Рішення від 08.12.2023 по справі 200/4991/23

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2023 року Справа№200/4991/23

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання незаконними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (відповідач - 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (відповідач - 2), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (відповідач - 3), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України, в якому просив:

рішення відповідача 1 від 30.05.2023 №№056550005274, рішення відповідача 2 від 06.07.2023 №056550005274 та рішення відповідача 3 від 08.08.2023 №056550005274 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (Список №2) визнати незаконними та скасувати;

зобов'язати відповідача 1 повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч. 2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (Список №2) від 24.02.2023 із зарахуванням до пільгового стажу роботи за Списком №2 періодів: з 01.09.1983 по 16.07.1986 - період навчання в Костянтинівському СПТУ №39 за спеціальністю «електрозварювальник ручного зварювання»; з 21.07.1986 по 03.11.1986 на посаді «електрозварювальника ручного зварювання» в ВО «Краматорськзалізобетон»; з 04.11.1986 по 16.11.1988 - служба в армії; з 02.01.1989 по 01.01.1991 на посаді «електрозварювальника ручного зварювання» в Костянтинівському заводі залізобетонних виробів; з 01.02.1991 по 24.05.1991 на посаді «газоелектрозварювальника» в Кооперативі «Зоря»; з 01.10.1993 по 05.05.1994 на посаді «електрозварювальника» в Будівельному управлінні №1 тресту «Красноармійськжитлобуд»; з 01.07.1996 по 09.06.1997 на посаді «електрозварювальника» в Фірмі «БИТ»; з 22.04.1998 по 09.06.1998 на посаді «газоелектрозварювальника» в ПМП «Вітязь»; з 15.05.1999 по 06.12.1999 на посаді «газоелектрозварювальника» в Костянтинівському ГМКП; з 17.12.1999 по 10.03.2003 на посаді «газоелектрозварювальника» в Костянтинівському міськводоканалі; з 14.06.2004 по 31.07.2006 на посаді «електрогазозварювальника» в ВО Костянтинівкатепломережа; з 03.01.2007 по 02.03.2007 на посаді «електрозварювальника ручного зварювання» в ПП «Спецдомнасервіс»; з 16.03.2007 по 11.08.2007 на посаді «електрогазозварювальника» в Торецькому районному ВУВКГ; з 19.01.2009 по 22.08.2019 на посаді «електрогазозварювальника» в ВО «Костянтинівкатепломережа»; з 01.10.2019 по 25.05.2020 на посаді «електрозварювальника зайнятого різанням та ручним зварюванням» в ТОВ «Будівельно-монтажний трест «Донбасдомнаремонт»; з 10.03.2021 по 15.10.2021 на посаді «електрозварювальника ручного зварювання» в ТОВ «Еталон Сервіс Плюс»; з 03.11.2021 по 18.07.2022 на посаді електрозварювальника зайнятого різанням та ручним зварюванням» в ТОВ «Будівельно-монтажний Холдінг «Донбасдомнаремонт» та до страхового стажу періодів роботи з 26.06.1991 по 01.09.1992, та з 16.05.1994 по 22.06.1995.

Ухвалою суду від 18.09.2023 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 25.09.2023 продовженні процесуальні строків.

03.10.2023 представником позивача недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою суду від 09.10.2023 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позову зазначено, що 24.02.2023 позивачем було подано заяву до органів Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч. 2 ст.114 Закону №1058. 30.05.2023, рішенням відповідача 1 №056550005274 було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058 (Список №2) у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №2. Відповідач вважав, що позивач має 29 років 10 місяців 05 днів страхового стажу, пільговий стаж за Списком №2 відсутній.

Позивач вказує, що відповідачем 1 не було враховано до пільгового стажу за Списком №2 наступні періоди: - з 01.09.1983 по 16.07.1986, з 21.07.1986 по 03.11.1986, з 04.11.1986 по 16.11.1988, з 02.01.1989 по 01.01.1991, з 01.02.1991 по 24.05.1991, з 01.10.1993 по 05.05.1994, з 01.07.1996 по 09.06.1997, з 22.04.1998 по 09.06.1998, з 15.05.1999 по 06.12.1999, з 17.12.1999 по 10.03.2003, з 14.06.2004 по 31.07.2006, з 03.01.2007 по 02.03.2007, з 16.03.2007 по 11.06.2007, з 19.01.2009 по 22.08.2019, з 01.10.2019 по 25.05.2020, з 10.03.2021 по 15.10.2021, з 03.11.2021 по 18.07.2022.

Також відповідачем 1 не було враховано до страхового стажу періоди з 26.06.1991 по 01.09.1992, оскільки відсутня назва організації в яку позивачу прийнято на роботу та з 16.05.1994 по 22.06.1995, оскільки позивач працював в Російській Федерації м.Москва, а на думку відповідача 1 стаж в Російській Федерації можливо зарахувати лише до 31.12.1991.

Позивач зазначає, що 28.06.2023 він повторно звернувся до органів Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. 06.07.2023, рішенням відповідача 2 №056550005274 позивачу було також відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058 у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №2.

