Рішення від 08.12.2023 по справі 200/1762/22

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2023 року Справа№200/1762/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

31 січня 2022 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Донецькій області), надісланий засобами поштового зв'язку 24 січня 2022 року, в якому позивач просила:

1. визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Донецькій області при розрахунку в пенсійній справі ОСОБА_1 її суддівського стажу для визначення загального процента обрахунку щомісячного довічного грошового утримання від суддівської винагороди діючого судді на відповідній посаді судді, а саме про врахування відповідачем тільки 23 років її роботи на посаді судді для обрахунку розміру її щомісячного довічного грошового утримання, замість врахування в суддівський стаж повного стажу роботи на посаді слідчого, половини строку навчання на денній формі вищого навчального закладу та повного стажу роботи на посаді судді, що спричинило протиправне призначення 56% загального проценту для обрахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання діючого на відповідній посаді судді;

2. зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області при розрахунку суддівського стажу для визначення в пенсійний справі загального процента для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання від суддівської винагороди діючого на відповідній посаді судді утримання зарахувати ОСОБА_1 в суддівський стаж наступні періоди:

- половину часу навчання на денній формі вищого навчального закладу з 01 вересня 1974 року по 28 червня 1979 року (02 роки 05 місяців 13 днів);

- повний стаж роботи слідчим з 22 серпня 1979 року по 01 березня 1981 року (01 рік 06 місяців 25 днів);

- повний стаж роботи на посаді судді з 22 червня 1987 року по 31 грудня 2010 року, що загалом складає суддівський стаж 27 років 06 місяців 16 днів;

3. зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області внести зміни в рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 11 січня 2022 року № 914110186858, яке міститься в пенсійній справі позивача і яке адмініструє відповідач, та вказати

- суддівський стаж ОСОБА_1 , передбачений законом, який надає право на відставку, право для визначення в пенсійний справі загального проценту для обрахунку її щомісячного довічного грошового утримання від суддівської винагороди діючого на відповідній посаді судді і право для обрахунку розміру її щомісячного довічного грошового утримання від суддівської винагороди діючого на відповідній посаді судді, - 27 років 06 місяців 16 днів,

- загальний процент для обрахунку її щомісячного довічного грошового утримання від суддівської винагороди діючого на відповідній посаді судді - 64%;

4. зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області з 64% суддівського стажу, який надає право для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання, нарахувати суму щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , починаючи з 19 лютого 2020 року;

5. зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області починаючи з 19 лютого 2020 року виплатити ОСОБА_1 ці суми, за відрахуванням раніше виплачених сум.

Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

07 лютого 2022 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановив строк для подання заяв по суті справи; витребував у відповідача докази.

Про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі учасники справи повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Станом на 31 травня 2022 року відзив на позовну заяву до суду не надходив, витребувані докази відповідачем надані не були.

У зв'язку з цим 31 травня 2022 року суд постановив ухвалу, якою повторно витребував у ГУ ПФУ в Донецькій області пенсійну справу ОСОБА_1 з усіма наявними у ній матеріалами; встановив відповідачу п'ятиденний строк для їх подання.

15 липня 2022 року суд постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання відповідача про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву та надання витребуваних доказів; повторно витребував у відповідача пенсійну справу (матеріали електронної пенсійної справи) ОСОБА_1 з усіма наявними у ній матеріалами; продовжив відповідачу процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву та витребуваних доказів на десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Відповідно до ч. 1 ст. 262 КАС розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу, розпочинається через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС).

На час розгляду справи по суті триває широкомасштабна військова агресія російської федерації, яка слугувала підставою для введення в Україні з 24 лютого 2022 року 05 години 30 хвилин воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України про введення воєнного стану».

Указом Президента України від 06 листопада 2023 року № 734/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 08 листопада 2023 року № 3429-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану продовжений з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що 31 грудня 20210 року її звільнено з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку, маючи суддівський стаж понад 25 років та право на 60% доплати за вислугу років.

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Позивач вказувала на те, що законами України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій та статус суддів» (далі - Закон № 2453) та 02 2016 1402-VIII « » ( - 1402) , у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у відповідності до змін складових суддівської винагороди.

Позивач зазначила, що з моменту призначення розмір її щомісячного довічного грошового утримання становив 90% грошової винагороди діючого на відповідній посаді судді, як судді.

В січні 2020 року позивач звернулася до пенсійного органу з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, додавши до неї довідку Донецького апеляційного суду про збільшення суддівської винагороди до суми 55 492,80 грн за рахунок підвищення соціальних стандартів - прожиткового мінімуму, як розрахункової величини.

Пенсійний орган провів позивачу перерахунок щомісячного довічного утримання, внаслідок чого його розмір склав 55 492,80 грн (90% суддівської винагороди діючого на відповідній посаді судді).

В подальшому у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Донецький апеляційний суд видав нову довідку про розмір суддівської винагороди для перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Оскільки пенсійний орган відмовив в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, за захистом своїх прав позивач звернулася до суду.

29 липня 2021 року Донецький окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 200/8182/21, яким зобов'язав ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити позивачу перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19 лютого 2020 року із суддівської винагороди 184 976 грн.

11 січня 2022 року на виконання рішення суду у справі № 200/8182/21 відповідач прийняв рішення № 914110186858, яким здійснив перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача.

