Рішення від 27.11.2023 по справі 914/2365/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2023 Справа № 914/2365/22

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут», м. Львів

до відповідача-1:Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», м. Львів

до відповідача-2:Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», м. Київ

до відповідача-3:Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Акціонерного товариства «Укргазвидобування», м. Київ Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

про:зобов'язання безоплатно усунути недоліки неякісного товару

Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Зусько І.С.

Представники учасників справи:

від позивача:Станько М.М. - адвокат;

від відповідача-1:Гарбузюк Р.О. - представник;

від відповідача-2:Колток О.М. - представниця;

від відповідача-3:Коваль Н.Т. - адвокатка;

від третьої особи-1:Подоляк О.Р. - представниця;

від третьої особи-2:не з'явився.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (далі - Позивач, ТОВ «Львівгаз збут») звернулося до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (далі - Відповідач-1, АТ «Львівгаз»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - Відповідач-2, ТОВ «Оператор ГТС») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - Відповідач-3, ГК «Нафтогаз Трейдинг») про зобов'язання безоплатно усунути недоліки товару (природного газу), шляхом коригування в бік зменшення обсягів переданого позивачу газу за період з жовтня 2021 по квітень 2022 року.

Ухвалою від 30.09.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 24.10.2022.

Подальший процесуальний хід розгляду справи відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Ухвалою від 20.01.2023 поновлено позивачу процесуальний строк для подання клопотання про витребування доказів, задоволено вказане клопотання та витребувано відповідні докази у ГК «Нафтогаз Трейдинг», ТОВ «Оператор ГТС», АТ «Укргазвидобування», АТ «НАК «Нафтогаз України», підготовче засідання у справі відкладено на 17.02.2023.

Ухвалою від 17.02.2023 відкладено підготовче засідання на 10.03.2023.

Ухвалою від 10.03.2023 залучено до участі у справі Акціонерне товариство «Укргазвидобування» (далі - АТ «Укргазвидобування») та Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - НАК «Нафтогаз України») у статусі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, підготовче засідання у справі відкладено на 03.04.2023.

Ухвалами від 03.04.2023 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про призначення судової експертизи (вх. №3730/22 від 10.11.2022), відкладено підготовче засідання на 20.04.2023.

Ухвалами від 20.04.2023, від 08.05.2023 та від 11.05.2023 суд відкладав підготовче засідання, востаннє до 26.05.2023.

Ухвалою від 11.05.2023 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи (вх. №1567/23 від 20.04.2023). Крім цього, ухвалою від 11.05.2023 (з урахуванням ухвали від 18.05.2023 про виправлення описки) поновлено позивачу строк для подання клопотання про витребування доказів (вх. №9689/23 від 19.04.2023) та відмолено у задоволенні відповідного клопотання.

Ухвалою від 26.05.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання ТОВ «Львівгаз збут» про відстрочення сплати судового збору за подання заяви про забезпечення доказів та повернув ТОВ «Львівгаз збут» заяву про забезпечення доказів.

Також ухвалою від 26.05.2023 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено на 06.07.2023.

Ухвалою від 03.07.2023 зупинено провадження у справі до повернення матеріалів справи до Господарського суду Львівської області, направлено на адресу Західного апеляційного господарського суду матеріали справи для здійснення апеляційного провадження.

Ухвалою від 02.10.2023 суд поновив провадження у справі, розгляд справи по суті призначив на 23.10.2023.

23.10.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про повернення на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження у справі та відклав судове засідання у справі на 16.11.2023.

Ухвалою від 16.11.2023 судове засідання у справі відкладено на 27.11.2023.

Представник позивача у судове засідання 27.11.2023 з'явився, направив на електронну пошту суду клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження у справі (вх. №4728/23 від 27.11.2023).

Представники відповідачів в судове засідання 27.11.2023 з'яилися, зокрема представник АТ «Львівгаз» взяв участь безпосередньо в засіданні, а представники ТОВ «Оператор ГТС» та ГК «Нафтогаз Трейдинг» взяли участь в засіданні в режимі відеоконференції.

Представниця АТ «Укргазвидобування» в судове засідання з'явилася, проти задоволення позовних вимог заперечила.

Представник НАК «Нафтогаз України» в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив.

КЛОПОТАННЯ СТОРІН.

У ході проведення судового засідання 27.11.2023 судом розглянуте клопотання позивача про повернення на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження у справі (вх. №4728/23 від 27.11.2023).

Своє клопотання представник ТОВ «Львівгаз збут» мотивує тим, що в Київському окружному адміністративному суді розглядається справа №560/13757/23 за позовом ТОВ «Хмельницькгаз збут» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) про:

- визнання протиправним та скасування п. 18.1 гл. 1 розділу ІІІ Постанови НКРЕКП «Про затвердження Кодексу газотранспортної системи» №2493 від 30.09.2015 з моменту його прийняття;

- визнання протиправним та скасування абз. 4 ч. 2 г л.1 розділу VІІ постанови НКРЕКП «Про затвердження Кодексу газорозподільних систем» №2494 від 30.09.2015 з моменту його прийняття.