Відповідач - 2 вважає, що позивач має 29 років 10 місяців 05 днів страхового стажу, пільговий стаж за Списком №2 становить 12 років 05 місяців 08 днів.

Відповідачем 2 було зараховано до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи: з 14.06.2004 по 31.07.2006, з 19.01.2009 по 22.08.2019.

Відповідачем 2 не було враховано до пільгового стажу за Списком №2 наступні періоди: - з 01.09.1983 по 16.07.1986, з 21.07.1986 по 03.11.1986, з 04.11.1986 по 16.11.1988, з 02.01.1989 по 01.01.1991, з 01.02.1991 по 24.05.1991, з 01.10.1993 по 05.05.1994, з 01.07.1996 по 09.06.1997, з 22.04.1998 по 09.06.1998, з 15.05.1999 по 06.12.1999, з 17.12.1999 по 10.03.2003, з 03.01.2007 по 02.03.2007, з 16.03.2007 по 11.08.2007, з 01.10.2019 по 25.05.2020, з 10.03.2021 по 15.10.2021, з 03.11.2021 по 18.07.2022.

Також відповідачем 2 не було враховано до страхового стажу періоди з 26.06.1991 по 01.09.1992, оскільки відсутня назва організації в яку позивача прийнято на роботу та з 16.05.1994 по 22.06.1995, оскільки позивач працював в Російській Федерації м.Москва, а стаж в Російській Федерації можливо зарахувати лише до 31.12.1991.

31.07.2023 позивач втретє звернувся до органів Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

08.08.2023, рішенням відповідача 3 №056550005274 було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (Список №2) у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №2. Відповідач 3 вважає, що позивач має 29 років 09 місяців 15 днів страхового стажу, пільговий стаж за Списком №2 становить 10 років 07 місяців 23 дні.

Відповідачем 3 не було враховано до пільгового стажу за Списком №2 наступні періоди: з 01.09.1983 по 16.07.1986, з 21.07.1986 по 03.11.1986, з 04.11.1986 по 16.11.1988, з 02.01.1989 по 01.01.1991, з 01.02.1991 по 24.05.1991, з 01.10.1993 по 05.05.1994, з 01.07.1996 по 09.06.1997, з 22.04.1998 по 09.06.1998, з 15.05.1999 по 06.12.1999, з 17.12.1999 по 10.03.2003, з 14.06.2004 по 31.07.2006, з 03.01.2007 по 02.03.2007, з 16.03.2007 по 11.08.2007, з 19.01.2009 по 22.08.2019, з 01.10.2019 по 25.05.2020, з 10.03.2021 по 15.10.2021, з 03.11.2021 по 18.07.2022.

Також відповідачем 3 не було враховано до страхового стажу періоди з 26.06.1991 по 01.09.1992, оскільки відсутня назва організації в яку позивача прийнято на роботу та з 16.05.1994 по 22.06.1995, оскільки він працював в Російській Федерації м.Москва, а стаж в Російській Федерації можливо зарахувати лише до 31.12.1991.

Вважає Рішення відповідача 1 від 30.05.2023 №№056550005274, Рішення відповідача 2 від 06.07.2023 №056550005274 та Рішення відповідача 3 від 08.08.2023 №056550005274 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (Список №2) незаконними та такими що підлягають скасуванню.

02.11.2023 представник відповідача-1 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову, в обґрунтування своєї позиції зазначив, що відповідно до п.п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058- IV право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим КМУ, і за результатами атестації робочих місць, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки, після досягнення 55 років за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Відповідно до п.20 постанови КМУ від 12.08.1993 №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугою років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

Відповідно наданих до заяви документів (ідентифікаційний код, трудова книжка, диплом, військовий квиток, уточнюючі довідки) страховий стаж позивача складає 29 років 10 місяців 05 днів. Пільговий стаж, підтверджений в установленому законом порядку, на дату звернення відсутній.

Вказує, що до страхового стажу не зараховано період робота з 26.06.1991 по 01.09.1992 згідно трудової книжки (запис виконано з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, а саме відсутня назва організації в яку позивач прийнятий на роботу). Інших документів, які б підтверджували роботу у цей період, Позивачем надано не було.

23.12.2023 набрав чинності Закон України “Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993”, відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з Російською Федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 № 240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчиненого від імені України у м. Мінську 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 № 140/98-ВР.

Період роботи з 16.05.1994 по 22.06.1995 не зараховано, оскільки при призначенні пенсії громадянам, які працювали на території Російської Федерації, стаж можливо зарахувати лише по 31.12.1991.

До пільгового стажу не враховано періоди роботи: з 14.06.2004 по 31.07.2006 та з 19.01.2009 по 22.08.2019 згідно довідки № 466/02 від 18.05.2023 видану КП “Донецьктелокомуненерго” в зв'язку з відсутністю даних про проведення атестації робочих місць; з 03.11.2021 по 18.07.2022 згідно довідки виданої ТОВ “Ремонтно-будівельний холдинг “Донбасдомнаремонт”, оскільки в даній довідці відсутні дата та номері- її видачі. Крім того, зазначена в довідці посада “Електрозварник ручного зварювання” непередбачена постановою КМУ від 24.06.2016 № 461 “Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах”.

