Україна
Донецький окружний адміністративний суд
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2023 року Справа№200/2710/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони в Донецькій області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Служби судової охорони, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіального управління Служби судової охорони в Донецькій області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Служби судової охорони, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що його згідно наказу №99 о/с від 27.11.2020 Територіального управління Служби судової охорони в Донецькій області (далі - відповідач) було призначено контролером 1 категорії третього відділення четвертого взводу охорони першого підрозділу охорони Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області, присвоєно в порядку переатестації спеціальне звання - старший сержант Служби судової охорони та згідно цього наказу позивач від 27.11.2020 року приступив до виконання обов'язків за посадою. Позивач зазначив, що він звернувся до відповідача, Служби судової охорони України та Державної судової адміністрації України з заявою про виплату додаткової винагороди. Своїм листом відповідач від 01.06.2023 повідомив позивача, що ст. 165 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони», з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони затверджено Порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони. Відповідно до вказаного Порядку підставою для виплати грошового забезпечення, в тому числі його основних, додаткових та одноразових додаткових видів, є накази Служби або територіального управління та згідно із пунктом 10 цього Порядку грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення. Відповідач в листі зазначив, що в січні 2022 року затверджено кошторис на 2022 рік територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області та у відповідному кошторисі відповідача видатки на виплату додаткової винагороди, як передбачено постановою КМУ від 28.02.2022 №168 після її прийняття Головною Службою судової охорони не затверджувались. Позивач в обґрунтування позову зазначає, що йому з 24.02.2022 по 20.01.2023 року не було нараховано та не виплачено додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 (далі - Постанова №168). Позивач зазначив, що грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення та виплачується у розмірах, що встановлюються КМУ на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками. Позивач закцентував свою увагу на тому, що відповідно до п. 1 Постанови №168 (в редакції станом на 20.01.2023 року) передбачено установити, що на період дії воєнного стану співробітникам Служби судової охорони, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць. Позивач зазначив, що на період дії воєнного стану співробітникам ССО, в т.ч. позивачу Постановою КМУ №168 передбачена виплата додаткової винагороди. Проте, позивачу за період проходження служби під час дії воєнного стану з 24.02.2022 по 20.01.2023 року не виплачувалася додаткова винагорода відповідно до Постанови КМУ №168 та не видавалися накази відповідачем про її виплату, що призвело до порушення права позивача на отримання вказаної додаткової винагороди.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) та виплата грошового забезпечення співробітникам Служби виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби. Для видання наказу про виплату співробітникам Служби додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, необхідна наявність у затвердженому кошторисі Служби або територіального управління Служби за фондом оплати праці співробітників відповідних бюджетних асигнувань на її виплату. Відповідач зауважив, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності Служби здійснює Державна судова адміністрація України. Окрім цього у затвердженому Державною судовою адміністрацією України кошторисі Служби на 2022-2023 рік та відповідно, кошторисах територіальних управлінь Служби видатки на виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, не передбачалися та не затверджувалися, у зв'язку з чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс Служби не дозволив здійснити таку виплату. Службою ведеться відповідна робота щодо отримання з державного бюджету додаткових асигнувань для виплати співробітникам Служби зазначеної додаткової винагороди. Такі накази можуть видаватись виключно після надходження відповідних асигнувань.
Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Службою судової охорони були надані письмові пояснення, в яких було зазначено, що для видання наказу про виплату співробітникам Служби додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, необхідна наявність у затвердженому кошторисі Служби за фондом оплати праці співробітників відповідних коштів на її виплату. Пунктом третім частини третьої статті 148 Закону визначено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності Служби судової охорони здійснює Державна судова адміністрація України. Натомість, у затвердженому Державною судовою адміністрацією України кошторисі Служби судової охорони на 2022 та 2023 роки та відповідних кошторисах територіальних управлінь Служби судової охорони, в тому числі і територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області, видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168 не передбачались та не затверджувались, у зв'язку з чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс Служби не дозволяє здійснити таку виплату. Накази територіальним управлінням Служби у Донецькій області про виплату співробітникам додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, не видавались і не можуть бути видані. Такі накази можуть видаватись виключно після надходження відповідних бюджетних асигнувань та маючи затверджений кошторис територіального управління на 2022-2023 роки щодо грошового забезпечення співробітників територіального управління, керівник територіального управління не має права видавати накази щодо витрачання затвердженого та не збільшеного, у встановленому законодавством порядку, кошторису, без його відповідного збільшення центральним органом управління Служби, який ці кошти мав отримати від ДСА України. Окрім цього, третьою особою було закцентовано увагу на тому, що позивачем був пропущений строк звернення з даним адміністративним позовом до суду. Служба судової охорони просила відмовити у задоволенні позовних вимог позивача повністю.
