УХВАЛА
06 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 911/2269/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Кібенко О.Р., Кролевець О.А.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви ОСОБА_1 та Садівничого товариства "Заліське"
про ухвалення додаткового рішення у справі
за результатами розгляду касаційних скарг ОСОБА_1 та Садівничого товариства "Заліське"
на рішення Господарського суду Київської області
(суддя - Колесник Р.М.)
від 12.01.2023
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Андрієнко В.В., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.)
від 19.06.2023
у справі № 911/2269/20
за позовом ОСОБА_1
до Садівничого товариства "Заліське"
про визнання недійсним рішення загальних зборів Садівничого товариства "Заліське" від 20.08.2016, оформленого протоколом № 2,
за участю представників учасників справи:
позивача - ОСОБА_1
відповідача - Гудінова І.Л.
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Садівничого товариства "Заліське" (далі - СТ "Заліське") про визнання недійсним рішення загальних зборів Садівничого товариства "Заліське" від 20.08.2016, оформленого протоколом № 2.
За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Київської області від 12.01.2023 у справі №911/2269/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Садівничого товариства "Заліське" 15 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2023 у справі №911/2269/20 залишено без змін.
Верховний Суд постановою від 15.11.2023 у справі №911/2269/20 касаційні скарги ОСОБА_1 та Садівничого товариства "Заліське" залишив без задоволення. Рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 у справі №911/2269/20 залишив без змін.
До прийняття Верховним Судом постанови, позивачем ОСОБА_1 було заявлено про розподіл судових витрат, понесених нею у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції незалежно від результатів вирішення спору та зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат в порядку частини першої статті 124 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 537 200,00 грн.
Також до прийняття Верховним Судом постанови, відповідачем Садівничим товариством "Заліське" було заявлено про розподіл судових витрат, понесених ним у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції та зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат в порядку частини першої статті 124 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 19 308,00 грн за надання правничої допомоги та 4 204,00 грн судового збору за подання касаційної скарги.
В межах встановлених процесуальним законом строків, ОСОБА_1 подано заяву про ухвалення додаткового рішення, якою остання просить стягнути з відповідача Садівничого товариства "Заліське" всі судові витрати, які сплатила або має сплатити ОСОБА_1 , в тому числі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 580 200,00 грн.
Заява з посиланням на частину дев'яту статті 129 Господарського процесуального кодексу України обґрунтована тим, що позивачка неодноразово доводила, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача Садівничого товариства "Заліське".
Також в межах встановлених процесуальним законом строків, Садівничим товариством "Заліське" подано заяву про покладення на ОСОБА_1 судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 38 283,24 грн та 4 204,00 грн судового збору за подання касаційної скарги. Також відповідач просить визнати дії ОСОБА_1 зловживанням процесуальними правами.
Клопотання СТ "Заліське" відповідно до частини дев'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України обґрунтовано тим, що дії ОСОБА_1 , а саме подання клопотань великих об'ємом, які за своїм змістом переважно є дослівним цитуванням норм діючого законодавства і навіть не регулюють правовідносини сторін у даній справі; подання заяви про надання можливості провести перемовини щодо укладення мирової угоди, були умисними, систематичними, призводили до затягування розгляду справи та збільшення витрат на правничу допомогу, були зневажливими як до суду, так і інших учасників справи і зовсім не спрямовані на виконання обов'язків, передбачених частиною другою статті 42 Господарського процесуального кодексу України.
В свою чергу ОСОБА_1 до прийняття постанови заявлено клопотання про зменшення заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу до нуля, оскільки не було подано попереднього (орієнтовного) розрахунку і для адвоката відповідача дана справа не є складною, а для відповідача - витратною. В подальшому подано заперечення на клопотання відповідача, в якому остання просила залишити клопотання СТ "Заліське" про стягнення судових витрат без розгляду.
Також від позивача додатково надійшли заперечення та клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, та доводи та міркування щодо розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якого остання підтримала вимоги, викладені в заяві про ухвалення додаткового рішення та просила стягнути з відповідача на її користь всі витрати, які сплатила та має сплатити позивачка, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 580 200,00 грн та просила Суд або залишити заяву відповідача про стягнення судових витрат, як таку, що не є заявою про ухвалення додаткового рішення; або відмовити в задоволенні заяви як безпідставної; або зменшити суму витрат для відшкодування відповідачу на професійну правничу допомогу до нуля на підстав відмови у задоволенні касаційної скарги останнього.
Пунктом 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України установлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 зазначила, що процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.
Суд має застосовувати зазначені положення процесуального закону за наявності одночасно у сукупності таких умов: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків: зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони.
Зміст вказаної норми також свідчить про те, що останньою встановлено дискреційне повноваження суду, тобто його право, а не обов'язок здійснити розподіл судових витрат у зазначений вище спосіб. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.
Подібні правові висновки викладено також в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 927/515/21, від 25.11.2021 у справі № 904/5929/19, від 15.09.2022 у справі № 910/10159/21, додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №916/376/19.
Як вже було зазначено вище, Верховний Суд постановою від 15.11.2023 у справі №911/2269/20 касаційні скарги ОСОБА_1 та Садівничого товариства "Заліське" залишив без задоволення. Рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 у справі №911/2269/20 залишив без змін.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення касаційних скарг ОСОБА_1 та Садівничого товариства "Заліське" витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються відповідно на скаржників, у даному випадку на ОСОБА_1 та Садівниче товариство "Заліське". Стосовно вимоги Садівничого товариства "Заліське" про покладення на позивача відшкодування 4 204,00 грн судового збору за подання касаційної скарги, в постанові суд касаційної інстанції зазначав, що судовий збір, згідно із статтею 129 Господарського процесуального кодексу України покладено на відповідача.
Підстав, передбачених частиною дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів не встановила.
З огляду на викладене, колегія суддів, розглянувши заяви ОСОБА_1 та Садівничого товариства "Заліське" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Садівничого товариства "Заліське" на рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 у справі №911/2269/20, дійшла висновку про відмову у їх задоволенні.
Стосовно вимоги товариства визнати дії ОСОБА_1 зловживанням процесуальними правами, колегія суддів зазначає, що у постанові Верховним Судом надано вичерпну відповідь щодо відсутності підстав для визнання дій ОСОБА_1 зловживанням процесуальними правами.
За змістом частини п'ятої статті 244 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в прийнятті додаткового рішення, суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 129, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у задоволенні заяв ОСОБА_1 та Садівничого товариства "Заліське" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Студенець
Судді О. Кібенко
О. Кролевець