Рішення від 08.12.2023 по справі 160/18816/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2023 рокуСправа №160/18816/23

Суд, у складі судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

установив:

27 липня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла вищевказана позовна заява, у якій заявлено такі вимоги:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Харківській області від 31.03.2023 р. №046050010506, яким відмовлено у призначенні їй пенсії за віком за Списком №1 згідно ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви про призначення пенсії № 180 від 24.03.2023 р.;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлену листами № 0400-010304-8/82523 від 09.06.2023 р. та № 0400-010304-8/96531 від 03.07.2023 р. щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи 26.03.2004 р. по 24.03.2005 р. в ПАТ «ЦГЗК» та з 04.04.2012 р. по 24.02.2015 р. в ТОВ «Промисловий ремонт»;

- зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 26.03.2004 р. по 24.03.2005 р. в ПАТ «ЦГЗК» та з 04.04.2012 р. по 24.02.2015 р. в ТОВ «Промисловий ремонт»;

- зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області з 24.03.2023 р. призначити пенсію за віком за Списком №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, на підставі заяви про призначення пенсії № 180 від 24.03.2023 р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила, що вона звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Проте, відповідач-2 відмовив у призначенні пільгової пенсії на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» у зв'язку із недосягнення позивачкою 50 років. На думку позивачки, такі дії відповідача є протиправними, оскільки ним не враховано рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 р. у справі №1-р/2020, ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 р. №213-VІІІ. Крім того, до пільгового стажу не враховано періоди роботи відповідно з наданою довідкою про підтвердження наявного трудового стажу від 10.08.2014 р. №319. Вважаючи протиправною відмову відповідача, позивачка звернулася з цим позовом до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.08.2023 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

19 вересня 2023 року від Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області надійшов відзив, в якому зазначено, що 24.03.2023 р. позивачка звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Заява позивачки про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням ПФУ в Харківській області. Рішенням Головного управління ПФУ в Харківській області від 31.03.2023 р. №046050010506 відмовлено у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах. Зазначають, що трудова книжка позивачки серії НОМЕР_1 не містить відомостей про розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається період роботи та інші відомості, що визначають пільговий характер роботи та відомості про проведення атестації робочих місць. Для підтвердження пільгового характеру періоду роботи з 04.04.2012 р. по 24.02.2015 р. в ТОВ «Промисловий ремонт» довідки або будь-які інші документи надано не було, отже, відсутні підстави для зарахування зазначеного періоду роботи до пільгового стажу за Списком № 1. Для підтвердження пільгового стажу роботи за Списком № 1 з 18.06.2001 р. по 03.04.2012 р., позивач надала пільгову довідку від 10.08.2021 р. № 319, яка видана ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат». Відповідно до пільгової довідки, атестація робочих місць проводилась відповідно до наказів від 26.03.1999 р. № 300, від 25.03.2005 р. № 553, від 30.06.2010 р. № 1003. Зарахувати період роботи з 26.03.2004 р. по 24.03.2005 р. в ПАТ “Центральний гірничо- збагачувальний комбінат” немає законних підстав, оскільки в зазначений період присутня перерва в атестації робочого місця.

Крім того, Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зазначило, що призначення пенсії є дискреційними повноваженнями.

Відповідач-2 отримав ухвалу суду 09.08.2023 р., але відзиву на позовну заяву та будь-яких документів, що стосуються цього предмету спору, до теперішнього часу на адресу суду не надіслав.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та докази, проаналізувавши зміст норм матеріального, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Суд встановив, що 24.03.2023 р. позивачка звернулась до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління ПФУ в Харківській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивачки.

Рішенням Головного управління ПФУ в Харківській області від 31.03.2023 р. №046050010506 позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю необхідного пенсійного віку.

У вказаному рішенні зазначено, що пенсійний вік, визначений п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років за наявністю страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців років на зазначених роботах. Вік заявниці 46 років 7 місяців 1 день. Результати розгляду документів, доданих до заяви: до пільгового стажу роботи заявника враховано періоди роботи відповідно з наданою довідкою про підтвердження наявного трудового стажу від 10.08.2014 р. № 319. Пільговий стаж роботи становить 9 років 9 місяців 20 днів. Загальний страховий стаж роботи з урахуванням стажу роботи за списком 1 становить 30 років 4 місяці 16 днів. До загального страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності відповідно до наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Тобто, фактично підставою для відмови в призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 є недостатній вік.

При цьому, з рішення вбачається, що позичка має достатній пільговий та страховий стаж.