Відповідач надав відповідь на пояснення Служби судової охорони, в якій зазначив, що відсутність бюджетних коштів не може бути причиною невиконання державою взятих на себе зобов'язань та просив задовольнити його позов у повному обсязі.
Третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державною судовою адміністрацією України були надані письмові пояснення, в яких було зазначено, що питання виплати співробітникам ССО додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 можливо вирішити лише шляхом виділення додаткових коштів з резервного фонду державного бюджету, оскільки на сьогодні видатки на зазначені цілі для ДСА України, як головного розпорядника бюджетних коштів, не збільшені. Як наслідок, жодні зміни до кошторису видатків ССО в частині збільшення бюджетних асигнувань для виплати додаткової грошової винагороди встановленої Постановою № 168 ДСА України не затверджувалися. ДСА України було зазначено, що на виконання вимог абзацу другого пункту 1 Постанови № 168 та враховуючи вимогу Міністерства Фінансів України, ДСА України звернулася з листом до ССО щодо надання наказів, які б підтверджували кількісний склад співробітників ССО для можливості виплати додаткової винагороди (копія листа додається). Однак, як вбачається зі змісту відповіді ССО (копія листа від 10.06.2022 №30/30.07-494 додається) остання підмінює поняття наказу про кількісний склад співробітників ССО, які мають право на отримання додаткової винагороди та наказу про виплату співробітникам ССО додаткової винагороди. Зокрема, зазначає про неможливість видачі наказів про виплату співробітникам ССО додаткової винагороди у зв'язку з відсутністю відповідних бюджетних асигнувань у кошторисі ССО. У зв'язку з чим, ССО відмовилась видавати зазначені накази у зв'язку з відсутністю затвердженого кошторису за фондом оплати праці відповідних бюджетних асигнувань. Таким чином, ДСА України в межах визначених законом повноважень, вжито всіх можливих заходів щодо збільшення бюджетних асигнувань ССО для виплати винагороди співробітникам ССО встановленою Постановою № 168. ДСА України просила відмовити у задоволенні позовних вимог позивача повністю.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.06.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду та поновлений пропущений строк звернення з позовом до адміністративного суду у період з 24.02.2022 по 19.10.2022 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.08.2023 зупинено провадження в адміністративній справі №200/2710/23 до набрання законної сили рішення Верховного Суду по справі №260/3564/22.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13.10.2023 поновлено провадження в адміністративній справі №200/2710/23.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.10.2023 визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду та поновлений пропущений строк звернення з цим позовом щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо не виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн. щомісячно з 20.10.2022 по 20.01.2023 та як похідна вимога зобов'язати нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн. щомісячно з 20.10.2022 по 20.01.2023.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, про що свідчить наявність реєстрації кабінету електронного суду у відповідача та третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача по справі, та відповідної відмітки в графі «доставлено» та графі «дата встановлення статусу» зазначено - 19.06.2023.
Позивач був належним чином повідомлений про відкриття провадження по справі відповідно до наявної в матеріалах справи картки обліку вихідних документів Донецького окружного адміністративного суду №200/2710/23 від 28.06.2023, з якої вбачається що ухвала про відкриття провадження по справі була надіслана на електронну скриньку позивача зазначену ним у його позовній заяві - ІНФОРМАЦІЯ_1.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , відповідно до наявного в матеріалах справи паспорту (копії) серії НОМЕР_2 виданим Селидівським МВ УМВС України в Донецькій області є громадянином України.