Як стверджує позивач, належний розгляд справи №914/2365/22 є неможливим до вирішення по суті справи №560/13757/23, оскільки останньою вирішуються питання чинності положень Кодексу ГТС та Кодексу ГРС, які слугують основними аргументами відповідачів на котрі вони покликаються як на підставу відмови в задоволенні позовних вимог у справі №914/2365/22.

Представники відповідачів та третьої особи-1 заперечили проти задоволення даного клопотання з тих підстав, що згідно ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині лише з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Станом на момент розгляду справи №914/2365/22 оскаржувані положення Кодексу ГТС та Кодексу ГРС є чинними, а тому підстави для повернення судом на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження у справі - відсутні.

Розглянувши клопотання представника ТОВ «Львівгаз збут», суд не знаходить підстав для його задоволення, з огляду на таке.

Положеннями п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України передбачено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинене.

Суд наголошує на тому, що необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто, між двома справами, що розглядаються, повинні існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, а факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиціальне значення для іншої справи. Отже, підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення в ній має значення для справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.

Необхідно зазначити, що позивачем не надано доказів того, що прийняття рішення у даній справі є неможливим до ухвалення судового рішення у справі №560/13757/23, як і не наведено достатніх підстав, які б підтверджували факт необхідності зупинення провадження у цій справі. Так, наявних у матеріалах справи №914/2365/22 доказів достатньо для встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, що виник між сторонами. Крім цього, при вирішенні спору у справі №914/2365/22 суд керуватиметься тими положеннями нормативно-правових актів, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, як того вимагає процесуальне законодавство, та з урахуванням ієрархічності системи нормативно-правових актів.

А тому потреба у зупиненні провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справі №560/13757/23 про задоволення позовних вимог відсутня.

Також, відмовляючи у задоволенні клопотання позивача, суд бере до уваги те, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

При цьому, необхідно зазначити, що через значну складність справи; розгляд судом великої кількості різних клопотань позивача; відкладення розгляду справи за клопотанням сторін; зупинення провадження у даній справі у зв'язку з оскарженням ухвали суду в апеляційному порядку, судом здійснюється розгляд справи №914/2365/22 протягом тривалого строку, однак він є розумним в розумінні ст. 6 Конвенції.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи ТОВ «Львівгаз збут».

В обґрунтування своїх вимог ТОВ «Львівгаз збут» зокрема зазначає, що воно, як газопостачальне підприємство, надає споживачам послуги з постачання природного газу на території Львівської області. Основною категорією споживачів природного газу, що ним постачався до 30.04.2022, були побутові споживачі (населення).

З метою поставки природного газу населенню, між позивачем та ГК «Нафтогаз Трейдинг» було укладено Рамковий договір купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ЛВГЗ від 30.09.2021 та Індивідуальний договір №БГр-21/22-ЛВГЗ від 30.09.2021, за умовами котрих ТОВ «Львівгаз збут» закупляло в ГК «Нафтогаз Трейдинг» природний газ в період з 01.10.2021 по 30.04.2022. Для транспортування вказаного газу газотранспортною системою між позивачем та ТОВ «Оператор ГТС» було укладено Договір транспортування природного газу №1910000183 від 18.12.2019.

Як зазначає ТОВ «Львівгаз збут» воно отримало від своїх споживачів ряд претензій щодо невідповідності якості газу, який постачався їм у період з жовтня 2021 по квітень 2022 року. Проаналізувавши Паспорти фізико-хімічних показників природного газу за період з 01.10.2021 по 30.04.2022, а також Звіти про недотримання параметрів якості природного газу по Львівській області, позивач встановив невідповідність якості газу придбаного в ГК «Нафтогаз Трейдинг» вимогам фізико-хімічних показників, визначених Кодексом ГТС, зокрема в частині дотримання параметрів «температура точки роси за вологою» та «вміст метану».

Позивач наголошує, що за змістом ст. 673 ЦК України, йому як покупцеві, мали передати природний газ, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Згідно ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором, зокрема, пропорційного зменшення ціни.

Оскільки, на думку ТОВ «Львівгаз збут», відповідальність за якість газу несуть відповідачі, які його продають/транспортують/розподіляють, позивач звернувся з позовом до останніх про зобов'язання безоплатно усунути недоліки товару (природного газу), шляхом коригування в бік зменшення обсягів переданого позивачу газу за період з жовтня 2021 по квітень 2022 року.

Аргументи АТ «Львівгаз».

Відповідач-1 заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні повністю з таких підстав:

1) Між ТОВ «Львівгаз збут» та АТ «Львівгаз» відсутні будь-які договірні відносини, а тому позивач вправі пред'являти до відповідача-3 лише позов про відшкодування шкоди, якщо останнім допущено деліктне правопорушення;

2) АТ «Львівгаз» не допустило порушень та не розподіляло неякісний газ населенню, про що свідчить відсутність в матеріалах справи належних доказів протилежного. Претензії населення адресовані позивачу є неналежними доказами, які підтверджують факт розподілу неякісного газу.

