ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.11.2023 Справа № 914/2209/23
Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., при секретарі Прокопів І.І., розглянувши матеріали
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам'янка-Бузький комбікормовий завод», м.Кам'янка-Бузька, Львівська область;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Еконива», с.Банюнин, Львівська область;
про: стягнення 3 577 584,16 грн
Представники сторін:
від позивача: Феденко Л.А. (в режимі відеоконференції) - адвокат;
від відповідача: не з'явився.
На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/2209/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам'янка-Бузький комбікормовий завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еконива» про стягнення 3 577 584,16 грн.
В судовому засіданні 12.10.2023 представник позивача, до закінчення судових дебатів, зробив заяву про те, що протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду будуть подані докази на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
12.10.2023 Господарським судом Львівської області у справі №914/2209/23 винесено рішення, яким позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еконива» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам'янка-Бузький комбікормовий завод» 1 505 200,00 грн заборгованості, 1 505 200,00 грн штрафу, 379 392,88 грн пені, 38 970,25 грн 3% річних, 148 821,03 грн інфляційних втрат та 53 663,76 грн витрат на сплату судового збору. Призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 30.10.2023. Зобов'язано позивача в строк до 17.10.2023 подати суду письмові докази щодо розміру понесених ним судових витрат.
На електронну адресу Господарського суду Львівської області від ТОВ «Кам'янка-Бузький комбікормовий завод» надійшла заява про розподіл судових витрат та детальний опис витрат на правничу допомогу (вх.25066/23 від 17.10.2023).
В судове засідання 30.10.2023 з'явився представник позивача, підтримав заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач явку представника в судове засідання 30.10.2023 не забезпечив. Відомості про отримання відповідачем рішення від 12.10.2023 у суду відсутні.
Ухвалою суду від 30.10.2023, у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання та відсутністю відомостей про вручення йому рішення суду, в якому, серед іншого, призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати, з метою надання відповідачу можливості подати пояснення (заперечення) щодо поданої позивачем заяви про розподіл судових витрат, для забезпечення процесуальних прав учасників справи, принципів рівності та змагальності сторін, розгляд справи відкладено на 13.11.2023.
В судовому засіданні 13.11.2023 представник позивача заяву про розподіл судових витрат підтримав, просив суд задовольнити заяву в повному обсязі.
Відповідач явку представника в судове засідання 13.11.2023 не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Пункт 3 ст. 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, серед яких, зокрема, змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами 1-3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Судом в межах наданих йому повноважень в порядку ГПК України створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів, відтак, суд вважає за можливе постановити додаткове рішення по справі за відсутності представника відповідача.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам'янка-Бузький комбікормовий завод» про розподіл судових витрат, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 126 ГПК України).
Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до договору про надання правової допомоги (юридичних послуг) №114-ю/2023 від 01.06.2023, укладеного між ТОВ «Кам'янка-Бузький комбікормовий завод» (клієнт, замовник) та адвокатом Феденко Л.А., сторонами досягнуто домовленості про надання адвокатом клієнту (замовнику) правничої допомоги/юридичних послуг, з урахуванням їх вартості, визначеної в додатку 1 до договору - прайсу на правову допомогу (юридичні послуги) адвоката Феденко Л.А.
