ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 рокуСправа №160/21237/23
Суд, у складі судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду у Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
Позивачка 22.08.2023 р. звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, з урахуванням уточненої редакції позовної заяви, в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови їй, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і в подальшому була реабілітована, у призначенні підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому пунктом «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком та у проведенні перерахунку стажу роботи відповідно до ст.58 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок підвищення пенсії у розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та перерахунок стажу роботи згідно із ст. 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітованій, починаючи з 05.06.2023 р.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила, що позивачка є репресованою особою, яку в подальшому реабілітовано, що надає їй право на підвищення призначеної пенсії відповідно до вимог п. "г" ч. 1 ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення». При цьому позивачка зауважує, що її було визнано саме репресованою особою, яку у подальшому було реабілітовано, а не визнано членом сім'ї реабілітованої особи, відтак, позивачка має право на підвищення призначеної пенсії на 50 відсотків пенсії за віком.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
30 жовтня 2023 року від Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області надійшов відзив, в якому він заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що позивачка звернулася зі зверненнями до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.06.2023 р., щодо питань встановлення надбавки до пенсії, як реабілітованому громадянину, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до п. "г" ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виходячи з мінімального розміру за віком встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України від 09.07.2003 р. №1058-VII «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та перерахунку пенсії. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачці надано відповідь відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та зазначено, що пільги по обчисленню стажу роботи членам сімей реабілітованих не передбачені. Згідно визначеного поняття в статті 1-3 Закону №962 позивачка є саме особою, потерпілою від репресій. Пунктом "г" статті 77 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХII «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії підвищуються на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено на 25 процентів мінімальної пенсії за віком. Відповідно до довідки від 02.11.1991 р. №4/5-13659, яка є в пенсійній справі позивачки, виданої Головним управлінням внутрішніх справ виконавчого комітету Львівської області ради народних депутатів, ОСОБА_2 була виселена в Архангельську область, як члена сім'ї, разом з батьком ОСОБА_3 , матір'ю ОСОБА_4 , братами і сестрами, та визнана реабілітованою згідно із статтею 3 Закону Української РСР від 17 квітня 1991 року "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні". Таким чином, згідно ст. 1-3 Закону №962 ОСОБА_1 є потерпілою від репресій особою, а саме - дитиною репресованої особи та є членом сім'ї реабілітованої особи. Тому, позивачці згідно норм законодавства України нараховується підвищення до пенсії, як члену сім'ї, яких було примусово переселено та згодом реабілітовано. Враховуючи вищевикладене, Позивачці було встановлено надбавку як члену сім'ї реабілітованих відповідно до підпункту 2 пункту 4 Постанови № 654 у розмірі 43,52 грн., що і виплачується по теперішній час. Враховуючи викладене, для встановлення підвищення, передбаченого пунктом "г" статті 77 Закону №1788, підстави відсутні.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2023 р. вказаний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме: надати заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності цих причин.
На виконання ухвали суду від 29.11.2023 р., позивачка 05.12.2023 р. надала уточнену редакцію позовної заяви, в якій просила здійснити їй перерахунок підвищення пенсії починаючи з 05.06.2023 р.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 р. продовжено розгляд справи №160/21237/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та докази, проаналізувавши зміст норм матеріального, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Судом встановлено, що позивачка перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV.