За результатами розгляду заяви позивача від 22.05.2023 відповідачем 1 було прийнято рішення від 30.05.2023 № 056550005274 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи підтвердженого в установленому законодавством порядку.

Звертає увагу на те, що Позивачем до заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 22.05.2023 не було додано уточнюючих довідок за періоди роботи, з 21.07.1986 по 03.11.1986. з 02.01.1986 по 01.01.1991. з 01.02.1991 по 24.05.1991, з 01.10.1993 по 05.05.1994, з 01.07.1996 по 09.06.1997, з 22.04.1998 по 09.06.1998, з 15.05.1999 по 06.12.1999. з 17.12.1999 по 10.03.2003, з 03.01.2007 по 02.03.2007, з 16.03.2007 по 11.08.2007, з 01.10.2019 по 25.05.2020, з 10.03.2021 по 15.10.2021 які є предметом спору в даній справи.

25.10.2023 представник відповідача-2 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову, в обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивач 28.06.2023 звернувся до третьої особи заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон), яка опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів. Після реєстрації заяви Позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення відповідачем 2 за принципом екстериторіальності розглянуто заяву Позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 06.07.2023 № 056550005274 про відмову у призначенні пенсії.

Вказує, що за доданими документами до страхового стажу Позивача не зараховано періоди трудової діяльності відповідно трудової книжки НОМЕР_1 від 24.07.1986: з 26.06.1991 по 01.09.1992, оскільки відсутня назва підприємства.

Для зарахування до страхового стажу вищевказаного періоду необхідно надати уточнюючу довідку, визначену Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 № 637.

- з 16.05.1994 по 22.06.1995 - м. Москва, назва підприємства відсутня, оскільки до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991.

Документального підтвердження повної зайнятості (роботи на умовах повного робочого дня) за відповідними професіями Позивачем не надано, відсутня уточнююча довідка з підприємства про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пільгової пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній по Списку № 2 відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 № 637 та відсутня атестація робочих місць, що затверджується висновком Державної експертизи умов праці, тому до пільгового стажу не зараховано періоди: з 17.12.1999 по 10.03.2003 та з 16.03.2007 по 11.08.2007, оскільки відсутня довідка уточнююча особливий характер роботи та відповідно до довідки від 18.04.2023 № 198/01 на підприємстві не проводилась атестація робочих місць за умовами праці; з 03.11.2021 по 18.07.2022, оскільки в довідці не вірно зазначено розділ даної професії, а також в довідці відсутня дата видачі та номер; з 01.09.1983 по 16.07.1986 оскільки після закінчення навчання не підтверджено роботу на пільгових умовах за списком № 2; з 21.07.1986 по 03.11.1986; з 04.11.1986 по 16.11.1988, оскільки документально не підтверджено роботу на пільгових умовах після звільнення зі служби; з 02.01.1989 по 01.01.1991; з 01.02.1991 по 24.05.1991; з 01.10.1993 по 05.05.1994; з 01.07.1996 по 09.06.1997; з 22.04.1998 по 09.06.1998;з 15.05.1999 по 06.12.1999; з 03.01.2007 по 02.03.2007; з 01.10.2019 по 25.05.2020; з 10.03.2021 по 15.10.2021.

До пільгового стажу зараховано періоди роботи: з 14.06.2004 по 12.07.2006 та з 19.01.2009 по 12.06.2019.

Таким чином вважає, що підтверджений належними документами, страховий стаж Позивача становить 29 років 10 місяців 05 днів, у тому числі підтверджений в порядку визначеному законодавством пільговий стаж за Списком № 2 становить 12 років 05 місяців 08 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За наявними документами право на призначення пенсії Позивач набуде після досягнення 56 років. Рішенням відповідача 2 від 06.07.2023 відмовлено у призначенні пенсії відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років та пільгового стажу 12 років 6 місяців.

30.10.2023 представник відповідача-3 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову, в обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивач 31.07.2023 звернувся до третьої особи з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням відповідача 3 від 08.08.2023 №056550005274 позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ст. 114 Закону №1058 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Вказує, що Страховий стаж позивача становить 29 років 9 місяців 15 днів, пільговий стаж за Списком № 2 - 10 років 7 місяців 23 дні. Тож, у позивача відсутні законні підстави на призначення пенсії за віком на пільгових умовах роботи за Списком № 2 через відсутність необхідного пільгового стажу 12 років 6 місяців, встановленого п. 2. ч. 2 ст. 114 Закону № 1058.

Відповідно до наданих документів до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 24.07.1986: з 26.06.1991 по 01.09.1992, оскільки відсутня назва підприємства при прийнятті на роботу, що не відповідає приписам порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, що визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162; на території російської федерації з 16.05.1994 по 22.05.1995, оскільки з 01.01.2023 припинено участь російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, тому відсутні підстави зарахування стажу на території російської федерації з 01.01.1992.

Оскаржуваним рішенням до пільгового стажу не зараховано періоди: згідно довідки № 88 від 15.05.2023, оскільки в довідці невірно зазначено розділ даної професії; період роботи з 30.06.2009 по 23.06.2011, оскільки до атестації робочих місць за умовами праці № 107 від 07.07.2006 не надано перелік атестованих місць та професій.

