УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" грудня 2023 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Окружної прокуратури м. Миколаєва ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 листопада 2023 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
- підозрюваного за ч. 4 ст. 185 КК України.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 листопада 2023 року обрано підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у період доби з 22.00 год. до 06.00 год. строком до 21.01.2024, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, а саме: міста Миколаєва Миколаївської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування потерпілою та свідками, за виключенням випадків спільної участі у проведенні слідчих дій у вказаному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Прокурор, не погоджуючись з рішенням слідчого судді, вважає ухвалу суду необґрунтованою. Вважає, що відмовляючи в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею не було належним чином враховано та надано належну оцінку доводам обвинувачення.
Зазначає, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтуються тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 8 років.
Апелянт вважає, що посилання слідчого судді на позитивні дані щодо особи підозрюваного не зменшують заявлених у клопотанні ризиків, оскільки не заважали підозрюваному ОСОБА_7 вчинити тяжкий злочин.
На думку апелянта, більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання ним процесуальних рішень по справі.
Встановлені слідчим суддею обставини.
Слідчим відділом Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені 21.11.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023152030001913 за ч. 4 ст. 185 КК України.
Слідчий СВ Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором, у кримінальному провадженні, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, з можливістю внесення застави у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 214720 грн.
21.11.2023 ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
22.11.2023 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану.
Слідчий суддя вважав доведеним наявність існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілу та свідків та вчинити інші кримінальні правопорушення.
Слідчий суддя врахував вік та стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_7 ; міцність його соціальних зв'язків, а саме: ОСОБА_7 у шлюбі не перебуває, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, які проживають окремо з матір'ю, та мати похилого віку. ОСОБА_7 має постійне місце проживання у м. Миколаєві, за яким проживає із співмешканкою та її двома неповнолітніми дітьми. ОСОБА_7 за місцем реєстрації характеризуються позитивно, офіційно не працевлаштований, має тимчасові заробітки (різноробочий), раніше судимий, повідомлень про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення не має.
Слідчий суддя зазначив, що потерпіла ОСОБА_8 , яка була присутня у судовому засіданні, охарактеризувала підозрюваного з позитивної сторони, зазначила, що вона пробачила підозрюваного, шкоду їй відшкодовано повністю, викрадене повернуто, та вона не має жодних претензій до ОСОБА_7 , просить не позбавляти його свободи.
Відмовляючи у задоволенні клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що прокурор не довів недостатності застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги, просив задовольнити клопотання слідчого та застосувати запобіжний захід щодо підозрюваного у вигляді тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_6 заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд встановив таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, зобов'язаний встановити, чи доводять надані, сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначеним у клопотанні.
Як передбачено ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог закону.
Оскільки обґрунтованість підозри ОСОБА_7 в апеляційній скарзі не оскаржується, апеляційний суд не переглядає оскаржену ухвалу в цій частині і констатує, що слідчий суддя дійшов правильного висновку, що на даному етапі досудового розслідування підозра, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, є обґрунтованою.
Слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурором доведені, проте запобігти встановленим ризикам є можливим шляхом обрання більш м'якого запобіжного заходу.
Так, в обґрунтування оскаржуваного рішення слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_7 раніше судимий, має стійкі соціальні зв'язки та постійне місце проживання, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, проживає із співмешканкою та її двома неповнолітніми дітьми, за місцем реєстрації характеризується позитивно, пояснення потерпілої про те, що майнова шкода відшкодована.
З огляду на конкретні обставини кримінального провадження, слідчий суддя вважав, що прокурор не довів недостатності застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, а тому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який відповідно до ст. 181 КПК України полягає в забороні підозрюваному залишати житло в певний період доби, забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти ризикам в межах строку досудового слідства.
Доводи прокурора про наявність підстав для застосування до підозрюваного більш суворого запобіжного заходу (у вигляді тримання під вартою) суд вважає безпідставними, оскільки вони не доведені прокурором під час апеляційного розгляду скарги.
Окрім того, при розгляді зазначеного судового провадження, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування, як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст. 5 п. 1 п.п. с) Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Беручи до уваги вищезазначене, колегія суддів вважає доводи прокурора такими, що не знайшли свого підтвердження, а вказані обставини, які знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду скарги свідчать про те, що застосований запобіжний захід в повній мірі забезпечує виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків.
За таких обставин, апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. 404, 405, 407 ч. 3, 422, 532 КПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Окружної прокуратури м. Миколаєва ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 листопада 2023 року щодо ОСОБА_7 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_9