Як вбачається з розрахунку стажу форми РС-право, позивачці не зараховано оскаржувані період роботи до пільгового стажу, а саме: з 26.03.2004 р. по 24.03.2005 р. та з 04.04.2012 р. по 21.02.2015 р.

Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 10.08.2021 р. №319, яка видана ОСОБА_1 про те, що зазначена особа працювала повний робочий день на Криворізькому державному Центральному гірничо-збагачувальному комбінаті (перетворений у Відкрите акціонерне товариство наказом ФДМ України № 89 від 26.12.1996 р., перейменований з 01.04.2011 р. у Публічне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на підставі рішення загальних зборів акціонерів, протокол №1 від 25.03.2011 р., перейменований з 05.05.2016 р. в Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на підставі рішення загальних зборів акціонерів, протокол №1 від 27.04.2016 р.) у виробництві: Рудопідготовка, збагачення, окускування, випалювання руд і нерудних копалин, що передбачено Списком № 1, розділ II, п. 1020100а-1753г затвердженого постановою КМУ № 773 від 15.11.1994 р. з 18.06.2001 р. по 15.01.2003 р. - машиністом крана механічної служби дробильної фабрики у виробництві: Підготовка руд, збагачення, окускування, випалювання руд і нерудних копалин, що передбачено Списком № 1, розділ II, п. 2а-3а затвердженого постановою КМУ № 36 від 16.01.2003 р. з 16.01.2003 р. по 03.04.2012 р. - машиністом крана механічної служби дробильної фабрики. Повний робочий день була зайнята в технологічному процесі дроблення руди чорних металів, що містить у пилу 2 відсотки і більше кристалічного (вільного) двооксиду кремнію. За період роботи з 18.06.2001 р. по 31.12.2003 р. стаж пільгової роботи за Списком №1 становить : 02 роки, 06 місяців, 13 днів. За даними обліку робочого часу стаж пільгової роботи за Списком № 1 становить : за 2004 рік

- 12 місяців, за 2005 рік - 12 місяців, за 2006 рік - 12 місяців, за 2007 рік - 12 місяців, за 2008 рік;

- 12 місяців, за 2009 рік -12 місяців, за 2010 рік - 12 місяців, за 2011 рік -12 місяців, за 2012 рік 03 місяці, 03 дні.

Підстава: особова картка, особові рахунки, атестація робочих місць з умов праці наказ №300 від 26.03.1999 р., наказ №553 від 25.03.2005 р., лист №003/07-1-91 від 24.03.2010 р. «Про продовження терміну дії раніше проведеної атестації робочих місць за умовами праці», наказ №1003 від 30.06.2010 р., технологічний процес роботи цеху, довідка цеху.

Відповідно до пільгової довідки, атестація робочих місць проводилась відповідно до наказів від 26.03.1999 р. № 300, від 25.03.2005 р. № 553, від 30.06.2010 р. № 1003.

Згідно із даними трудової книжки серії НОМЕР_2 від 05.06.1995 р. ОСОБА_1 у оскаржувані періоди:

- з 16.01.1998 р. - прийнята комірником на дробильну фабрику у Відкрите акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»;

- з 18.06.2001 р. - переведена машиністом крану 3-го розряду в механічну службу дробильної фабрики на період відсутності основного працівника;

- з 01.08.2002 р. - переведена машиністом крану 4-го розряду в механічну службу дробильної фабрики;

- з 01.06.2004 р. - за заниженими процесами установки 5-го розряду;

- з 03.04.2012 р. - звільнена з роботи по переведенню у Товариство з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт»;

- з 04.04.2012 р. - прийнята по переведенню з ПАТ «ЦТЗК» машиністом крана 5 розряду в механічну службу в Товариство з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт»;

- з 20.02.2015 р. - звільнена за згодою сторін (запис №17);

- з 24.02.2015 р. - запис №17 не дійсний, звільнена за згодою сторін.

23 березня 2023 року представник позивачки звернулась із адвокатським запитом вих.23/03-П до арбітражного керуючого Чорнія М.В., в якому просила надати копії документів щодо проведення атестації робочих місць у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» листом від 23.03.2023 р. №02-01/6203 повідомили, що у ліквідатора відсутня, а керівником ТОВ «Промисловий ремонт» не передано жодної документації банкрута, в тому числі кадрової, видати запитувані документи неможливо. Інформація про можливе перебування на зберігання вказаних документів у ліквідатора відсутня.

Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області листом від 20.04.2023 р. №17520-12618/П-01/8-0400/23 на звернення позивачки від 24.03.2023 р. повідомило, що 24.03.2023 р. вона звернулась із заявою через вебпортал Пенсійного фонду України за призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058. Згідно поданих документів її загальний стаж роботи станом на 24.03.2023 р. склав 21 рік 4 місяці 16 днів. Пільговий стаж роботи згідно пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - 9 років 9 місяці 20 днів. Враховуючи викладене, в призначенні пенсії за віком їй відмовлено 31.03.2023 р. №046050010506, про що повідомлено листом від 04.04.2023 р. № 0400-010219-8/43521.

17 травня 2023 року представник позивачки звернулась до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із адвокатським запитом, в якому просила надати інформацію щодо не зарахування до пільгового стажу позивачки за Списком № 1 періоди роботи з 26.03.2004 р. по 24.03.2005 р. в ПАТ «ЦГЗК» та з 04.04.2012 по 24.02.2015 в ТОВ «Промисловий ремонт».

Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області листом від 09.06.2023 р. №0400-010304-8/82523 на звернення представника позивачки від 17.05.2023 р. повідомило, що згідно наданих документів та даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, загальний страховий стаж заявниці складає 30 років 04 місяців 16 днів, зарахований до 05.01.2017 р., з них пільговий стаж роботи за Списком №1 становить 09 років 09 місяців 20 днів. Оскільки на момент звернення за пенсією позивачка не досягла віку, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058, Головним управлінням ПФУ в Харківській області прийнято рішення за № 046050010506 від 31.03.2023 р. про відмову в призначенні заявниці пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, про що її було повідомлено листом від 04.04.2023 р. № 0400-010219-8/43521.

23 червня 2023 року представник позивачки звернулась до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із адвокатським запитом, в якому просила надати інформацію щодо не зарахування до пільгового стажу позивачки за Списком № 1 періоду роботи з 04.04.2012 по 24.02.2015 в ТОВ «Промисловий ремонт».

Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області листом від 03.07.2023 р. №0400-010304-8/96531 на звернення представника позивачки від 23.06.2023 р. повідомило, що оскільки позивачка не надала довідку підтверджуючу пільговий характер роботи або рішення Комісії за період роботи в ТОВ «Промисловий ремонт», підстав для зарахування до стажу за Списком № 1 періоду роботи з 04.04.2012 по 24.02.2015 р. відсутні.

Не погоджуючись з спірним рішенням відповідача, та вважаючи його протиправним позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Водночас, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон № 1058) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

З 01.01.2004 року цим законом є Закон №1058, який був прийнятий на зміну положенням Закону №1788.

Отже, оскільки і Закон №1058, і Закон № 1788 регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону №1058 як акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону №1788 підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону № 1058.

За приписами пункту «а» частини першої статті 13 Закону №1788 (в редакції до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VІІІ, далі - Закону №213) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.

Приписи пункту «а» частини першої статті 13 Закону №1788 (в редакції зі змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VІІІ) обумовлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

- 45 років - по 31 березня 1970 року включно;

- 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року;

- 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;

- 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;

- 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;

- 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;

- 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;

- 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;

- 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;

- 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;

- 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

Отже, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VІІІ який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону № 1788 вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148 від 03.10.2017 року (далі по тексту - Закон №2148), внесено зміни до тексту Закону №1058 зокрема вказаний закон доповнено статтею 114, згідно з частиною першою якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058 у редакції Закону №2148 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

- 45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно;

- 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року;

- 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;

- 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;

- 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;

- 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;

- 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;

- 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;

- 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;

- 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;

- 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

Таким чином, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом «а» статті 13 Закону №1788 у редакції Закону №213 та пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058 у редакції Закону № 2148.

Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII.

Частиною другою резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду обумовлено, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Крім того, частиною третьою вказаного рішення обумовлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам…».

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення), одночасно Конституційний Суд встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213.

У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788 з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788 з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058 - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.11.2021 року за результатами перегляду зразкової справи №360/3611/20, дійшов висновку, що вони явно суперечать один одному.

Вирішуючи спір, суд доходить висновку, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача закону, а саме положенням пункту «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року.

Такий висновок суду відповідає правовим висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі №360/3611/20. В даному судовому рішенні Суд вказав на наявність колізії між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Суд зазначав, що оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, то вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України). У цьому випадку, за висновками Суду, застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням свого правового висновку, викладеного в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56), зауважила, що застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

За вказаних обставин, такі обов'язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах як досягнення певного віку та наявність стажу роботи, мають застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 у справі №1-5/2018 (746/15), виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Враховуючи частину першу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та № 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 у справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивачки є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років.

