ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/5901/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Селівон А.М.)
від 15.02.2023
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.)
від 27.09.2023
у справі № 910/5901/22
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"
до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
про зобов'язання вчинити дії,
за участю представників учасників справи:
позивача - Кузьменко В.С.
відповідача - Яковенко О.О.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" (далі - ПрАТ "СК "Інгосстрах") звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк") про зобов'язання вчинити певні дії.
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем як страховим агентом укладених між сторонами договорів доручення на виконання страхових агентських послуг № 1 від 03.01.2014 та № 2 від 03.01.2014 в частині здійснення передбаченої їх умовами діяльності, в тому числі за наслідками прийняття відповідачем рішення, оформленого Протоколом № 14 засідання Комітету з питань комплаєнсу та фінансової безпеки АТ КБ "Приватбанк" від 16.10.2020, у зв'язку з чим зазначив про протиправну бездіяльність та дії відповідача і порушення прав ПАТ "СК "Інгосстрах" як страховика.
1.3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 за заявою позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" залишено позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про зобов'язання вчинити дії у справі № 910/5901/22 без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем до початку розгляду справи по суті подано заяву про залишення позову без розгляду.
1.4. Від відповідача надійшла заява про відшкодування в порядку статей 123, 126, 129, 130 Господарського процесуального кодексу України судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи № 910/5901/22, в якій останній просить вирішити питання відшкодування понесених АТ АБ "Приватбанк" витрат на професійну правничу допомогу у цій справі у загальному розмірі 390 940,48 грн.
1.5. Заява мотивована тим, що необґрунтованою процесуальною дією з боку ПрАТ "СК "Інгосстрах", внаслідок якої АТ КБ "Приватбанк" поніс судові витрати, є звернення до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про зобов'язання вчинити дії, яка розглядалась в рамках цієї справи №910/5901/22, з наступним поданням позивачем на стадії підготовчого провадження клопотання про залишення позову без розгляду.
При цьому, необґрунтованість вказаної процесуальної дії, як зазначає відповідач, полягає в тому, що звертаючись до Господарського суду міста Києва з позовом про зобов'язання вчинити дії ПрАТ "СК "Інгосстрах" допустило такий вид поведінки як подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, який можна кваліфікувати як зловживання процесуальними правами.
Зокрема, відповідач зазначив, що у провадженні Центрального апеляційного господарського суду перебуває справа №904/6015/20 за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" та Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" про визнання незаконним протоколу №14 засідання Комітету з питань комплаєнсу та фінансової безпеки АТ КБ "Приватбанк" від 16.10.2020 року та зобов'язання вчинити певні дії.
При цьому зміст частини позовних вимог ПрАТ "СК "Інгострах" у справі №904/6015/20 повністю співпадає зі змістом, підставами та предметом позовних вимог ПрАТ "СК "Інгосстрах" у цій справі №910/5901/22.
1.6. Від позивача надійшли заперечення на заяву про відшкодування судових витрат, в яких позивач просить суд відмовити у задоволенні заяви АТ КБ "Приватбанк" про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи №910/5901/22, оскільки сам факт подання позову та в подальшому залишення його судом без розгляду на підставі відповідної заяви позивача не є необґрунтованими діями, а тому підстави для стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема, витрат на правничу (правову) допомогу, на підставі приписів частини п'ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України відсутні.
Крім того, позивач наголошує на тому, що розмір понесених відповідачем витрат на правову допомогу у загальному розмірі 390 940,48 грн є необґрунтованим, неспівмірним з предметом спору та складністю справи, нерозумним та значно завищеним, а тому такі витрати не підлягають відшкодуванню позивачем.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у справі №910/5901/22 заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 18 500,00 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у відшкодуванні решти витрат відмовлено.
