ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" грудня 2023 р. м. Рівне Справа № 918/502/23
Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О. Гуменюк, розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Приватного акціонерного товариства "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"
про стягнення грошових коштів,
за участю представників сторін:
від позивача: П.Карпюк, дов. від 03.01.2023,
від відповідача: А.Сухомлин, дов. № 5 від 02.01.2023,
УСТАНОВИВ:
У травні 2023 року Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"(відповідач) про стягнення 162 828 300,39 грн, з яких: 155 846 175,55 грн основного боргу, 1 698 915,55 грн пені, 2 912 677,37 грн 3% річних, 2 370 531,92 грн інфляційних за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0248-02024 від 01.01.2019.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Згідно із позовною заявою, остання обґрунтована тим, що 01.01.2019 між позивачем (ОСП (Оператор системи передачі) та відповідачем (користувач) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0248-02024 (договір), за умовами якого позивач зобов'язався надавати послугу з передачі електричної енергії (послуга), а відповідач здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору, положення якого змінено додатковими угодами до договору № 3 від 22.03.2021, від 21.09.2021, від 28.12.2021, від 26.12.2022. За недотримання відповідачем умов договору та несвоєчасною оплатою наданих послуг позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 1 079 063,68 грн пені, 3 407 189,42 грн 3% річних,7 056 079,41 грн інфляційних, а також 444 254,33 грн штрафу.
У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 6, 525, 526, 610, 611, 612, 625, 627, 629 ЦК України та ст. 20, 173, 179, 193, 224, 225, 230, 231 ГК України.
14.06.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач позов не визнає, вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що спрямований на штучне нарахування та безпідставне отримання коштів (збагачення) з боку позивача за боргом за період з 02.07.2019 по 30.04.2023, пені з 01.05.2021 по 25.04.2022, інфляційних та 3% річних з 01.05.2021 по 30.04.2023. Вважає, що пеня нараховується за прострочення оплати наданої послуги, а не за порушення строків внесення поетапної планової вартості послуги відповідно до п. 6.2 (5.2) договору. Здійснення попередньої оплати та визначання фактичного обсягу наданої послуги по закінченню календарного місяця з ймовірним його коригуванням, не надає можливості та правових підстав позивачу стверджувати, що попередня оплата була проведена за надану на той час послугу в обсязі, що відповідає фактичному. Крім того, як стверджує відповідач, позовні вимоги про стягнення інфляційних та 3% річних як штрафних санкцій є безпідставними, оскільки інфляційні втрати та 3% річних не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно - правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
26.06.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, де останній вказує, що відповідальність, яка вказана в п. 5.7./6.7 договору, розповсюджується як на порушення термінів здійснення розрахунків по плановій вартості послуг, визначених у п. 5.2./6.2 договору, так і на порушення термінів розрахунків по оплаті послуг, згідно з актом приймання - передачі (фактична вартість послуги), визначеного п.5.5./6.5 договору. Застосування запропонованих відповідачем у відзиві норм права, що регулюють купівлю-продаж за аналогією до послуг, в тому числі з застосуванням відповідних правових позицій Верховного Суду є безпідставним, оскільки у спірному випадку йде мова про оплату вже наданої послуги згідно з умовами договору, а у випадку, зазначеному відповідачем - про попередню оплату до моменту передачі товару. Твердження відповідача про те, що 3% річних та інфляційні втрати, нараховані у позовній заяві як штрафні санкції, не відповідає дійсності, оскільки вони нараховані згідно зі ст. 625 ЦК України за несвоєчасну оплату планових платежів, які є грошовими зобов'язаннями. Позивач надає послуги з передачі електричної енергії, передбачені законом. При цьому тариф на передачу електричної енергії включає економічно обґрунтовані витрати оператора системи передачі, у зв'язку з чим має враховуватися той факт, що несвоєчасне отримання плати за послуги перешкоджає виконанню позивачем покладених державою обов'язків, у тому числі щодо своєчасної компенсації гарантованому покупцю та постачальникам універсальних послуг витрат на сплату виробникам електричної енергії з відновлюваних джерел, перешкоджає виконанню договірних зобов'язань перед іншими учасниками ринку та належному виконанню функцій оператора системи передачі. Отже, несплата відповідачем коштів за послуги з передачі електричної енергії, у свою чергу, перешкоджає своєчасному розрахунку позивача з його кредиторами за іншими договорами і приводить до стягнення штрафних санкцій з позивача, а отже, завдає останньому збитки. Відтак позивач вважає, що нараховані 3% річних та інфляційні втрати за прострочення грошового зобов'язання є особливою мірою відповідальності відповідача (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання є способом захисту майнового права та інтересу позивача, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати позивачу.
