Справа № 734/4678/23 Головуючий у 1 інстанції Бузунко О. А.
Провадження № 33/4823/933/23
Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - Оседача М.М.,
за участю захисника - адвоката Слєпченка С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника - адвоката Слєпченка С.А. в інтересах особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 31 жовтня 2023 року,-
ВСТАНОВИВ:
Цією постановою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 536,80 грн.
Як встановив суд, 01 жовтня 2023 року, о 01 год. 30 хв., в с. Виповзів по вул. Центральна, буд. 53 А, Чернігівського району Чернігівської області, ОСОБА_1 керував автомобілем GEELY, д.н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестеру «Драгер» № 6810, результат огляду - 0,40 проміле.
Не погодившись із рішенням суду, захисник - адвокат Слєпченко С.А. в інтересах особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати як незаконну та закрити провадження по справі, у зв'язку з відсутністю в діях його довірителя складу адміністративного правопорушення. Вважає, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що працівниками поліції грубо порушено процедуру огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, так як останній не мав жодних ознак сп'яніння, які б давали підстави для проходження такого огляду, його не було ознайомлено з процесуальними правами, під час освідування було використано алкотестер, але працівник поліції перед початком освідування не зробив контрольний забір повітря, що вплинуло на отриманий позитивний результат у ході тестування. Зазначає, що працівники поліції не пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я та не виписали і не надали направлення на огляд в медичному закладі, що у подальшому завадило останньому пройти такий огляд. На думку апелянта, ОСОБА_1 не перебував в стані алкогольного сп'яніння у відповідності до Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968 року, оскільки мінімальна межа вмісту алкоголю, для визначення стану алкогольного сп'яніння згідно норм міжнародного права повинна становити 0,25 мг на літр повітря, що видихається. Окрім цього, посилається на те, що його підзахисного не було відсторонено належним чином від керування транспортним засобом. Акцентує увагу на тому, що дане адміністративне правопорушення було вимушеним і вчиненим його довірителем у стані крайньої необхідності, оскільки під час зупинки транспортного засобу була оголошена повітряна тривога та у зв'язку з тим, що він перебував разом з дружиною за місцем проживання у військовому містечку, яке неодноразово підпадало під обстріл, ним було прийнято рішення негайно покинути містечко.
У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
При цьому, в судовому засіданні захисник зазначив, що ОСОБА_1 знаходиться за межами м. Чернігова - у зоні бойових дій, та вказав про можливість розгляду справи за відсутності його довірителя.
Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Заслухавши пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ за № 1306 від 10.10.2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, (далі - Інструкція) огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №185231 від 01.10.2023 року, ОСОБА_1 01 жовтня 2023 року, о 01 год. 30 хв., в с. Виповзів по вул. Центральна, буд. 53 А, Чернігівського району Чернігівської області, керував автомобілем GEELY, д.н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестеру «Драгер» № 6810, результат огляду - 0,40 проміле.
Викладені у даному протоколі відомості ОСОБА_1 власноручно підтвердив своїм підписом (а.с.3).
Отже, даний протокол є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним з джерел доказів, у силу положень ст.251 КУпАП.
Як убачається з інформації з роздруківки приладу «Аlkotest 6810» прилад № ARАМ-3556, результат продуття ОСОБА_1 зазначеного спеціального технічного приладу становить 0,40 проміле, де останній поставив свій підпис, що свідчить про його згоду, на той період часу, із даними результату проведеного огляду (а.с.4).
Окрім цього, у акті огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 з результатом проведеного огляду також погодився, про що має його особистий підпис (а.с.5).
Із переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається (а.с.10), що працівники поліції зупинили транспортний засіб, під керуванням ОСОБА_1 , за порушення комендантської години. У подальшому, при спілкуванні з водієм ОСОБА_1 працівники поліції виявили у нього явні ознаки алкогольного сп'яніння і йому було запропоновано пройти відповідний огляд на стан сп'яніння. ОСОБА_1 погодився пройти огляд саме на місці зупинки транспортного засобу з використанням алкотестеру «Драгер», результат позитивний - 0,40 проміле.
При цьому, ОСОБА_1 будь-яких зауважень щодо результату огляду не висловлював та не наполягав на проведенні огляду у закладі охорони здоров'я, а тому, у співробітників поліції не було жодних підстав пропонувати водієві проходити огляд на стан сп'яніння у найближчому медичному закладі, що повністю узгоджується із відповідними положеннями вищезазначеної Інструкції.
З протоколу про адміністративне правопорушення та доданому до нього відеоматеріалу вбачається (а.с.3; 26), що працівником поліції була озвучена ОСОБА_1 та занесена до протоколу та ознака алкогольного сп'яніння останнього, яка як наслідок потягла за собою пропозицію щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а отже, жодних порушень з боку працівників поліції, на переконання суду апеляційної інстанції, в даному випадку не було.
Щодо сумнівів апелянта у правильності отриманого результату огляду за допомогою приладу Драгер, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.
