Україна
Донецький окружний адміністративний суд
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2023 року Справа№200/6084/21
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов
ОСОБА_1
до відповідачів:
1.Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил
2.Третьої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих
прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих)
про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та
скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил (ЄДРПОУ 39969443, юридична адреса: 84333, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Маяковського, 21), Третьої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (юридична адреса: 01011, м. Київ, вул.. Різницька, 13/15) про визнання протиправним та скасування рішення від 19.11.2020 року № 66 “Про неуспішне проходження прокурором атестації”, визнання протиправним та скасування наказу від 12.03.2021 року № 127 про звільнення з посади військового прокурора Маріупольського гарнізону Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил, зобов'язання поновити на посаді військового прокурора Маріупольського гарнізону Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил або на рівнозначній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 15.03.2021 року, допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення у місячних строк з дати набрання рішенням суду законної сили, стягнення моральної шкоди у сумі 300000 гривень.
Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що відповідач, як вважає позивач, приймаючи рішення про неуспішне проходження атестації, діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення.
Зазначає, що Закон України "Про прокуратуру" не передбачає такої підстави звільнення прокурора.
Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У відзиві на адміністративний позов відповідач 1 вказав на його безпідставність та зазначив, що приймаючи рішення про неуспішне проходження атестації, діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення.
Вказує, що обов'язковою умовою для призначення прокурорів до органів прокуратури є успішне проходження ними атестації, та відсутність відповідного успішного рішення виключає можливість переведення його на посаду прокурора, та як наслідок позивач підлягав звільненню з органів прокуратури.
Зазначає, що позивач за власною ініціативою виявив бажання звільнитись з військової служби, що і потягло за собою припинення правовідносин з органами прокуратури.
Враховуючи наведене, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату. та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача 1 у судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав відзив та заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив та заяву про розгляд за його участю не надав.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з'ясував наступні обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 , з 01.09.2014 року по 13.03.2021 року працював в органах прокуратури на різних посадах.
У зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-ІХ, яким запроваджене реформування системи органів прокуратури розпочалася атестація, яка проводиться у порядку, передбаченому законодавством.
За результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора ОСОБА_1 набрав 62 бала, що є менше встановленого пунктом 4 розділу ІІ Порядку прохідного балу (70) для успішного складання іспиту.
19.11.2020 року Третьою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) прийняте рішення № 66 «Про неуспішне проходження прокурором атестації», згідно якого ОСОБА_1 визнаний таким, що неуспішно пройшов атестацію.
Наказом Міністра оборони України від 25.01.2021 року № 22 ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Наказом в.о. керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил від 12.03.2021 року № 127к ОСОБА_1 виключений зі списків обобового складу військової прокуратури об'єднаних сил, усіх видів забезпечення та нправлений для зарахування на військовий облік до Маріупольського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Донецької області, як такий, що звільнений з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Правову основу проходження військової служби становить ст. 65 Конституції України, згідно якої захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Конституційний обов'язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» є військовим обов'язком.
Військовий обов'язок, крім іншого, включає проходження військової служби.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Основним нормативно-правовим актом, що регулює проходження військової служби, є Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає проходження в Україні військової служби.
Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві (ч. 7 ст. 6 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Згідно ч. 4 ст. 27 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції до 29.09.2019; далі - Закон № 1697-УІІІ) посади військових прокурорів та відповідні їм військові звання включаються в переліки військових посад.
Військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань можуть бути відряджені до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі. Перелік посад, що заміщуються військовослужбовцями у таких державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних навчальних закладах, затверджується Президентом України (ч. 10 ст. 6 Закону України України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Стаття 3 КЗпП України визначає, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Військовослужбовці не перебувають у трудових з державними органами, підприємствами, установами, державними та комунальними навчальними закладами, до яких вони були відряджені, а проходять військову службу на посадах в цих органах, установах, організаціях та навчальних закладах.
Перелік посад військових прокурорів і слідчих військових прокуратур та граничних військових звань за цими посадами, затверджений Указом Президента України від 22.09.2014 № 737/2014.
За правилами ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно ч. 4 ст. 27 Закону України «Про прокуратуру», яка діяла до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-ІХ, що набрав чинності 25.09.2019, військовими прокурорами призначалися громадяни з числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі і мають вищу юридичну освіту, за умови укладення ними контракту про проходження служби осіб офіцерського складу у військовій прокуратурі.
Таким чином, правовідносини з приводу проходження військової служби не є трудовими правовідносинами та дія норм КЗпП України, які визначають процедуру і гаранти працівників при їх звільненні, не поширюються на військовослужбовців.
Факт того, що дія КЗпП України на військовослужбовців не поширюється зазначив і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 17.10.2012 у справі № К-2330/09.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про прокуратуру» прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.
Зі змісту цієї норми вбачається, що прокурор може бути звільнений з підстав та в порядку, встановлених не лише Законом України «Про прокуратуру», а й іншими законами.
У даному випадку цим законом є Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Оскільки позивач не працював у військовій прокуратурі Маріупольського гарнізону в розумінні КЗпП України, а проходив військову службу, його звільнення з військової служби (з посади, на якій він її проходив), має відбуватися насамперед відповідно до вимог вищевказаного Закону.
Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, також розповсюджується на позивача як на військовослужбовця Збройних ОСОБА_2 .
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 13.06.2018 року у справі № 826/25061/15.
19.09.2019 року прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів з реформування прокуратури» (Закон № 113-ІХ), яким ліквідовано органи військової прокуратури, у т.ч. посади прокурорів та слідчих.
Вказаним Законом внесено зміни до Закону України «Про прокуратуру», згідно яких існування у структурі органів прокуратури військових прокуратур і відповідно військових посад, на які можуть бути призначені громадяни, що проходять військову службу, не передбачено.