Згідно п. 1.1. договору про надання правової допомоги (юридичних послуг) №114-ю/2023 від 01.06.2023 предметом договору є:
- представництво інтересів Замовника у судах під час здійснення господарського, цивільного, кримінального, адміністративного та конституційного судочинства без обмежень повноважень (правомочностей) у судовому процесі, з усіма процесуальними правами, наданим стороні по справі, іншим учасникам процесу, а також у відносинах з іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, у відносинах з іншими юридичними особами усіх форм власності, з фізичними особами, у томі числі підприємцями;
- надання інших видів правової допомоги - надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Позивачем на підтвердження його витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 17 200,00 грн надано суду наступні документи:
- ордер серії АР №1091341 від 20.08.2023;
- договір про надання правової допомоги (юридичних послуг) №114-ю/2023 від 01.06.2023;
- додаток №1 до договору про надання правової допомоги (юридичних послуг) №114-ю/2023 від 01.06.2023;
- акт №1 від 03.07.2023 про надання правової допомоги (юридичних послуг) за договором про надання правової допомоги (юридичних послуг) №114-ю/2023 від 01.06.2023;
- акт №3 від 01.09.2023 про надання правової допомоги (юридичних послуг) за договором про надання правової допомоги (юридичних послуг) №114-ю/2023 від 01.06.2023 на суму 6 500,00 грн,
- акт №5 від 13.10.2023 про надання правової допомоги (юридичних послуг) за договором про надання правової допомоги (юридичних послуг) №114-ю/2023 від 01.06.2023 на суму 5 200,00 грн;
- акт №7 від 16.10.2023 про надання правової допомоги (юридичних послуг) за договором про надання правової допомоги (юридичних послуг) №114-ю/2023 від 01.06.2023 на суму 178 879,20 грн;
- докази оплати акту №1: платіжні інструкції №3160 від 06.07.2023, №360 від 17.07.23, №3327 від 01.09.23, №403 від 08.08.2023;
- докази оплати акту №3: платіжне доручення №524 від 18.09.2023;
- докази оплати акту №5: платіжне доручення від 16.10.2023;
- банківська виписка з рахунку адвоката Феденко Л.А.
Згідно відомостей з Єдиного реєстру адвокатів України (https://erau.unba.org.ua) Феденко Любов Анатоліївна має право здійснювати адвокатську діяльність відповідно до свідоцтва №001670 від 30.05.20218, виданого Радою адвокатів Запорізької області.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.11.2018 по справі №910/23210/17 та від 24.01.2019 у справі №910/15944/17.
У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать як консультації та роз'яснення з правових питань, так і складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Згідно детального опису наданої правової допомоги (юридичних послуг), адвокатом надані, а позивачем повністю оплачено наступні послуги:
1) складення позовної заяви ТОВ «Кам'янка-Бузький комбікормовий завод» до ТОВ «Еконива» про стягнення заборгованості у розмірі 3 577 584,16 грн за договором від 05.04.2022 з розрахунками штрафних санкцій, індексу інфляції, 3% річних, вартість наданої послуги становить 6 000,00 грн;
2) участь у судовому засіданні 28.08.2023 у Господарському суді Львівської області у справі №914/2209/23, вартість наданої послуги становить 2 500,00 грн;
3) складання відповіді на відзив на позовну заяву у справі №914/2209/23, вартість наданої послуги становить 4 000,00 грн;
4) участь у судовому засіданні 12.10.2023 у Господарському суді Львівської області у справі №914/2209/23, вартість наданої послуги становить 2 500,00 грн;
5) складання іншого процесуального документу - заяви про стягнення витрат на правничу допомогу з відповідача, вартість наданої послуги становить 2 700,00 грн.
Крім цього, як зазначив заявник (позивач), його витрати на правничу професійну допомогу складаються як безпосередньо із послуг адвоката у розмірі 17 700,00 грн, так і винагороди за стягнення заборгованості («гонорару успіху») у розмірі 5% від стягнутої судом суми, яка становить 178 879,20 грн.
Дослідивши надані ТОВ «Кам'янка-Бузький комбікормовий завод» докази на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає про таке.
Суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 775/9215/15ц від 19.02.2020 року.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат на професійну правничу допомогу адвоката іншою стороною, до складу таких витрат позивач включив витрати на підготовку та подання заяви про стягнення судових витрат, яка, відповідно до вимог частини восьмої статті 129 ГПК України, фактично є заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги.
Таким чином, на думку суду, підготовка тексту заяви про відшкодування витрат на правову допомогу, вартість якої складає 2 700,00 грн, не підлягає відшкодуванню, оскільки не входить у розуміння компенсування витрат на професійну правничу допомогу іншою стороною. Такі висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, що викладені у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 914/1564/20 та у додаткових постановах (які є невід'ємними частинами постанов Верховного Суду) від 20.09.2023 у справі №922/838/22, від 14.09.2023 у справі № 911/3076/21, від 06.09.2023 у справі №914/131/22, від 30.08.2023 у справі № 911/3586/21, від 25.07.2023 у справі №914/4092/21, від 07.02.2023 у справі № 922/4022/20, від 23.08.2022 у справі №909/328/18, від 05.07.2022 у справі № 910/10507/21. У зазначених постановах Верховний Суд зазначив, що витрати на підготовку заяви про ухвалення додаткового рішення не підлягають відшкодуванню, оскільки така заява, відповідно до вимог частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, фактично є заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги. Тобто, це витрати, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги.