03.07.2023 від відповідача надійшли письмові пояснення, у яких останній вказує, що позивачем заявлено вимогу по стягненню основного боргу, який утворився на квітень 2023 року, та нараховано санкції на цей же борг, починаючи з 01.05.2021. При цьому прослідковуються відображення невірних даних по проведеній відповідачем оплаті 12.05.2021. При проведенні розрахунку позивачем враховано суму 3 273 177, 00 грн, проте в реєстрі платежів позивача наводиться дата та номер платіжного доручення (12.05.2021 № 105) на іншу, значно більшу суму 6 112127,39 грн, що стало наслідком неправильності проведення розрахунку сум до стягнення в цілому. Так, за даними відповідача, 12.05.2021 по договору було проведено оплату в розмірі 6 112 127,39 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 12.05.2021 № 105. На початок спірного періоду (01.05.2021) діяла редакції договору, що містила умову (вимогу) щодо порядку направлення рахунків, актів приймання - передачі тощо (п.10.4 договору). Заразом матеріали судової справи не містять доказів того, що позивачем було дотримано п. 10.4 договору, докази направлення рахунків та актів приймання - передачі відповідачу відсутні. З 28.12.2021 по сьогоднішній день діє інша редакція п.10.4 договору, його замінено на п.9.4, проте, матеріали справи також не містять доказів того, що позивачем дотримано вказаного п. 9.4 договору, докази направлення рахунків та актів приймання - передачі відповідачу, у тому числі через систему «Сервіс», відсутні. Позивачем жодним чином не підтверджується правильність періоду нарахування санкцій та, відповідно, відсутні підстави стверджувати про порушення строків оплати та стягнення нарахованих сум. Позивачем не додано до позову доказів, які свідчать про завдання позивачу збитків. Це свідчить, що такі збитки взагалі відсутні. Відповідач завжди виконував свої зобов'язання по оплаті за надані послуги з передачі електричної енергії, не зважаючи на запровадження воєнного стану на території всієї України з одночасною забороною на припинення постачання електричної енергії побутовим споживачам, а також недотримання кінцевими споживачами строків оплати, в тому числі умов попередньої оплати. У той же час постачальник електричної енергії розраховується з іншими учасниками ринку (оператором системи передачі, операторами системи розподілу, на ринку «на добу наперед» та «внутрішньодобовому ринку», ДП «Гарантований покупець»), як правило, шляхом попередньої оплати або планових платежів. Така розбіжність між розрахунковими періодами викликає гострий дефіцит обігових коштів, тягне подальші претензії щодо невиконання договірних зобов'язань та ризик «переддефолтного» стану постачальника універсальних послуг. Ураховуючи те, що побутові споживачі та бюджетні установи здійснюють оплату за електроенергію в місяці, наступному за місяцем її споживання, у енергопостачальника постійно виникає потреба в додатковому оборотному капіталі для покриття касового розриву. Не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Застосування до відповідача значних штрафних санкцій може призвести до набуття ним статусу «переддефолтний», а в подальшому і «дефолтного» стану, що одночасно призведе до повного зупинення його діяльності як постачальника електричної енергії. Внаслідок чого, згідно з п. 6.2.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, всі споживачі позивача будуть передані до постачальника «останньої надії» - Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» із застосуванням відповідних тарифів на електричну енергії, які є значно вищими за тарифи відповідача. Всі побутові споживачі Рівненської області будуть позбавлені можливості скористатись своїм правом на отримання універсальної послуги.
06.09.2023 від відповідача надійшли письмові пояснення, до якого долучено контррозрахунок заявлених позовних вимог.
Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результат їх розгляду.