Відповідач: Територіальне управління Служби судової охорони в Донецькій області, ЄДРПОУ: 43532003, в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Служба судової охорони, ЄДРПОУ: 42902258.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України, ЄДРПОУ: 26255795.
Як встановлено судом, не заперечується сторонами по справі, позивач згідно наказу №99 о/с від 27.11.2020 року Територіального управління Служби судової охорони в Донецькій області був призначений контролером 1 категорії третього відділення четвертого взводу охорони першого підрозділу охорони Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області, йому було присвоєно в порядку переатестації спеціальне звання - старший сержант Служби судової охорони.
Відповідно до наявного в матеріалах справи копії посвідчення позивача серії НОМЕР_3 від 22.04.2021 він займає посаду контролера 1 категорії третього відділення четвертого взводу охорони першого підрозділу охорони Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, позивачем на адресу Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області (далі - відповідач) був скерований рапорт про виплату додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022.
Відповідно до наявної відповіді відповідача від 01.06.2023 №36.06-238 на рапорт позивача, в якому зазначено наступне, що у затвердженому Державною судовою адміністрацією України кошторисі Служби на 2022-2023 рік та відповідно, кошторисах територіальних управлінь Служби видатки на виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, не передбачалися та не затверджувалися, у зв'язку з чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс Служби не дозволив здійснити таку виплату. Службою ведеться відповідна робота щодо отримання з державного бюджету додаткових асигнувань для виплати співробітникам Служби зазначеної додаткової винагороди. Такі накази можуть видаватись виключно після надходження відповідних асигнувань.
Відповідно до наданої відповідачем на виконання вимог ухвали суду довідки Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області від 20.06.2023 №23-24, якою підтверджується, що позивач дійсно працює в ТУ ССО у Донецькій області з 27.11.2020 та займає посаду контролера І категорії, та з даної довідки вбачається, що позивач за спірний період тобто з 24.02.2022 по 20.01.2023 року не отримував доплату до грошового забезпечення у розмірі 30000,00 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати вищезазначеної доплати у розмірі 30 000 грн. до грошового забезпечення, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 165 Закону №1402-VIII, грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 №384 (далі - Порядок №384).
За змістом пунктів 4-7 Порядку №384, грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби); 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія); 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги).
Відповідно до пунктів 8 і 10 Порядку №384, грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, … (далі за переліком) співробітникам Служби судової охорони, … виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 3 вказаної постанови Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
У пункті 5 цієї постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постановою КМУ від 20 січня 2023 року № 43 «Про внесення змін до постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 168» співробітників Служби судової охорони виключено з переліку осіб, яким передбачена виплата додаткової винагороди.
Отже, з 24 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду у розмірі 30000 гривень, яка підлягає їм виплаті в порядку та на умовах, визначених ДСА України.
Наказом ДСА України від 31.10.2022 №396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі - Порядок №396).
Згідно з пунктом 3 Порядку №396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов'язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов'язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиплатою ОСОБА_1 як співробітнику ТУ ССО у Донецькій області вказаної додаткової винагороди з мотивів відсутності необхідних бюджетних асигнувань та охоплюють період з 24 лютого 2022 року по 20.01.2023 - дату внесення змін до Постанови КМУ № 168.
Верховний Суд КАС розглянув 06.04.2023 року зразкову справу №260/3564/22 та прийняв рішення про задоволення позовних вимог позивача у аналогічній справі і зазначив, що відмова ТУ ССО у виплаті позивачу додаткової винагороди як однієї зі складових його грошового забезпечення з підстави відсутності відповідних бюджетних асигнувань, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року право особи мирно володіти своїм майном, оскільки доки відповідні правові норми, що передбачають певні виплати, є чинними, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах (справа «Кечко проти України», заява №63134/00, рішення від 08 листопада 2005 року).