Таким чином, відсутність підтвердження вказаних обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу. Вважає, що для підтвердження пільгового стажу на Комісії позивачу необхідно звернутись до будь-якого діючого відділу обслуговування громадян (сервісного центру) та надати відповідну заяву згідно з додатком 2 до Порядку № 18-l та необхідними документами. Вказує, що за таких обставин позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 через відсутність на момент звернення з заявою необхідного пільгового стажу.

Таким чином, виходячи з вищезазначеного, дії відповідача 3 не суперечать чинному законодавству України, тому, підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні.

Дослідивши матеріали, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , є громадянином України, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до паспорту України № НОМЕР_3 .

24.02.2023 звернувся до ГУ ПФУ в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.2 ст. 114 Закону №1058-IV.

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуло відповідачем 1

Рішенням від 30.05.2023 №056550005274 відповідач - 1 відмовив позивачу у призначені пенсії за віком.

В обґрунтування прийнятого рішення зазначено, що відповідно до наданих до заяви документів : ідентифікаційний код, трудова книжка, диплом, військовий квиток, паспорт, довідки про період роботи, уточнюючу довідку №466/02 від 18.05.2023 видану КП Донецьктеплокомуненерго за період з 14.06.2004 по 31.07.2006, з 19.01.2009 по 22.08.2019 згідно якої не враховано пільговий стаж, оскільки відсутні атестації робочих місць; довідку видану ТОВ «Ремонтно-будівельним холдингом Донбасдомнаремонт за період з 03.11.2021 по 18.07.2022, до розрахунку не взята, оскільки відсутня дата та номер видачі також згідно списку №2 постанови КМУ від 24.06.2016 №461 посада «Електрозварник ручного зварювання» відсутня.

До страхового стажу не зараховано період роботи з 26.06.1991 по 01.09.1992 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 24.07.1982, оскільки відсутня назва організації в яку прийнятий на роботу. Період роботи з 16.05.1994 по 22.06.1995 не зарахована, оскільки при призначенні пенсії громадянам, які працювали на території рф стаж можливо зарахувати по 31.12.1991.

Загальний стаж становить 29 років 10 місяців 05 днів, пільговий стаж відсутній.

28.06.2023 позивач повторно звернувся до органів Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 частини 2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (Список №2).

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянув відповідач - 2.

Рішенням від 06.07.2023 №056550005274 відповідач - 2 відмовив позивачу у призначені пенсії за віком. В обґрунтування прийнятого рішення зазначено, що страховий стаж особи 29 роки 10 місяців 5 днів. Пільговий стаж особи 12 років 5 місяці 8 дні.

Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності відповідно трудової книжки НОМЕР_1 від 24.07.1986: з 26.06.1991 по 01.09.1992, оскільки відсутня назва підприємства, для зарахування до страхового стажу вищевказаного періоду необхідно надати уточнюючу довідку, визначену Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993№ 637;

- з 16.05.1994 по 22.06.1995 -м. Москва, назва підприємства відсутня, оскільки пенсія громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Строки призначення пенсії визначаються відповідно до ст. 45 Закону № 1058. З 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

До пільгового стажу не зараховано період з 03.11.2021 по 18.07.2022 відповідно поданої довідки «Донбасдомнаремонт», оскільки в довідці не вірно зазначено розділ даної професії, а також в довідці відсутня дата видачі та номер.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб враховано період трудової діяльності. Особа матиме право на пенсійну виплату з 24.02.2024. Враховуючи вище викладене позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років та пільгового стажу 12 років 6 місяців.

31.07.2023 позивач в трете звернувся до органів Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 частини 2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (Список №2).

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуло відповідачем 3.

Рішенням від 08.08.2023 №056550005274 відповідач - 3 відмовив позивачу у призначені пенсії за віком. В обґрунтування прийнятого рішення зазначено, що вік заявника 55 років 5 місяців 8 днів.

Необхідний страховий стаж визначений п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058 (Список № 2) з 01.04.2022 по 31.03.2023 для чоловіків становить 29 років. Страховий стаж заявника становить 29 років 9 місяців 15 днів.

Необхідний пільговий стаж на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2, визначений п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список № 2) становить 12 років 6 місяців.

Згідно п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 12.08.1993 №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; що до страхового стажу не зарахований період характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Пільговий стаж особи становить 10 років 7 місяців 23 дні.

Результати розгляду документів, доданих до заяви: до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 24.07.1986: з 26.06.1991 по 01.09.1992, оскільки відсутня назва підприємства при прийнятті на роботу; на території Російської Федерації з 16.05.1994 по 22.05.1995, оскільки з 01.01.2023 припинено участь Російської Федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. У зв'язку з чим, до узгодження відповідного нормативно-правового акту відсутні підстави зарахування стажу на території російської федерації з 01.01.1992.

До пільгового стажу не зараховано період роботи згідно довідки № 88 від 15.05.2023, оскільки в довідці невірно зазначено розділ даної професії.