Ухвалою суду від 26.05.2023 позовну заяву прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 03.07.2023 (з урахування ухвали суду від 05.06.2023 про внесення виправлень).
У судовому засіданні 03.07.2023 оголошено перерву на 24.07.2023.
21.07.2023 від відповідача надійшли клопотання про зменшення пені, 3% річних та інфляційних, а також про продовження строку підготовчого провадження для здійснення контррозрахунку заявлених позовних вимог.
Ухвалою суду від 24.07.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладене на 28.08.2023.
31.07.2023 від позивача надійшли заперечення щодо клопотання про зменшення пені, 3% річних та інфляційних.
21.08.2023 від відповідача надійшло клопотання про долучення документів.
21.08.2023 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій останній просить суд зменшити розмір позовних вимог на суму 2 882 856,89 грн та стягнути з відповідача 159 945 443,50 грн, з яких: 153 007 225,16 грн основного боргу, 1 693 082, 09 грн пені, 2 911 510,68 грн 3% річних та 2 333 625,57 грн інфляційних.
Ухвалою суду від 28.08.2023 прийнято заяву про зменшення розміру позовних вимог, підготовче засідання відкладено на 11.09.2023.
Ухвалою суду від 11.09.2023 провадження у справі в частині стягнення 149 007 225,16 грн закрито, підготовче засідання відкладено на 02.10.2023.
Ухвалою суду від 02.10.2023 прийнято заяву про зменшення розміру позовних вимог, підготовче засідання відкладене на 16.10.2023.
13.10.2023 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в частині стягнення 4 000 000,00 грн основного боргу та повернення судового збору.
13.10.2023 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог на суму 3 284 565 000,00 грн, з яких: 1 079 063,68 грн пені, 3 407 189,42 грн 3% річних,7 056 079,41 грн інфляційних, а також 444 254,33 грн штрафу.
Ухвалою суду від 16.10.2023 прийнято заяви позивача про збільшення та зменшення розміру позовних вимог, підготовче засідання відкладено на 06.11.2023.
30.10.2023 від відповідача на виконання вимог ухвали суду надійшло клопотання.
Ухвалою суду від 06.11.2023 закрито підготовче провадження у справі № 918/502/23, призначено справу до судового розгляду по суті на 27.11.2023.
22.11.2023 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.
У судовому засіданні 27.11.2023 оголошено перерву на 04.12.2023.
04.12.2023 від відповідача надійшло клопотання про зменшення штрафу .
Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв'язку, оцінивши подані докази, суд
установив таке.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
01.01.2019 між позивачем (ОСП) та відповідачем (користувач) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0248-02024 (договір), положення якого змінено додатковими угодами № 3 від 22.03.2021, від 21.09.2021, від 28.12.2021, від 26.12.2022.
Згідно з предметом укладеного договору, ОСП зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (послуга), а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору,
За п. 1.2. договору сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України.
Відповідно до п. 14.1. договору договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2021. Якщо користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах.
За умовами п. 2.2. договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися законодавством України, зокрема, Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами ринку, Кодексом системи передачі, Кодексом системи розподілу, Кодексом комерційного обліку, ліцензійними умовами, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність.
Пунктом 3.1. передбачено, що договору ціна договору визначається згідно з діючим на момент надання послуги тарифом на послуги з передачі електричної енергії, затвердженим Регулятором, та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному вебсайті.
Умовами розділу 4 договору передбачено, що для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги: 1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У період після приєднання ОСП до ІТС механізму плановий обсяг послуги формується користувачем без урахування даних щодо обсягів експорту або імпорту електричної енергії. У разі ненадання або несвоєчасмного надання користувачем повідомлення плановим обсягом послуги визначається фактичний обсяг наданої послуги у попередньому розрахунковому періоді; 2) фактичний обсяг послуги у розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі. У період після приєднання ОСП до ІТС механізму фактичний обсяг послуги формується з урахуванням обсягів експерту та/або імпорту електроенергії до /з країн периметру. Планові обсяги послуги користувач зобов'язаний подавати до ОСП до 25 доби місяця, що передувала розрахунковому місяцю. Форма подання повідомлення розміщена на офіційному вебсайті ОСП.
