ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.12.2023 Справа № 917/1909/23
Безрук Т. М. Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою Акціонерного товариства “Креді Агріколь Банк”, м. Київ
до ОСОБА_1 , с. Нові Мартиновичі, Полтавська область
про стягнення 8 069,71 грн
без виклику представників сторін
встановив:
До господарського суду Полтавської області звернулось Акціонерне товариство “Креді Агріколь Банк” з позовом до Фізичної особи - підприємця Ільященка Євгенія Вікторовича про стягнення 8069,71 грн за кредитним договором № 10/10-В/М від 03.02.2010, з яких 6197,41 грн інфляційних втрат, 1872,30 грн - 3% річних.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач порушив умови укладеного між сторонами кредитного договору № 10/10-В/М від 03.02.2010 в частині своєчасної оплати основного боргу.
Ухвалою від 08.11.2023 суд встановив відповідачу строк у 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.
Ухвала від 08.11.2023 вважається врученою відповідачу 14.11.2023. Отже, кінцевий строк для подачі відзиву 29.11.2023.
Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.
Згідно із ст. 113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Згідно з ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У цій справі були вчинені такі процесуальні дії.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2023 цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М. (а.с. 36).
Ухвалою від 25.10.2023 суд залишив позовну заяву без руху та встановив строк для усунення недоліків (а.с. 42). Позивач у встановлений судом строк виправив вказані недоліки (а.с. 45-50).
Ухвалою від 08.11.2023 суд відкрив провадження у справі № 917/1909/23, призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи (а.с. 52-53).
Суд встановив, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа - підприємець 15.10.2008р.
11.08.2014 державний реєстратор вніс до вказаного Реєстру запис про припинення підприємницької діяльності Ільященка Євгенія Вікторовича (а.с. 39-40).
Звертаючись із цим позовом, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 10/10-В/М від 03.02.2010, укладеним між ним та Фізичною особою - підприємцем Ільященком Є. В.
Згідно з ч. 4 ст. 8 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
При цьому, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її права й обов'язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.06.2018 р. № 14-144цс18 у справі № 338/180/17, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Враховуючи, що кредитний договір № 10/10-В/М від 03.02.2010, на підставі якого заявлені позовні вимоги, укладений між позивачем та Ільященком Є. В. саме як фізичною особою-підприємцем, та пов'язані безпосередньо з підприємницькою діяльністю останнього, тому спір у даній справі підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Ухвала суду від 08.11.2023 надсилалась сторонам, в т.ч. позивачу в його електронний кабінет підсистеми “Електронний суд” (довідка про доставку електронного листа від 08.11.2023, а.с. 59) та відповідачу засобами поштового зв'язку за адресою: вул. Поліська, буд. 109, с. Нові Мартиновичі, Пирятинський район, Полтавська область, 37012, зазначеною в Єдиному державному демографічному реєстрі (а.с. 41) та повернулась до суду із довідкою поштового відділення “адресат відсутній за вказаною адресою” (а.с. 54-58).
Суд зазначає, що згідно ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
До повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2018 у справі № 910/17797/17.
За даних обставин, суд дійшов висновку, що повернення судового рішення із проставленням у поштовому повідомленні відмітки "відсутній за адресою", є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні - 14.11.2023 - слід вважати днем вручення судового рішення в порядку п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.
Шляхом опублікування оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України, вебсторінці господарського суду Полтавської області в розділі "Новини" https://pl.arbitr.gov.ua/ (а.с. 60) 24.11.2023 суд повідомив сторони про відкриття провадження в цій справі в порядку спрощеного позовного провадження за наявними в справі матеріалами.
Відповідно до частини п'ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.
У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не надав.
В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Під час розгляду справи по суті суд дослідив всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України це рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Господарський суд Полтавської області розглядав справу № 18/2054/11 за позовом Акціонерного товариства “Креді Агріколь Банк” до Фізичної особи - підприємця Ільященка Євгенія Вікторовича про стягнення 39 937,71 грн.
