ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про відмову у відкритті провадження у справі
08 грудня 2023 р.Справа № 160/31942/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренко Д.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зобов'язання вчинити певні дії, -
УСТАНОВИВ:
05.12.2023 року засобами поштового зв'язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому скаржники просить суд:
- скаргу на дії та бездіяльність державного виконавця задовольнити в повному обсязі;
- закрити виконавче провадження №677645456 та №68085760;
- зобов'язати державного виконавця зняти арешт з банківських рахунків ОСОБА_1 , який відкрито у "ПриватБанку";
- зняти арешт з банківських рахунків ОСОБА_2 , який відкрито у "Монобанку та який відкрито у "ПриватБанку".
В обґрунтування скарги зазначено, що виконавче провадження було відкрито на підставі рішення суду №223/594/20 та рішення №223/302/20. Виконавець може закрити провадження через неможливість стягнення, відсутності у боржника місця роботи, рахунків у банку та у зв'язку з відсутністю майна у боржника. Строк виконавчого провадження сплинув. Рішення суду на підставі яких було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження видане у 2020 році, таким чином строк пред'явлення виконавчого провадження сплинув. КП "Водоканал", КП "Тепломережа" припинили свою діяльність у зв'язку з бойовими діями у місті Вугледар Донецької області. Повторне відкриття виконавчого провадження можливе лише на вимогу стягувача, такої вимоги не було. Такі дії свідчать про перевищення владних повноважень. Відтак, виконавче провадження підлягає закриттю та державний виконавець зобов'язаний зняти арешт з банківських рахунків.
Суд при вирішенні питання відкриття провадження у справі, виходить з такого.
У відповідності до вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 2 червня 2016 року № 1403-VIII рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця можуть бути оскаржені у порядку, встановленому законом.
Згідно з частиною першою статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Як встановлено судом, рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 07 грудня 2020 року у справі №223/594/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/93550163) в задоволенні вимог позовної заяви Комунального підприємства «Тепломережа» Вугледарської міської ради» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надання послуг з постачання теплової енергії відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного суду від 09.03.2021 року у справі №223/594/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/95394566) апеляційну скаргу Комунального підприємства «Тепломережа» Вугледарської міської ради» задоволено частково, рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 07 грудня 2020 року скасовано та постановлено нове. Позовну заяву Комунального підприємства «Тепломережа» Вугледарської міської ради» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надання послуг з постачання теплової енергії - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , солідарно, на користь Комунального підприємства «Тепломережа» Вугледарської міської ради» заборгованість за отримані послуги з постачання теплової енергії за період з березня 2017 року по квітень 2020 року, у сумі 17614,05грн. та з кожної окремо, понесені судові витрати за подачу позову та апеляційної скарги в сумі 1118,30 грн.
Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 16 липня 2020 року у справі №223/302/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/90597866), позовні вимоги Комунального підприємства «Водоканал» Вугледарської міської ради» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на користь Комунального підприємства «Водоканал» Вугледарської міської ради» заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01 жовтня 2016 року по 23 грудня 2019 року, включно, у сумі 11383 (одинадцять тисяч триста вісімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на користь Комунального підприємства «Водоканал» Вугледарської міської ради» судовий збір в розмірі 1369 (одна тисяча триста шістдесят дев'ять) гривень 85 (вісімдесят п'ять) копійок.
В задоволенні іншої частини вимог позову відмовлено.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року у справі №223/302/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/91999712) апеляційну скаргу на рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 16 липня 2020 року визнати неподаною та повернуто особі, яка її подала.
На підставі виконавчих листів №223/594/20 від 09.03.2021 виданого Донецьким апеляційним судом, №223/302/20 від 16.07.2020 виданого Вугледарським міським судом Донецької області, державним виконавцем Вугледарського відділу ДВС у Волноваському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Івасіковою Т.В. винесені постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.12.2021 ВП №67764556 (виконавчий лист №223/302/20 від 16.07.2020) та від 11.01.2022 ВП №68085760 (виконавчий лист №223/594/20 від 09.03.2021).
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
При цьому, відповідно до частини першої статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини першої статті 448 ЦПК України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Натомість згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, згідно даної норми, до адміністративного суду можуть бути оскаржені сторонами постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів.
До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
Вказана правова позиція висловлена також Великою Палатою Верховного Суду у постановах по справах: № 921/16/14-г/15 від 06.06.2018, № 127/9870/16-ц від 06.06.2018 та № 2-01575/11 від 28.11.2018, де зазначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, враховуючи те, предметом спору не є оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, та дій під час примусового виконання вказаних постанов, даний спір підлягає розгляду судом, яким видано виконавчий лист №223/594/20 від 09.03.2021, №223/302/20 від 16.07.2020, тобто Вугледарським міським судом Донецької області в порядку цивільного судочинства.
Великою Палатою Верховного Суду переглянута в порядку цивільного судочинства справа з аналогічними правовідносинами, про що свідчить постанова від 20.04.2022 року у справі № 756/8815/20.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статті 17, частини п'ятої статті 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі Суд) від 20.07.2016 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом (рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява №7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі, роз'яснивши при цьому позивачеві, що розгляд цих вимог повинен здійснюватися за правилами ЦПК України, судом, який видав виконавчий документ, у даному випадку - Вугледарським міським судом Донецької.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 170, 171, 241 - 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали разом із заявою та доданими матеріалами надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини п'ятої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства, повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені ст.ст.295, 297 цього Кодексу.
Суддя Д.В. Сидоренко