Згідно з п.6.1. договору ОСП має право отримувати від Користувача своєчасну оплату послуг.
Відповідно до п. 6.1. договору розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць (згідно з додатковою угодою від 22.03.2021 № 3).
За п. 6.2. договору користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості Послуги ОСП таким чином: 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної розділом 5 цього договору.
Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, у кожен з наступних періодів: 2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця, 3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця, 4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця, 5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.
При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно розділом 5, на 5 днів наперед.
Згідно з п. 8.3. договору користувач зобов'язаний здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених цим договором.
Відповідні пункти залежать від редакції договору, що діяла у відповідний проміжок часу.
Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом трьох банківських днів з дати отримання та на підставі акту приймання-передачі послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших п'яти робочих днів місяця, наступного за розрахунковим.
Оплата послуг здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - Сервіс використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповновноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством (6.5.договору).
Згідно з додатковою угодою № 4 від 28.12.2021 відповідно до п. 5.1. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Відповідно до п. 5.2. договору користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином: платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 5 договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, у кожен з наступних періодів: 2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця; 3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця; 4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця; 5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.
За п. 5.5. договору користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу ) з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді. Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється згідно з Правилами ринку. Оплату вартості послуги після коригування обсягів та вартості послуг користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання- передачі послуги. Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.
Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом трьох робочих днів та повертає їх ОСП.
У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі Послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей (п. 5.6. договору).
Відповідно до наявних в матеріалах справи повідомлень щодо планового обсягу послуги з передачі електричної енергії відповідача замовлений (плановий) обсяг надання послуги за листопад 2021 року становить 60 710 МВт*год, за грудень 2021 року - 43 791 МВт*год, за січень 2022 року - 42 057,77 МВт*год, за лютий 2022 року - 40 524 МВт*год, за березень 2022 року - 67 999,750 МВт*год, за квітень 2022 року - 36 258 МВт*год, за травень 2022 року - 31 362 МВт*год, за червень 2022 року - 32 189,10 МВт*год, за липень 2022 року - 31 029 МВт*год, за серпень 2022 року - 30 027 МВт*год, за вересень 2022 року - 31 640,70 МВт*год, за жовтень 2022 року - 34 776 МВт*год, за листопад 2022 року - 37 477,50 МВт*год, за грудень 2022 року - 41 234,40 МВт*год, за січень 2023 року - 38 709 МВт*год, за лютий 2023 року - 38 709 МВт*год, за березень 2023 року - 37 965 МВт*год, за квітень 2023 року - 37 356 МВт*год.
У період з квітня 2021 року по березень 2023 року позивач передав, а відповідач отримав послуги з передачі електроенергії на загальну суму 935 540 193,74 грн, що підтверджується актами приймання - передачі послуги (з врахуванням актів коригування ) за квітень 2021 року на суму 44 192 226,42 грн, за травень 2021 року на суму 36 967 834,52 грн, за червень 2021 року на суму 34 495 346,16 грн, за липень 2021 року на суму 36 500 648,08 грн, за серпень 2021 року на суму 35 696 195,64 грн, за вересень 2021 року на суму 37 274 636,08 грн, за жовтень 2021 року на суму 41 073 734,11 грн, за листопад 2021 року на суму 44 248 181,28 грн, за грудень 2021 року на суму 53 801 487,10 грн, за січень 2022 року на суму 59 630 780,17 грн, за лютий 2022 року на суму 51 072 357,31 грн, за березень 2022 року на суму 53 399 004,20 грн, за квітень 2022 року на суму 50 712 026,36 грн, за травень 2022 року на суму 41 346 987,16 грн, за червень 2022 року на суму 39 367 419,78 грн, за липень 2022 року на суму 41 071 290,46 грн, за серпень 2022 року на суму 42 633 340,33 грн, за вересень 2022 року на суму 43 325 644, 12 грн, за жовтень 2022 року на суму 45 817 514,27 грн, за листопад 2022 року на суму 48 768 586,93 грн, за грудень 2022 року на суму 54 144 953,26 грн.