Не враховано період роботи з 30.06.2009 по 23.06.2011, оскільки до атестації робочих місць за умови праці № 107 від 07.07.2006 не надано перелік атестованих місць та професій.

Враховуючи вищевикладене, прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії відповідно до п.2 ст. 114 Закону №1058 за відсутності необхідного пільгового стажу.

Позивач, не погодившись з відмовами відповідачів-1,2,3 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, звернувся до суду.

До матеріалів справи також додано:

Трудову книжку позивача НОМЕР_1 де вказано відомості про спірні періоди роботи: з 01.09.1983 по 16.07.1986 - період навчання в Костянтинівському СПТУ №39; з 21.07.1986 по 03.11.1986 на посаді «електрозварювальника ручного зварювання» в ВО «Краматорськзалізобетон»; з 04.11.1986 по 16.11.1988 - служба в армії; з 02.01.1989 по 01.01.1991 на посаді «електрозварювальника ручного зварювання» в Костянтинівському заводі залізобетонних виробів; з 01.02.1991 по 24.05.1991 на посаді «газоелектрозварювальника» в Кооперативі «Зоря»; з 01.10.1993 по 05.05.1994 на посаді «електрозварювальника» в Будівельному управлінні №1 тресту «Красноармійськжитлобуд»; з 01.07.1996 по 09.06.1997 на посаді «електрозварювальника» в Фірмі «БИТ»; з 22.04.1998 по 09.06.1998 на посаді «газоелектрозварювальника» в ПМП «Вітязь»; з 15.05.1999 по 06.12.1999 на посаді «газоелектрозварювальника» в Костянтинівському ГМКП; з 17.12.1999 по 10.03.2003 на посаді «газоелектрозварювальника» в Костянтинівському міськводоканалі; з 14.06.2004 по 31.07.2006 на посаді «електрогазозварювальника» в ВО Костянтинівкатепломережа; з 03.01.2007 по 02.03.2007 на посаді «електрозварювальника ручного зварювання» в ПП «Спецдомнасервіс»; з 16.03.2007 по 11.08.2007 на посаді «електрогазозварювальника» в Торецькому районному ВУВКГ; з 19.01.2009 по 22.08.2019 на посаді «електрогазозварювальника» в ВО «Костянтинівкатепломережа»; з 01.10.2019 по 25.05.2020 на посаді «електрозварювальника зайнятого різанням та ручним зварюванням» в ТОВ «Будівельно-монтажний трест «Донбасдомнаремонт»; з 10.03.2021 по 15.10.2021 на посаді «електрозварювальника ручного зварювання» в ТОВ «Еталон Сервіс Плюс»; з 03.11.2021 по 18.07.2022 на посаді електрозварювальника зайнятого різанням та ручним зварюванням» в ТОВ «Будівельно-монтажний Холдінг «Донбасдомнаремонт».

Також трудова книжка містить записи про періоди роботи з 26.06.1991 по 01.09.1992 на заводі на посаді слюсаря 4го розряду у «Донецькбуд» Трест «Костянтинівпромбуд» Костянтинівський завод залізобетонних конструкцій та з 16.05.1994 по 22.06.1995 на посаді електрозварювальника 4 розряду на підприємстві «Ентальпія» місто Москва.

З наданої форми PC-право відповідача-1 вбачається, що період роботи з 26.06.1991 по 01.09.1992 на заводі на посаді слюсаря 4го розряду у «Донецькбуд» Трест «Костянтинівпромбуд» Костянтинівський завод залізобетонних конструкцій та з 16.05.1994 по 22.06.1995 на посаді електрозварювальника 4 розряду на підприємстві «Ентальпія» місто Москва не враховано до страхового стажу, а всі іншій періоди роботи позивача враховано до страхового, проте невраховано до пільгового.

Також додано диплом позивача № НОМЕР_4 про професійно-технічну освіту з якого вбачається, що позивач навчався у період з 01.09.1983 по 16.07.1986 у Костянтинівському СПТУ №39 та отримав спеціальність «електрозварник ручної зварки»; військовий квиток серії НОМЕР_5 з якого вбачається, що позивача проходив службу в армії з 04.11.1986 по 16.11.1988; пільгову довідки №466/02 від 18.05.2023, виданою ОКП «Донецьктеплокомуненерго» з якої вбачається, що позивач працював повний робочий день у ВП «Виробнича одиниця обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Костянтинівкатепломережа» за період з 14.06.2004 по 31.07.2006 (2 роки 00 місяців 13 днів) та з 19.01.2009 по 22.08.2019 (10 років 04 місяці 25 днів) на посаді «електрозварювальника». Довідка містить посилання на Накази про результати атестації робочих місць №102 від 25.06.2009, №107 від 30.06.2004, №107 від 07.07.2006, №132 від 24.06.2011, №109 від 21.06.2019, №296 від 21.06.2019.

Пільгову довідку №88 від 15.05.2023 виданою ТОВ Ремонтно-будівельний Холдинг «Донбасдомнаремонт» працював повний робочий день у виробничий дільниці №2 ТОВ Ремонтно-будівельний Холдинг «Донбасдомнаремонт» за період з 03.11.2021 по 18.07.2022 (00 років 03 місяці 20 днів) на посаді «електрозварника ручного зварювання». Довідка містить посилання на Наказ про результати атестації робочих місць (первинний) №5 від 01.06.2020.