Однак замість раніше визначених 90% суддівської винагороди, починаючи з 19 лютого 2020 року пенсійний орган визначив позивачу розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - 56% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді. При цьому пенсійний орган виходив з того, що суддівський стаж позивача становить лише 23 роки.

Позивач наголосила, що, надаючи їй право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, Вища рада правосуддя та Верховна Рада України зарахували їй в суддівський стаж 01 рік 06 місяців 25 днів роботи слідчим за період з 22 серпня 1979 року по 01 березня 1981 року, а також 02 роки 05 місяців 13 днів - половину строку навчання на денній формі у вищому навчальному закладі з 01 вересня 1974 року по 28 червня 1979 року.

Позивач доводила, що внаслідок протиправних дій пенсійного органу, які полягали у неврахуванні до її суддівського стажу періоду роботи на посаді слідчого та половини строку навчання на денній формі навчання у вищому навчальному закладі, а також у визначенні щомісячного грошового утримання в розмірі 56% суддівської винагороди діючого судді, ГУ ПФУ в Донецькій області порушило її право на отримання щомісячного довічного утримання судді у відставці в розмірі, визначеному законом, як однієї з гарантій незалежності суддів, і це право потребує судового захисту.

Просила задовольнити позов.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву; доводив, що у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень, в порядку та способом, що визначені законодавством.

Зазначив, що з 01 листопада 2014 року ОСОБА_1 як внутрішньо переміщена особа перебуває на обліку та отримує довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону № 2453.

На підставі Закону № 2453 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці було обчислено із розрахунку 90% заробітної плати судді станом на 01 січня 2020 року.

До 31 січня 2020 року розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача становив 49 943,52 грн (55 492,80 грн х 90%).

10 травня 2021 року позивач звернулась до пенсійного органу з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону № 1402 з урахуванням нової довідки про складові суддівської винагороди, виданої Донецьким апеляційним судом.

За результатом розгляду цієї заяви їй був встановлений статус «помилково».

13 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулись з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону № 1402 з урахуванням довідки Донецького апеляційного суду від 05 січня 2021 року № 3.11-16/4/21 про складові суддівської винагороди станом на 01 січня 2021 року.

Рішенням від 14 травня 2021 року № 914110186858 пенсійний орган відмовив позивачу в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 та з урахуванням довідки від 05 січня 2021 року № 3.11-16/4/21, виходячи з того, що з 01 січня 2021 року зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, не відбулась.

18 травня 2021 року позивач звернулись з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402 з урахуванням довідки від 03 березня 2020 року № 3.11-14/116/20, виданої Донецьким апеляційним судом, про складові суддівської винагороди станом на 18 лютого 2020 року.

Рішенням від 18 травня 2021 року № 914110186858 пенсійний орган відмовив позивачу в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 та з урахуванням довідки від 03 березня 2020 року № 3.11-14/116/20, виходячи з того, що з 18 лютого 2020 року зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, не відбулась.

В серпні 2021 року відповідач отримав рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2021 року у справі № 200/8182/21, яким ГУ ПФУ в Донецькій області зобов'язано здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням довідки № 3.11-14/116/20 від 03 березня 2020 року, виданої Донецьким апеляційним судом, згідно з заявою ОСОБА_1 від 10 травня 2021 року з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.

Рішенням від 11 січня 2022 року № 914110186858 ГУ ПФУ в Донецькій області здійснило позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на виконання рішення суду у справі № 200/8182/21.

При проведенні перерахунку відповідач виходив з того, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 36 років 02 місяці 07 днів, суддівський стаж - 23 роки 06 місяців 10 днів; розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 56% суддівської винагороди діючого судді (184 976,00 грн).

Як наслідок, за розрахунком пенсійного органу, з 19 лютого 2020 року розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 103 586,56 грн.

Саме в цьому розмірі позивач отримує щомісячне довічне утримання судді у відставці з 01 лютого 2022 року.

Відповідач вказував на те, що зарахував до суддівського стажу ОСОБА_1 період роботи на посаді судді в повному обсязі, тобто з 22 червня 1987 року по 31 грудня 2010 року, що дорівнює 23 років 06 місяців 10 днів.

Наголошував, що до спірних правовідносин належить застосовувати норми Закону № 1402, ч. 3 ст. 142 якого визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Відповідач вказував на те, що особи, яким щомісячне довічне грошове утримання призначено на підставі Закону № 2453, мають право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі та в порядку, які визначені законом, чинним на час здійснення такого перерахунку. Таким законом є Закон № 1402.

Оскільки Законом № 1402 передбачені інші розміри суддівської винагороди та відсотків від неї для нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, то відсутні правові підстави для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання (розміру щомісячної суддівської винагороди) за Законом № 1402, а розміру відсотку - за Законом № 2453.

З огляду на це відповідач стверджував, що правомірно зарахував позивачу до її загального страхового стажу 36 років 02 місяці 07 днів, включаючи періоди навчання у вищому навчальному закладі з 01 вересня 1974 року по 28 червня 1979 року та роботи слідчим з 22 серпня 1979 року по 01 березня 1981 року; а до суддівського стажу - період роботи на посаді судді - 23 роки 06 місяців 10 днів.

Як наслідок, відповідач доводив, що правильно визначив відсотковий розмір щомісячного довічного утримання судді у відставці відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону № 1402.

Просив відмовити в позові.

