Україна
Донецький окружний адміністративний суд
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2023 року Справа№200/5693/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Галатіної О.О. розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправними дії, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
На адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправними дії, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24 липня 2023 року він звернувся до Пенсійного фонду України з заявою про призначення йому пенсії за віком, відповідно до ст.. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення». Рішенням від 31.07.2023 року ГУ ПФУ в Житомирській області йому було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. 27.08.2023 року Позивач знов звернувся до ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком, однак, Рішенням від 01.09.2023 року Головного управління ПФУ в Сумській області відмовлено в призначенні пенсії. До страхового стажу не зараховано певні періоди роботи Позивача. Вважає такі дії протиправними та просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 01.09.2023 року №056950001292 Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.08.2023 року про призначення пенсії та зарахувати до страхового стажу періоди роботи: з 01.09.1978 року по 15.07.1980 року; з 25.07.1980 року по 29.10.1981 року; з 23.01.1984 року по 19.06.1997 року та взяти до розрахунку пенсії довідки про заробітну плату: №01-01-23-3618-1 від 17.08.2023 року; №01-01-23-3619-1 від 17.08.2023 року; №01-01-23-3620-1 від 17.08.2023 року.
Ухвалою суду від 12 жовтня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву. Відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали подати до суду відзиву на позовну заяву з доказами на його підтвердження з одночасним надісланням (наданням) його копії та доданих до нього документів позивачу.
Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до суду було надано відзив, в якому просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зокрема, зазначивши, що за доданими документами до страхового стажу Позивача не зараховано періоди трудової діяльності: - з 01.09.1978 по 15.07.1980 та з 25.07.1980 по 29.10.1981, оскільки записи не завірені печаткою організації; - з 23.01.1984 по 19.06.1997, так як відсутня реорганізація підприємства. Для зарахування до страхового стажу періодів трудової діяльності необхідно надати уточнюючі довідки визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб зараховані періоди трудової діяльності. Таким чином, підтверджений належними документами, страховий стаж Позивача становить 19 років 04 місяці 17 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону. Враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів щодо призначення пенсії за віком здійснено відповідним структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яким 31.07.2023 винесено рішення про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу - 30 років.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області правом на надання до суду відзиву на позовну заяву не скористався. Відповідачем надано до суду копію матеріалів пенсійної справи Позивача.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з'ясував наступні обставини справи, суд встановив.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, що підтверджується копією паспорта громадянина України сер. НОМЕР_1 , виданого 12 грудня 2002 року, РНОКПП НОМЕР_2 , 24 липня 2023 року звернувся до Пенсійного фонду України з заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням від 31.07.2023 року Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області йому було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
27.08.2023 року Позивач знов звернувся до Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням від 01.09.2023 року №056950001292 Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю страхового стажу.
Згідно вищезазначеного рішення від 01.09.2023 року зазначено: вік завника - 60 років.
Страховий стаж особи - 19 років 07 місяцв 17 днів, зараховано по 30.06.2023 року.
За доданими документами до страхового стажу Позивача не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки:
- з 01.09.1978 по 15.07.1980 та з 25.07.1980 по 29.10.1981, оскільки записи про звільнення не завірені печаткою підприємства;
- з 23.01.1984 по 19.06.1997, у зв'язку з відсутністю інформації про реорганізації підприємства.
Також зазначено, що надані заявником довідки від 17.08.2023 року №01-01-23-3621-1 та 01-01-23-3622-1 про цей період стажу є недійсним і не створює правових наслідків, оскільки видані органом який знаходиться на тимчасово окупованій території.
Згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 (в частині спірного періоду) Позивач:
- з 01.09.1978 по 15.07.1980 проходив навчання у ГПТУ №45 м. Ясинувата;
- з 25.07.1980 по 29.10.1981 працював токарем 3 розряду механо сборочного цеху №3 (запис 1-2);
- з 23.01.1984 по 19.06.1997 працював водієм ІІІ класу (25.04.1985 присвоєна кваліфікація водія І класу) (запис 5-7).
Згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №01-01-23-3622-1 від 17.08.2023 року зазначено, що ОСОБА_1 дійсно працював на заводі «ОАО «Племенной завод Большевик»» (мовою оригіналу) на посаді водія з 23.01.1984 по 19.06.1997.
Також були надані довідки від 17.08.2023 №01-01-23-3618-1, №01-01-23-3619-1, №01-01-23-3620-1 про заробітну плату за періоди роботи з 1994 по 1997 роки, з 1984 по 1988 роки, з 1989 по 1993 роки.
Та була надана довідка №01-01-23-3623-1 від 17.08.2023 з відомостями про перейменування заводу, на якому працював Позивач у період з 23.01.1984 по 19.06.1997.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України “Про пенсійне забезпечення”.