За результатом розгляду цієї справи Господарський суд Полтавської області прийняв рішення від 30.08.2011 (а.с. 13-15), в якому встановив такі обставини:
- 03 лютого 2010 року між ПАТ “Індустріально-експортний банк” та фізичною особою-підприємцем Ільященком Євгенієм Вікторовичем, як Позичальником, було укладено генеральний договір № 09/10-Г/М, предметом якого є поточне кредитування Позичальника на умовах та у межах встановленої суми ліміту кредитування;
- 03 лютого 2010 року, на підставі та на умовах Генерального договору, між ПАТ “Індустріально-експортний банк” та фізичною особою-підприємцем Ільященком Євгенієм Вікторовичем було укладено кредитний договір № 10/10-В/М згідно якого Банком було відкрито Позичальнику кредитну лінію в сумі 30 000,00 грн, терміном користування кредитом 12 місяців від дати укладення Кредитного договору;
- на виконання своїх зобов'язань за Кредитним договором 5 лютого 2010 року Банк, згідно меморіального ордеру № 09/10-Г/М від 05.02.2010, в порядку передбаченому п. 4. Кредитного договору, перерахував перший кредитний транш на розрахунковий рахунок Позичальника в сумі 16 950,00 грн;
- другий кредитний транш було перераховано Банком 23 лютого 2010 року згідно меморіального ордеру № 09/10-Г/М від 23.02.2010, в порядку передбаченому п. 4. Кредитного договору, на розрахунковий рахунок Позичальника в сумі 13 050,00 грн;
- на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства» 22.09.2009 назву Банку було змінено на Публічне акціонерне товариство «Індустріально-експортний банк». Така зміна назви Банку була відображення в п. 8 укладеної між сторонами додаткової угоди № 5 від 14.06.2010 до Кредитного договору;
-згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів Банку від 20.01.2011 (Протокол № 1) Банк змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк». Нова назва Банку була належним чином зареєстрована відповідними державними органами, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 21.03.2011 (серія А01 № 795121), а також Статутом ПАТ «Креді Агріколь Банк» у новій редакції, зареєстрованій державним реєстратором 21.03.2011. Зокрема п. 1.2. Статуту визначає зміну назви Банку, а також встановлює, що ПАТ «Креді Агріколь Банк» є правонаступником ПАТ «Індекс-Банк»;
- станом на 09 червня 2011 року заборгованість Боржника перед ПАТ «Креді Агріколь Банк» становить 39 937,71 грн і складається з: 29 400,00 грн заборгованості за кредитом, 8 160,06 грн нараховані відсотки за користування кредитними коштами, 2 377,65 грн пеня за несвоєчасне погашення кредиту та нарахованих відсотків.
У рішенні від 30.08.2011 господарський суд Полтавської області вирішив:
- стягнути з Фізичної особи-підприємця Ільященко Євгенія Вікторовича на користь Публічного акціонерного товариства „КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК” 39 937,71 грн, в тому числі: 29 400,00 грн борг, 8 160,06 грн відсотки за користування кредитними коштами, 2 377,65 грн пеня.
- в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 10/10-В/М від 03 лютого 2010 року в сумі 39937,71 грн звернути стягнення на належні Фізичній особі-підприємцю Ільященку Євгенію Вікторовичу будинок номер АДРЕСА_1 та земельну ділянку за адресою: вул. Поліська, 109, с. Нові Мартиновичі, Пирятинський район, Полтавська обл., кадастровий № 5323882204:04:001:0143.
У додатковому рішенні від 31.08.2011 (а.с. 32) господарський суд Полтавської області стягнув з Фізичної особи-підприємця Ільященко Євгенія Вікторовича на користь Публічного акціонерного товариства „КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК” 399,38 грн державного мита, 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
13.09.2011 господарський суд Полтавської області видав наказ про примусове виконання рішення від 30.08.2011 та додаткового рішення від 31.08.2011 по справі № 18/2054/11 (а.с. 18).
В зазначеному наказі суду вказано, що рішення господарського суду Полтавської області від 30.08.2011 набрало законної сили 12.09.2011.
У Єдиному державному реєстрі судових рішень вказано, що рішення господарського суду Полтавської області від 30.08.2011 набрало законної сили 12.09.2011.