Велика Палата Верховного суду, розглядаючи апеляційну скаргу на вказану постанову, залишила її без змін та у Постанові від 21.09.2023 року зазначила, що визнає необґрунтованими посилання Територіального управління на те, що в затвердженому ДСА України кошторисі Служби судової охорони на 2022 рік та відповідному кошторисі Територіального управління видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою КМУ № 168, не передбачались та не затверджувались, у зв'язку із чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс не дозволяє здійснити таку виплату, оскільки гарантовані законом виплати, пільги тощо неможливо поставити в залежність від видатків бюджету. (п.62)
Відмова Територіального управління у виплаті позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції право мирно володіти своїм майном. Доки відповідне положення постанови КМУ № 168 є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України»). (п.63)
Зазначена позиція також узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007. (п.64)
Крім того, у Постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено, що постановою КМУ № 793 внесені, зокрема, такі зміни до постанови КМУ № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30 000 гривень щомісячно», але це не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила (п.75,76 постанови), що з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру додаткової винагороди позивачу слід застосовувати норми постанов КМУ, а не Порядку № 396, який прийнятий на виконання відповідних постанов, проте суперечить їм у відповідній частині. Системний аналіз пункту 2-1 постанови КМУ № 168 (у редакції постанови КМУ № 793) свідчить, що наявність у ДСА України права встановлювати «порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги» не є тотожним праву встановлювати «розміри додаткових винагород».
Оскільки пунктом 4 Порядку № 396 передбачено, що виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.
Ураховуючи викладене, суд вважає що Територіальне управління є належним відповідачем у справі за пред'явленим позовом, оскільки саме цей суб'єкт владних повноважень допустив протиправну бездіяльність у спірних правовідносинах щодо виплати позивачу додаткової винагороди.
Невиплату зазначеної додаткової винагороди за вказаний судом період ТУ ССО у Донецькій області не спростовує, що на думку суду є доведеним, а враховуючи вищенаведені обґрунтування та правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у Постанові від 21.09.2023 року у аналогічній зразковій справі №260/3564/22 суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Суд враховує те, що відповідачем вживалися певні заходи щодо збільшення видатків бюджету для забезпечення реалізації вимог Постанови №168, проте обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування додаткової щомісячної винагороди, що є предметом спору у цій справі, оскільки держава не може односторонньо відмовитися від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань.
Відповідно до приписів ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, та з огляду на висновок Верховного Суду у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 про те, що співробітник Служби судової охорони має право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 грн на місяць, передбаченому Постановою №168 у первинній редакції, за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця, суд у цій справі вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області щодо ненарахування і невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 в розмірі 30 000 грн. щомісячно з 24.02.2022 по 20.01.2023 та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди відповідно до Постанови №168, у розмірі 30000 грн на місяць, з 24.02.2022 по 20.01.2023.
Такий спосіб захисту порушених прав позивача є належним, ефективним та достатнім для їх відновлення і повністю узгоджується із тим, що, застосований Верховним Судом у справі №260/3564/22.
Згідно ч.1,2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Стосовно зазначеного третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Службою судової охорони стосовно пропущеного строку звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, суд зазначає, що питання поновлення пропущеного строку вирішувались вже судом, що належним чином відображено в ухвалах Донецького окружного адміністративного суду від 19.06.2023 та від 27.10.2023.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанцією від 05.06.2023, позивач за подання адміністративного позову сплатив 1 073,60 грн. судового збору.
Суд повертає позивачу судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Служби судової охорони в Донецькій області у розмірі 1 073,60 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони в Донецькій області (адреса: 84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Енгельса, 43, ЄДРПОУ: 43532003), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Служби судової охорони (адреса: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, ЄДРПОУ: 42902258), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Державної судової адміністрації України (адреса: 01201, м. Київ, вул. Липська, 18/5, ЄДРПОУ: 26255795) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області (ЄДРПОУ: 43532003) щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 в розмірі 30 000 грн. щомісячно з 24.02.2022 по 20.01.2023.
Зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Донецькій області (ЄДРПОУ: 43532003) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) додаткової винагороди відповідно до Постанови КМУ №168 у розмірі 30000 грн. на місяць, з 24.02.2022 по 20.01.2023.
Стягнути з Територіального управління Служби судової охорони в Донецькій області (адреса: 84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Енгельса, 43, ЄДРПОУ: 43532003) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 08 грудня 2023 року.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Голошивець