Рішення від 07.12.2023 по справі 160/11302/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 рокуСправа №160/11302/23

Суд, у складі судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровської області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

установив:

Позивачка 25.05.2023 р. звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 р. №Ф-281389-55/У;

- зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити з інтегрованої картки платника (ІКП) заборгованість з єдиного соціального внеску у розмірі, визначеному податковою вимогою на суму 35588,74 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона була зареєстрована як фізична особа-підприємець, однак, позивачка не здійснювала господарської діяльності, звітність не подавала. Відповідачем було нараховано позивачці заборгованість з єдиного внеску за 2017-2020 р. у розмірі 35588,74 грн. Проте, позивачка здійснює трудову діяльність як найманий працівник на різних підприємствах. Страхові внески за позивачку у цей період були сплачені роботодавцями. Отже, позивачка у розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є застрахованою особою і платником єдиного внеску за неї є його роботодавець, тому стягнення ЄСВ спричинить його подвійну сплату, що є неприпустимим та суперечитиме меті збору ЄСВ. За наведених обставин, на думку позивачки, спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 р. вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності цих причин.

На виконання ухвали суду від 30.05.2023 р., позивачем 13.06.2023 р. надано заяву про поновлення строку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 р. заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду в адміністративній справі №160/11302/23. Відкрито провадження в цій адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

Крім того, цією ухвалою суду витребувано у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: детальний розрахунок боргу (недоїмки), визначеної у вимозі від 06.11.2020 р. №Ф-281389-55/У із зазначенням періоду, за який нарахована така заборгованість і в якій сумі та документи, що стали підставою для винесення вимоги від 06.11.2020 р. №Ф-281389-55/У.

06 липня 2023 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив, в якому відповідач зазначив, що за даними інформаційно-комунікаційних систем органу ДПС України позивачка перебувала на податковому обліку в ГУ ДПС як фізична особа - підприємець з 24.06.1996 р. по 30.06.2021 р. та обліковувалась на загальній системі оподаткування та була платником єдиного внеску. В ІКП 71040000 ФОП ОСОБА_1 згідно алгоритму відображення сум квартальних нарахувань з єдиного внеску на центральному рівні в автоматичному режимі нараховано зобов'язання за 2017 - 2020 р. Загальна сума нарахувань в ІКП платника за технологічним кодом класифікації 71040000 (єдиний внесок) становить 37788,74 грн. У зв'язку з наявною заборгованістю у ОСОБА_1 станом на 31.10.2020 р. по коду бюджетної класифікації 71040000 у сумі 35588,74 грн., податковий орган сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-281389-55 від 06.11.2020 р. та направлено засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, яке повернуто на адресу відправника із відміткою: «за закінченням терміну зберігання». У зв'язку з чим, відповідно, ГУ ДПС сформовано узгоджену вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-281389-55У від 06.11.2020 р. на суму 35588,74 грн., та передано до Південного відділу Державної виконавчої служби у м. Кам'янське Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Згідно даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС України станом на 30.06.2023 р. у ОСОБА_1 обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 37788,74 грн.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем, про що вчинено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 24.06.1996 р. №2002230170000029580.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (власне рішення), про що вчинено запис від 30.06.2021 р. №2002230060001029580.

За даними інформаційної системи податкового органу, в ІКП ФОП ОСОБА_1 відображені такі автоматичні нарахування єдиного внеску, а саме:

- по строку сплати 09.02.2018 р. нараховано за 2017 рік у сумі 8448,00 грн., нарахування платником не сплачені;

- по строку сплати 19.04.2018 р. нараховано за перший квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.;

- по строку сплати 19.07.2018 р. нараховано за другий квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.;

- по строку сплати 19.10.2018 р. нараховано за третій квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.;

- по строку сплати 21.01.2019 р. нараховано за четвертий квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.;

- по строку сплати 19.04.2019 р. нараховано за перший квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн.;

- по строку сплати 19.07.2019 р. нараховано за другий квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн.;

- по строку сплати 21.10.2019 р. нараховано за третій квартал 2019 року у сумі 27540,18 грн.;

- по строку сплати 20.01.2020 р. нараховано за четвертий квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн.;

- по строку сплати 21.04.2020 р. нараховано за перший квартал 2020 року у сумі 2078,12 грн.;

- по строку сплати 20.07.2020 р. нараховано за другий квартал 2020 року у сумі 1039,06 грн.;

- по строку сплати 19.10.2020 р. нараховано за третій квартал 2020 року у сумі 3178,12 грн.;

- по строку сплати 19.10.2020 р. нараховано за четвертий квартал 2020 року у сумі 2200,00 грн.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу від 06.11.2020 р. №Ф-281389-55 у розмірі 35588,74 грн., яку було направлено на податкову адресу позивачки засобами поштового зв'язку та яку було повернуто на адресу контролюючого органу із відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

17 жовтня 2022 року старшим державним виконавцем Південного відділу державної виконавчої служби у м.Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністкерства юстиції (м.Дніпро) Калініч О.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави коштів у сумі 35588,74 грн. на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 р. №Ф-281389-55У.

В матеріалах справи міститься довідка форми ОК-5, яка надана Пенсійним фондом України з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 за період з 1998 р. по 2001 р., з 2004 р. по 2009 р., з 2012 р. по 2022 р. та довідка форми ОК-7, яка надана Пенсійним фондом України з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 за період з 2012 р. по 2022 р.

Незгода позивачки із оскаржуваною вимогою стала підставою для звернення до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464).

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII були внесені зміни, які запровадили, серед іншого, сплату єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у сумі, що не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, незалежно від отримання доходу (прибутку) у місяці нарахування єдиного внеску.

Згідно з абз.1 п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.

При цьому, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте, фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на предмет спору у цій справі та вищевикладені висновки, суд доходить висновку, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд при вирішенні спору повинен, зокрема, перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення ним підприємницької діяльності та отримання ним доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 р. у справі №440/2149/19.

Суд встановив, що за даними інформаційної системи податкового органу, в ІКП ФОП ОСОБА_1 відображені такі автоматичні нарахування єдиного внеску, а саме: