ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХвала
про передачу справи за підсудністю
"05" грудня 2023 р. м. Ужгород Справа №907/4/16
За позовом UNIMATIK KFT, Ніредьхаза, Угорщина
до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю “Консервний завод “Універ”, м. Виноградів Закарпатської області
до відповідача 2 Акціонерного товариства “Ощадбанк”, м. Київ в особі Закарпатського обласного управління, м. Ужгород Закарпатської області
про визнання недійсним Договору застави №25/011-01 від 27.08.2013, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Консервний завод “Універ” та Акціонерним товариством “Ощадбанк” щодо передачі у заставу обладнання згідно інвойсу PFOLA0243419 від 24.07.2012,
Суддя господарського суду - Пригара Л.І.
Секретар судового засідання - Іваниш Д.П.
представники:
Позивача - не з'явився
Відповідача 1 - не з'явився
Відповідача 2 - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: UNIMATIK KFT, Ніредьхаза, Угорщина звернулося до суду з позовом до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю “Консервний завод “Універ”, м. Виноградів Закарпатської області та до відповідача 2 Акціонерного товариства “Ощадбанк”, м. Київ в особі Закарпатського обласного управління, м. Ужгород Закарпатської області про визнання недійсним Договору застави №25/011-01 від 27.08.2013, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Консервний завод “Універ” та Акціонерним товариством “Ощадбанк” щодо передачі у заставу обладнання згідно інвойсу PFOLA0243419 від 24.07.2012.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 29.03.2016 (суддя Бобрик Г.Й.) зупинено провадження у справі №907/4/16 до вирішення пов'язаних з нею справи №907/151/16 та справи №907/598/15, що розглядається Господарським судом Закарпатської області.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Закарпатської області №02-02/196/18 від 26.09.2018, у зв'язку із припиненням Бобрик Г.Й. (головуючим суддею) повноважень судді Господарського суду Закарпатської області, було призначено повторний автоматизований розподіл справи №907/4/16.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2018 справу №907/4/16 розподілено судді Пригарі Л.І.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області (суддя Пригара Л.І.) від 08.11.2023 поновлено провадження у справі №907/4/16 та призначено підготовче засідання на 05.12.2023. Явку уповноважених представників у підготовче засідання визнано обов'язковою.
Поданою через підсистему “Електронний суд” заявою б/н від 05.12.2023 (вх. №02.3.1-02/8708/23 від 05.12.2023) представник позивача просить відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку з його тимчасовою непрацездатністю.
Розглянувши подану представником позивача заяву про відкладення підготовчого засідання на іншу дату, суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні з огляду на таке.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
У даному контексті суд зазначає, що сторони мають не тільки процесуальні права, але й процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частина 4 вказаної статті регламентує, що суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.
Зловживання правом має місце, коли під видимою формальною реалізацією прав учасника провадження, що визначені ст. 43 ГПК України, такий учасник провадження має намір затягувати судовий процес.
Згідно із статтею 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
В обґрунтування наявності підстав для відкладення розгляду справи на іншу дату представник позивача покликається на його тимчасову непрацездатність (хворобу), водночас будь-яких документальних доказів у підтвердження дійсності вказаної обставини суду не надає. Крім того, представник позивача не зазначив об'єктивної неможливості проведення підготовчого засідання, призначеного на 05.12.2023, без участі позивача або його представника.
Що стосується наведених представником позивача обставин в обґрунтування причин неявки у підготовче засідання, то суд зазначає, що такі не можуть бути визнані поважними, адже не є об'єктивно непереборними. Позивач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.03.2019 у справі №910/12842/17.
Відповідачі 1 та 2, будучи своєчасно і належним чином повідомленими про дату та час розгляду справи, явку уповноважених представників у підготовче засідання не забезпечили, причин неявки суду не повідомили.
Проаналізувавши фактичні обставини спірних правовідносин у межах даної справи та суб'єктний склад учасників процесу, суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи №907/4/16 для подальшого розгляду в межах справи Господарського суду Закарпатської області №907/416/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Консервний завод “Універ” із огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України “Про міжнародне приватне право”, Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ч. 1, 6 ст. 12 ГПК України, господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження та позовного провадження (загального або спрощеного). Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
21.04.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства, введений в дію 21.10.2019 (далі - КУзПБ), пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень якого встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнається таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУзПБ, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника (ч. 2 ст. 7 КУзПБ).
Згідно із ч. 3 ст. 7 КУзПБ, матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
У даному контексті суд зазначає, що у зв'язку із набранням чинності Кодексом України з процедур банкрутства, була змінена як юрисдикція, так і територіальна підсудність відповідних спорів, стороною в яких є боржник. Особливість вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, з метою судового контролю у межах цього провадження. Тобто спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, що, у свою чергу, узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу України з процедур банкрутства, який передбачає концентрацію всіх спорів, стороною в яких є боржник, у межах справи про банкрутство. Принцип концентрації спорів у межах справи про банкрутство може бути витлумачений як такий, що передбачає розгляд у межах справи про банкрутство всіх майнових та пов'язаних з ними немайнових спорів, що суттєвим чином впливають на структуру кредиторів, суму кредиторських вимог, підстави їх виникнення, зміни, припинення, склад майнових активів боржника.
Водночас суд наголошує, що вказана стаття оперує поняттям “боржник” саме в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства.
Так, згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 1 КУзПБ, боржник - це юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав.
Системний аналіз положень Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку про те, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Водночас за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливість вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів. Аналогічної позиції притримується Верховний Суд у постановах від 13.03.2018 у справі №922/928/17, від 06.04.2018 у справі №925/1874/13, від 15.01.2019 у справі №910/3860/18, а також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31.08.2023 у справі №640/26320/20.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі №916/585/18 (916/1051/20) з питання застосування приписів статті 7 КУзПБ щодо розгляду спорів, стороною в яких є боржник, немайнового характеру в межах справи про банкрутство, звернула увагу на те, що якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.
Верховний Суд у своїх судових рішеннях неодноразово вказував на те, що процедура банкрутства являє собою складний механізм, що відповідно до спеціального законодавства, поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов'язаних саме з здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, оскільки наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника.
За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною в постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17, судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи:
Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв'язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.
Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України.
Як вбачається із відомостей із Єдиного державного реєстру судових рішень та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.12.2023, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 24.07.2018 порушено провадження у справі №907/416/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Консервний завод “Універ”. Постановою Господарського суду Закарпатської області від 07.08.2018 у справі №907/416/18 Товариство з обмеженою відповідальністю “Консервний завод “Універ” визнано банкрутом.
Відтак, суд констатує, що відповідачем 1 у даній справі є боржник, стосовно якого порушено справу про банкрутство, яка на момент проведення підготовчого засідання не є закритою.
Таким чином, із огляду на те, що з моменту порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Консервний завод “Універ”, останнє перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, суд дійшов висновку про те, що даний спір підлягає вирішенню Господарським судом Закарпатської області в межах провадження у справі №907/416/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Консервний завод “Універ” за правилами виключної підсудності та в порядку, встановленому Кодексом України з процедур банкрутства.
На підставі ч. 13 ст. 30 ГПК України, справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (тобто банкрута).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Аналізуючи вищезазначені обставини та положення Кодексу України з процедур банкрутства, з метою концентрації усіх справ у тому суді, в якому перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Консервний завод “Універ”, суд дійшов висновку про необхідність передачі справи №907/4/16 для розгляду в межах справи Господарського суду Закарпатської області №907/416/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Консервний завод “Універ”.
Керуючись ст. 12, 20, 30, 31, 234 Господарського процесуального кодексу України та ст. 7 Кодексу України з питань банкрутства
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВИВ:
1. Матеріали справи №907/4/16 за позовом UNIMATIK KFT, Ніредьхаза, Угорщина до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю “Консервний завод “Універ”, м. Виноградів Закарпатської області та до відповідача 2 Акціонерного товариства “Ощадбанк”, м. Київ в особі Закарпатського обласного управління, м. Ужгород Закарпатської області про визнання недійсним Договору застави №25/011-01 від 27.08.2013, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Консервний завод “Універ” та Акціонерним товариством “Ощадбанк” щодо передачі у заставу обладнання згідно інвойсу PFOLA0243419 від 24.07.2012, передати для розгляду в межах справи Господарського суду Закарпатської області №907/416/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Консервний завод “Універ”.
2. На підставі ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду, постановлена в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали). Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду.
3. Ухвалу надіслати сторонам у справі.
4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Ухвалу складено та підписано 08.12.2023.
Суддя Пригара Л.І.