ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/4052/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання - Пасічнюк С.В.,
учасники справи:
позивач - товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Трейд",
представник позивача - Ягунов Ю.К., адвокат (довіреність від 06.12.2022 № 2-20/0522),
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд",
представник відповідача - Спєров Д.К., адвокат (довіреність від 20.11.2023 б/н),
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд"
на рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2022 (головуючий суддя Ващенко Т.М.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 (головуючий Тищенко А.І., судді: Михальська Ю.Б., Срипка І.М.)
у справі № 910/4052/22
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Трейд" (далі - Позивач)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" (далі - Відповідач)
про стягнення 58 460 727,72 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про стягнення 58 460 727,72 грн, з яких: 53 452 048,34 грн заборгованості за поставлений Позивачем товар за договором поставки від 01.04.2009 № 2829/1528 (далі - Договір), 1 937 633,27 грн пені, 2 806 823,39 грн інфляційних трат та 264 222,72 грн 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 31.01.2018 по 02.02.2022 включно Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 610 952 048,34 грн, водночас Відповідачем було сплачено вартість отриманого у вказаний період товару частково, на суму 557 500 000,00 грн, тобто існує заборгованість на загальну суму 53 452 048,34 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 53 452 048,34 грн заборгованості, 1 784 998,44 грн пені, 2 806 823,39 грн інфляційних втрат, 264 222,72 грн 3 % річних та 866 082,83 грн судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що Відповідач неналежно виконав свої зобов'язання за Договором у частині здійснення своєчасної оплати за поставлений Позивачем товар.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права та на те, що судами при ухваленні оскаржуваних рішень не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду, які прийняті в інших справах у подібних правовідносинах, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
- ухвалюючи рішення суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 922/1589/22, від 28.09.2023 у справі № 904/3057/22, від 30.05.2023 у справі № 925/1248/21 щодо застосування підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією російської федерації" (далі - Постанова № 187) у подібних правовідносинах;
- суди не дослідили зібрані у справі докази;
- суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання скаржника про витребування доказів, а судом апеляційної інстанції дане порушення не було виправлено, що призвело до неповного дослідження всіх доказів у справі.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, касаційну скаргу - без задоволення.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій задовольняючи частково позовні вимоги виходили з того, що Позивачем у період з 31.01.2018 по 02.02.2022 поставлено товар, обумовлений договором, на загальну суму 610 952 048,34 грн, що підтверджується відповідними видатковими та товарно-транспортними накладними, наданими Позивачем.
Проте, Відповідач не сплатив вартість товару, поставленого в період з 08.09.2021 по 02.02.2022 на загальну суму 53 452 048,34 грн, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість на означену суму.
Заперечуючи проти позовних вимог, Відповідач у суді першої інстанції заявив про відсутність прозорої структури власності ТОВ "Орімі Україна" (попередні назва Позивача), наявність зав'язків з рф дає підстави вважати, що виконання зобов'язань на користь Позивача підпадають під мораторій, встановлений Постановою № 187.
Відповідно до відомостей з інформаційної системи youcontrol Позивач має зв'язки з країною-агресором. Постановою № 187 встановлено мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за якими є юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником якої, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, є громадянин рф, до моменту прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором.
Як вказує Відповідач, учасниками Позивача є кіпрська компанія "Рімексо Лімітед" та громадянин рф ОСОБА_1 , кінцевими бенефіціарами позивача є ОСОБА_2 (країна громадянства: Сполучене Королівство), яка має непрямий вирішальний вплив через компанію "Рімексо Лімітед" та ОСОБА_3 (країна громадянства: Республіка Білорусь), бенефіціари частки в розмірі майже 25% не зазначені.
Відсутність повної та достовірної інформації як у відповідних реєстрах, так і у листах Позивача від 14.04.2022 та від 16.06.2022, на думку Відповідача, дає підстави вважати, що Позивачем могли вчинятись дії з метою приховування прозорості і структури власності та зав'язків з країною-агресором, тож у відповідача відсутні правові підстави для сплати позивачу грошових коштів.
Позивач проти таких доводів заперечив та зазначив, що абзацом шостим підпункту 1 пункту 1 Постанови № 187 передбачено, що відповідні обмеження не застосовуються до юридичних осіб, утворених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, за рахунками яких на підставі рішень Національного банку України дозволяється здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій.
Позивач створений та зареєстрований як юридична особа у формі товариства з обмеженою відповідальністю згідно із законодавством України, має відкриті рахунки в АТ "Райффайзен Банк", а рішенням Правління Національного банку України (НБУ) від 19.04.2022 № 192-рш дозволено вказаній банківській установі здійснювати видаткові операції за рахунками позивача. Крім того, листом від 25.05.2022 АТ "Райффазен Банк" підтвердило завершення ідентифікації Позивача відповідно до постанови НБУ від 19.05.2020 № 65 "Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу", а також повідомив про отримання вказаного рішення НБУ про надання дозволу здійснювати видаткові операції за рахунками позивача та підтвердив, що станом на 21.04.2021 видаткові операції за рахунками Позивача відновлено.
