Номер провадження: 22-з/813/457/23
Справа № 947/27151/19
Головуючий у першій інстанції
Доповідач Назарова М. В.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.12.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П.,
за участю секретаря Лупши В.В.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - Управління патрульної поліції в Одеській області департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Головне управління державної казначейської служби в Одеській області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 травня 2022 року,
ухваленого Київським районним судом м. Одеси у складі: судді Куриленко О.М. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Головного управління державної казначейської служби в Одеській області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про відшкодування майнової та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Київського районного суду від 05 травня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Головного управління державної казначейської служби в Одеській області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовлено. Вказане судове рішення було оскаржено у апеляційному порядку позивачем ОСОБА_1 .
Постановою Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 травня 2022 року в частині відшкодування моральної шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Головного управління державної казначейської служби в Одеській області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн.
В іншій частині рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 травня 2022 року залишено без змін.
01 листопада 2023 року на адресу Одеського апеляційного суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.
Від представника відповідача Управління патрульної поліції в Одеській області департаменту патрульної поліції Національної поліції України надійшла заява щодо співмірності заявлених скаржником витрат на професійну правничу допомогу, у якій представник просив відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що заявлена позивачем сума є необґрунтованою та такою, що не може підлягати стягненню, оскільки витрати на професійну правничу допомогу знаходяться у взаємозв'язку з сумою задоволених позовних вимог, а тому сума правничої допомоги, на яку може мати право позивач за умови доведеності таких витрат у відсотковому співвідношенні 1,9 % від задоволеної суми моральної шкоди 5000 грн становить 95,08 грн.
17 листопада 2023 року від представника Головного управління державної казначейської служби в Одеській області надійшли пояснення на заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, в яких представник зазначив, що розмір витрат на правову допомогу, про відшкодування яких просить позивач не відповідає принципу співмірності ані за складністю справи, ані з витраченим адвокатом часом, ані з обсягом наданих адвокатом послуг, а також зі значенням справи для сторони.
Учасники справи, повідомлені належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явилися, що відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
У відповідності до вимог частини другої статті 246 ЦПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу (частини третя вказаної норми).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 270 ЦПК України.
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, з розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
Оскільки питання розподілу судових витрат, понесених ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу апеляційний суд не вирішував, є правові підстави для ухвалення додаткової постанови.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання норм частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто у ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Схожі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20, від 08 червня 2021 року у справі 550/936/18.
У разі встановлення у договорі фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).
Крім того, у частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зробила висновок, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, кожна сторона подає до суду разом із першою заявою по суті спору, що внормовано частиною першою статті 134 ЦПК України.
Наслідком невиконання вказаної вимоги закону є можливість суду відмовити такій стороні у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина друга статті 134 ЦПК України).
Установлено, що в позовній заяві та в апеляційній скарзі - як у перших заявах по суті справи - позивач ОСОБА_1 заявив про орієнтовні витрати на професійну правничу допомогу 10000 грн (в першій інстанції) та 20 000 грн загалом (в апеляційній інстанції), які просив стягнути з Держави на свою користь.
Так, на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом цієї справи, ОСОБА_1 надав:
- договір про надання правничої допомоги від 28 жовтня 2019 року № 36, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Гузь Г.В., відповідно до умов якого адвокат Гузь Г.В. надає ОСОБА_1 юридичну допомогу, захищає та представляє права та інтереси ОСОБА_1 в якості його представника і захисника при розгляді справи в судах його позову до Управління патрульної поліції в Одеській області, ГУ Державної казначейської служби в Одеській області про відшкодування майнової та моральної шкоди; по закінченню виконання роботи сторони складають акт виконаних робіт (а.с. 19, т. 1);
- акт виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 28 жовтня 2019 року № 36 у наведеній справі, складений 31 жовтня 2023 року, відповідно до якого на виконання умов вказаного договору адвокат надав клієнту правничу допомогу, яка виразилась у наступних діях адвоката:
збір і підготовка даних для подачі позовної заяви (2 години); складання та подача позовної заяви з додатками (8 годин); складання та подача апеляційної скарги на ухвалу від 06 листопада 2019 року (6 годин); складання та подача апеляційної скарги на ухвалу від 15 червня 2020 року (6 годин); складання та подача апеляційної скарги на постанову від 03 листопада 2020 року (7 годин); складання заяви про відмову від частини позовних вимог та інших клопотань (4 години); прийняття участі у 3-х судових засіданнях в суді першої інстанції (3 години); складання та подача апеляційної скарги на рішення від 05 травня 2022 року (6 годин); прийняття участі в судовому засіданні в апеляційній інстанції (2 години).
Всього використано часу на роботу представника - 44 години (згідно договору оплата 800 грн - година).
У акті зазначено, що на виконання умов договору сплачено 20 000 грн (а.с. 77, т. 3).
Також в матеріалах справи наявний ордер серії ВН № 1150947 на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги № 36 від 28 жовтня 2019 року в Одеському апеляційному суді адвокатом Гузь Г.В.(а.с. 242, т. 2).
Наданому акту виконаних робіт відповідають наявні в матеріалах справи відомості про вчинення адвокатом Гузь Г.В. від імені ОСОБА_1 процесуальних дій.
Заперечуючи проти заявленого позивачем розміру судових витрат на правничу допомогу відповідач Управління патрульної поліції в Одеській області департаменту патрульної поліції Національної поліції України заявляв, крім іншого, щодо взаємозв'язку (пропорційності) витрат на професійну правничу допомогу із сумою задоволених позовних вимог, що цілком є слушним та заслуговує на увагу, оскільки ґрунтується на нормах закону.
Отже, вирішуючи питання про відшкодування позивачу понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд виходить з того, що позов задоволено частково, а позивачем надані належні докази (договір про надання правової допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг) на підтвердження понесених витрат.
Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а згідно з пунктом третім частини другої статті 141 ЦПК - інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що у позовній заяві ОСОБА_1 просив стягнути на його користь матеріальні збитки у розмірі 51 747,67 грн, моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн, а постановою Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року позов задоволено частково на суму 5000 грн, що складає 0,48 %, то відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених вимог з Державного бюджету України на користь позивача підлягає стягненню 94 грн судових витрат на професійну правничу допомогу (0,48%х20000).
На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для прийняття додаткової постанови про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 та стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 94 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи та її перегляду у суді апеляційній інстанції.
Керуючись ст. 133, 137, 270 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення суду задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 94 грн.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 05 грудня 2023 року.
Головуючий М.В. Назарова
Судді: В.В. Кострицький
Ю.П. Лозко