Відповідач частково оплатив послуги з передачі електроенергії на суму 779 694 018,19 грн, що підтверджується банківськими виписками, відтак заборгованість відповідача перед позивачем станом на квітень 2023 року становила 155 846 175,55 грн.
Суд зазначає, що ухвалою суду від 28.08.2023 заяву про зменшення розміру позовних вимог задоволено, зокрема, зменшено розмір основного боргу до 153 007 225,16 грн.
Ухвалою суду від 11.09.2023 провадження у справі в частині стягнення 149 007 225,16 грн основного боргу закрито.
Ухвалою суду від 16.10.2023 заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення 4 000 000,00 грн основного боргу задоволено.
За таких обставин сума основного боргу станом на дату розгляду вказаного спору відсутня.
Позивач вказує, що відповідачем допущено прострочення оплати наданих послуг, отже, допустивши прострочення поетапної попередньої оплати вартості послуг відповідач порушив
договірні зобов'язання зі своєчасної оплати вартості послуг.
Відтак позивач заявив та просить суд стягнути з відповідача (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) 1 079 063,68 грн пені, 3 407 189,42 грн 3% річних,7 056
079,41 грн інфляційних та 444 254,33 грн штрафу.
Пунктом 6.7. договору передбачено, що у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов'язань.
За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується
штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.
З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані із наданням послуг з розподілу електричної енергії та відповідальністю за таке порушення, регулювання яких здійснюється ГК України та ЦК України.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам визначені положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії учасник ринку електричної енергії (далі - учасник ринку) - виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цим Законом; користувачі системи передачі/розподілу (далі - користувачі системи) - фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи передачі/розподілу або використовують системи передачі/розподілу для передачі/розподілу електричної енергії.
Згідно з ч. 2 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальник зобов'язаний, зокрема укладати договори, обов'язкові для здійснення діяльності на ринку електричної енергії, та виконувати умови таких договорів; сплачувати своєчасно та в повному обсязі за електричну енергію, куплену на ринку електричної енергії, та послуги, що надаються на ринку електричної енергії.
Позивач виконує функції оператора системи передачі, відповідач, у свою чергу, є користувачем системи передачі.
Пунктом 55 ч. 1 cт. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії, а п. 40 ч. 1 вказаного Закону - користувачі системи передачі/розподілу (далі - користувачі системи) - фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи передачі/розподілу або використовують системи передачі/розподілу для передачі/розподілу електричної енергії.
Учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, про надання послуг з передачі (п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Відповідно до п. 5.1. глави 5 розділу ХІ Кодексу системи передачі договір про надання послуг з передачі електричної енергії визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює передачу електричної енергії електричними мережами системи передачі. Договір встановлює обов'язки та права сторін у процесі передачі електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від виробників до систем розподілу та споживачів, а також при здійсненні експорту електричної енергії.
Укладення договорів про надання послуг з передачі електричної енергії є обов'язковою умовою надання користувачам доступу до системи передачі (п. 5.2. глави 5 розділу ХІ Кодексу).
За ч. 4 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з
диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором.
Типовий договір про надання послуг з передачі електричної енергії є додатком 3 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з рахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Приписами ст. 901 - 903 ЦК України унормовано, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його
виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами ч. 1, 6, 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються зі ст. 525, 526 ЦК України, унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні
виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з
порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як установлено судом із фактичних обставин справи, відповідач порушив строк оплати за надані послуги.
За порушення умов договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення 1 079 063,68 грн пені, 3 407 189,42 грн 3% річних, 7 056 079,41 грн інфляційних та 444 254,33 грн штрафу.
Вирішуючи питання про застосування до відповідача неустойки та відповідальності за несвоєчасне проведення розрахунків, зазначено, що як у випадку оплати фактичної вартості послуг, так і у випадку оплати планової вартості послуг, має місце розрахунок користувача за послуги, що надаються йому на підставі договору про надання послуг з передачі електричної енергії. Такий розрахунок користувач повинен здійснювати у визначені договором строки, в тому числі щодо поетапної попередньої оплати планової вартості послуги (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного Господарського Суду від 19.08.2022 у справі 912/1941/21).
