ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 рокуСправа №160/17124/23
Суд, у складі судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
14 липня 2023 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із вищезазначеною позовною заявою, в якій заявлені вимоги:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області від 24.04.2023 р. № 204450015496 про відмову в призначенні йому пенсії віком, починаючи з 02.05.2023 р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити призначення та виплату пенсії за віком із зарахуванням періодів роботи, записаних в трудовій книжці, з 22.01.1997 р. по 28.02.2003 р., з 02.03.2003 р. по 31.03.2003 р., з 29.09.2003 р. по 11.07.2004 р. до трудового (страхового) стажу відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-ІV, починаючи з 02.05.2023 р.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він 17.04.2023 р. звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком. За результатами розгляду заяви позивача Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії, оскільки, відповідно до наданих до заяви документів загальний страховий стаж складає 27 років 02 місяці 02 дні (з необхідних 30 років), а записи з трудової книжки не були враховані, оскільки на титульній сторінці трудової книжки не вірно зазначено прізвище позивача. На думку позивача, рішення є незаконним та необґрунтованим, прийнятим всупереч положенням чинного законодавства, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
23 серпня 2023 року від Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області надійшов відзив, в якому зазначено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 17.04.2023 р. про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та прийнято рішення про відмову у призначення пенсії за віком за віком, оскільки на підставі наданих документів страховий стаж становить 27 років 02 місяців 02 дні, що недостатньо для призначення пенсії за віком. До розрахунку стажу не враховано: періоди з 22.01.1977 р. по 28.02.2023 р., з 02.03.2003 р. по 31.03.2003 р. та перебування на обліку в ЦЗ з 29.09.2003 р. по 11.07.2004 р., оскільки на титульній сторінці трудової книжки не вірно зазначено прізвище. Враховуючи викладене, Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та докази, проаналізувавши зміст норм матеріального, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Судом встановлено, що 17.04.2023 р. позивач звернувся до Головного управління ПФУ в м.Києві із заявою про призначення пенсії за віком.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
Рішенням Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 24.04.2023 р. №204450015496 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком.
У вказаному рішенні зазначено, що згідно п. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 1 січня 2023 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років. На підставі наданих документів страховий стаж становить 27 років 02 місяці 02 дні, що недостатньо для призначення пенсії за віком. До розрахунку стажу не враховано періоди роботи з 22.01.1997 р. по 28.02.2003 р., з 02.03.2003 р. по 31.03.2003 р., та перебування на обліку в ЦЗ з 29.09.2003 р. по 11.07.2004 р., оскільки на титульній сторінці трудової книжки не вірно зазначено прізвище. Відповідно до частини 2 та 3 статті 26 Закону, у разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу з січня 2026 року по грудень 2026 року включно від 23 до 33 років, та після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з січня 2028 року від 15 до 25 років.
Суд встановив, що згідно із титульним аркушем трудової книжки від 12 грудня (рік нерозбірливо) вбачається, що власником трудової книжки є « ОСОБА_2 » (російською мовою), дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до відомостей паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 04.02.1997 р., копія якого наявна в матеріалах справи, прізвище, ім'я та по батькові позивача: - українською мовою: « ОСОБА_1 »; - російською мовою: « ОСОБА_1 ».
Не погоджуючись з спірним рішенням відповідача, та вважаючи його протиправним позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Відповідно до абз.2 ч.1 ст.26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Приписами чч. 1, 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно із приписами ст. 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами п.26 Порядку №637 якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.09.2022 р. у справі №569/16691/16-а.
Так, у разі невідповідності ім'я, по батькові та прізвища, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, в тому числі і у трудовій книжці, паспортним даним громадянина України, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 р. №162 (зі змінами) (далі - Інструкція №162), що була чинна на момент видачі позивачеві трудової книжки.
Згідно з п.2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу; прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань, заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і уставами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції і про виплачені у зв'язку із цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не вносяться.
Пунктом 2.5 Інструкції №162 передбачено, що у разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження і заохочення і інші виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати робітнику в цьому необхідну допомогу.
Згідно з п.2.7 Інструкції №162 якщо підприємство, що внесло неправильний чи неточний запис, ліквідовано, виправлення вносяться правонаступником, а при його відсутності - вищестоящою організацією, якій підпорядковувалося ліквідоване підприємство.
Аналогічні приписи містяться і у п.п.1.1, 2.4, 2.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 р. за №110.
При цьому, п.1.2 Інструкції №58 від 29.07.1993 р. передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Суд встановив, що згідно із титульним аркушем трудової книжки від 12 грудня (рік нерозбірливо) вбачається, що власником трудової книжки є « ОСОБА_2 » (російською мовою), дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Анкетні дані викладені у трудовій книжці на ім'я « ОСОБА_2 » заповнена тільки російською мовою, дані ПІБ українською мовою відсутні.
