ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
07.12.2023 Справа№914/3494/23
За заявою: Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», м. Київ,
про забезпечення позову
у справі №914/3494/23
за позовом: Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», м. Київ,
до відповідача-1: Приватного підприємства «Агрофірма «Стимул», м. Львів,
до відповідача-2: ОСОБА_1 , м. Токмак Запорізької області,
до відповідача-3: ОСОБА_2 , м. Токмак Запорізької області,
про: солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та договорами поруки в розмірі 2 081 396,48 грн,
Суддя Н.Є. Березяк
Секретар судового засідання Р.Р. Волошин
За участю представників сторін:
від заявника: Ковриженко С.О. - представник
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позовну заяву Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до відповідача-1: Приватного підприємства «Агрофірма «Стимул», до відповідача-2: ОСОБА_1 , до відповідача-3: ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та договорами поруки в розмірі 2 081 396,48 грн.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано заяву Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про забезпечення позову від 29.11.2023 за вх.№4772/23, у якій просить суд вжити заходи забезпечення позву шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідачів (рухоме та нерухоме), а саме:
- накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «АГРОФІРМА «СТИМУЛ» ( код в ЄДРПОУ 32018913, юридична адреса: 79049, м. Львів, вул. Скрипника М., 29А, кв. 22), в межах суми позову у розмірі 2 081 396,48 грн, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;
- накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), в межах суми позову у розмірі 2 081 396,48 грн, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;
- накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) в межах суми позову у розмірі 2 081 396,48 грн, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Ухвалою суду від 30.11.2023 заяву Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про забезпечення позову від 29.11.2023 призначити до розгляду в судовому засіданні на 05.12.2023. Ухвалу надіслано позивачу і відповідачу 1 на електронні адреси, а відповідачам 2 і 3 - відповідно до ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у спосіб оприлюднення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. В подальшому розгляд заяви відкладено на 07.12.2023.
В судове засідання 07.12.2023 представник заявника з'явився в режимі відеконференції, подав до суду уточнення до заяви про забезпечення позову, а саме: доповнення прохальної частини заяви уточненням про те, що загальна сума арештованого майна відповідачів в межах забезпечення позову не повинна перевищувати 2 081 396, 48 грн, подану заяву про забезпечення позову підтримав, просив її задоволити з врахуванням уточнення до неї з підстав наведеній у заяві.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що між позивачем та відповідачем 1 був укладений кредитний договір № 161121-КЛВ/2 від 16.11.2021, відповідно до якого банк надає позичальнику кредит (грошові кошти на умовах, зазначених в договорі) в загальній сумі 2000000,00 грн, з кінцевою датою погашення 24.03.2023, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати та повернути банку кредит та сплатити плату (проценти та комісії за договором) за кредит у порядку та на умовах цього договору.
В забезпечення належного виконання зобов'язань відповідачем 1 за кредитним договором №161121-КЛВ від 16.11.2021, між банком та відповідачем 2, відповідачем 3 були укладені договори поруки № 161121-П/5 від 16.11.2021, № 161121-П/6 від 16.11.2021 відповідно за якими поручителі поручаються перед банком за виконання боржником основного зобов'язання за кредитним договором.
Позивач зазначає, що позичальник не повернув кошти за кредитним договором, що на думку позивача, свідчить про його недобросовісність як сторони договору та вказує на факт умисного ухилення від виконання своїх зобов'язань.
Як зазначає позивач, позичальник не виконував умови кредитного договору протягом строку його дії, допустив виникнення заборгованості та не вживав жодних заходів на її погашення. Також, і поручителі не виконали вимоги позивача за укладеними договорами поруки та, на думку позивача, не мають наміру цього робити, хоча й мають майнові ресурси.
На думку заявника, незастосування заходів забезпечення позову може призвести до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.
Розглянувши заяву Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про забезпечення позову, дослідивши додані до позову та до заяви про забезпечення позову документи, суд зазначає наступне.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.136 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до ст.136 ГПК України є правом суду. За змістом ч.2 ст.136 ГПК України, підставами для вжиття судом заходів для забезпечення є обставини, що свідчать про істотне ускладнення або навіть унеможливлення виконати рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду, у разі невжиття таких заходів.
Господарський суд, оцінивши надані докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.Позов забезпечується зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1 ч.1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України).
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Також, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом, зокрема, у постанові від 16.03.2021 у справі №921/302/20.
В обґрунтування клопотання про вжиття заходів забезпечення позову позивач посилається на значну суму заборгованості відповідачів перед позивачем, що виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 1 зобов'язань за кредитним договором та відповідачами 2, 3 (поручителями) за відповідними договорами поруки. Як зазначає позивач, звернення з вимогою про сплату заборгованості відповідачі ігнорують, ухиляються від виконання своїх зобов'язань за кредитним договором та договорами поруки.