Як встановлено судом, позивачка на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії досягла 45 річного віку та мала загальний страховий стаж - 30 роки 04 місяців 16 днів, з них пільговий стаж - 09 років 09 місяць 20 днів, а, отже, відмова Головного управління ПФУ в Харківській області в призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах з посиланням на недосягнення нею 50-річного пенсійного віку, визначеного п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-ІV, є протиправною.

Отже, спірним у питанні наявності у позивачки права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах є досягнення нею необхідного віку, який би давав їй право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

У зв'язку з викладеним, суд вважає, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1/-р/2020 у справі №1-5/2018 (746/15) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відтак, позивачка, яка на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії, досягла 45 річного віку, мала необхідний стаж роботи (у тому числі пільговий стаж за Списком № 1), мала право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

При цьому суд звертає увагу на те, що відповідач по суті не заперечує наявність у позивача необхідного страхового та пільгового стажу.

Щодо зарахування періоду період роботи з 26.03.2004 р. по 24.03.2005 р. в ПАТ «ЦГЗК» до пільгового стажу за Списком №1, суд зважає на таке.

Як зазначив відповідач-1 у відзиві, зарахувати період роботи з 26.03.2004 р. по 24.03.2005 р. в ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» немає законних підстав, оскільки в зазначений період присутня перерва в атестації робочого місця.

Суд вважає за необхідне зазначити, що порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок №442) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року №41 (далі - Методичні рекомендації №41), відповідно до яких основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у сфері реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442 встановлено, що відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за віком на пільгових умовах за списками № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 року за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

У пункті 4.2 зазначеного Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

У пункті 4.5 зазначеного Порядку якщо ж атестація з 21.08.92 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць ( 442-92-п ). У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Отже, у період роботи до 21.08.1992 р. атестація не потрібна була.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а зазначила: на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Таким чином, період роботи позивачки з 26.03.2004 р. по 24.03.2005 р. в ПАТ «ЦГЗК» має бути зарахований до пільгового стажу за Списком №1, оскільки, як зазначено вище, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Щодо зарахування періоду роботи з 04.04.2012 р. по 24.02.2015 р. в ТОВ «Промисловий ремонт» до пільгового стажу за Списком №1, суд зважає на таке.

Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області у своєму відзиві зазначає, що трудова книжка позивачки серії НОМЕР_1 не містить відомостей про розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається період роботи та інші відомості, що визначають пільговий характер роботи та відомості про проведення атестації робочих місць. Для підтвердження пільгового характеру періоду роботи з 04.04.2012 р. по 24.02.2015 р. в ТОВ «Промисловий ремонт» довідки або будь-які інші документи надано не було, отже, відсутні підстави для зарахування зазначеного періоду роботи до пільгового стажу за Списком № 1.

Суд встановив, що згідно із даними трудової книжки серії НОМЕР_2 від 05.06.1995 р. ОСОБА_1 у оскаржувані періоди:

- з 04.04.2012 р. - прийнята по переведенню з ПАТ «ЦТЗК» машиністом крана 5 розряду в механічну службу в Товариство з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт»;

- з 20.02.2015 р. - звільнена за згодою сторін (запис №17);

- з 24.02.2015 р. - запис №17 не дійсний, звільнена за згодою сторін.

Суд зазначає, що трудова книжка позивачки в частині спірних періодів містить відомості про її роботу, однак записи не містять відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, не містить повної інформації щодо характеру виконуваної роботи, зайнятості повний робочий день.

В матеріалах справи міститься довідка форми ОК-5, яка містить відомості про страхувальників позивачки з 2012 р. по 2015 р., а також по спеціальному стажу .

Суд зазначає, що відповідно до вказаної довідки, сформованої Пенсійним фондом України за період з 2010 р. по 2015 р. робота позивачки обліковується за кодом підстави за для обліку спецстажу № 3П3013А1.

Відповідно до постанов Правління ПФУ від 10.06.2004 № 7-6 «Про затвердження Порядку формування і подачі органам ПФУ відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», від 05.11.2009 № 26-1 «Про Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування органам ПФУ», від 08.10.2010 № 22-2 «Про Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та від 03.12.2013 № 25-2 «Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Правління ПФУ від 08.10.2010 № 22-2», якими затверджувалися «Довідники кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства», встановлено, що:

- код підстав для обліку спецстажу за № ЗП3013А1 - це код для застрахованих осіб, які є працівниками, які зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

Відповідно до Довідника кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства (Додаток 3 до «Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 09.09.2013 № 454):

- код підстав для обліку спецстажу за № ЗП3013А1 - це код для застрахованих осіб, які є працівниками, які зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються зі зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону: на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.