Позивач надала відповідь на відзив, в якій зауважила, що відповідно до п. 11 Перехідних положень Закону № 2453 судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

На день набрання чинності Законом № 2453 діяв п. 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», яким було встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих навчальних закладах.

Крім того, абз. 2 ст. 43 Закону № 2452 було визначено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів України, зараховується також час роботи на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Позивач наголосила, що половина строку навчання за денною формою навчання у вищому навчальному закладі, а також стаж роботи слідчим були зарахований до її суддівського стажу при наданні відставки Вищою радою правосуддя та Верховною Радою України, а також враховувались пенсійним органом при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання. І пенсійний орган проти цих обставин ніколи не заперечував.

Просила задовольнити позов.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

З 10 лютого 1998 року постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить штамп про реєстрацію місця проживання, проставлений в паспорті.

У зв'язку з тимчасовою окупацією її населеного пункту позивач була вимушена переміститися на підконтрольну органам державної влади України територію та набула статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджено довідкою від 22 листопада 2014 року № 1411007296.

Фактичне місце проживання/перебування позивача після переміщення: АДРЕСА_2 .

22 червня 1987 року ОСОБА_1 була обрана народним суддею Знам'янського міського народного суду, про що свідчить запис № 8 в трудовій книжці серії НОМЕР_3 , внесений на підставі наказу від 22 червня 1987 року № 63-к.

06 квітня 1990 року позивач була обрана народним суддею Знам'янського міського народного суду, про що свідчить запис № 9 в трудовій книжці, внесений на підставі рішення обласної ради народних депутатів від 06 квітня 1990 року № 13.

28 вересня 1994 року позивач звільнена з посади судді Знам'янського міського народного суду у зв'язку з обранням на посаду судді Донецького обласного суду, про що свідчить запис № 10 в трудовій книжці, внесений на підставі постанови Верховної Ради України від 27 липня 1994 року № 134/94-ВР.

29 вересня 1994 року ОСОБА_1 обрана суддею Донецького обласного суду, про що свідчить запис № 11 в трудовій книжці, внесений на підставі постанови Верховної Ради України від 27 липня 1994 року № 134/94-ВР та наказу від 28 вересня 1994 року № 267.

23 вересня 2004 року позивач обрана суддею Апеляційного суду Донецької області безстроково, про що свідчить запис № 14 в трудовій книжці, внесений на підставі постанови Верховної Ради України від 23 вересня 2004 року № 2039-ІV та наказу від 11 жовтня 2004 року № 95к.

31 грудня 2010 року ОСОБА_1 звільнена із займаної посади у зв'язку з поданням заяви про відставку відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України, про що свідчить запис № 15 в трудовій книжці, внесений на підставі постанови Верховної Ради України від 23 грудня 2020 року № 2864-VІ та наказу від 29 грудня 2020 року № 463к.

- студентка юридичного інституту (1/2 навчання) Алтайський державний університет - з 01 вересня 1974 року по 28 червня 1979 року - 02 роки 05 місяців 13 днів;

- слідчий СВ ВВС Югринського райвиконкому Кемеровської області - з 06 серпня 1979 року по 01 березня 1981 року - 01 рік 06 місяців 25 днів;

- суддя Знам'янського міського суду відділу юстиції Кіровоградського облвиконкому - з 22 червня 1987 року по 28 вересня 1994 року - 07 років 03 місяці 06 днів;

- суддя Донецького обласного суду - з 29 вересня 1994 року по 19 серпня 2001 року - 06 років 10 місяців 21 день;

- суддя апеляційного суду Донецької області з 20 серпня 2001 року по 31 грудня 2010 року - 09 років 04 місяці 11 днів.

Період навчання позивача в Алтайському державному університеті з 01 вересня 1974 року по 19 липня 1979 року за спеціальністю «Правознавство» підтверджений дипломом серії НОМЕР_4 , виданим 28 червня 1979 року, а також архівною довідкою федерального державного бюджетного освітнього закладу вищої освіти «Алтайський державний університет» від 28 грудня 2018 року № 10-2-21/03/6942.

Період роботи на посаді слідчого слідчого відділення відділу внутрішніх справ Югринського райвиконкому Кемеровської області з 06 серпня 1979 року по 01 березня 1981 року - записами №№ 1-2 в трудовій книжці, які внесені на підставі наказів від 10 липня 1979 року № 200 та від 01 березня 1981 року № 105, та довідкою відділу внутрішніх справ м. Югра Кемеровської області від 29 травня 1995 року № 1799.

Отже, на день звільнення з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку, тобто станом на 31 грудня 2010 року, суддівський стаж ОСОБА_1 становив 27 років 06 місяців 16 днів, в тому числі 1/2 періоду навчання у вищому навчальному закладі за денною формою - 02 роки 05 місяців 13 днів та період роботи слідчим - 01 рік 06 місяців 25 днів.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 13486010) зареєстроване як юридична особа 26 липня 2002 року, про що 09 червня 2005 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області.

З 01 січня 2011 року позивачу призначено щомісячне довічне утримання судді у відставці на підставі Закону № 2453 в розмірі 90% грошового утримання судді.

В подальшому у зв'язку зі зміною розміру грошового утримання (суддівської винагороди) судді, працюючого на відповідній посаді, пенсійний орган неодноразово здійснював ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зокрема, 11 січня 2020 року Донецький апеляційний суд видав довідку № 3.11-14/21/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці, згідно з якою станом на 01 січня 2020 року суддівська винагорода, яка враховується для перерахунку ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці становила 55 492,80 грн, в тому числі посадовий оклад - 34 683,80 грн, доплата за вислугу років (60%) - 20 809,80 грн.