Таким чином, до позивача, на його думку, не застосовується мораторій, встановлений Постановою № 187.
Що ж до таких доводів і тверджень сторін, суд першої інстанції зазначив, а суд апеляційної інстанції погодився, що при вирішенні даного спору встановленню підлягають обставини дійсних матеріально-правових відносин між сторонами, які регулюються умовами укладених сторонами правочинів та положеннями чинного законодавства України.
При цьому, судом встановлено, що між Позивачем та Відповідачем виникли відносини з поставки товару, який має бути оплачений покупцем відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства України.
Водночас, законом не встановлено такої підстави для припинення зобов'язання з оплати отриманого товару, як введення мораторію на перерахування коштів.
Відповідні обставини в будь-якому випадку не можуть слугувати підставою для висновку про відсутність заборгованості за договором, зменшення її розміру або встановлення на розсуд суду інших строків оплати, ніж погоджено сторонами.
Відтак суд, встановивши наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем за поставлений, але не оплачений товар, має ухвалити рішення про стягнення заборгованості у примусовому порядку, а також застосування, за наявності відповідних підстав, цивільно-правової відповідальності за порушення зобов'язань.
При цьому, обставини щодо введення мораторію на перерахування коштів стороні або наявність інших обставин, що можуть перешкоджати здійсненню розрахунків, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні відповідних позовних вимог.
Зазначені обставини мають значення виключно при фактичному перерахуванні коштів на стадії виконання судового рішення та їх встановлення не віднесено до компетенції суду при вирішенні спору про стягнення боргу.
Також апеляційним судом зазначено, що на стадії апеляційного провадження у даній справі Відповідач звертався з клопотанням про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/3475/23.
Клопотання мотивоване тим, що 22.12.2022 Антимонопольний комітет України за результатами розгляду справи оштрафував ТОВ "ТС ТРЕЙД" на 80 000 000,00 грн за порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбачене статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", зокрема АМКУ завдяки інформації, отриманій від Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та від торговельних мереж, встановив факт наявності родинних зв'язків між ОСОБА_4 (бенефіціаром ТОВ "Орімі Україна") та громадянином російської федерації ОСОБА_5 (одним із власників російської компанії "Орими Трейд"), а також зв'язків з країною-агресором, що підтверджується рішенням №305-р від 22.12.2022.
Дане рішення Антимонопольного комітету України оскаржується у господарському суді, а саме 24.03.2023 Господарським судом міста Києва відкрито провадження у справі № 910/3475/23 за позовом ТОВ "ТС Трейд" (Позивач у даній справі) до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення від 22.12.2022 № 305-р.
Таким чином, Відповідач вважав, що до набрання рішення у справі №910/3475/23 немає об'єктивної можливості здійснити розгляд справи об'єктивно та всебічно.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 зупинено апеляційне провадження у справі №910/4052/22 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/3475/23.
Водночас, скасовуючи ухвалу апеляційного суду у даній справі, Верховний Суд у постанові від 23.08.2023 зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 910/4052/22 та неправильно застосував положення пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що Позивачем не доведено обставин щодо наявності у Позивача зв'язків з фізичними чи юридичними особами-резидентами рф, а оскільки як правильно зазначено судом першої інстанції, суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції інших органів влади, та перебирати на себе повноваження з перевірки господарської діяльності підприємств, установ і організацій, доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.
Однак, Суд вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, оскільки як вбачається з матеріалів справи, Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором, повідомляв суд про відсутність прозорої структури власності ТОВ "Орімі Україна" (попередні назва Позивача) та наявність зав'язків з рф.
В умовах збройної агресії російської федерації та введеного у зв'язку з цим воєнного стану на підставі Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні? від 24.02.2022 № 64/2022 (з наступними змінами, внесеними указами Президента України), затвердженого Законом України ?Про затвердження Указу Президента України ?Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, запровадження певних обмежень у цивільному обороті, особливо щодо певних учасників такого обороту, є в цілому допустимим.
Згідно з частинами першою-третьою 1 Закону України "Про санкції" з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).
Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність.
Застосування санкцій не виключає застосування інших заходів захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.
За змістом частини першої статті 4 Закону України "Про санкції" видами санкцій згідно з цим Законом є, зокрема, обмеження торговельних операцій; зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань; заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб'єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно із цим Законом.
Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України "Про санкції" рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2- 21, 23- 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов'язковим до виконання.
Отже, Радою національної безпеки та оборони України приймаються рішення про обмежувальні заходи (санкції) щодо певних фізичних та юридичних осіб і таке рішення вводиться в дію відповідним указом Президента України.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Постанови № 187 для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв'язку з військовою агресією російської федерації до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, установлено мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку грошових та інших зобов'язань кредиторами (стягувачами), за якими є російська федерація або такі особи (далі - особи, пов'язані з державою-агресором):
- громадяни російської федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;
- юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації;
- юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації, - у випадку виконання зобов'язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.
