РІШЕННЯ
Іменем України
04 грудня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/1426/23
Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Солончевої О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви
за позовом фізичної особи-підприємця Стукала Юрія Миколайовича АДРЕСА_1 (адреса представника - адвоката Кутукова Сергія Олександровича) (ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до фізичної особи-підприємця Кирик Наталії Віталіївни АДРЕСА_2
про стягнення 422 348 грн 18 коп.
за участі представників сторін:
від позивача: Кутуков С.О. - адвокат (ордер серії СВ № 1060930 від 18.08.2023)
від відповідача: не з'явився
ВСТАНОВИВ:
16 жовтня 2023 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Стукала Юрія Миколайовича до фізичної особи-підприємця Кирик Наталії Віталіївни про стягнення 372 402,00 грн заборгованості по оплаті транспортно-експедиторських послуг, наданих згідно Договору № 18/08/20 про надання транспортно-експедиторських послуг з міжнародних і внутрішніх вантажоперевезень автомобільним транспортом від 18.08.2020, 36 325,45 грн нарахованого на суму боргу індексу інфляції та 13 620,73 грн трьох процентів річних з простроченої суми.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті наданих транспортно-експедиторських послуг.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.10.2023 постановлено:
прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;
здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження;
призначити розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 21 листопада 2023 року;
встановити процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;
викликати для участі в судовому засіданні фізичну особу-підприємця Кирик Наталію Віталіївну (або її повноважного представника) в якості відповідача. Повідомити відповідача, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду справи.
Примірник ухвали суду від 23.10.2023, що направлявся відповідачеві на адресу, зазначену в позові і яка відповідає адресі, наявній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, був повернутий до суду у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
За змістом п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, вказана вище ухвала суду від 23.10.2023, є такою, що отримана відповідачем 28.10.2023, а тому останній є таким, що належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення призначеного на 21.11.2023 підготовчого засідання.
Процесуальним правом на участь в призначеному на 21.11.2023 підготовчому засіданні відповідач не скористався (як і процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву).
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою від 21.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 04 грудня 2023 року.
Примірник ухвали суду від 21.11.2023, що направлявся відповідачеві на адресу, зазначену в позові і яка відповідає адресі, наявній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, був повернутий до суду за закінченням терміну зберігання.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20).
30.11.2023 від позивача надійшло клопотання про подання доказів понесених судових витрат на правничу допомогу, що були заявлені у позові.
В судовому засіданні 04.12.2023, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 173 - 175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
18 серпня 2020 року між фізичною особою-підприємцем Кирик Наталією Віталіївною (Експедитор) та фізичною особою - підприємцем Стукалом Юрієм Миколайовичем (Перевізник) укладено договір № 18/08/20 про надання транспортно-експедиторських послуг з міжнародних і внутрішніх вантажоперевезень автомобільним транспортом (далі - Договір).
Відповідно до п.п. 1.1.-1.2. Договору, предметом цього Договору є взаємовідносини сторін, які виникають при перевезенні та транспортно-експедиторському обслуговуванні вантажів, що надаються експедитором для перевезення автомобільним транспортом перевізника в міжміському та міському сполученні. За цим Договором перевізник зобов'язується доставити довірений йому вантаж в пункт призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі, а експедитор зобов'язується оплатити вартість послуг перевізника.
Пунктом 2.2. Договору визначено, що сторони визнають юридичну силу договору, додатків до нього та інших документів, переданих факсимільним чи електронним зв'язком і погоджуються на використання цих документів в Господарському суді для захисту своїх інтересів в разі неналежного виконання зобов'язань іншою стороною.
Згідно з п.2.3. Договору, заявка є безумовним та невід'ємним Додатком до цього договору, в якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення, а саме найменування вантажовідправника, вантажоотримувача, перевізника, експедитора та їх уповноважених осіб, вид та найменування вантажу, розмір плати за надання транспортних послуг, пункти відправлення та доставки вантажу, тип та об'єм автофургона (причіпа, напівпричіпа), терміни подачі транспорту на завантаження, терміни доставки вантажу, окремі вказівки експедитора, додаткові чи особливі умови перевезення, державні номери транспортних засобів (тягача, автофургона, причіпа, напівпричіпа).