На підставі Закону № 2453 пенсійний орган провів позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2020 року, внаслідок чого його розмір склав 49 943,52 грн, про що свідчить рішення від 04 лютого 2020 року № 914110186858.

Під час цього перерахунку сума щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці була визначена, виходячи з розміру 90% суддівської винагороди діючого на відповідній посаді судді.

03 березня 2020 року у зв'язку зі зміною розміру (збільшенням) складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 та Закону № 1402 Донецький апеляційний суд видав ОСОБА_1 довідку № 3.11-14/116/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Згідно з цією довідкою станом на 18 лютого 2020 року суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 184 976,00 грн, у тому числі: посадовий оклад - 115 610,00 грн, доплата за вислугу років (60%) - 69 366,00 грн.

05 січня 2021 року на підставі Закону України № 1402 та рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Донецький апеляційний суд видав довідку № 3.11-16/4/21 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Згідно з цією довідкою станом на 01 січня 2021 року суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, складає 184 976,00 грн, у тому числі посадовий оклад - 115 610,00 грн, доплата за вислугу років (60%) - 69 366,00 грн.

10 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу з заявою про перерахунок її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі Закону № 1402 з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.

Однак за цією заявою пенсійний орган перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 не провів.

Вважаючи допущену пенсійним органом бездіяльність протиправною, в червні 2021 року за захистом своїх прав ОСОБА_1 звернулася до суду.

29 липня 2021 року Донецький окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 200/8182/21, яким позов задовольнив частково, а саме:

- визнав протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Донецькій області щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 довічного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Донецького апеляційного суду від 03 березня 2020 року № 3.11-14/116/20, згідно з її заявою від 10 травня 2021 року, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року;

- зобов'язав ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Донецького апеляційного суду від 03 березня 2020 року № 3.11-14/116/20, згідно з її заявою від 10 травня 2021 року, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2021 року апеляційна скарга ГУ ПФУ в Донецькій області повернута апелянту, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2021 року набрало законної сили.

Під час розгляду справи № 200/8182/21, серед іншого, суд встановив такі фактичні обставини, які знайшли відображення в мотивувальній частині рішення від 29 липня 2021 року:

«[…]

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувач довічного грошового утримання судді у відставці, що було призначене на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI, у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди; […].

Згідно з довідкою Донецького апеляційного суду від 03 березня 2020 року № 3.11-14/116/20 «Про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці» станом на 18 лютого 2020 року суддівська винагорода позивача, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 184 976 грн., у тому числі:

- посадовий оклад - 115 610 грн.;

- доплата за вислугу років (60%) - 69 366 грн.

Вказана довідка видана позивачу у зв'язку зі зміною розміру (збільшенням) складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді відповідно до рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з довідкою Донецького апеляційного суду від 05 січня 2021 року №3.11-16/4/21 «Про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці» станом на 01 січня 2021 року суддівська винагорода позивача, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, також складає 184 976 грн., у тому числі:

- посадовий оклад - 115 610 грн.;

- доплата за вислугу років (60%) - 69 366 грн.

Отже, вказані довідки містять аналогічні показники.

10 травня 2021 року позивач через вебпортал Пенсійного фонду України звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням вказаного рішення Конституційного Суду України, до якої додала зазначені довідки.

За результатом розгляду вказаної заяви та доданих до неї документів орган Пенсійного фонду України через вебпортал Пенсійного фонду України сповістив позивача про виявлені зауваження в документах, що додані до заяви, […].

Крім того, на вебпорталі з боку Пенсійного фонду України було відмічено статус документа - заяви від 10 травня 2021 року як «помилковий». В той час, як пояснила позивач, жодної відмітки про помилковість подання вказаної заяви вона не ставила, а навпаки, чекала результату її розгляду.

Рішення за результатом розгляду заяви від 10 травня 2021 року не приймалося.

Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за вказаною заявою позивача у зв'язку із прийняттям Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 проведений не був.

Судом також встановлено, що у зв'язку з не проведенням перерахунку та неотриманням ні відповіді, ні рішення на заяву від 10 травня 2021 року, позивач 13 та 18 травня 2021 року через вебпортал Пенсійного фонду України знову подала до відповідача аналогічні заяви; крім того неодноразово зі спірного питання зверталася зі скаргами до органу Пенсійного фонду України, до Уповноваженого Верховної ради України з прав людини.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 18 травня 2021 року № 914110186858 за результатом розгляду заяви позивача від 18 травня 2021 року та доданої до неї довідки від 05 січня 2021 року №3.11-16/4/21 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відмовлено з посиланням на те, що у наданій заявником довідці відображена суддівська винагорода станом на 01 січня 2021 року, і після прийняття рішення Конституційним Судом України (18 лютого 2020 року) будь-яких змін розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, не відбулося.

Вказане рішення не є предметом спору в даній справі.

На звернення позивача від 18 травня 2021 року та від 31 травня 2021 року, що надійшли на вебпортал Пенсійного фонду України за № ВЕБ-28000-Ф-С-21-045557, № ВЕБ-28000-Ф-С-21-045810 та № ВЕБ-28000-Ф-С-21-048972 (вх. № 16280/3-2800-21, № 16444/3-2800-21 від 18 травня 2021 року та 17828/3-2800-210 від 31 травня 2021 року), Пенсійним фондом України надана відповідь від 14 червня 2021 року, в якій повідомлено про те, зокрема, що враховуючи те, що після 18 лютого 2020 року розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді не збільшувався, Управлінням було відмовлено в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі її заяви від 13 травня 2021 року.