Як передбачено Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України (його територіальні органи) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Одними з основних завдань Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
Відповідно до покладених завдань і функцій, саме Пенсійний фонд України є суб'єктом владних повноважень у сфері правовідносин щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому згідно з вимогами частини 2 статті 4 КАС України їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.
Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”).
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як вже встановлено судом та про що зазначено вище згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 (в частині спірного періоду) Позивач:
- з 01.09.1978 по 15.07.1980 проходив навчання у ГПТУ №45 м. Ясинувата;
- з 25.07.1980 по 29.10.1981 працював токарем 3 розряду механо сборочного цеху №3 (запис 1-2);
- з 23.01.1984 по 19.06.1997 працював водієм ІІІ класу (25.04.1985 присвоєна кваліфікація водія І класу) (запис 5-7).
Відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 01.09.1978 по 15.07.1980 та з 25.07.1980 по 29.10.1981, оскільки записи про звільнення не завірені печаткою підприємства; з 23.01.1984 по 19.06.1997, у зв'язку з відсутністю інформації про реорганізації підприємства.
Суд зазначає, що УПФ не враховані положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 «Про трудові книжки працівників», згідно з якими відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Суд звертає увагу, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 30 листопада 2018 року у справі №235/4179/17.
Щодо посилання представника відповідача на те, що надані заявником довідки від 17.08.2023 року №01-01-23-3621-1 та 01-01-23-3622-1 про цей період стажу є недійсним і не створює правових наслідків, оскільки видані органом який знаходиться на тимчасово окупованій території, суд зазначає наступне.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Суд наголошує, що на практиці Міжнародного суду ООН щодо окупованих територій сформульовані висновки (“намібійські винятки”), згідно яких документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження права громадян.
Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року “Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії” зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але “у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів”.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах “Кіпр проти Туреччини” (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001 року) та “Мозер проти Республіки Молдови та Росії” (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23 лютого 2016 року) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що “Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать” (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001 року, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001 року, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі “Мозер проти Республіки Молдови та Росії” наголосив, що “першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]” (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23 лютого 2016 року, § 142).
З огляду на принципи, сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, суд приймає до уваги інформацію викладену в документах, що видані органами, підприємствами, установами та організаціями, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, оскільки їх неприйняття та невизнання веде за собою порушення прав громадян.
Як вже встановлено судом, та про що зазначено вище, згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №01-01-23-3622-1 від 17.08.2023 року зазначено, що ОСОБА_1 дійсно працював на заводі «ОАО «Племенной завод Большевик»» (мовою оригіналу) на посаді водія з 23.01.1984 по 19.06.1997.
Також були надані довідки від 17.08.2023 №01-01-23-3618-1, №01-01-23-3619-1, №01-01-23-3620-1 про заробітну плату за періоди роботи з 1994 по 1997 роки, з 1984 по 1988 роки, з 1989 по 1993 роки.
Та була надана довідка №01-01-23-3623-1 від 17.08.2023 з відомостями про перейменування заводу, на якому працював Позивач у період з 23.01.1984 по 19.06.1997.
Відтак періоди роботи позивача з 01.09.1978 року по 15.07.1980 року; з 25.07.1980 року по 29.10.1981 року; з 23.01.1984 року по 19.06.1997 року підлягають зарахуванню до страхового стажу.
Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод”, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, приходить до висновку, що слід прийняти рішення про визнання протиправним та скасування рішення від 01.09.2023 року №056950001292 Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.08.2023 року про призначення пенсії та зарахувати до страхового стажу періоди роботи: з 01.09.1978 року по 15.07.1980 року; з 25.07.1980 року по 29.10.1981 року; з 23.01.1984 року по 19.06.1997 року з урахуванням архівних довідок від 17.08.2023 року: №01-01-23-3618-1; №01-01-23-3619-1; №01-01-23-3620-1, №01-01-23-3621-1, №01-01-23-3622-1, №01-01-23-3623-1.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на встановлені судом обставини, оцінюючи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, Житомирська область, Житомир, ЄДРПОУ 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, ЄДРПОУ 21108013) про визнання протиправними дії, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 01.09.2023 року №056950001292 Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.08.2023 року про призначення пенсії та зарахувати до страхового стажу періоди роботи: з 01.09.1978 року по 15.07.1980 року; з 25.07.1980 року по 29.10.1981 року; з 23.01.1984 року по 19.06.1997 року з урахуванням архівних довідок від 17.08.2023 року: №01-01-23-3618-1; №01-01-23-3619-1; №01-01-23-3620-1, №01-01-23-3621-1, №01-01-23-3622-1, №01-01-23-3623-1.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повідомити сторін, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів, можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну пошту суду або через особистий кабінет в системі “Електронний суд”.
Направлення даного рішення суду здійснювати шляхом електронного листування на електронні адреси учасників справи.
Інформацію щодо роботи суду можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://adm.dn.court.gov.ua.
Суддя О.О. Галатіна