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Приписами ч. 2 ст. 231 ГК України унормовано, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Згідно з усталеною практикою господарських судів, застосування до боржника, що порушив господарське зобов'язання, санкцій у вигляді пені та штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливе при сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоч би одна сторона є суб'єктом господарювання, що відноситься до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (постачанням) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і розраховується в процентному відношенні розмір штрафу.
Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов'язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов'язання.
Отже, штраф і пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить
від тривалості прострочення боржника, а штраф - ні.
Суд, здійснивши перерахунок пені та штрафу (з урахуванням вимог ч. 5 ст. 254 ЦК України), установив, що розмір першої становить 908 660,75 грн (при заявленому -1 079 063,68 грн), а другого - 323 372,90 грн (при заявленому - 444 254,33 грн) (розрахунок додається), відтак пеня та штраф підлягають частковому задоволенню.
Щодо 3% річних та інфляційних, то за ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання. Вказана правова позиція що порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019.
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, проведений позивачем, установив, що розмір 3% річних становить 3 397 368,79 грн (при заявленому - 3 407 189,42 грн) та інфляційних - 6 183 238,70 грн (при заявленому - 7 056 079,41 грн) (розрахунок додається), отже, 3% річних та інфляційні підлягають частковому задоволенню.
Щодо зменшення 3% річних та інфляційних, то суд зазначає таке.
Як установлено судом, умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили період нарахування пені тощо.
Судова практика щодо застосування ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України наразі є усталеною (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17) і відповідно до неї при визначення розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами): обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення; зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки; довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання; неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора; господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення; закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення; чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.
Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
При цьому суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. 86, 236-238 ГПК України) (постанова Верховного Суду від 17.07.2021 у справі № 916/878/20).
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).
Отже, враховуючи період прострочення, наслідки порушення зобов'язання, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, закріплені у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України, зважаючи на правову природу штрафу та його основне призначення, суд, реалізовуючи свої дискреційні повноваження, зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, а тому пеня підлягає зменшенню до 650 000,00 грн, а штраф - до 250 000,00 грн.
При цьому судом ураховано реалізацію позивачем свого права на заявлення до стягнення також 3% річних у розмірі 3 397 368,79 грн та інфляційних у розмірі 6 183 238,70 грн, що у сукупності становить понад 9 580 607,49 грн, які задоволені судом. Відповідне узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, який у постанові від 12.02.2020 у справі № 924/414/19 зазначив, що негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання грошового зобов'язання, компенсуються, окрім штрафних санкцій, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, що дає підстави для висновку про можливість зменшення розміру пені на штрафу.
Щодо інших аргументів, на які посилалися учасники справи та яким не була дана оцінка, то Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справах "Проніна проти України", "Серявін та інші проти України", "Ruiz Torija v. Spain" тощо).
Висновки суду за результатами вирішення спору.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача та про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний)
розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом
справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі - 939 400,00 грн.
Сума судового збору, який позивач повинен був сплати за подання позовної заяви (з урахуванням закриття провадження у справі, заяв позивача про зменшення та збільшення заявлених позовних вимог), становить 179 798,80 грн (11 986 586,84 грн х 1,5%).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак судовий збір в розмірі 162 196,50 грн покладається на відповідача, а решта - на позивача.
При цьому, п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Приватного акціонерного товариства "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про стягнення грошових коштів задоволити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 71 - Б, ідентифікаційний код 42 101003) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри 25, ідентифікаційний код 00100227) 650 000,00 грн пені, 3 397 368,79 грн 3 % річних, 6 183 238,70 грн інфляційних та 250 000,00 грн штрафу.
У задоволенні позовних вимог про стягнення 429 063,68 грн пені, 9 820,63 грн 3% річних, 872 840,71 грн інфляційних та 194 254,33 грн штрафу відмовити.
Позивач: Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри 25, ідентифікаційний код 00100227).
Відповідач: Приватне акціонерне товариство "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 71 - Б, ідентифікаційний код 42 101003).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне судове рішення складене та підписане 07.12.2023.
Суддя О.Андрійчук