ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року Справа № 160/23107/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
УСТАНОВИВ:
11 вересня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 10.08.2023 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1-3.02.2023 року у справі №160/16103/22.
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у сумі 49020 гривень 62 копійки у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 10.08.2023 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 року у справі №160/16103/22.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.05.2023 року у справі №160/16103/22 зобов'язано відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 15.07.2019 включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням вже проведених виплат. 01.08.2023 року позивачем направлено заяву до відповідача з проханням виконати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 року у справі №160/16103/22 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.05.2023 року у справі №160/16103/22. 10.08.2023 року виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 року у справі №160/16103/22 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення з 14.09.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 у сумі 58826,10 грн. із одночасним утримання військового збору 1,5%, що підтверджується банківською випискою. Разом з цим відповідачем в порушення статті 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" не виплачено на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, у зв'язку з чим, звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 17.10.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду підтвердження звернення позивача до Військової частини НОМЕР_1 з заявою про виплату компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення у сумі 49020 грн. 62 коп., на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 року у справі №160/16103/22.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 продовжено розгляд справи № 160/23107/23.
Відповідачем 16.10.2023 подано відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року по справі № 160/16103/22 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2023 року по справі № 160/16103/22 військовою частиною НОМЕР_1 10.08.2023 року було виплачено на користь Позивача індексацію грошового забезпечення за період з 14.09.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року у сумі 58826,10 грн., дана обставина підтверджується Позивачем у позовній заяві по справі № 160/23107/23. Позивач до військової частини НОМЕР_1 із відповідною заявою про виплату відповідно до Закону №2050-II та Порядку №159 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення не звертався, військова частина НОМЕР_1 у такій виплаті не відмовляла (доказів протилежного матеріали справи не містять), а отже право позивача не було порушено суб'єктом владних повноважень, тому звернення позивача до суду з цим позовом є передчасним.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 14.09.2019 по 15.07.2019 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та відповідно до наказу від 15.07.2019 року №154 позивача було звільнено з військової служби.
У період проходження військової служби позивачу не у повному розмірі виплачувалась індексація грошового забезпечення.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 у справі №160/8327/20 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14.09.2016 по 15.07.2019 з урахуванням виплачених сум та висновків суду.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 року у справі №160/8327/20 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення з 14.09.2016 по 15.07.2019 у сумі 2639,64 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 у справі №160/16103/22 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14.09.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.05.2023 у справі №160/16103/22 зобов'язано Зобов'язати Військову частину № НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 15.07.2019 включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням вже проведених виплат.
10.08.2023 військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 по справі № 160/16103/22 було виплачено на користь Позивача індексацію грошового забезпечення за період з 14.09.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року у сумі 58826,10 грн.
Підставою звернення до суду з даним позовом стало не виплата відповідачем на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів отриманих на підставі наведених судових рішень, у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції, на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України №2011-ХІІ).
За приписами статті 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною 2 статті 12 Закону України №2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до пунктів 2, 3 статті 9 Закон України №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Стаття 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі Закон України № 2050-ІІІ) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статті 3 Закону України № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону України № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З аналізу норм Закону України №2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (даліПорядок №159) слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:
1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;
2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);
3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);
4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;
5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Системний аналіз норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що грошове забезпечення є доходом, а у разі несвоєчасної виплати сум грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Використане у статті 3 Закону України №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Судом встановлено, що позивачу на виконання судового рішення по справі № 160/16103/22 10.08.2023 здійснено перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 14.09.2016 по 28.02.2018, що підтверджується наявними в матеріалах справи випискою по рахунку позивача від 10.08.2023 та не заперечується сторонами.
На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013.
Надаючи правову оцінку доводам відповідача про те, що спір про виплату відповідно до Закону №2050-II та Порядку №159 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення є передчасним оскільки позивач із заявою про виплату спірної компенсації не звертався, суд зазначає наступне.
Верховний Суд у постановах від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі №134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19, від 24.01.2023 у справі №200/10176/19-а, дійшов наступного висновку: «Основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.», а тому бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 10.08.2023 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 року у справі №160/16103/22 є протправною.
Щодо вимоги стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у сумі 49020 гривень 62 копійки, суд зазначає наступне.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що здійснення нарахування та виплату розміру компенсації втрати частини грошових доходів, належить до виключної компетенції військової частини і суд не має повноважень здійснювати їх розрахунок до моменту проведення такого військовою частиною. Суд повинен уникати безпідставних втручань у дискреційні повноваження військової частини. Натомість, суд наділений повноваженнями здійснювати перевірку правильності такого розрахунку у контексті застосування нормативно - правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.
Отже, задоволення позову в цій частині буде свідчити про втручання у дискреційні повноваження військової частини, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.
А тому належним захистом порушених прав позивача буде зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 10.08.2023 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 у справі №160/16103/22, з урахуванням правової оцінки обставинам та висновків суду у даній справі.
За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ІК в ЄДРПОУ 08208941) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 10.08.2023 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 у справі №160/16103/22.
Зобовязати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 10.08.2023 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 у справі №160/16103/22, з урахуванням правової оцінки обставинам та висновків суду у даній справі.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 06 грудня 2023 року.
Суддя Е.О. Юрков