Згідно п. 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» вказаного Закону № 113-ІХ прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генеральною прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Прокурори Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, які не подали у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію, неуспішно її пройшли, не надали, у разі успішного проходження атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури не переводяться та звільняються.
Таким чином, з метою реалізації передбачених Законом № 113-IX заходів в органах прокуратури, у тому числі Військовій прокуратурі об'єднаних сил (Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил) починаючи з жовтня 2019 року відбуваються нормативно-правові, структурні, кадрові зміни.
Так, відповідно до наказу Офісу генерального прокурора від 05.02.2020 № 66 «Про окремі питання забезпечення початку роботи спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері (на правах обласних прокуратур)», юридичну особу «Військова прокуратура об'єднаних сил» перейменовано в «Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил» без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та відповідно до наказу Генерального прокурора від 17.02.21 №3-ш в структурі Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил (на правах обласної прокуратури) встановлено, зокрема Маріупольську Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил (на правах окружної прокуратури), затверджено її структуру та штатну чисельність, у якій відсутні посади, на яких прокурори мають статус військовослужбовців.
Пунктом 6 розділу 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 113-ІХ усі прокурори, зокрема, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Водночас, відповідно до п. 18 розділу 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 113-ІХ прокурорам та слідчим військових прокуратур, які є військовослужбовцями і проходять військову службу за контрактом, надається право достроково припинити контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Жодних норм стосовно продовження перебування на посаді військового прокурора, у разі дострокового розірвання контракту та припинення військової служби Закон № 113-ІХ не передбачає.
Як встановлено судом, звільнення позивача з посади відбулось на підставі наказу виконувача обов'язків керівника Спеціалізованої прокуратури в військовій та оборонній сфері об'єднаних сил відповідно до повноважень, наданих п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про прокуратуру».
У даному випадку звільнення позивача з посади стало наслідком звільнення з військової служби.
Відповідно до п. 245 Положення звільнення з військової служби військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів, здійснюється посадовими особами, зазначеними в п. 153 Положення, за поданням керівників державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів, до яких вони відряджалися, без зарахування в розпорядження Міністерства оборони України.
Таким чином, позивач, добровільно звільняючись з військової служби, одночасно виявив волевиявлення про припинення правовідносин із органами прокуратури.
Відповідно до вимог п. 245 Положення, Генеральною прокуратурою України до Міністерства оборони України скеровано подання про звільнення майора юстиції позивача з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Міністром оборони України виданий наказ від 25.01.2021 № 22 (по особовому складу), яким позивача, якого відряджено до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі, звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Наказом виконувача обов'язків військового прокурора об'єднаних сил від 12.03.2021 № 127к позивач звільнений з посади прокурора на тій же підставі.
Днем закінчення військової служби для таких військовослужбовців є день, зазначений у наказі про звільнення з посади в державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, державних та комунальних навчальних закладах, до яких вони були відряджені.
Тобто, звільнення військовослужбовців з військової служби є беззаперечною підставою для прийняття рішення про їх звільнення з посад в державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, державних та комунальних навчальних закладах, до яких вони були відряджені.
Припиняючи правовідносини, пов'язані із проходженням військової служби, припиняються його правовідносини з Генеральною прокуратурою України (військовою прокуратурою Донецького гарнізону), оскільки позивач є військовослужбовцем, який відряджений до Генеральної прокуратури України, що засвідчує про первинність правовідносин військової служби по відношенню до правовідносин, які випливають із Закону № 1697-VII.
Крім того, відповідно до п. 9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ атестація прокурорів та слідчих органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ, передбачено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах.
У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації.
Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджено наказом Генерального прокурора № 221 від 03,10.2019 (далі - Порядок).
Пунктом 9 розділу І Порядку встановлено, що атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації.
Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до Порядку №221.
Відповідно до п. 10 розділу І Порядку заява, вказана у п. 9 розділу І цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15.10,2019 (включно). Заява підписується прокурором особисто.
Згідно п. 13 розд. II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ атестація прокурорів включає такі етапи;
1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному веб сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди;
2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.
Іспит у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора складався позивачем 19.11.2020 року.
Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора становить 70 балів (п. 4 розділ II наказу Генерального прокурора України №221 від 03.10.2019 року).
Оскільки позивач за наслідками складення іспиту у формі анонімного тестування у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора позивачем набрано 62 бали, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, суд вважає, що Третя кадрова комісія, ухваливши спірне рішення, яке є предметом позову, діяла відповідно до наведених норм Закону № 113-ІХ і Порядку № 221.
Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем надані суду належні докази правомірності прийняття рішення, яке оскаржується, в розумінні зазначеної норми Закону.
Враховуючи, що приймаючи рішення про неуспішне проходження атестації позивача, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, суд вважає за необхідне прийняти рішення про відмову в задовленні позовних вимог в повному обсязі.
В розумінні ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України питання про перерозподіл судових витрат не розглядається.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру», Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-
ВИРІШИВ:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил (ЄДРПОУ 39969443, юридична адреса: 84333, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Маяковського, 21), Третьої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (юридична адреса: 01011, м. Київ, вул.. Різницька, 13/15) про визнання протиправним та скасування рішення від 19.11.2020 року № 66 “Про неуспішне проходження прокурором атестації”, визнання протиправним та скасування наказу від 12.03.2021 року № 127 про звільнення з посади військового прокурора Маріупольського гарнізону Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил, зобов'язання поновити на посаді військового прокурора Маріупольського гарнізону Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил або на рівнозначній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 15.03.2021 року, допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення у місячних строк з дати набрання рішенням суду законної сили, стягнення моральної шкоди у сумі 300000 гривень - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Т.В. Давиденко