При цьому, відповідно до відомостей паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 04.02.1997 р., копія якого наявна в матеріалах справи, прізвище, ім'я та по батькові позивача: - українською мовою: « ОСОБА_1 »; - російською мовою: « ОСОБА_1 ».
Суд зазначає, що прізвище, вказане у трудовій книжці російською мовою є тотожним прізвищу, зазначеному у паспорті позивача серії НОМЕР_1 російською мовою, а саме: « ОСОБА_3 » (рос.) - у паспорті та « ОСОБА_3 » (рос.) - у трудовій книжці, оскільки написання букв «е» та «ё» прирівнюється.
Суд критично ставиться до позиції відповідача, оскільки обов'язок щодо заповнення трудової книжки (внесення відповідних записів, в тому числі наказів про прийняття, звільнення, переведення та їх засвідчення з проставленням печатки підприємства або відділу кадрів, внесення виправлень та/або змін до записів) законодавцем покладено на адміністрацію підприємств (власника або уповноваженого ним органу). Працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто таким працівником.
Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 р. усправі №677/277/17.
Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Суд зазначає, що законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Поряд з цим, трудова книжка позивача в частині спірних періодів не містить жодних виправлень, підчисток та/або наведень, не містить неправдиві або недостовірні відомості, зворотнього відповідачем не доведено. Тому зазначені відповідачем зауваження недоліки, як-то неможливість прочитати печатку, дописаний номер наказу про прийняття на роботу, дата наказу про прийняття на роботу не відповідає даті прийняття на роботу, відсутність заповненої дати наказу про звільнення з роботи, не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні вказаних спірних періодів трудової діяльності позивача до стажу роботи, що враховується при призначенні пенсії.
Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є наявність необхідного страхового стажу, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність внесення записів у трудову книжку.
При цьому, заперечення щодо записів трудової книжки про періоди роботи позивача в органів пенсійного фонду відсутні.
Трудова книжка позивача містить записи про періоди роботи з 22.01.1997 р. по 28.02.2003 р., з 02.03.2003 р. по 31.03.2003 р., та перебування на обліку в ЦЗ з 29.09.2003 р. по 11.07.2004 р.
Таким чином, періоди роботи позивача, згідно з його трудовою книжкою мають бути зараховані до його страхового стажу.
За таких обставин, відмовляючи позивачу у зарахуванні оскаржуваних періодів роботи до страхового стажу, відповідач діяв протиправно.
Щодо належного відповідача, суд зазначає таке.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя статті 44 Закону № 1058-IV).
За приписами частини п'ятої статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України № 13-1 від 07.07.2014) (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пунктів 1.1 та 1.3 Порядку № 22-1:
- заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб;
- заява про призначення пенсії може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.08.2015 за № 991/27436;
- заява про призначення пенсії може подаватись представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно із пунктом 1.8 Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 встановлено:
- рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи;
- рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
За приписами пункту 4.10 Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Вищевказане свідчить про те, що розгляд документів та безпосередньо прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії розглядає пенсійний орган за принципом екстериторіальності. Тобто, не за місцем проживання/реєстрації пенсіонера.
З матеріалів справи вбачається, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивачки здійснювало Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку.
Отже, належним відповідачем є Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області.
У зв'язку із наведеним, відсутні підстави для задоволення позову в частині позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити та виплатити пенсію, суд зазначає таке.
Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 р. у справі № 348/2160/15-а (провадження № К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов'язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
У межах заявлених підстав позову, при розгляді цієї справи, судом надавалась оцінка питанню неврахування періодів стажу позивача при вирішенні питання про призначення пенсії. Вказане виключало можливість перевірки всіх умов, визначених законом для прийняття позитивного рішення в користь позивача. Тому, з метою захисту порушених прав та інтересів позивача, Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області необхідно зобов'язати повторно розглянути заяву позивача від 17.04.2023 р. із урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині судового рішення та про наявність підстав для врахування періодів зазначених в трудовій книжці, а саме: з 22.01.1997 р. по 28.02.2003 р., з 02.03.2003 р. по 31.03.2003 р., з 29.09.2003 р. по 11.07.2004 р.
У зв'язку із наведеним, відсутні підстави для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача призначити та виплатити йому пенсію за віком.
Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Частиною 3 статті 139 КАС України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а тому підлягає стягненню з Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у сумі 536,80 грн.
Керуючись ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 255, 260-262 КАС України суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області від 24.04.2023 р. № 204450015496.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 22.01.1997 р. по 28.02.2003 р., з 02.03.2003 р. по 31.03.2003 р., з 29.09.2003 р. по 11.07.2004 р., які вказані у трудовій книжці ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.04.2023 р. про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 536,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя А.В. Савченко