Відповідно до довідки від 02.11.1991 р. №4/5-13659, яка видана МВС УРСР Управлінням внутрішніх справ виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів, яка видана в тому, що ОСОБА_3 , його син - ОСОБА_5 , дочка ОСОБА_6 , син - ОСОБА_3 , його дружина - ОСОБА_4 , їх діти - ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які з квітня 1945 р. були виселені із с.Салаші Яворівського району Львівської області з конфіскацією майна і по постанові особливої наради при МБД СРСР від 26 грудня протокол №49-в 1945 р. визначені на спец поселення в Архангельську область, звідки звільненні в лютому 1960 р. На підставі ст.3 Закону Української РСР від 17 квітня 1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» реабілітовані з поновленням в усіх громадянських правах, в тому числі з поверненням конфіскованого майна або його вартості.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 11.03.1992 р. позивачка має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
05 червня 2023 року позивачка звернулася до відповідача із заявою, в якій просила здійснити перерахунок пенсії, оскільки вона є особою, яка особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і в подальшому була реабілітована, у призначенні підвищення до пенсії у розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області листом від 14.06.2023 р. №27369-23683/С-01/8-0400/23 повідомлено, що позивачка отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 р. №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до ст. 58 Закону України від 05.11.1991 р. №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» громадянам, які необґрунтовано притягнуті до кримінальної відповідальності, необґрунтовано репресованим і згодом реабілітованим, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі. Отже, пільги по обчисленню стажу роботи членам сімей реабілітованих не передбачені. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 р. №654 «Про підвищення рівня пенсійного-забезпечення громадян», з 01.09.2008 р., громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії проводиться підвищення в розмірі 54,40 грн., а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 грн. Розмір її пенсії обчислено, виходячи із страхового стажу 42 роки 07 місяців 19 днів. Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1% складає 0,42583(42 роки х 12) - (504 місяців + 7 місяців) : 12:100 х 1). Пенсію обчислено відповідно до статей 27 і 28 Закону № 1058 виходячи із заробітної плати за періоди роботи з 01.01.1985 р. - 31.12.1989 р., з 01.03.1990 р. - 29.02.1992 р. Загальний розмір пенсії станом на 01.03.2023 р. складає 5837,70 грн., у тому числі:
4697,29 грн. - основний розмір пенсії (11030,90 грн. х 0,42583);
460,46 грн. - доплата за понаднормовий стаж 22 роки (2093 х 22%);
5157,75 грн. - загальний розмір пенсії (4697,29 грн. + 460,46 грн.);
66,43 грн. - підвищення дітям війни;
43,52 грн. - надбавка членам сімей реабілітованих;
570,00 грн. - компенсаційна виплата 80-ти річним.
Вважаючи протиправними дій відповідача щодо відмови їй, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій (заслання), у здійсненні перерахунку та виплати підвищення до пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком, позивачка звернулась до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Статтею 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» №962-XII від 17.04.1991 р. (в редакції, чинній на час реабілітації позивачки) визначено, реабілітованими особами слід вважати осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством Української РСР до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у ст. 2 цього Закону.
У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 13.03.2018 р. № 2325-VIII внесені ряд суттєвих змін до зазначеного Закону.
Так, змінено назву закону на «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», викладено в новій редакції преамбулу та ст.ст. 1, 3, 6 Закону № 962-XII, а також визнано такою, що втратила чинність Постанову Верховної Ради України «Про тлумачення Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» р. (далі - Закон № 962-XII).
Вказані зміни до Закону № 962-XII набули чинності 05.05.2018 р.
Зазначений перелік надав значно ширшого тлумачення поняттю репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991, та розширив коло осіб, до яких можуть бути застосовано пільги передбачені Законом № 962-XII.
В преамбулі Закону № 962-XII зазначено, що метою відновлення історичної справедливості, встановлення порядку реабілітації репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, відновлення їхніх політичних, соціальних, економічних та інших прав, визначення порядку відшкодування шкоди, завданої таким особам унаслідок репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, недопущення повторення злочинів тоталітарних режимів прийнято Закон України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 17.04.1991 р. № 962-XII (назва в редакції Закону № 2325-VIII від 13.03.2018).
Відповідно до положень ст. 1-1 Закону № 962-XII репресована особа - особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом; члени сім'ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім'єю і були пов'язані спільним побутом.
Згідно з положеннями ст. 1-2 Закону № 962-XII реабілітованими визнаються особи, зокрема, стосовно яких до 24.08.1991 р. були здійснені репресії у формах, визначених ст. 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів.
Суд зауважує, що в межах спірних правовідносин відповідач не ставить під сумнів право позивача на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій», однак вказує, що позивачка не належить до категорії репресованих осіб, а є членом сім'ї (дитиною) репресованої особи.