Згідно з підпунктами 3.1.1 та 3.1.2 пункту 3.1 розділу 3 Договору перевізник зобов'язується: у випадку досягнення згоди сторін щодо умов конкретного перевезення вантажу письмово підтвердити прийняття заявки до виконання, завіривши її штампом або печаткою з зазначенням прізвища, імені водія та реєстраційних номерів транспортного засобу. Своєчасно подати технічно справний та придатний для перевезення обумовленого вантажу транспортний засіб, який забезпечить доставку у відповідності до вимог заявки та нормативних актів, що регулюють перевезення вантажів автомобільним транспортом в межах України, надати всі необхідні документи для оформлення та виконання перевезення.
Відповідно до підпунктів 3.3.1, 3.3.6 пункту 3.1 розділу 3 Договору експедитор зобов'язується вчасно передавати перевізнику заявки на організацію автомобільних перевезень вантажів чи надання інших послуг, зазначених у цьому договорі. Сплачувати рахунки перевізника на умовах, передбачених в цьому договорі та в розмірах, узгоджених в заявках або додатках про тарифи.
Підпунктами 4.1 та 4.2 розділу 4 Договору визначено, що ціни є договірними і визначаються винятково виходячи з конкретної ситуації на ринку вантажних перевезень. Розрахунки за цим договором здійснюються в безготівковій формі у національній грошовій одиниці України шляхом переведення коштів на поточний рахунок перевізника впродовж 20-ти банківських днів з дати отримання належним чином оформлених оригіналів документів (рахунку перевізника, товарно-транспортної накладної з відміткою вантажоотримувача про отримання вантажу, акту виконаних робіт та податкової накладної), якщо в Заявці не зазначені інші умови оплати за кожне окреме перевезення. В окремих випадках, за погодженням сторін, перевізник, крім товарно-транспортної накладної надає до оплати інші документи, згідно з якими здійснюється передача та отримання вантажу (товарні накладні, довіреності, інше). Усі банківські витрати та комісія з переказування коштів здійснюється за рахунок експедитора.
Підпунктами 8.1 та 8.3 розділу 8 Договору сторони погодили, що договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 01.01.2021 року. Договір вважатиметься продовженим на той же термін і на тих же умовах за відсутності пропозицій однієї зі сторін щодо його припинення за 30 днів до закінчення терміну дії договору. Договір може бути припинений/розірваний тільки після завершення всіх взаєморозрахунків, пов'язаних із його виконанням.
Позивачем на виконання зобов'язань за Договором згідно замовлень від 04.02.2022, від 10.02.2022, від 14.02.2022, від 15.02.2022, від 16.02.2022, від 17.02.2022, від 22.02.2022, від 10.05.2022, від 24.05.2022, були надані послуги перевезення згідно товарно-транспортних накладних (CMR), копії яких додані до матеріалів справи (а.с. 35-45).
Позивачем були складені Акти виконаних робіт та виставлені рахунки на оплату: №15 від 18.02.2022 на суму 17064,00 грн, №16 від 21.02.2022 на суму 18026,00 грн, №17 від 21.02.2022 на суму 34450,00 грн, №19 від 23.02.2022 на суму 35207,00 грн, №20 від 26.02.2022 на суму 35493,00 грн, №24 від 24.02.2022 на суму 15590,00 грн, №25 від 26.02.2022 на суму 35493,00 грн, №26 від 26.02.2022 на суму 35493,00 грн, №31 від 16.05.2022 на суму 50122,00 грн, №32 від 18.05.2022 на суму 50889,00 грн, №50 від 03.06.2022 на суму 44575,00 грн.
Вказані товарно-транспортні накладні та Акти виконаних робіт були направлені відповідачу 27.06.2023, номер відправлення №1403502952375. Згідно інформації з офіційного сайту Укрпошта відправлення №1403502952375 повернуто за зворотною адресою за закінченням терміну зберігання 12.07.2023.
Проте сам по собі факт неотримання відповідачем кореспонденції, яку позивач надіслав на офіційну адресу відповідача, не може вважатися поважною причиною невиконання дій, обумовлених таким поштовим відправленням, оскільки викликаний не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
З огляду на те, що умовами договору передбачено, що розрахунки за цим договором здійснюються відповідачем впродовж 20-ти банківських днів з дати отримання документів від позивача, а товарно-транспортні накладні та Акти виконаних робіт повернуті відділом поштового зв'язку 12.07.2023, таким чином відповідач повинен був розрахуватися за надані послуги до 10.08.2023 включно.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні врегульовано зокрема Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність».
Транспортно-експедиторська послуга робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування (стаття 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», яка кореспондується з ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) та ст. 316 Господарського кодексу України (надалі ГК України), за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Згідно з абз. 2, 3 ч. 1 ст. 929 ЦК України договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Відповідно до ч. 3 ст. 929 ЦК України умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 931 ЦК України встановлює плату за договором транспортного експедирування. Так, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
За приписами статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.
Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
За приписами абз. 2 ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
Як свідчать матеріали справи позивач належним чином виконав свої зобов'язання щодо надання послуг по перевезенню вантажів на загальну суму 372 402 грн, у свою чергу відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманих послуг не виконав.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині оплати за послуги перевезення стало підставою звернення позивача до суду про стягнення боргу в розмірі 372 402грн.
У силу положення статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача 13620,73 грн 3% річних від простроченої суми за період з 22.07.2022 по 09.10.2023 та інфляційні в сумі 36325,45 грн за період з 22.07.2022 по 09.10.2023.
Дослідивши поданий позивачем розрахунок, враховуючи, що прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати наданих послуг виникла з 11.08.2023, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 1 836,50 грн за період з 11.08.2023 по 09.10.2023. Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних задоволенню не підлягають, у зв'язку з від'ємним значенням індексу інфляції за період з 11.08.2023 по 09.10.2023.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо сплати наданих послуг. Доказів повного або часткового погашення заборгованості перед позивачем відповідачем суду не надано.
Враховуючи зазначене, позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення боргу в сумі 372 402,00 грн, в частині стягнення 3% річних в сумі 1 836,50 грн. В решті позову слід відмовити.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 5 613,65 грн.
Пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як свідчать матеріали справи, 13.04.2023 між Стукалом Ю.М. (клієнт) та адвокатом Кутуковим С.О. укладено договір про надання правової (правничої) допомоги та послуг адвоката, відповідно до умов якого клієнт просить, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати клієнту послуги адвоката та правову допомогу, бути його представником як позивача, представляти його права та законні інтереси у судах першої інстанції судів загальної юрисдикції у ході розгляду справи за позовом та за участі клієнта у спорі з господарських правовідносин, а також як заявника та скаржника у відносинах з іншими органами державної влади та місцевого самоврядування, фізичними і юридичними особами, які мають відношення до спору у відповідній справі, в обсягах і на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п.5.1 договору за надану правову допомогу та послуги адвоката клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) за домовленістю відповідно до їх фактичного обсягу.
За надану правову допомогу та послуги адвоката з підготовки проекту позовної заяви щодо виконання господарських договорів зі стягненням грошових коштів та пред'явлення її у суд клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) у розмірі 7000 грн у день пред'явлення позову у суд шляхом безготівкового перерахування на вказаний у акті надання послуг адвоката та правничої допомоги рахунок (п.5.2.1 договору).
За надану правову допомогу та послуги адвоката в ході розгляду судом першої інстанції справи за позовом та в інтересах клієнта щодо виконання господарських договорів зі стягненням коштів клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) у розмірі 13000 грн. При цьому оплата може здійснюватися частинами шляхом перерахування на вказаний у акті надання послуг адвоката та правничої допомоги рахунок, але не пізніше дня завершення судового розгляду відповідної справи (п.5.2.2. договору).
Згідно платіжної інструкції № 493 від 13.10.2023 клієнт перерахував адвокату 7000 грн оплати за послуги адвоката.
Крім того, клієнтом було перераховано 13000 грн плати за послуги адвоката, що підтверджується повідомленням про зарахування коштів № 559 від 22.11.2023.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене вище, суд покладає на відповідача понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 17 722,00 грн пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 123, 126, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позов фізичної особи - підприємця Стукала Юрія Миколайовича до фізичної особи - підприємця Кирик Наталії Віталіївни про стягнення 422 348 грн 18 коп. задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи - підприємця Кирик Наталії Віталіївни ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь фізичної особи - підприємця Стукала Юрія Миколайовича ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 372 402,00 грн заборгованості, 1 836,50 грн 3% річних, 5 613,65 грн судового збору та 17 722,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено та підписано 08.12.2023.
Суддя А.С.Сидоренко