Не дивлячись на неодноразові звернення позивача та скарги щодо перерахунку, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача проведений не був.

[…]».

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 у справі № 200/8182/21, суд виходив з такого:

«[…]

Отже, саме з 19 лютого 2020 року - наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020 у такій категорії суддів у відставці як позивач виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до діючого Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII на підставі поданої ними довідки, оскільки саме з цієї дати втратили чинність обмеження, які були встановлені п. 25 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII.

При цьому, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

[…]

З огляду на наведене з метою ефективного захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне застосувати ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України і задовольнити позов частково наступним шляхом: шляхом визнання протиправною бездіяльності органу Пенсійного фонду України щодо не здійснення перерахунку та виплати позивачу довічного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Донецького апеляційного суду від 03 березня 2020 року № 3.11-14/116/20 (про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 18 лютого 2020 року, оскільки саме з вказаної дати, а не з дати, яка зазначена в іншій поданій позивачем довідці, відбулося підвищення розміру суддівської винагороди), згідно із заявою позивача, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року (тобто, з дня виникнення права на відповідний перерахунок); зобов'язання органу Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вказаної довідки, згідно із заявою позивача, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року (тобто, з дня виникнення права на відповідний перерахунок).

[…]

Щодо позовних вимог в частині перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% винагороди діючого на відповідній посаді судді, то суд вважає їх передчасними, оскільки предметом спору в даній справі є право позивача на перерахунок довічного грошового утримання на підставі відповідної довідки, а не правомірність обчислення довічного грошового утримання позивача при такому перерахунку, який ще не проведений, а лише має відбутися в майбутньому.

[…]

З огляду на наведене правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині - відсутні.

[…]».

На виконання рішення суду у справі № 200/8182/21 ГУ ПФУ в Донецькій області здійснило ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Як свідчить рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 10 січня 2022 року № 914110186858, внаслідок цього перерахунку розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року склав 103 586,56 грн.

При цьому пенсійний орган визначив суму щомісячного довічного грошового утримання позивача, виходячи з того, що розмір щомісячного довічного утримання судді у відставці складає 56% суддівської винагороди діючого на відповідній посаді судді, яка в свою чергу складає 184 976,00 грн.

Розрахунок стажу (форма РС-право) свідчить, що період навчання позивача у вищому навчальному закладі та період її роботи на посаді слідчого зараховані до загального страхового стажу.

Між тим, визначаючи відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці під час його перерахунку з 19 лютого 2020 року на виконання рішення суду у справі № 200/8182/21, ГУ ПФУ в Донецькій області виходило з того, що суддівський стаж ОСОБА_1 становить 23 06 10 ? ? .

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.

Ухвалами від 07 лютого 2022 року, 31 травня 2022 року та від 15 липня 2022 року суд витребував у відповідача пенсійну справу (матеріали електронної пенсійної справи) ОСОБА_1 з усіма наявними в ній матеріалами.

Витребувані докази ГУ ПФУ в Донецькій області суду не надало, обґрунтовуючи це тим, що в електронній пенсійній справі відсутня можливість перегляду сканованих копій документів, прикріплених до заяви.

Також відповідач зазначив, що до Пенсійного фонду України направлено лист щодо надання можливості перегляду сканованих документів; після надходження відповіді з Пенсійного фонду України копії документів будуть надані додатково.

Між тим, докази, які б об'єктивно підтверджували неможливість відповідача виконати ухвали про витребування доказів, суду не надані.

На час розгляду справи матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 ГУ ПФУ в Донецькій області суду не надало, а тому справа розглянута по суті за наявними у ній матеріалами.

З метою повного та всебічного з'ясування обставин у справі, керуючись принципом офіційного з'ясування обставин, під час розгляду цієї справи суд дослідив матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 , долучені до адміністративної справи № 200/8182/21.

Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування.

Висновки суду по суті позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Згідно з ч. 1 ст. 142 Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402), чинного на час виникнення спірних правовідносин, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. […].

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого ч. 1 цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого ч. 1 цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (ч. 2 ст. 142 Закону № 1402).

Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний Суд України в мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України.

У цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказав на неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

В рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у рішенні Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016, в абз. 2 п. 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Ч. ч. 4 і 5 ст. 142 Закону № 1402 передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 3 ст. 135 Закону № 1402 базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Розділом ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402 були передбачені особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

П. 22 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402 було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453).

Згідно з п. 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402, до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453.

Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07 листопада 2019 року, виключено п. п. 22, 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402.

Відповідно до п. 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402 встановлений розмір посадового окладу судді, який з 1 січня 2020 року становить: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

П. 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402 передбачав, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020 п. 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402 визнано таким, що не відповідає Конституції України.

В п. п. 16, 17 мотивувальної частини вказаного рішення Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п. 4 ч. 6 ст. 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абз. 4 пп. 3.1 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абз. абз. 5, 6 пп. 2.2 п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013).

Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402.

