "Юстеко" 15000 грн відповідно до вказаного акту, ордером на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Сачок Д.В., який виданий Адвокатським бюро "Віталія Рудика "Юстеко" (а.с.70).
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст. 139 КАС України).
За правилами частини сьомої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 132 КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати (зокрема, витрати на професійну правничу допомогу) підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За змістом частини другої статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частин 6, 7 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами; обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд звертає увагу, що відповідач клопотання зменшити розмір витрат на правничу допомогу не подавав, тобто вважав, що витрати позивача на правничу допомогу в сумі 15000 грн співмірні зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, значенням справи для сторони.
Також суд зауважує, що справа має велике значення для позивача, оскільки спірними рішеннями його та членів його сім'ї було позбавлено можливості отримати житло як військовослужбовцю запасу який має вислугу понад 20 років.
Враховуючи наведене, приписи статей 134, 139 КАС України, задоволення позову, судові витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом від 28.04.2023 №6, і наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 03.05.2023 № 253ад в частині щодо виключення з обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов при військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_1 та членів його сім'ї.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 та членів його сім'ї на квартирному обліку при військовій частині НОМЕР_1 в загальній черзі з 28.12.2015 та в першій - з 15.11.2017.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в сумі 15000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Семенюк
Повне судове рішення складене 08 грудня 2023 року