Так, згідно технічних характеристик приладу Драгер, у режимі продуття через мундштук аналізатор автоматично контролює тривалість видиху і витрату повітря відповідно до заводських налаштувань. Зразок проби повітря для аналізу забирається в кінці видиху з області легень найбільш насичених парами етанолу та враховуючи результат огляду - 0,40 проміле, будь-яких сумнівів у достовірності отриманого результату, у апеляційного суду не виникає.
На а.с.9 має місце направлення на огляд водія ОСОБА_1 для визначення стану сп'яніння, а тому, доводи апелянта є надуманими.
Слід зазначити і те, що водій ОСОБА_1 після оформлення адміністративних матеріалів та будучи незгодним з результатами огляду, самостійно медичний огляд не пройшов та медичний висновок не надав.
До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час огляду на стан сп'яніння та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять.
Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, визначеного Інструкцією. Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.
Не є переконливими і твердження апелянта, що ОСОБА_1 не перебував в стані алкогольного сп'яніння у відповідності до Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968 року, оскільки мінімальна межа вмісту алкоголю, для визначення стану алкогольного сп'яніння згідно норм міжнародного права повинна становити 0,25 мг на літр повітря, що видихається, що становить 0,5 проміле, з огляду на таке.
Відповідно до статті 8 пункту 5 Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968, яка ратифікована Українською РСР 25.04.1974 року, із змінами, внесеними Європейською угодою, якою доповнено Конвенцію про дорожній рух, від 01.05.1971 року, зі змінами та доповненнями, в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, які стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий Законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках - у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю в крові у відповідності до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.
Згідно з п. 7 розділу 2 вищезгаданої Інструкції №1452/735 від 09.11.2015 року, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Конвенція про дорожній рух не забороняє національним органам влади встановлювати інші показники рівня алкоголю, менші за 0,25 мг у видихаємому повітрі, що й має місце в Україні, де встановлено мінімальний показник рівня алкоголю 0,2 проміле, а тому, порушень норм національного та міжнародного законодавства при розгляді справи в місцевому суді апеляційний суд не вбачає.
В матеріалах справи на а.с.8 має місце розписка ОСОБА_1 від 01.10.2023 року, зміст якої свідчить про те, що він ознайомлений з вимогами ст. 266 КУпАП та зобов'язується не керувати транспортним засобом, що також має місце і на відеозаписі працівників поліції (а.с.10), а тому, твердження апелянта про те, що його довірителя не було відсторонено належним чином від керування транспортним засобом, є також надуманими.
Відповідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Згідно ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
В апеляційній скарзі, апелянт вказував на те, що дане адміністративне правопорушення було вимушеним і вчиненим його довірителем у стані крайньої необхідності, у зв'язку із ракетною небезпекою з боку рф, проте, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.
Так, дійсно вся територія України знаходиться під постійною загрозою, у тому числі артилерійських обстрілів та ракетних атак. Разом з тим, з цією метою уряд, в тому числі і органи самоврядування, з метою привернення уваги населення до сигналів сповіщення цивільного захисту вмикають електричні сирени, окрім цього, у мовному режимі через засоби масової інформації - вуличні гучномовці, радіо, телебачення, а також різного роду месенджери, до населення доводиться сигнал повітряна тривога та порядок дій і заходів за цими сигналами.
Разом з цим, кожен громадянин самостійно вирішує, у який спосіб та коли убезпечити себе та своїх рідних.
ОСОБА_1 достовірно знаючи про те, що в Україні введено та діє воєнний стан, перебуваючи разом із своєю дружиною за місцем мешкання, у військовому містечку, яке неодноразово підпадало під обстріл, був обізнаний про це та повинен бути готовим, що в будь-який момент необхідно пройти в укриття або залишити містечко.
Ураховуючи викладене, на переконання суду апеляційної інстанції, в діях ОСОБА_1 був відсутній стан крайньої необхідності, оскільки необхідність керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння виникла з його вини, внаслідок вживання ним алкоголю.
Також, ОСОБА_1 не зазначав ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в будь-яких письмових поясненнях, що діє в стані крайньої необхідності, а лише вказував на те, що його безпідставно зупинили на час дії повітряної тривоги, що має місце на відеозаписі працівників поліції.
Окрім цього, апеляційний суд акцентує увагу на тому, що панічний стан не є тотожнім стану крайньої необхідності та не є його наслідком.
Таким чином, зважаючи на конкретні обставини справи, адміністративне правопорушення, яке вчинив ОСОБА_1 є умисною, суспільно небезпечною дією, а тому, зазначені у апеляційній скарзі обставини не можуть вважатись такими, що є підставою для закриття справи, у зв'язку з вчиненням дій особою в стані крайньої необхідності.
Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію слід розцінювати, як намагання останнім уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне.
Отже, викладені обставини вказують на те, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, його особи, ступеня вини та в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як ОСОБА_1 , так і іншими особами.
Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, що притягується до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу захисника - адвоката Слєпченка С.А. в інтересах особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 31 жовтня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяМ. М. Оседач