Конституційний Суд України вказав на те, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Запровадження згідно з положеннями п. 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням ч. 1 ст. 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

Верховний Суд неодноразово, зокрема в постановах від 06 березня 2019 року у справі № 638/12586/16-а та від 11 лютого 2020 року у справі № 200/3958/19-а, висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Ст. 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів правовідносин, до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов'язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством, застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Закон № 1402 не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 160/9739/20.

Таким чином, з 19 лютого 2020 року, тобто з наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону № 1402, виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до ст. 135 та пп. 4 п. 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402, які визначають розмір суддівської винагороди працюючого судді.

Більш того, це право позивача підтверджено таким, що набрало законної сили, рішення суду.

Так, 29 липня 2021 року Донецький окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 200/8182/21, яким визнав протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Донецькій області щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 довічного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Донецького апеляційного суду від 03 березня 2020 року № 3.11-14/116/20, згідно з її заявою від 10 травня 2021 року, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.

Цим судовим рішенням на ГУ ПФУ в Донецькій області покладений обов'язок здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Донецького апеляційного суду від 03 березня 2020 року № 3.11-14/116/20, згідно з її заявою від 10 травня 2021 року, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.

Суд зазначає, що позивач при зверненні до пенсійного органу з заявою від 10 травня 2021 року фактично порушувала питання про перерахунок її щомісячного довічного утримання судді у відставці на підставі ч. 4 ст. 142 Закону № 1402.

Відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону № 1402 у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

При цьому ч. 3 ст. 142 Закону № 1402 визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Вищевказана норма неконституційною не визнавалась.

Суд зауважує, що нормою ч. 3 ст. 142 Закону № 1402 визначений іншій підхід до обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, ніж той, що був передбачений Законом № 2453.

З урахуванням права позивача на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та відповідного її волевиявлення щодо перерахунку на підставі ст. 142 Закону № 1402, до спірних правовідносин належить застосовувати саме норми цього Закону, а не різних законів одночасно.

Встановлення рівня суддівської винагороди має бути обумовлене єдиним статусом суддів. Наведений висновок підтверджується позицією Конституційного Суду України щодо розуміння суддівської винагороди (утримання) як гарантії незалежності суддів, викладеною в рішеннях від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.

Отже, перерахунок щомісячного довічного утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді, тобто в тому розмірі, який позивач отримувала, до перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання на виконання рішення суду у справі № 200/8182/21, ставить діючих суддів у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453.

Таким чином, виходячи з принципу застосування однакових підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, суд дійшов висновку, що пенсійний орган при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача з 19 лютого 2020 року правомірно застосував норму ч. 3 ст. 142 Закону № 1402.

Таке правозастосування відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах від 24 вересня 2021 року у справі № 620/5437/20, від 11 жовтня 2021 року у справі № 160/10640/20, від 15 лютого 2022 року у справі № 340/161/21, від 02 серпня 2022 року у справі № 620/6361/20, від 26 січня 2023 року у справі № 500/6626/21, від 30 березня 2023 року у справі № 280/8853/20, від 11 квітня 2023 року у справі № 200/8353/20-а, від 09 травня 2023 року у справі № 580/112/21, від 07 червня 2023 року у справі № 620/250/21, від 06 липня 2023 року у справі № 420/3746/21 та інших.

Разом з цим суд встановив, що при перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року ГУ ПФУ в Донецькій області виходило з того, що суддівський стаж позивача становить 23 роки 06 місяців 10 днів.

Як наслідок, за розрахунком пенсійного органу, розмір щомісячного довічного утримання судді у відставці, обчислений відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону № 1402, становить 56% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді:

(50% (20 років роботи на посаді судді) + 6% (3 роки роботи на посаді судді понад 20 років х 2% грошового утримання судді).

При цьому ГУ ПФУ в Донецькій області не врахувало в суддівський стаж ОСОБА_1 половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та період роботи на посаді слідчого, тим самим фактично вдавшись до перегляду суддівського стажу позивача, який давав їй право на звільнення у відставку та на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Перевіряючи оскаржувані дії пенсійного органу на відповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 1 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402 цей Закон набирає чинності з дня набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VІІІ «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401).

Згідно з п. 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 1401 цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон № 1401 офіційно опублікований 29 червня 2016 року і набрав чинності 30 вересня 2016 року.

Як наслідок, Закон № 1402 набрав чинності 30 червня 2016 року.

Стаж роботи судді визначений ст. 137 Закону № 1402.

Між тим, ОСОБА_1 була обрана на посаду судді, а в подальшому звільнена у зв'язку з поданням у відставку до набрання чинності Законом № 1402.

Абз. 4 п. 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402 визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

У контексті зазначених позивачем підстав позову, зокрема, стосовно неврахування відповідачем до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та періоду роботи на посаді слідчого, суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, викладені в постановах від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17, від 13 листопада 2019 року у справі № 521/2593/17, від 05 грудня 2019 року у справі № 592/2737/17, від 13 лютого 2020 року у справі № 592/5433/17, від 24 березня 2020 року у справі № 559/512/17, від 29 квітня 2020 року у справі № 426/12415/16-а.

У вищевказаних постановах Верховний Суд зазначив, що положеннями Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» були внесені зміни до Закону № 1402, зокрема, п. 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено абз. 4 такого змісту: «Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)».

Зазначена норма пов'язує визначення законодавства, яке регулює питання обчислення стажу роботи на посаді судді, із часом призначення чи обрання суддею, на чому також акцентовано увагу у постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17.

Суд встановив, що 31 грудня 2010 року ОСОБА_1 звільнена із займаної посади у зв'язку з поданням заяви про відставку відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України.

Ч. 1 ст. 120 Закону № 2453 в редакції, чинній на час звільнення позивача з посади судді у зв'язку з поданням нею заяви про відставку відповідно до постанови Верховної Ради України від 23 грудня 2020 року № 2864-VІ «Про звільнення суддів», передбачала, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається ст. 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

В свою чергу, положення ст. 135 Закону № 2453 було визначено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.

Водночас, п. 11 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону № 2453, в редакції, чинній до 28 березня 2015 року, було визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом № 2453 зазначені правовідносини регулював Закон України від 15 грудня 1992 року № 2862 «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862), який діяв станом на день обрання ОСОБА_1 на посаду судді Донецького обласного суду, тобто на посаду судді суду України, (29 вересня 1994 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону № 2862 кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.

При цьому ч. 4 ст. 43 Закону № 2862 було визначено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно зі ст. 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Таким чином, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом № 2453, було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та часу роботи на посадах прокурорів і слідчих.

Як наслідок, невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі і часу роботи на посаді слідчого, врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача лише періоду її роботи на посаді судді є неправомірним.

Крім того, до спірних правовідносин суд застосовує наведені вище правові норми з урахуванням висновку Верховного Суду про те, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Зазначена правова позиція неодноразова застосовувалася Верховним Судом, зокрема в постановах від 09 листопада 2018 року у справі № 243/4794/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 522/5168/17, від 30 січня 2020 року у справі № 592/3694/17, від 15 листопада 2021 року у справі № 580/6051/20 та інших.

Згідно з розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який складений Апеляційним судом Донецької області, станом на 31 грудня 2020 року стаж судді Зубової Л.М. становив 27 років 06 місяців 16 днів, в тому числі половина строку навчання в Алтайському державному університеті - з 01 вересня 1974 року по 28 червня 1979 року - 02 роки 05 місяців 13 днів, а також час роботи слідчим СВ ВВС Югринського райвиконкому Кемеровської області - з 06 серпня 1979 року по 01 березня 1981 року - 01 рік 06 місяців 25 днів.

Наявність у ОСОБА_1 стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, тривалістю 27 років 06 місяців 16 днів перевірена та підтверджена Вищою радою правосуддя та Верховною Радою України під час розгляду її заяви про відставку та прийнятті рішення про звільнення.

Як наслідок, саме цей стаж роботи на посаді судді мав бути врахований ГУ ПФУ в Донецькій області під час перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року на підставі довідки Донецького апеляційного суду від 03 березня 2020 року № 3.11-14/116/20.

Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, право на який має ОСОБА_1 відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону № 1402, становить 64% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді:

(50% (20 років роботи на посаді судді) + 14% (7 років роботи на посаді судді понад 20 років х 2% грошового утримання судді).

З огляду на встановлені фактичні обставини та правове регулювання спірних правовідносин, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС, суд дійшов висновку, що дії ГУ ПФУ в Донецькій області, які полягали у неврахуванні ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та на призначення щомісячного довічного грошового утримання, половини строку навчання в Алтайському державному університеті з 01 вересня 1974 року по 28 червня 1979 року (02 роки 05 місяців 13 днів) та часу роботи слідчим СВ ВВС Югринського райвиконкому Кемеровської області з 06 серпня 1979 року по 01 березня 1981 року (01 рік 06 місяців 25 днів), при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року на підставі довідки Донецького апеляційного суду від 03 березня 2020 року № 3.11-14/116/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягають визнанню протиправними.

Вказані протиправні дії пенсійного органу призвели до неправильного визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, право на яке має позивач відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону № 1402.

Як наслідок, підлягають визнанню протиправними дії ГУ ПФУ в Донецькій області, які полягали у визначенні ОСОБА_1 розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - 56% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді при перерахунку її щомісячного довічного утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року на підставі довідки Донецького апеляційного суду від 03 березня 2020 року № 3.11-14/116/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Визнання вказаних вище дій пенсійного органу протиправними охоплює позовні вимоги в частині визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Донецькій області при розрахунку в пенсійній справі ОСОБА_1 її суддівського стажу для визначення загального процента обрахунку щомісячного довічного грошового утримання від суддівської винагороди діючого судді на відповідній посаді судді, а саме про врахування відповідачем тільки 23 років її роботи на посаді судді для обрахунку розміру її щомісячного довічного грошового утримання, замість врахування в суддівський стаж повного стажу роботи на посаді слідчого, половини строку навчання на денній формі вищого навчального закладу та повного стажу роботи на посаді судді, що спричинило протиправне призначення 56% загального проценту для обрахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання діючого на відповідній посаді судді.