Відповідно до постанови державного виконавця Пирятинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 11.09.2019 ВП № 60019952 відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Полтавської області № 18/2054/11 від 13.09.2011 (а.с. 19-20).
Постановою державного виконавця Пирятинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 26.06.2023 ВП № 60019952 у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення закінчено виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Полтавської області № 18/2054/11 від 13.09.2011 (а.с. 21-22).
В вказаному виконавчому провадженні були стягнуті грошові кошти в розмірі 40 573,09 грн, які були сплачені платіжною інструкцією № 2826442602 від 26.06.2023 на суму 40 573,09 грн (а.с. 47). В призначенні платежу вказано № 18/2054/11 від 13.09.2011, Ільященко Є. В., ВП № 60019952.
Враховуючи те, що відповідач несвоєчасно сплатив борг в сумі 37 560,06 грн, до якого включені присуджені за рішенням господарського суду Полтавської області від 30.08.2011 в справі № 18/2054/11 сума 29 400,00 грн боргу за кредитом та 8 160,06 відсотки за користування кредитом, позивач заявив до стягнення з відповідача 6197,41 грн інфляційних втрат та 1872,30 грн - 3% річних за період з 27.06.2020 по 25.06.2023.
При вирішенні спору суд зазначає наступне.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Як встановлено рішенням господарського суду Полтавської області від 30.08.2011 в справі № 18/2054/11, заборгованість Фізичної особи-підприємця Ільященко Євгенія Вікторовича на користь Публічного акціонерного товариства „КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК” відповідача за кредитним договором № 10/10-В/М від 03.02.2010 становить 39 937,71 грн, в тому числі: 29 400,00 грн борг, 8 160,06 грн відсотки за користування кредитними коштами, 2 377,65 грн пеня.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002р, Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007р. одним з основних елементів верховенства права визнано принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Відповідно до п. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Отже, обставини, встановлені рішенням господарського суду Полтавської області від 30.08.2011 по справі № 18/2054/11 мають преюдиціальне значення та не доказуються при розгляді даної справи.
Матеріалами справи підтверджено, що з відповідача були стягнуті та перераховані позивачу 40 573,09 грн лише 26 червня 2023 (платіжна інструкція № 2826442602 від 26.06.2023, а.с. 47).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.
Прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання і не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.
Регламентоване законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор має право вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань, пені та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Відповідна правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 15.08.2019 у справі № 905/1758/18 та враховується судом при вирішенні цієї справи.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Суми, які кредитор може стягнути з боржника відповідно до ст. 625 ЦК України носять компенсаторний характер, а право на їх стягнення з'являється у кредитора після прострочення боржника, тобто у разі неправомірного користування боржником грошовими коштами кредитора.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц зробила висновок, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.
Позивач заявив до стягнення 1 872,30 грн 3% річних та 6 197,41 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 27.06.2020 по 25.06.2023 (розрахунок ціни позову долучений до матеріалів справи, а.с. 23).
Здійснивши перерахунок річних та інфляційних, суд встановив, що розмір позовних вимог не перевищує розрахований судом, тому підлягає задоволенню повністю.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
В ст. 76 ГПК України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
У ч. 1 ст. 79ГПК Українизазначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).
Доказів в спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Таким чином, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 8069,71 грн, у тому числі 1 872,30 грн 3% річних та 6 197,41 грн інфляційних втрат.
Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у цій справі.
Суд встановив, що за подачу цього позову позивач сплатив 2684,00 грн судового збору за платіжною інструкцією № 1132540 від 11.10.2023 (а.с. 7). Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджене випискою від 12.10.2023 (а.с. 37).
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України в цій сумі судовий збір покладається на позивача повністю.
Суд роз'яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Керуючись статтями 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства “Креді Агріколь Банк” (вул. Є. Чикаленка, буд. 42/4, м. Київ, 01004; ідентифікаційний код 14361575) 1872 грн 30 коп. 3% річних та 6 197 грн 41 коп. інфляційних за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором № 10/10-В/М від 03.02.2010, 2684 грн 00 коп. відшкодування витрат з оплати судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.
Дата складення повного судового рішення: 07.12.2023р.
Суддя Т. М. Безрук