Дата документу 08.12.2023
Справа № 334/11083/23
Провадження № 2/334/3936/23
УХВАЛА
про відкриття провадження у справі
08 грудня 2023 року суддя Ленінського районного суду міста Запоріжжя Фетісов М.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
встановив:
позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, в якому просять стягнути з відповідача на користь позивачки матеріальну шкоду в сумі 610 009,30 гривень та моральну шкоду в сумі 5 000 000 гривень, на користь позивача матеріальну шкоду в сумі 305 004,70 гривні, моральну шкоду в сумі 5 000 000 гривень, судові витрати за складання звіту про незалежну оцінку середньоринкової вартості квартири 800 гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 150 000 гривень.
Подана позовна заява відповідає вимогам статтям 175, 177 ЦПК України, підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження відсутні.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 187 ЦПК України в ухвалі про відкриття провадження у справі суд вирішує за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.
Згідно з частиною четвертою статті 19 ЦПК України, пункту 5 частини четвертої статті 274 ЦПК України, враховуючи предмет та підстави, ціну позову, характер спірних правовідносин, предмет доказування, позовна заява підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження.
На підставі статті 196 ЦПК України вважаю за необхідне призначити у справі підготовче засідання.
Згідно з частинами першою та другою статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.
Відповідно до частини першої статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно, - можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави, за відсутності згоди компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави, зокрема, в якості відповідача.
Отже, Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.
Водночас, міжнародно-правові норми про юрисдикційний імунітет держави уніфіковано у двох конвенціях: Європейській конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16 травня 1972 року, та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02 грудня 2004 року. Ці Конвенції втілюють концепцію обмеженого імунітету держави, визначають, в якій формі є можливою відмова держави від імунітету («явно виражена відмова від імунітету» на підставі укладеного міжнародного договору чи контракту, або «відмова від імунітету, яка передбачається», коли іноземна держава вступає у судовий процес і подає зустрічний позов у суді іноземної держави), а також закріплюють перелік категорій справ, у яких держава не користується імунітетом у суді іншої держави-учасниці.
Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12) передбачають, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої Договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.
Україна не є учасницею жодної із цих Конвенцій. Однак ці Конвенції відображають тенденцію розвитку міжнародного права щодо визнання того, що існують певні межі, в яких іноземна держава має право вимагати імунітет у цивільному процесі.
У рішенні від 14 березня 2013 року у справі «Олєйніков проти Росії» ЄСПЛ вказав, що положення Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року застосовуються «відповідно до звичаєвого міжнародного права, навіть якщо ця держава не ратифікувала її», і Суд повинен брати до уваги цей факт, вирішуючи питання про те, чи було дотримано право на доступ до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції (п. 68, п. 31).
У рішенні від 23 березня 2010 року у справі «Цудак проти Литви» (Cudak v. Lithuania) ЄСПЛ також визнав існування звичаєвих норм у питаннях державного імунітету, переважання в міжнародній практиці теорії обмеженого імунітету держави, але наголосив на тому, що обмеження має переслідувати законну мету та бути пропорційним такій меті.
Отже, можна дійти висновків про те, що держава не має права посилатися на імунітет у справах, пов'язаних із завданням шкоди здоров'ю чи життю, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду, та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час знаходилась на території держави суду.
Як встановлено судом, відповідач у справі є нерезидентом України.
Іноземні особи мають процесуальні права та обов'язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина друга статті 496 ЦПК України).
У зв'язку з повномасштабною військовою агресією Російської Федерації проти України припинилось будь-яке, в тому числі поштове, сполучення між Україною та Російською Федерацією.
З метою дотримання основних засад цивільного судочинства, суд вбачає за необхідне вжити всіх можливих заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи шляхом розміщення оголошення про виклик відповідача на сторінці суду на офіційному веб-порталі Судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://ln.zp.court.gov.ua.
Керуючись статтями 49, 178, 179, 180, 187, 189, 252, 253, 498 ЦПК України, суддя
постановив:
прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
Розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Призначити підготовче засідання об 11.00 годині 25 січня 2024 року в залі Ленінського районного суду міста Запоріжжя за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 1/2, каб. 9.
Відповідач у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі має право надіслати: суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу - копію відзиву та доданих до нього документів. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Позивач у десятиденний строк з дня вручення відзиву має право надіслати суду відповідь на відзив. Копія відповіді на відзив з копіями доданих до неї документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відповіді на відзив до суду.
Відповідач у п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив має право надіслати суду заперечення. Копія заперечення з копіями доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) заперечення до суду.
Роз'яснити учасникам справи, що подання заяв по суті справи є їхнім правом. У разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається http://court.gov.ua.
Реквізити учасників справи:
позивачі:
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
відповідач - Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, місцезнаходження: вул. Житня, 14, будівля 1, м. Москва.
Суддя М.В. Фетісов