За твердженням позивача, в нього наявні об'єктивні підстави вважати про наявне навмисне ухилення відповідачів від погашення простроченої заборгованості, що у своїй сукупності беззаперечно доводить той факт, що відповідачі можуть вчинити дії задля унеможливлення виконання рішення у цій справі, можуть здійснити відчуження свого нерухомого та рухомого майна, перереєструвати його на споріднених осіб в результаті чого стане неможливим виконання рішення суду у цій справі.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17, постанова Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22).
Позивач в заяві про забезпечення позову просив накласти арешт на грошові кошти та майно кожного з трьох відповідачів в межах суми позову в розмірі 2 081 396,48 грн.
На думку суду, розумним та адекватним є накладання арешту на грошові кошти юридичної особи ( відповідача 1) в межах суми позову з огляду на наступне:
З поданої заяви вбачається, що позивач просить накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно відповідачів.
У спірних правовідносинах вимога заявника щодо арешту стосується всього нерухомого та рухомого майна відповідачів. При цьому суд не вбачає наявності будь якого зв'язку між цим заходом забезпечення позову і предметом заявленої позовної вимоги про стягнення грошових коштів.
Суд, вирішуючи питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача, повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на розмір зазначеної у заяві заборгованості.
Сам факт наявності заборгованості ПП "Стимул" перед заявником не є єдиною та достатньою підставою для вжиття судом заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме та рухоме майно.
У суду не має правових підстав накласти арешт на усе майно відповідачів, оскільки така процесуальна дія призведе до явної невідповідності заявленим позовним вимогам та безпідставно порушить права відповідача, гарантовані Конституцією України та Цивільним кодексом України в частині вільного користування належного їм майна.
Заявником не враховано, що арешт на майно може бути накладено лише на індивідуальне визначене майно. У такому разі в ухвалі про забезпечення позову повинні бути вказані ознаки, які ідентифікують відповідне майно і відрізняють його від іншого (однорідного або подібного) майна. При необхідності вказується місцезнаходження цього майна. Тому для того, щоб суд розглянув можливість накласти арешт на майно боржника, суду необхідно вказати його рід, вид, інші ідентифікуючі ознаки, його місцезнаходження.
Проте, у прохальній частині заяви про забезпечення позову необхідна інформація відсутня.
Крім того, позивачем до заяви про забезпечення позову додана інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої вбачається, що все майно знаходиться на окупованій території Запорізької області .
Забороняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України (з дати віднесення територій до таких, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій до моменту виключення таких територій з переліку).
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією" (набрала чинності 25.12.2022) встановлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року був затверджений наказом Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75. Зазначений наказ втратив чинність 27.12.2022. Наразі діє наказ Міністерства від 22.12.2022 № 309 (з наступними змінами), яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі - Перелік).
Отже, в силу абзацу п'ятнадцятого пункту 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" заборона відкривати виконавчі провадження та вчиняти виконавчі дії розповсюджується на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), відповідно до Переліку.
З огляду на ті обставини, що фізичні особи - відповідачі- 2,3 зареєстровані та знаходяться ( протилежного заявником не доведено) на тимчасово окупованій території Запорізької області та все їх майно також знаходиться на тимчасово окупованій території, - вчинення виконавчих дій, що стосуються накладення арешту на майно та рахунки фізичних осіб - підпадає під заборону абзацу п'ятнадцятого пункту 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження".
Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд враховує, що заходи забезпечення позову, виконуючи роль гарантії виконання судового рішення з конкретним предметом спору, водночас не повинні припиняти чи іншим чином негативно впливати на діяльність сторони зобов'язання чи інших осіб. Проте у заявлений позивачем спосіб і в межах суми спору, що є предметом стягнення у справі № 914/3494/23, законні права відповідача1 не порушуються. Арешт на грошові кошти , який накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на них в разі задоволення позову. Відповідний спосіб забезпечення позову не порушує балансу інтересів сторін, а є законним тимчасовим заходом до результатів вирішення спору, спрямованим на забезпечення гарантії виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 140, 234-235 ГПК України
УХВАЛИВ:
1.Заяву Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про вжиття заходів забезпечення позову задоволити частково.
2.Вжити заходи забезпечення позву шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «АГРОФІРМА «СТИМУЛ» ( код в ЄДРПОУ 32018913, юридична адреса: 79049, м. Львів, вул. Скрипника М., 29А, кв. 22), в межах суми позову у розмірі 2 081 396,48 грн, до набрання законної сили рішенням суду у справі №914/3494/23.
Стягувач: Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» (01033, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 32, ідентифікаційний код юридичної особи 14352406).
Боржник: Приватне підприємство «Агрофірма «Стимул» (79049, місто Львів, вулиця Скрипника М., будинок 29а, квартира 22, ідентифікаційний код юридичної особи 32018913).
3.В задоволенні решти заявлених вимог - відмовити.
4.Ухвала є виконавчим документом і набирає законної сили негайно після її оголошення.
5.Строк пред'явлення ухвали про забезпечення позову до виконання становить три роки, починаючи з 07.12.2023.
6.Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, встановлені розділом ІУ Господарського процесуального кодексу України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
7.Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Суддя Березяк Н.Є.