2.2. Задовольняючи частково заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, місцевий господарський суд, оцінюючи дії позивача, які призвели до залишення позову без розгляду на предмет їх обґрунтованості або необґрунтованості в розумінні приписів, що містяться у частині п'ятій статті 130 Господарського процесуального кодексу України, виходив з наявності підстав для компенсації понесених відповідачем витрат у зв'язку з розглядом цієї справи за рахунок позивача відповідно до частини п'ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому суд також врахував положення статей 2, 4, 14 Господарського процесуального кодексу України, зі змісту яких убачається, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується, і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Проте реалізація такого права позивачем у будь-якому випадку зачіпає та має вплив на права та інтереси особи, визначеної ним в якості відповідача, який цілком логічно з метою ефективного захисту своїх прав змушений звертатися за професійною правничою допомогою адвоката, яка є оплачуваною працею.
До того ж, дослідивши надані відповідачем докази, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатами Адвокатського об'єднання "Астерс" від імені та в інтересах АТ КБ "Приватбанк" документів, а також їх значення для спору, прийшов до висновку, що зменшення розміру витрат відповідача до 18 500,00 грн від попередньо заявленої суми 390 940,48 грн, яка є суттєво завищеною, відповідатиме критерію пропорційності і розумності.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у справі №910/5901/22 залишено без змін.
2.4. Суд апеляційної інстанції погодився із висновком місцевого суду щодо наявності підстав для компенсації понесених відповідачем витрат у зв'язку з розглядом цієї справи за рахунок позивача відповідно до частини п'ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України та стосовно визначення судом першої інстанції суми до відшкодування з огляду на критерії пропорційності та розумності.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 у справі №910/5901/22, ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, якою просить оскаржувані додаткове рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати повністю, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про відшкодування витрат, пов'язаних із розглядом справи.
3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах":
- оскаржувані судові рішення є необґрунтованими та такими, що прийняті з порушенням процесуальних норм, зокрема, частини п'ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України, оскільки подання позовної заяви позивачем не може свідчити про необґрунтованість дій позивача, так як доступ до суду є правом особи, гарантованим державою;
- суди попередніх інстанцій не врахували висновків, зроблених Верховним Судом у постанові від 04.05.2023 у справі №910/5911/22, яка за переконанням скаржника є подібною до справи, що переглядається, де суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для компенсації витрат.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" проти вимог касаційної скарги заперечує, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, мотивуючи зазначене тим, що подання ПрАТ "СК "Інгосстрах" заяви про залишення позову без розгляду є необґрунтованою дією позивача та лише підтверджує штучність звернення останнього до Господарського суду міста Києва з позовом про зобов'язання вчинити дії. При цьому також зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
4.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
4.2. Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
4.3. Згідно із частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
За приписами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
4.4. Пунктом 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України установлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
4.5. Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
4.6. Відповідно до частини першої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
4.7. Статтею 130 Господарського процесуального кодексу України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема, у разі залишення позову без розгляду.
Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
4.8. Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129 - 130 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень частини п'ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана норма є спеціальною (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17).
У разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв'язку із поданням позову до нього і у подальшому з залишенням позову без розгляду.
Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
Водночас Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 у справі №905/121/19, від 13.05.2021 у справі №910/16777/20, від 15.09.2021 у справі №902/136/21, від 18.01.2022 у справі №922/2017/17, від 14.03.2023 у справі №911/1201/22, очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п'ята статті 130 Господарського процесуального кодексу України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
4.9. Оцінюючи дії позивача, які призвели до залишення позову без розгляду на предмет їх обґрунтованості або необґрунтованості в розумінні приписів, що містяться у частині п'ятій статті 130 Господарського процесуального кодексу України, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступного.
Відповідно до частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з пунктами 2, 3 частини другої статті 43 Господарського процесуального кодексу України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.
Судами попередніх інстанцій встановлено, в тому числі із тексту позовної заяви господарської справи №904/6015/20, наданої відповідачем, однією з заявлених ПрАТ "СК "Інгосстрах" вимог в межах справи № 904/6015/20 є вимога про зобов'язання АТ КБ "Приватбанк" виконувати належним чином та в інтересах ПрАТ "СК "Інгосстрах" доручену АТ КБ "Приватбанк" частину страхової діяльності ПрАТ "СК "Інгосстрах" за укладеними договорами доручення, в тому числі: за договором доручення №1 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014 (зі змінами та доповненнями), договором доручення №2 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014 (зі змінами і доповненнями), укладеними між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інгосстрах" та Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк".
