ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
м. Київ
08.12.2023Справа № 910/10542/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу №910/10542/23 за позовом торгової компанії «АЛМІ» (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) до товариства з обмеженою відповідальністю "ПАВЕРСТОК" про стягнення 117 522,76 грн, без виклику представників учасників справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Торгова компанія «АЛМІ» (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) [далі - Компанія, позивач] звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ПАВЕРСТОК" (далі - Товариство, відповідач) про стягнення 117 522,76 грн збитків.
Позов мотивовано тим, що Компанії завдано Товариством збитки внаслідок невиконання обов'язку визначеного статтею 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) - не реєстрацією податкових накладних в ЄРПН за договорами 32052, 32053, 32054, 32055 та 32056 від 01.01.2020 що викликало неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та відповідно неможливість зменшення податкового зобов'язання на вказану суму.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі №910/10542/23; розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
25.07.2023 позивач надіслав суду заяву про долучення матеріалів до справи, до якої додано засвідчені копії договорів.
21.08.2023 позивач подав суду заяву про долучення матеріалів до справи, а саме довідки про те, що відповідачем не здійснювалися виплати на користь Компанії станом на 03.08.2023.
Ухвала суду від 04.07.2023 була надіслана відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується відміткою канцелярії суду на звороті такої ухвали.
До матеріалів справи долучено конверт-повернення поштового відправлення (№0105491932534), що надсилався відповідачу без вручення з причиною «адресат відсутній за вказаною адресою».
Положення статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлюють, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня (частина п'ята).
В силу приписів частини 6 цієї статті днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
За таких обставин, Господарський суд дійшов висновку про повідомлення належним чином відповідача про розгляд справи.
Відповідно до частини другої статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 (із подальшими змінами, внесеними Указами Президента України, які затверджені відповідними Законами України), затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та продовжено з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Києві у Господарському суді міста Києва встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.
Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
Компанією (споживач) і Товариством (постачальник) 01.08.2020 було укладено низку договорів постачання електричної енергії, а саме:
- №32052, відповідно до умов якого адреса об'єкта електропостачання: 68802, м Рені, вул.28 Червня, 208;
- №32053, відповідно до умов якого адреса об'єкта електропостачання: 65000, м. Одеса, вулиця Варненська, 16, Одеса;
- №32054, відповідно до умов якого адреса об'єкта електропостачання: 67708, м. Білгород-Дністровський, вул. Паркова 4 та 67701, м. Білгород-Дністровський, вул. Ізмаїльська 60.
- №32055, відповідно до умов якого адреса об'єкта електропостачання: м. Южне, пр-т. Миру, 19-х (продовольчий магазин) та м. Южне, пр-т Миру, 19-к (Кулінарний цех).
- №32056, відповідно до умов якого адреса об'єкта електропостачання: 68604, м. Ізмаїл, пр-т Миру, 12 та 68609, м. Ізмаїл, вул. Кутузова, 22.
Вказані договори про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договори) є публічними договорами приєднання, які встановлюють порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), шляхом приєднання споживача до Договорів, згідно із заявою-приєднанням, яка є додатком 1 до Договорів.
Умови Договорів розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів.
За Договорами постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договорів.
Відповідно до пунктів 5.5 Договорів розрахунковим періодом за Договорами є календарний місяць.
Відповідно до пунктів 5.7 Договорів оплата рахунка постачальника за Договорами має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.
Відповідно до приписів статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.
Отже, укладені сторонами Договори за своєю правовою природою є договорами постачання електричної енергії.
На виконання положень укладених постачальником і споживачем Договорів, Товариство постачало електроенергію на об'єкти зазначені в Додатках 2 Договорів, а Компанія сплачувала на підставі виставлених рахунків на оплату за відповідні послуги, обсяги яких підтверджувались актами приймання-передавання товарної продукції.
Позивач вказує, що відповідач, як постачальником, було порушено умови Договорів та вимог статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в зв'язку з чим Компанія понесено збитки.
Позивач зазначає, що у травні 2022 року відповідачем надано позивачу послуг з постачання електричної енергії за Договорами на загальну суму 705 136,56 грн, на підставі чого сторонами складено відповідні акти приймання-передавання товарної продукції.
На підставі вказаних актів постачальником надано споживачу рахунки на оплату за надані послуги за травень, які споживачем оплачені в повному обсязі.
Втім, постачальником не виконано зобов'язання із реєстрації податкових накладних (далі - ПН) у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) на суму отриманих коштів за надані послуги, внаслідок чого позивач втратив право на віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 117 522,76 грн.
09.01.2023 позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію про компенсацію останнім шкоди завданої Компанії внаслідок невиконання свої податкових і господарських зобов'язань.
Втім, Товариство залишило вказану претензію без відповіді та належного реагування доказів протилежного суду не подано.
У свою чергу, позивач зазначає, що свою бездіяльність відповідач мотивував неможливістю зареєструвати ПН в ЄРПН у зв'язку із рейдерським захопленням Товариства, однак вказані факти не доведені та не можуть слугувати поважною причиною для порушення вимог податкового законодавства та взятих на себе зобов'язань за Договорами.
Слід зазначити, що суду відповідачем не подано документального підтвердження наявності поважних причин не проведення реєстрації ПН оформлених у межах виконання Договорів.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.
При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.
Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконане боржником.
Слід зазначити, що доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено саме на позивача.
Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а збитки - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання, звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 201.7 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
З огляду на приписи вказаних вище норм права, суд погоджується з доводами позивача про те, що чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем послуг.
Саме на відповідача, як постачальника, покладений обов'язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту (подібні за змістом висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 12.03.2019 у справі №925/17/18).
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21 вказано, що з 01.01.2015 ПК України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.
При цьому, хоча обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків. Тому належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов'язку щодо складення та реєстрації належним чиним податкових накладних.
Враховуючи вище викладене, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, наявність елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки (не реєстрація ПН у ЄРПН); збитків (сума ПДВ, які позивач не зміг віднести до податкового кредиту); причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (саме не реєстрація ПН відповідачем у ЄРПН зумовила неможливість віднести суми ПДВ позивачем до податкового кредиту).
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем не подано доказів в підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог.
За таких обставин, враховуючи подані докази, які оцінені судом у порядку статті 86 ГПК України, позов підлягає задоволенню.
За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Позов торгової компанії «АЛМІ» (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) до товариства з обмеженою відповідальністю "ПАВЕРСТОК» про стягнення 117 522,76 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю "ПАВЕРСТОК" (код 43016569; 03038, м. Київ, вулиця Грінченка Миколи, 4) на користь торгової компанії «АЛМІ» (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) [код 31327274; 65005, м. Одеса, вул. Середня, 83-в] 117 522 (сто сімнадцять тисяч п'ятсот двадцять дві) грн 76 коп. збитків та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 08.12.2023.
Суддя Ігор Курдельчук