Виходячи з встановлених фактичних обставин та правового регулювання спірних правовідносин, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС для повного та ефективного захисту порушеного права позивача на отримання щомісячного довічного утримання судді у відставці в розмірі, визначеному законом, суд вважає за необхідне застосувати такий спосіб захисту як зобов'язання ГУ ПФУ в Донецькій області:

- зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та на призначення щомісячного довічного грошового утримання, половину строку навчання в Алтайському державному університеті з 01 вересня 1974 року по 28 червня 1979 року (02 роки 05 місяців 13 днів) та час роботи слідчим СВ ВВС Югринського райвиконкому Кемеровської області з 06 серпня 1979 року по 01 березня 1981 року (01 рік 06 місяців 25 днів);

- зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року в розмірі 64% (за 27 повних років стажу роботи на посаді судді) від суддівської винагороди, визначеної в довідці Донецького апеляційного суду від 03 березня 2020 року № 3.11-14/116/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та виплатити його з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Позовні вимоги в частині покладання на ГУ ПФУ в Донецькій області обов'язку зарахувати ОСОБА_1 в суддівський стаж повний стаж роботи на посаді судді з 22 червня 1987 року по 31 грудня 2010 року при розрахунку суддівського стажу для визначення в пенсійний справі загального процента для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання від суддівської винагороди діючого на відповідній посаді судді, не підлягають задоволенню.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що під час перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року ГУ ПФУ в Донецькій області врахувало період роботи ОСОБА_1 на посаді судді з 22 червня 1987 року по 31 грудня 2010 року до її стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та на призначення щомісячного довічного грошового утримання, а тому в цій частині позовні вимоги є безпідставними.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов'язання ГУ ПФУ в Донецькій області внести зміни в рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 11 січня 2022 року № 914110186858, яке міститься в пенсійній справі позивача і яке адмініструє відповідач, та вказати суддівський стаж ОСОБА_1 , передбачений законом, який надає право на відставку, право для визначення в пенсійний справі загального проценту для обрахунку її щомісячного довічного грошового утримання від суддівської винагороди діючого на відповідній посаді судді і право для обрахунку розміру її щомісячного довічного грошового утримання від суддівської винагороди діючого на відповідній посаді судді, - 27 років 06 місяців 16 днів, та загальний процент для обрахунку її щомісячного довічного грошового утримання від суддівської винагороди діючого на відповідній посаді судді - 64%.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що за обставин цієї справи ефективне відновлення порушеного права позивача може бути забезпечено шляхом покладання на пенсійний орган обов'язку здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року в розмірі 64% (за 27 повних років стажу роботи на посаді судді) від суддівської винагороди, визначеної в довідці Донецького апеляційного суду від 03 березня 2020 року № 3.11-14/116/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та виплатити його з урахуванням раніше виплачених сум.

При цьому спосіб, у який пенсійний орган виконуватиме це рішення в частині здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, (як то внесення змін до рішення від 11 січня 2022 року № 914110186858 або прийняття нового рішення про перерахунок), на повноту захисту порушеного права позивача не впливає.

Між тим, з огляду на порядок формування та адміністрування електронних пенсійних справ більш ефективним видається прийняття пенсійним органом нового рішення про перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року в розмірі 64% (за 27 повних років стажу роботи на посаді судді) від суддівської винагороди, визначеної в довідці Донецького апеляційного суду від 03 березня 2020 року № 3.11-14/116/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, ніж внесення змін до рішення від 11 січня 2022 року № 914110186858.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Суд надав оцінку основним доводам і запереченням сторін.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 992,40 грн (квитанція від 22 січня 2022 року).

Докази здійснення інших судових витрат позивачем не надані.

Визначаючи кількість вимог немайнового характеру, заявлених позивачем, суд враховує, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, зобов'язання прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають присудженню судові витрати по сплаті судового збору у сумі 992,40 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (ідентифікаційний код: 13486010, місцезнаходження: Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, які полягали у незарахуванні ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та на призначення щомісячного довічного грошового утримання, половини строку навчання в Алтайському державному університеті з 01 вересня 1974 року по 28 червня 1979 року (02 роки 05 місяців 13 днів) та часу роботи слідчим СВ ВВС Югринського райвиконкому Кемеровської області з 06 серпня 1979 року по 01 березня 1981 року (01 рік 06 місяців 25 днів), при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року на підставі довідки Донецького апеляційного суду від 03 березня 2020 року № 3.11-14/116/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

3. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, які полягали у визначенні ОСОБА_1 розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - 56% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді при перерахунку її щомісячного довічного утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року на підставі довідки Донецького апеляційного суду від 03 березня 2020 року № 3.11-14/116/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та на призначення щомісячного довічного грошового утримання, половину строку навчання в Алтайському державному університеті з 01 вересня 1974 року по 28 червня 1979 року (02 роки 05 місяців 13 днів) та час роботи слідчим СВ ВВС Югринського райвиконкому Кемеровської області з 06 серпня 1979 року по 01 березня 1981 року (01 рік 06 місяців 25 днів).

5. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року в розмірі 64% (за 27 повних років стажу роботи на посаді судді) від суддівської винагороди, визначеної в довідці Донецького апеляційного суду від 03 березня 2020 року № 3.11-14/116/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та виплатити його з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

6. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

7. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.

8. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

9. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

10. Повне судове рішення складено 08 грудня 2023 року.

Суддя Т.О. Кравченко

Попередній документ

115510537

Наступний документ

115510539

Інформація про рішення:

№ рішення:	115510538
№ справи:	200/1762/22
Дата рішення:	08.12.2023
Дата публікації:	11.12.2023
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Донецький окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них; осіб, звільнених з публічної служби

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто у апеляційній інстанції (12.04.2024)
Дата надходження:	31.01.2022
Предмет позову:	про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії

Учасники справи:

суддя-доповідач:

КРАВЧЕНКО Т О

відповідач (боржник):

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

позивач (заявник):

Зубова Людмила Миколаївна