ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.11.2023Справа № 910/8832/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Балк Контейнер Сервіс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едвін Стіл Корпорейшн"
про стягнення 1 144 634,70 грн.
Суддя Борисенко І. І.
Секретар судового засідання Шилін Є. О.
представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Балк Контейнер Сервіс" (далі - ТОВ "БК Сервіс", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едвін Стіл Корпорейшн" (далі - ТОВ "Едвін Стіл Корпорейшн", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 1 144 634,70 грн.
Позов обґрунтований тим, що відповідач порушив умови договору транспортного експедирування № 060921/BCS-1 від 06.09.2021 в частині своєчасної сплати вартості послуг, наданих у грудні 2021, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.
У позові ТОВ "БК Сервіс" (з урахуванням заяви про виправлення описки у сумі заявлених вимог від 18.10.2023) просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 603 565,77 грн., пеню у сумі 354 703,17 грн., інфляційні втрати у сумі 186 365,76 грн., що разом становить 1 144 634,70 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2023 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2023 розгляд справи № 910/8832/23 було вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, було призначене підготовче засідання.
Відповідач надав суду відзив на позов, у якому проти заявлених вимог заперечив в частині стягнення пені та інфляційних втрат, вказав, що неналежне виконання зобов'язань за договором сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин, які виникли у зв'язку із введенням з 24.02.2022 в Україні воєнного стану Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні". При цьому, адресою потужностей виробництва ТОВ "Едвін Стіл Корпорейшн" є Донецька область, що також вплинуло на господарські відносини відповідача перед позивачем. Також просив до вимог про стягнення пені та інфляційних втрат застосувати строк позовної давності, зменшити їх розмір та відстрочити виконання рішення до 01.06.2024.
26.07.2023 від ТОВ "БК Сервіс" надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві, вважав їх необґрунтованими. Також зазначив про безпідставність заявлених клопотань про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені та інфляційних втрат та зменшення їх розміру, а у заяві від 18.10.2023 заперечив проти клопотання про відстрочення виконання рішення.
У судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав, викладених у відзиві на позов та інших заявах про суті позову, просив відмовити у задоволенні позову.
За наслідком дослідження матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.
У судовому засідання 28 листопада 2023 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
06.09.2021 між ТОВ "Балк Контейнер Сервіс" (яке змінило своє найменування на ТОВ "БК Сервіс", експедитор) та ТОВ "Едвін Стіл Корпорейшн" (клієнт) був укладений договір транспортного експедирування № 060921/BCS-1 (далі - договір). Цей договір регулює взаємовідносини сторін, пов'язані з наданням експедитором за плату і за рахунок клієнта послуг з організації та документального супроводу перевезень залізничним та автомобільним транспортом насипних вантажів (пшениця, кукурудза, тощо) територією України. Надання послуг за цим договором здійснюється на підставі заявок клієнта з зазначенням найменування, технічних характеристик вантажу, технічних можливостей у пунктах навантаження-розвантаження, кількості вантажу, строків перевезення, пункту відправлення та призначення із відповідними реквізитами, тощо. Вартість послуг зазначається по кожній партії вантажу в залежності від об'єму наданих послуг у відповідній додатковій угоді (п. 1.1).
Вартість наданих послуг експедитором погоджується сторонами у додаткових угодах до договору, що оформлюються окремо на кожну партію вантажу (п. 4.1 договору).
Факт надання послуг експедитора і виконання ним своїх зобов'язань за договором підтверджується: залізничною накладною, або іншим комплектом документів, що відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення (п. 4.5 договору).
Датою надання послуг за цим договором є дата оформлення відповідно до акту виконаних робіт/наданих послуг, яка не може бути раніше дати прибуття вантажу в пункт призначення (п. 4.6 договору).
Акт виконаних робіт/наданих послуг складається експедитором й підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін. Експедитор має право складати акт виконаних робіт/наданих послуг на дату повного виконання переліку послуг, або на останнє число місяця, у якому були надані послуги.
Акт виконаних робіт/наданих послуг протягом 3 робочих днів з дня отримання від експедитора повинен бути розглянутий та повернутий експедитору підписаним або не підписаним з мотивованими зауваженнями, та скріплений печаткою клієнта. У випадку невиконання клієнтом вищезазначеного обов'язку в узгоджений термін, послуги, зазначені в акті виконаних робіт/наданих послуг, вважаються прийнятими клієнтом без зауважень, акт є таким, що має юридичну силу, а вартість послуг, зазначена в такому акті - визнана клієнтом та підлягає сплаті експедитору на умовах цього договору (п. 4.7 договору).
Відповідно до п. 5.1 договору оплата послуг експедитора по погодженим заявкам здійснюється клієнтом на умовах 30 % попередньої оплати в розмірі прийнятої заявки на підставі рахунків експедитора, протягом 2 банківських днів з дати виставлення рахунку експедитором.