Оцінивши наявні матеріали справи, суд прийшов до висновку, що обґрунтованими є понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
Стосовно вимоги заявника про стягнення з відповідача 5% від суми позову, як «гонорару успіху» адвоката у справі, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 3.6. договору про надання правової допомоги (юридичних послуг) №114-ю/2023 від 01.06.2023, у випадку винесення судом рішення на користь клієнта (повністю або частково) за позовом клієнта з майновими вимогами до іншої особи, розмір винагороди адвоката («гонорар успіху») складає 5 відсотків від суми позову клієнта, задоволеної за рішенням суду, прийнятого повністю або частково на користь клієнта. Винагорода «гонорар успіху» сплачується адвокату у порядку, встановленому даним договором, після набуття чинності наведеним судовим рішенням.
Згідно з актом №7 від 16.10.2023 про надання правової допомоги (юридичних послуг) за договором про надання правової допомоги (юридичних послуг) №114-ю/2023 від 01.06.2023, позивач погодився на додаткову оплату послуг адвоката («гонорар успіху») на підставі пункту 3.6. вказаного договору у зв'язку із прийняттям позитивного для замовника судового рішення.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України від 05.07.2012 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West» проти України» від 23.01.2014 (East/West., заява № 19336/04, § 268).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат, тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді та досягненням обумовленого між сторонами успішного результату.
Відтак, чинним законодавством не заборонено право суду присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, за рахунок іншої сторони адвокатські витрати у меншому розмірі, який погоджений у договорі між адвокатом та його клієнтом.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Принцип пропорційності - загально-правовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення. Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.
У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:
1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);
2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);
3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 129 цього Кодексу, а під час розгляду питання про розподіл інших судових витрат - пункт 3 частини четвертої статті 129 ГПК України.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Здійснивши оцінку наявних у матеріалах справи доказів, суд прийшов до висновку, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу («гонорар успіху») у розмірі 178 879,20 грн. підлягають зменшенню. Наведений висновок суду обґрунтовується тим, що розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи, ціною позову, значенням справи для сторін спору, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, обсягом письмових доказів, що містяться в матеріалах справи тощо. За своєю суттю справа не є складною, не потребувала опрацювання великого обсягу нормативно-правових документів, що регулюють спірні правовідносини; під час розгляду справи у суді нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося.
Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд також враховує позицію Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, наведену у постанові від 12.01.2023 у cправі №908/2702/21, відповідно до яких під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України і не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Суд звертає увагу на те, що витрати на оплату «гонорару успіху» у розмірі 178 879,20 грн не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв'язку з чим їх відшкодування, з огляду на обставини даної справи, матиме надмірний характер.
З огляду на зазначені мотиви, задоволення вимоги щодо стягнення «гонорару успіху» у розмірі 178 879,20 грн у даному конкретному випадку не відповідатиме принципам пропорційності та справедливості.
Враховуючи викладені вище аргументи, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення «гонорар успіху» підлягає зменшенню до 32 200 грн.
Відтак, користуючись дискреційними повноваження, наданими суду положеннями частини п'ятої статті 129 ГПК, суд, надавши оцінку дотриманню критеріїв формування розміру гонорару адвоката, з огляду на предмет та підстави спору, складність справи, дійшов висновку про те, що у цій справі наявні підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 47 200,00 грн, оскільки цей розмір судових витрат є дійсним та обґрунтованим, а відтак відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. У іншій частині заявлений розмір витрат, на переконання суду, є непропорційним до предмета спору, а тому задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене, керуючись 126, 129, 244 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еконива» (80454, Львівська область, Львівський район, с. Банюнин, вул. Курортна, 1А, ідентифікаційний код 43880178) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам'янка-Бузький комбікормовий завод» (80400, Львівська область, Кам'янка-Бузький район, м. Кам'янка-Бузька, вул. Шевченка, 129А, ідентифікаційний код 34219437) 47 200,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу
2. Видати наказ після набрання додатковим судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Додаткове рішення складено та підписано 23.11.2023.
Суддя Мазовіта А.Б.