В свою чергу, судами встановлено, що в межах цієї справи №910/5901/22 ПрАТ "СК "Інгосстрах" заявлено вимогу про зобов'язання АТ КБ "Приватбанк" як страхового агента ПрАТ "СК "Інгосстрах" до закінчення строку дії договору доручення №1 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014 та договору доручення №2 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014, укладених між ПрАТ "СК "Інгосстрах" та АТ КБ "Приватбанк", вчиняти дії, пов'язані з виконанням вказаних договорів доручення.
Поряд із цим судами також встановлено, що відповідачем через систему "Електронний Суд" було подано клопотання про відмову у відкритті провадження у справі з посиланням приписи пункту 2 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України, а також клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, які обґрунтовано наявністю судового рішення у справі № 904/6015/20, а саме з огляду на тотожність предмету, підстав позовів у справах № 904/6015/20 та № 910/5901/22, а також ідентичність доказів, якими обґрунтовуються заявлені позовні вимоги в обох справах.
Від позивача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, яке ухвалою суду від 21.12.2022 було судом задоволено, позовну заяву ПрАТ "СК "Інгосстрах" до АТ КБ "Приватбанк" про зобов'язання вчинити дії у справі №910/5901/22 залишено без розгляду.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, врахувавши пріоритетність розгляду та задоволення саме клопотання ПрАТ "СК "Інгосстрах" як позивача у справі та використання останнім своїх прав в межах норм Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про залишення позову без розгляду.
Також судами враховано положення статей 2, 4, 14 Господарського процесуального кодексу України, зі змісту яких вбачається, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується, і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Проте реалізація такого права позивачем у будь-якому випадку зачіпає та має вплив на права та інтереси особи, визначеної ним в якості відповідача, який цілком логічно з метою ефективного захисту своїх прав змушений звертатися за професійною правничою допомогою адвоката, яка є оплачуваною працею. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.07. 2022 у справі № 911/1237/21.
Таким чином, за наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для компенсації понесених відповідачем судових витрат у зв'язку з розглядом цієї справи №910/5901/22 за рахунок позивача на підставі частини п'ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на висновки Верховного Суду, зроблені у постанові від 04.05.2023 у справі №910/5911/22, оскільки в межах зазначеної скаржником справи на предмет тотожності заявлених вимог судами надавалася оцінка рішенню суду у справі № 904/6015/20 щодо вимог ПрАТ "Страхова компанія "Кредо" до АТ КБ "Приватбанк". Тоді як у справі №910/5901/22, що переглядається, судами попередніх інстанцій досліджено та надано оцінку змісту позовних заяв в межах вимог ПрАТ "СК "Інгосстрах" до АТ КБ "Приватбанк" як у справі № 904/6015/20, так і у цій справі.
4.10. Дослідивши надані відповідачем докази, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатами Адвокатського об'єднання "Астерс" від імені та в інтересах АТ КБ "Приватбанк" документів, а також їх значення для спору, суди дійшли висновку, що розмір витрат відповідача в сумі 18 500,00 грн, що підлягає відшкодуванню, відповідатиме критерію пропорційності, обґрунтованості і розумності, і не оспорюється скаржником в касаційній скарзі.
Водночас колегія суддів зазначає, що доводи скаржника фактично зводяться до незгоди його із наданою судами оцінкою обставин справи та вказують на переоцінку доказів у справі, що суперечить положенням статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
5.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
5.2. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
5.3. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних додаткового рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції.
6. Судові витрати
6.1. Зважаючи на те, що судовий збір за подання касаційної скарги на додаткове рішення та постанову про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не сплачується, відповідно судом касаційної інстанції не розподіляється.
Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 у справі №910/5901/22 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий В. Студенець
Судді С. Бакуліна
О. Кібенко