Остаточний розрахунок здійснюється клієнтом протягом 2 банківських днів з дати виконання послуги (прибуття вантажу в пункт призначення без нестачі), реєстрації податкових накладних в ЄРПН та виставлення рахунку експедитором (п. 5.2 договору).
Моментом оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок експедитора (п. 5.5 договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання представниками та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2022, з подальшою його пролонгацією (п. 10.1, в редакції додаткової угоди від 01.12.2021).
Додатковою угодою № 2 від 30.11.2021 були погоджені: вид перевезення - залізничний вантаж - пшениця, вартість перевезення - 750,00 з урахуванням ПДВ, дата початку надання послуг - 07.12.2021, строк доставки - до 15.12.2021, пункт відправлення та пункт доставки.
Додатковою угодою № 3 від 15.12.2021 були погоджені: вид перевезення - залізничний, вантаж - пшениця, вартість перевезення - 750,00 з урахуванням ПДВ, дата початку надання послуг - 17.12.2021, строк доставки - до 30.12.2021, пункт відправлення та пункт доставки.
Згідно зі ст. 929 Цивільного кодексу України, ст. 316 Господарського кодексу України та ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.
Одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, яка набрала чинності для України 17.05.2007 (далі - Конвенція).
Відповідно до ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом може бути міжнародна автомобільна накладна (СМR).
Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (автомобільних), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Судом встановлено, що на підставі заявок відповідача на перевезення вантажу № 1 від 03.12.2021, № 2 від 03.12.2021, № 3 від 15.12.2021 та № 4 від 15.12.2021 позивач - ТОВ "БК Сервіс" зобов'язався відвантажити у грудні 2021 замовнику - ТОВ "Едвін Стіл Корпорейшн" кукурудзу зі станції Придонецька.
Також встановлено, що ТОВ "БК Сервіс" свої зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачу передбачені заявками транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 1 134 187,52 грн., що підтверджується накладними № 52345741, 52345774, 52347812, 52357449, 52362720, актом наданих послуг № 335 від 28.12.2021, рахунком на оплату № ЄКНФ-000286 від 15.12.2021, № ЄКНФ-000294 від 28.12.2021, податковими накладними № 15 від 20.12.2021, № 16 від 28.12.2021.
Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання виконав неналежним чином, вартість транспортно-експедиційних послуг сплатив частково - на суму 530 621,75 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 287 від 20.12.2021, № 9794 від 17.02.2022.
Таким чином, у ТОВ "Едвін Стіл Корпорейшн" виникла заборгованість у сумі 603 565,77 грн., яка відповідачем у судовому засіданні була визнана.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки доказів належної сплати вартості наданих послуг відповідач не надав, суд дійшов висновку, що вимога ТОВ "БК Сервіс" про стягнення з відповідача боргу в сумі 603 565,77 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.
Також позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 186 365,76 грн. за період з січня 2022 по квітень 2023.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, вимоги про стягнення інфляційних втрат є такими, що заявлені правомірно.
За результатами здійсненої перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення інфляційних втрат судом встановлено, що їх розмір відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства і є арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 186 365,76 грн., тобто у сумі, заявленій позивачем.
Суд не приймає до уваги заяву відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення інфляційних втрат.
Так, Верховний Суд (у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду) у постанові від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17 роз'яснив, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.
Отже, враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом 05.06.2023, то суд вважає, що вимоги про стягнення інфляційних втрат за період з січня 2022 по квітень 2023, заявлені в межах строку позовної давності.
Стосовно клопотання відповідача про зменшення інфляційних втрат на підставі ст. 233 ГК України, суд зазначає, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, інфляційні втрати не є штрафними санкціями, оскільки мають іншу правову природу (матеріальні втрати), а тому вони не можуть бути зменшені судом на підставі ст. 233 ГК України.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню за прострочення відповідачем виконання зобов'язання у сумі 354 703,17 грн. за період з 03.01.2022 по 01.06.2023.
Статтею ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Отже, установивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 ЦК), зокрема можуть пов'язувати період нарахування пені з подією, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Вказаний висновок викладений Верховним судом у постанові від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19.
Так, судом встановлено, що у п. 6.2 договору сторони погодили, що за прострочення в оплаті рахунків на строк понад зазначений у п. 5.1, 5.2, 6.5 договору винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період за який сплачується пеня, від суми боргу за кожен день прострочення платежу. Штрафні санкції за невиконання грошових зобов'язань нараховуються протягом усього терміну прострочення платежу.
Таким чином, наявні підстави для задоволення позову в частині стягнення пені за період прострочення грошового зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано.
У той же час, відповідач просив застосувати наслідки спливу строків позовної давності до позовних вимог щодо пені.
Згідно зі ст. 256, 257 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Як зазначив Пленум Вищого господарського суду України у постанові від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.
Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Відповідно до ч. 2 вказаної норми ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Водночас, судом враховано, що строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, зокрема, щодо строку позовної давності зі стягнення пені, були продовжені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" на строк дії карантину.