Довідку №198/01 від 18.04.2023, яка видана Костянтинівським ВУВКГ КП Компанія «Вода Донбасу» з якої вбачається, що позивач працював в управлінні Міськводоканал за період з 17.121999 по 10.03.2003 на посаді «газоелектрозварювальника» та за період з 16.03.2007 по 11.08.2007 в Торецькому ВУВКГ КП «Донецькоблводоканал» на посаді «електрогазозварювальника». Довідка містить посилання про те що за періоди з 17.12.1999 по 10.03.2003 та з 16.03.2007 по 11.08.2007 атестація робочих місць за умовами праці не проводилася.

Згідно наданої архівної довідки №05-01-31/406 від 30.08.2019, яку видано архівним відділом Костянтинівської міської Ради вбачається, що архівні документи Костянтинівського заводу залізобетонних виробів ВО «Краматорськзалізобетон» на зберігання не надходили.

Матеріал справи також мають індивідуальні відомості про застраховану особу ОК-5 з яких вбачається, що за період з 1998 року по 2022 роки обліковуються відомості по спеціальному стажу позивача з кодом «ЗП3013Б1».

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058).

Відповідно до ч.1 ст.114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених КМУ, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст.28 цього Закону.

На підставі п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим КМУ, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Ч.1 ст. 44 Закону №1058-IV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Ст.62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788) та п.3 постанови КМУ від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі Порядок №637) передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п.20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі - Порядок №383).

Відповідно до п.3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній належних записів.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Надана суду копія трудової книжки містить всі необхідні записи щодо роботи позивача у спірні періоди.

Суд звертає увагу, що в даному випадку, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Враховуючи, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні підстави їх не враховувати.

Щодо доводів про те, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 27.03.1990 по 11.10.1990, оскільки відсутня назва організації на яку прийнято на роботу позивача, суд зазначає наступне.

За приписами п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно з п. 2.3. Інструкції № 162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 162 від 29.07.1993, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з п.2.6 Інструкції № 162, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

За приписами п.2.8 Інструкції № 162, якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Згідно з 4.1 Інструкції №162, при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснювався в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки робітників і службовців" (п. 8.1 Інструкції).

Згідно п.18. постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС № 656 від 06.09.1973 «Про трудові книжки робітників та службовців» відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Як встановлено судом, з трудової книжки позивача останній працював з 26.06.1991 по 01.09.1992 на заводі на посаді слюсаря 4го розряду у «Донецькбуд» Трест «Костянтинівпромбуд» Костянтинівський завод залізобетонних конструкцій (відповідно до відбитку відділу кадрів Костянтинівського заводу залізобетонних конструкцій).

Таким чином, доводи відповідача, щодо не зарахування до загального трудового стажу позивача спірного періоду роботи із таких підстав, є безпідставними, оскільки відповідальність за правильність ведення трудових книжок покладена на власника підприємства, установи чи організації або уповноважений ним орган, а не на працівника.

Крім того, згідно з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Помилки в заповненні трудової книжки не можуть нівелювати відомості трудової діяльності та позбавляти права позивача на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу, а відмова в зарахуванні спірного стажу порушує принцип рівності особи перед законом.

Щодо доводів про період роботи на території Російської Федерації з 16.05.1994 по 22.05.1995, оскільки з 01.01.2023 припинено участь російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. У зв'язку з чим, до узгодження відповідного нормативно-правового акту відсутні підстави зарахування стажу на території російської федерації з 01.01.1992, суд вказує наступне.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Як передбачено ч.2 ст. 4 Закону №1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода).

При цьому метою вказаної Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди. Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (ст.5 Угоди).

Відповідно до ст.1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Ст.6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно із абз.2, 3 ст.6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Ч.2 ст.4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019 у справі №676/6166/16-а, від 16.04.2020 у справі №555/2250/16-а, від 20.07.2020 у справі № 174/421/17(2-а/174/64/2017) та від 29.03.2023 у справі № 360/4129/20.

Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26.03.2008 №01-1/2-07 визначено, що норма п.3 ст.6 Угоди встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.

Таким чином, під час вирішення питання про наявність у позивачки права на пенсію відповідачем повинен був бути врахований трудовий стаж та заробітна плата, набуті нею на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території російської федерації.

01.12.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2783-IX "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" (далі Закон №2783-IX), який набрав чинності 23.12.2022 і яким постановила зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, укладеної від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 № 140/98-ВР.

29.11.2022 КМУ прийняв постанову №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" (далі Постанова №1328), яка набрала чинності 02.12.2022 якою постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.58 Конституції України, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.1999 щодо тлумачення ч.1 ст. 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (ст.6 КК України, ст.8 КУпАП, ст.3 ЦПК України). Конституція України, закріпивши ч.1 ст. 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

За ст.151-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Таким чином, положення Закону № 2783-IX підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022, а положення Постанови №1328 з 02.12.2022. Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

А відтак, суд відхиляє посилання відповідачів, покладені в основу спірних рішень, на ту обставину, що з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, оскільки вказані обставини не стосуються періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в період дії вказаної Угоди.