Отже, дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов'язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб'єктивне право осіб - кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений у Постанові № 187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов'язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб'єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання.
Такий же висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21.11.2023 у справі № 910/14552/22, від 30.05.2023 у справі № 925/1248/21, від 22.08.2023 у справі № 922/1589/22, від 08.11.2023 у справі № 915/18/23.
Таким чином, за змістом Закону України "Про санкції" та Постанови № 187 встановлено мораторій (заборону) на виконання грошових та інших зобов'язань, за якими кредиторами (стягувачами) є російська федерація або особи, пов'язані з державою-агресором.
Отже, у подібних правовідносинах судам належить встановити, чи є Позивач кредитором (стягувачем), стосовно якого встановлені обмежувальні заходи, передбачені Законом України "Про санкції", а також чи є Позивач особою щодо якої Постановою введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань; та чи підпадає Позивач під визначення осіб, стосовно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.
При цьому колегія суддів враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 915/18/23, про необхідність надавати правову оцінку доводам відповідача (боржника) щодо можливості застосування у спірних правовідносинах Закону України "Про санкції" та підзаконних нормативно-правових актів в частині наявності/відсутності щодо Позивача обмежувальних заходів, передбачених Законом України "Про санкції".
Крім того, Суд звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції посилався на те, що, скасовуючи ухвалу апеляційного суду у даній справі, Верховний Суд у постанові від 23.08.2023 зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 910/4052/22 та неправильно застосував положення пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що Позивачем не доведено обставин щодо наявності у Позивача зв'язків з фізичними чи юридичними особами-резидентами рф.
Водночас з вказаної постанови Верховного Суду вбачається, що підставами для скасування ухвали апеляційного суду від 25.04.2023 у справі № 910/4052/22 та передачі справи до апеляційного суду для продовження розгляду, було те, що:
- розгляд (перегляд) апеляційним судом справи по суті вже було розпочато. У свою чергу, заява Позивача про зупинення провадження у справі подано до апеляційного суду лише 28.03.2023 та розглянуто судом 25.04.2023, тобто вже на стадії апеляційного перегляду справи по суті, що з урахуванням приписів частини третьої статті 195, частин першої та другої статті 270 ГПК України, свідчить про відсутність передбачених чинним процесуальним законом підстав для зупинення апеляційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України;
- суд апеляційної інстанції, зупиняючи провадження у справі, не встановив, у чому полягає об'єктивна неможливість розгляду цієї справи, та чому зібрані у справі № 910/4052/22 докази не дають можливості самостійно встановити та оцінити обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору, та не зазначив, у чому полягає неможливість здійснення ним перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Тобто Верховним Судом було скасовано ухвалу апеляційного суду з процесуальних підстав, а не з підстав встановлення недоведеності обставин щодо наявності у Позивача зв'язків з фізичними чи юридичними особами-резидентами рф. Крім того встановлення обставин, відповідно до статті 300 ГПК України, не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
З огляду на те, що суди попередніх інстанцій не врахували та не надали оцінки доводам Відповідача, наведеним на обґрунтування заперечень у задоволенні позову, а також не дослідили та не встановили обставини, що мають значення для справи, які не можуть бути встановлені Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України), наявні підстави для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій у справі, яка розглядається, та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Також, Суд вважає передчасним висновки судів попередніх інстанцій про те, що Позивачем у період з 31.01.2018 по 02.02.2022 поставлено товар, обумовлений договором, на загальну суму 610 952 048,34 грн, що підтверджується відповідними видатковими та товарно-транспортними накладними, наданими Позивачем, оскільки наявні у матеріалах справі видаткові та товарно-транспортні накладні не містять дати та номеру правочину, за умовами якого здійснювались відповідні господарські операції, що, у свою чергу, надавало б можливість ідентифікувати такі господарські операції з наявним у матеріалах справи Договором, на підставі якого у сторін виникли правовідносини.
Крім того, судами попередніх інстанцій не встановлено наявність/відсутність інших правочинів між сторонами, за умовами яких вони могли здійснювати подібні господарські операції.
Судами також залишено поза увагою умови Договору, якими передбачено, що товар поставляється в асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в специфікації (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору. Кількість товару та асортимент конкретної партії вказується в замовленні, узгодженому сторонами. При цьому судами не встановлювалось наявність/відсутність специфікацій та замовлень, що, у свою чергу, надавало б можливість ідентифікувати здійснені Позивачем поставки товару.
Таким чином, Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Зважаючи на викладене та враховуючи, що доводи касаційної скарги знайшли підтвердження, рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та докази, в тому числі зазначені у даній постанові, об'єктивно оцінити відповідні докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Оскільки справа направляється на новий розгляд, розподіл судових витрат у ній не здійснюється.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 316 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі № 910/4052/22 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Колос
Суддя Т. Малашенкова