Однак, згідно із ст.2 Закону № 962-XII формою репресії визнано вислання - примусове виселення особи з місця її проживання з встановленням заборони на проживання у визначеній місцевості або примусове виселення чи переселення особи з місця її проживання в іншу місцевість або за межі СРСР.
Направлення у заслання, вислання та спеціальні поселення в адміністративному порядку - застосування репресій на підставі рішень місцевих органів влади, адміністративних органів, посадових осіб чи громадських організацій з політичних мотивів до сімей осіб, репресованих за обвинуваченням у контрреволюційних злочинах; до осіб, визнаних соціально небезпечними у політичному відношенні, противниками колективізації; до обвинувачених у зв'язках з так званими «ворогами народу», у приналежності до політичних партій тощо.
Як встановлено судом, відповідно до довідки від 02.11.1991 р. №4/5-13659, яка видана МВС УРСР Управлінням внутрішніх справ виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів, яка видана в тому, що ОСОБА_3 , його син - ОСОБА_5 , дочка ОСОБА_6 , син - ОСОБА_3 , його дружина - ОСОБА_4 , їх діти - ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які з квітня 1945 р. були виселені із с.Салаші Яворівського району Львівської області з конфіскацією майна і по постанові особливої наради при МБД СРСР від 26 грудня протокол №49-в 1945 р. визначені на спец поселення в Архангельську область, звідки звільненні в лютому 1960 р. На підставі ст.3 Закону Української РСР від 17 квітня 1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» реабілітовані з поновленням в усіх громадянських правах, в тому числі з поверненням конфіскованого майна або його вартості.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 11.03.1992 р. позивачка має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
Вказані обставини відповідачем не заперечуються.
Отже, аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачка є особою, що зазнала репресій та була реабілітована.
Відповідно до п. 6 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з п. «г» ч. 1 ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-XII призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50%, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25% мінімальної пенсії за віком.
Суд дійшов висновку, що в межах спірних правовідносин позивачка має право на підвищення призначеної пенсії як репресована особа, яку у подальшому було реабілітовано у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до вимог ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.
Закон України «Про пенсійне забезпечення» має вищу юридичну силу ніж Постанова Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 р. № 654, а тому застосуванню в цьому випадку підлягає саме вказаний Закон.
Враховуючи вищевикладене, підвищення до пенсії позивачці повинно обчислюватися не на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №654, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав, а у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який має вищу юридичну силу.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 10.10.2018 р. у справі № 446/1549/16-а, від 21.11.2018 р. у справі № 446/1563/16-а, від 31.10.2019 р. у справі №442/6456/17, від 04.03.2020 р. у справі № 446/1566/16-а.
Враховуючи зазначене, за встановлених обставин у справі суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо виплати позивачці надбавки до пенсії як члену сім'ї політично репресованого відповідно норм Постанови Кабінету Міністрів України №654 є протиправним, тоді як позивач має право на отримання вказаної надбавки у розмірі, встановленому Законом України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити з 05.06.2023 р. перерахунок стажу роботи згідно статті 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд зазначає таке.
Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону № 962-XII, заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов'язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення.
Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону № 962-XII в редакції з 05.05.2018, реабілітованим громадянам відповідно до цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.
Також статтею 58 Закону № 1788-XII в редакції з 05.05.2018 р. передбачено, що громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі.
Отже, законодавством передбачено зарахування стажу перебування в засланні особі, яка була виселена на спецпоселення і в подальшому реабілітована, в потрійному розмірі.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно обмежив право позивачки у проведенні розрахунку підвищення пенсії як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, у розмірі, передбаченому п. "г"ст. 77 Закону № 1788-XII, із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком, та у праві на проведення перерахунку стажу роботи позивача як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій (заслання), у відповідності до вимог ст. 58 Закону № 1788-XII.
Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1073,60 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 255, 260-262 КАС України суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплати підвищення до пенсії відповідно до п. "г" ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком та у проведенні перерахунку стажу роботи відповідно до ст.58 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно з п. "г" ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, та перерахунок стажу роботи згідно із ст. 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітованій, починаючи з 05.06.2023 р., з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя А.В. Савченко