Як вбачається з трудової книжки позивач працював з 16.05.1994 по 22.06.1995 на посаді електрозварювальника 4 розряду на підприємстві «Ентальпія» місто Москва.

Варто зазначити, що запис про спірний період у трудовій книжці позивача заповнений відповідно до вимог Інструкції № 58 та містить всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивача прийнято на таку роботу. Окрім того, записи засвідчені відтиском печаток підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватися в їх достовірності.

Таким чином, оскільки позивач працював у Російській Федерації в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, у відповідача не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території російської федерації у зв'язку з набранням чинності Законом № 2783-IX.

Відтак період роботи позивача з 16.05.1994 по 22.06.1995 на території РФ підтверджено даними трудової книжки та має бути зарахований до страхового стажу позивача.

Щодо посилання відповідача-1 на відсутність атестації робочого місця, суд зазначає наступне.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою КМУ від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок № 442) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з п.4 Порядку № 442 та п.п.1.5 п.1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, згідно зі ст.41 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність керівників суб'єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров'ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ст.271 КК України.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом п.8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Суд наголошує, що відповідно до п. 1 ч.1 ст. 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Ч.1 та 2 ст.153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у п. 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, суд вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем-1 безпідставно під час обрахунку права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 не зараховано до пільгового стажу період роботи позивача з 14.06.2004 по 31.07.2006, з 19.01.2009 по 22.08.2019 за професією електрогазозварника, відповідно до довідки від 18.05.2023 №466/02.

Щодо доводів відповідачів про те, що ними не прийнято до розгляду довідки «Донбасдомнаремонт», оскільки в довідці не вірно зазначено розділ даної професії, а також в довідці відсутня дата видачі та номер, суд вказує наступне.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону №1788, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється КМУ.

П.1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

П.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Тобто надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Суд звертає увагу, що в даному випадку, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Враховуючи, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні підстави їх не враховувати.

Крім того, судом встановлено, що професія «електрозварника», «електрогазозварника», «газоелектрозварювальника» «електрозварники ручного зварювання» віднесена до Списку №2 розділ ХХХІІ «Загальні професії», відповідно до Постанови Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956, Постанови КМУ №162 від 11.03.1994 код посади 23200000-19905, 23200000-19906, 23200000-11620, Постанови КМУ №36 від 16.03.2003 Розділ ХХХІІІ п.п.33, та відповідно до Постанови КМУ №461 від 24.06.2016 Розділ ХХХІІІ.

Щодо зарахування до пільгового стажу періоду навчання позивача, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.17 Закону України від 10.02.1998 № 103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту» (далі Закон №103) професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.

Ст.18 вказаного Закону визначено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійно-технічної освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.

Згідно з ч.4 ст.19 Закону №103 професійно-технічні навчальні заклади незалежно від форм власності та підпорядкування розпочинають діяльність, пов'язану з підготовкою кваліфікованих робітників та наданням інших освітніх послуг, після отримання ліцензії. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється КМУ.

Судом встановлено, що позивач навчався з 01.09.1983 по 16.07.1986 СПТУ № 39 Донецької області на денному відділенні та отримав кваліфікацію «електрозварник ручної зварки».

Відповідно до ч.1 ст.38 Закону №103 час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Як вбачається із записів трудової книжки, позивач з 21.07.1986 працював на посаді «електрозварник ручної зварки», тобто на посаді, що визначена Списком № 2.

Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджено право позивача на зарахування періоду його навчання у СПТУ № 39 до пільгового стажу, адже перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Щодо зарахування до пільгового стажу позивача періоду проходження військової служби, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що у період з 04.11.1986 по 16.11.1988 позивач проходив службу в лавах Радянської армії. При цьому, до служби позивач виконував роботу, яка відноситься до Списку № 2 виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах.

Відповідно до п.п. в абз. 3 ст. 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Приписами ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю.

Відповідно до п.п. к п. 109 постанови Ради Міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972 «Про затвердження Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій» від 03.08.1972 № 590 (яка діяла в період служби позивача), крім роботи в якості робітника або службовця до загального стаж роботи зараховується також: служба в складі Збройних Сил СРСР і перебування в партизанських загонах; служба у військах і органах ВЧК, ОГПУ, НКВД, НКГБ, МГБ, Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР, Міністерства охорони громадського порядку СРСР, міністерств охорони громадського порядку союзних республік, Міністерства внутрішніх справ СРСР, міністерств внутрішніх справ союзних республік; служба в органах міліції. перебування військовослужбовця в полоні зараховується до стажу роботи в встановленому порядку.

Тобто п. 109 Постанови № 590 надає право особи на зарахування періоду військової служби у лавах Збройних сил СРСР до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

Таким чином, оскільки позивач до проходження військової служби працював на посаді, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, до його спеціального стажу, відповідно до вимог чинного законодавства, має бути зарахований період проходження військової служби.