Відповідно до Довідника кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства (Додаток 3 до «Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 № 435):

- код підстав для обліку спецстажу за № ЗП3013А1 - це код для застрахованих осіб, які є працівниками, які зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, і за результатами атестації робочих місць

Отже, при поданні звітів страхувальниками зазначалось, що страхові внески за позивачку вносилися за професією і кодом № ЗПЗ013А1, як працівнику по Списку № 1 із зайнятістю повний робочий день.

Таким чином, період роботи позивачки з 04.04.2012 р. по 24.02.2015 р., згідно відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування має бути зарахований до пільгового стажу за Списком № 1, проте, згідно алгоритму розрахунку стажу форма РС-право, відповідачем-2 такий період роботи не зараховано.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що період роботи позивачки з 04.04.2012 р. по 24.02.2015 р. підтверджується даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та записами у трудовій книжці в сукупності, тому відповідно підлягають зарахуванню до пільгового стажу роботи позивача за Списком №1.

В своїй позовній заяві позивачка просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, оформлену листами № 0400-010304-8/82523 від 09.06.2023 р. та № 0400-010304-8/96531 від 03.07.2023 р. щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи 26.03.2004 по 24.03.2005 в ПАТ «ЦГЗК» та з 04.04.2012 по 24.02.2015 в ТОВ «Промисловий ремонт».

Проте, аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що саме діями відповідача, які виразилися у відмові зарахувати оскаржувані періоди роботи позивачки, порушуються її права.

Отже, суд задовольняє вказану позовну вимогу, однак із більш доцільним формулюванням.

Щодо належного відповідача, суд зазначає таке.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя статті 44 Закону № 1058-IV).

За приписами частини п'ятої статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України № 13-1 від 07.07.2014) (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.3 Порядку № 22-1:

- заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб;

- заява про призначення пенсії може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.08.2015 за № 991/27436;

- заява про призначення пенсії може подаватись представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно із пунктом 1.8 Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 встановлено:

- рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи;

- рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

За приписами пункту 4.10 Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Вищевказане свідчить про те, що розгляд документів та безпосередньо прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії розглядає пенсійний орган за принципом екстериторіальності. Тобто, не за місцем проживання/реєстрації пенсіонера.

З матеріалів справи вбачається, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивачки здійснювало Головне управління ПФУ в Харківській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку.

Отже, належним відповідачем є Головне управління ПФУ в Харківській області.

У зв'язку із наведеним, відсутні підстави для задоволення позову в частині позовних вимог до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити, нарахувати та виплатити пенсію, суд зазначає таке.

Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 р. у справі № 348/2160/15-а (провадження № К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов'язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

У межах заявлених підстав позову, при розгляді цієї справи, судом надавалась оцінка питанню неврахування періодів стажу позивача при вирішенні питання про призначення пенсії. Вказане виключало можливість перевірки всіх умов, визначених законом для прийняття позитивного рішення в користь позивача. Тому, з метою захисту порушених прав та інтересів позивача, Головне управління ПФУ в Харківській області необхідно зобов'язати повторно розглянути заяву позивачки від 24.03.2023 р. із урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині судового рішення та про наявність підстав для врахування періодів стажу роботи з 26.03.2004 р. по 24.03.2005 р. та з 04.04.2012 р. по 24.02.2015 р., які досліджувалися при розгляді цієї справи.

У зв'язку із наведеним, відсутні підстави для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах.

З урахуванням викладеного, враховуючи підтвердження обґрунтованості позовних вимог відповідними доказами, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Частиною 3 статті 139 КАС України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а тому підлягає стягненню з Головного управління ПФУ в Харківській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у сумі 536,80 грн.

Керуючись ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 255, 260-262 КАС України суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 31.03.2023 р. № 046050010506.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування до пільгового стажу за Списком №1 ОСОБА_1 період роботи з 26.03.2004 р. по 24.03.2005 р. та з 04.04.2012 р. по 24.02.2015 р.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 26.03.2004 р. по 24.03.2005 р. та з 04.04.2012 р. по 24.02.2015 р.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.03.2023 р. про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м.Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 536,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя А.В. Савченко