Також відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії. 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Державі запроваджено воєнний стан Указом Президента № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" ( затверджений Верховною Радою України законом від 24 лютого 2022 року № 2102-IX), який продовжувався відповідними Указами Президента України та триває і на час розгляду даної справи.
Отже, строки позовної давності для стягнення пені у сумі 354 703,17 грн. за період з 03.01.2022 по 01.06.2023 ТОВ "БК Сервіс" не пропущені, а тому немає підстав для застосування наслідків спливу позовної давності.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд врахував наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За приписами ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, котрі заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, період прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони, зокрема вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо. При цьому наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні вказаних правових норм, вирішується на підставі оцінки судом усіх матеріалів справи.
У даному випадку суд прийняв до уваги, що 24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан, що триває на даний час.
При цьому, основним видом діяльності ТОВ "Едвін Стіл Корпорейшн" є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин. Усі виробничі потужності цього підприємства, зокрема, комплекси по переробці насіння, зерна, тощо знаходяться на території смт. Райгородок, Слов'янського району, Донецької області.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2020 був затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасового окупованих Російською Федерацією.
Територія Миколаївської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області, до якої відноситься смт. Райгородок, Слов'янського району, визначено територією, на якій ведуться (велися) бойові дії.
А враховуючи відсутність логістичних каналів збуту зернової продукції, ТОВ "Едвін Стіл Корпорейшн" позбавлене можливості здійснювати продаж сільськогосподарської продукції та отримувати за неї прибуток.
Також суд враховує, що фінансові показники ТОВ "Едвін Стіл Корпорейшн" суттєво знизились, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю за період з січень 2022-березень 2023.
Окрім зазначеного суд також враховує вжиття ТОВ "Едвін Стіл Корпорейшн" заходів щодо часткового виконання основного зобов'язання за договором.
З іншого боку суд зважає на те, що позивачем не надано доказів понесення ним збитків в результаті дій відповідача, погіршення власного фінансового стану чи виникнення ускладнень у здійсненні господарської діяльності внаслідок прострочення зобов'язання з боку ТОВ "Едвін Стіл Корпорейшн".
У той час, як сума заявленої пені (354 703,17 грн.) становить більше половини суми основного боргу (603 565,77 грн.)
Згідно з правовою позицією, викладеною у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
При цьому слід враховувати, що правила ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Неустойка не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
На підставі викладеного, враховуючи вказані обставини, а також, що наслідки прострочення відповідачем зобов'язання не спричинили позивачу збитків (матеріали позову відповідних доказів не містять), суд вважає за можливе скористатись своїм правом, передбаченим ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, на зменшення неустойки, нарахованої позивачем, та стягнути з відповідача пеню в розмірі 50 % від заявленої суми, що складає 177 351,58 грн. (354 703,17 грн./2).
Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення до 01.06.2024, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
За приписами ч. 4 ст. 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об'єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.97 № 475/97-ВР.
У якості виняткових обставин для відстрочення судового рішення відповідач зазначив про форс-мажорні обставини, які виникли у зв'язку із повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України та веденням в Україні воєнного стану.
Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди, тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
За змістом ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, що засвідчує Торгово-промислова палата України за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Разом з тим відповідач не надав суду передбачених законом доказів настання форс-мажорних обставин, зокрема сертифікату, виданого ТПП України стосовно причин невиконання ТОВ "Едвін Стіл Корпорейшн" договору транспортного експедирування № 060921/BCS-1 від 06.09.2021.
Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
Отже, враховуючи наведене та зважаючи на матеріальні інтереси обох сторін, суд дійшов висновку про відмову в наданні відстроченні виконання судового рішення.
На підставі викладеного, враховуючи зменшення судом розміру пені, позов ТОВ "БК Сервіс" підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим згідно з п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати по сплаті судового збору, незважаючи на зменшення пені, покладаються на відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
За таких обставин, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Балк Контейнер Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едвін Стіл Корпорейшн" про стягнення 1 144 634,70 грн. задовольнити частково.
Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Едвін Стіл Корпорейшн" (03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14, офіс 305А, ідентифікаційний код 38918340) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Балк Контейнер Сервіс" (65026, м. Одеса, вул. Дерибасівська, 5, офіс 520, ідентифікаційний код 41231238) основний борг у сумі 603 565 (шістсот три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 77 коп., пеню у сумі 177 351 (сто сімдесят сім тисяч триста п'ятдесят одна) грн. 58 коп., інфляційні втрати у сумі 186 365 (сто вісімдесят шість тисяч триста шістдесят п'ять) грн. 76 коп. та судовий збір у сумі 17 169 (сімнадцять тисяч сто шістдесят дев'ять) грн. 51 коп.
У решті вимог - відмовити.
У клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю "Едвін Стіл Корпорейшн" про відстрочення виконання судового рішення до 01.06.2024 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Повне рішення складено та підписано 08 грудня 2023 року.
Суддя Борисенко І. І.