Отже, рішення відповідача 1 від 30.05.2023 №№056550005274, Рішення відповідача 2 від 06.07.2023 №056550005274 та Рішення відповідача 3 від 08.08.2023 №056550005274 прийнято передчасно, без належної оцінки наданих документів, є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що періоди роботи позивача з 01.09.1983 по 16.07.1986, з 21.07.1986 по 03.11.1986, з 04.11.1986 по 16.11.1988, з 02.01.1989 по 01.01.1991, з 01.02.1991 по 24.05.1991, з 26.06.1991 по 01.09.1992, з 01.10.1993 по 05.05.1994, з 16.05.1994 по 22.06.1995, з 01.07.1996 по 09.06.1997, з 22.04.1998 по 09.06.1998, з 15.05.1999 по 06.12.1999, з 17.12.1999 по 10.03.2003, з 14.06.2004 по 31.07.2006, з 03.01.2007 по 02.03.2007, з 16.03.2007 по 11.08.2007, з 19.01.2009 по 22.08.2019, з 01.10.2019 по 25.05.2020, з 10.03.2021 по 15.10.2021, з 03.11.2021 по 18.07.2022 мають бути зараховані до стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно з ч.1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків визначених цією статтею.

У п. 1.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1, зазначено, що: «1.8 Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява про призначення пенсії подається через веб-портал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на веб-порталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через веб-портал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача Веб-порталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на веб-порталі або засобами Порталу Дія.»

П.4.2. Порядку № 22-1 встановлено, що: «4.2. При прийманні документів працівник сервісного центру: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01.01.2004, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до ч.3 ст.24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; з'ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через веб-портал; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих дні після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.»

Однак, у порушення вимог зазначеного Порядку, відповідачи, не вчинивши жодної дії, пов'язаної з перевіркою та підтвердженням необхідного пільгового стажу, у тому числі, але не виключно, не повідомивши про необхідність дооформлення наданих або надання часу для надання додаткових документів.

У межах тримісячного строку з дня первісного звернення із заявою про призначення пенсії (заява від 28.06.2023) позивачем повторно було надано відповідну заяву з доданням додаткових документів на підтвердження пільгового характеру роботи.

Оскільки право на призначення пільгової пенсії у позивача виникло станом на 24.02.2023 (дата первісного звернення за призначення пенсії), то з огляду на вимоги ч.1 ст.45 Закону № 1058-IV, право на пенсійне забезпечення підлягає захисту саме з цієї дати.

Згідно зі ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.74 КАС України).

Зіставлення зазначених норм з фактичними обставинами справи дозволяє дійти висновку, що надані документи (трудова книжка, довідки про роботу, пільгові довідки тощо), у повній мірі підтверджують наявність у мене на дату первісного звернення за призначенням пенсії достатнього для цього стажу роботи за провідними професіями, які, з точки зору процесуального закону, є належними, допустимими, достатніми доказами.

У відповідності до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідачів не відповідають критеріям зазначеним у ч.2 ст.2 КАС України.

Ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на це, з метою забезпечення ефективного захисту права позивача на пенсійне забезпечення, згідно з нормами ч. 1 ст. 2, ч.ч. 1,2 ст. 5 КАС України, зобов'язання, саме Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, як управління, яке першочергово відмовило позивачу в призначенні пенсії, зарахувати спірні періоди до стажу роботи за Списком № 2.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно положень ч.1 ст.139 КАС України з урахуванням того, що позивач при поданні позову сплатив суму судового збору у розмірі 2576,64 грн., суд вважає необхідним стягнути з відповідачів на користь позивача пропорційно по 858,88 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (відповідач - 1) (36014, Полтавська область, м. Полтава, вул. Соборності, 66, ЄДРПОУ 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (відповідач - 2) (10003, м. Житомир, вул. О.Ольжича, 7, ЄДРПОУ 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (відповідач - 3) (69005, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 2-б, ЄДРПОУ 20490012), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м.Слов'янськ, вул. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання незаконними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 30.05.2023 №056550005274 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 06.07.2023 №056550005274 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 08.08.2023 №056550005274 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 26.06.1991 по 01.09.1992, з 16.05.1994 по 22.06.1995.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 ОСОБА_1 періоди: з 01.09.1983 по 16.07.1986, з 21.07.1986 по 03.11.1986, з 04.11.1986 по 16.11.1988, з 02.01.1989 по 01.01.1991, з 01.02.1991 по 24.05.1991, з 01.10.1993 по 05.05.1994, з 01.07.1996 по 09.06.1997, з 22.04.1998 по 09.06.1998, з 15.05.1999 по 06.12.1999, з 17.12.1999 по 10.03.2003, з 14.06.2004 по 31.07.2006, з 03.01.2007 по 02.03.2007, з 16.03.2007 по 11.08.2007, з 19.01.2009 по 22.08.2019, з 01.10.2019 по 25.05.2020, з 10.03.2021 по 15.10.2021, з 03.11.2021 по 18.07.2022.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.02.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 частини 2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 858,88 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 858,88 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 858,88 грн.

Повний текст рішення складено 08.12.2023

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Шинкарьова