3) За змістом пункту 6 глави 2 розділу VIII Кодексу ГРС якщо за результатами перевірки величини тиску та/або якісних показників газу Оператором ГРМ буде підтверджено факт розподілу газу неналежної якості, то АТ «Львівгаз» зобов'язане відшкодувати кошти кінцевому споживачу (населенню), а не ТОВ «Львівгаз збут».

Аргументи ТОВ «Оператор ГТС».

Відповідач-2 заперечує проти задоволення позовних вимог, з огляду на таке:

1) Чинним законодавством України (Кодексом ГТС та Кодексом ГРС) чітко визначено механізм сплати коштів та їх розмір за транспортування/розподіл газу неналежної якості. Зокрема, суб'єкт, який подав у газотранспортну систему неякісний газ на її точках входу сплачує додаткові кошти Оператору ГТС; за неякісний газ на точках виходу з газотранспортної системи, Оператор ГТС сплачує додаткові кошти Оператору ГРМ/Оператору газосховищ/Прямим споживачам; за розподіл неякісного газу Оператор ГРМ сплачує кошти кінцевому споживачу. Водночас, позивач не належить до жодної категорії з вказаних осіб та не є прямим споживачем, оскільки в нього відсутні об'єкти, підключені до ГТС.

2) Умовами укладеного Договору транспортування природного газу №1910000183 від 18.12.2019 не передбачено обов'язку ТОВ «Оператор ГТС» сплачувати кошти ТОВ «Львівгаз збут» за газ неналежної якості на точках виходу з ГТС. Натомість кошти за неякісний газ, котрий в спірний період постував з ГТС в ГРМ, ТОВ «Оператор ГТС» сплатив АТ «Львівгаз», як оператору ГРМ, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

3) Позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки позовна вимога про зобов'язання безоплатно усунути недоліки товару (природного газу), шляхом коригування в бік зменшення обсягів переданого позивачу газу не передбачена чинним законодавством України. Крім того, зі змісту позовної заяви не зрозуміло до якої позначки обсягів має бути здійснено коригування (в якому обсязі). Вказане, згідно із практикою Верховного Суду, є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Аргументи ГК «Нафтогаз Трейдинг».

Відповідач-3 заперечує проти задоволення позовних вимог, враховуючи таке:

1) За умовами укладеного Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ЛВГЗ від 30.09.2021 та Індивідуального договору №БГр-21/22-ЛВГЗ передача ГК «Нафтогаз Трейдинг» природного газу та його приймання ТОВ «Львівгаз збут» здійснювалися на віртуальній торговій точці шляхом надання сторонами Оператору ГТС торгових сповіщень на відчуження/набуття природного газу в Інформаційній платформі Оператора ГТС. Право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у ВТТ. Після переходу права власності на природний газ покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов'язану із правом власності на природний газ.

2) В період з 01.10.2021 по 30.04.2022 ГК «Нафтогаз Трейдинг» поставило ТОВ «Львівгаз збут» природний газ обсягом 561' 940,250 тис. куб.м. загальною вартістю 4' 196' 596' 655,00 грн. (про що свідчать Комерційні акти), плату за котрий в повному обсязі не отримало.

3) Відповідач-3 згідно вимог чинного законодавства України про ринок природного газу (яке є спеціальним по відношенню до ЦК України) не сплачує кошти покупцю цього газу за його недоліки. Механізм такої сплати передбачено Кодексом ГТС та Кодексом ГРС.

4) Позивачем не долучено до матеріалів справи жодних доказів того, що в момент передачі природного газу на віртуальній торговій точці, цей газ був неякісний та його ФХП не відповідали вимогам, передбаченим Кодексом ГТС.

5) Позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки позовна вимога про зобов'язання безоплатно усунути недоліки товару (природного газу), шляхом коригування в бік зменшення обсягів переданого позивачу газу не передбачена чинним законодавством України.

Аргументи НАК «Нафтогаз України» та АТ «Укргазвидобування».

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору в даній справі проти задоволення позовних вимог заперечують повністю. Їхні доводи зводяться до наступного:

1) Чинним законодавством України (Кодексом ГТС та Кодексом ГРС) чітко визначено механізм сплати коштів та їх розмір за транспортування/розподіл газу неналежної якості. Позивач не належить до суб'єктів, яким така плата справляється.

2) Позивачем обрано неналежний спосіб захисту, що виключає задоволення позовних вимог.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Позивач - ТОВ «Львівгаз збут» є суб'єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання на території Львівської області природного газу.

З метою поставки природного газу побутовим споживачам (населенню), ТОВ «Львівгаз збут» (Покупець) уклав із ГК «Нафтогаз Трейдинг» (Продавець) Рамковий договір купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ЛВГЗ від 30.09.2021 (далі - Рамковий договір) (Т. 1 а.с. 19-28) строком по 30.04.2022, яким врегульовано відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу за угодою, що іменуватиметься «Індивідуальний договір» (пункт 1.1).

За умовами Рамкового договору сторони погодили, зокрема, таке:

- Продавець зобов'язується передати у власність покупцю природний газ в обсягах та у строки, що погоджені Сторонами у відповідному Індивідуальному договорі, а Покупець зобов'язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені відповідним Індивідуальним договором та цим Рамковим договором (пункт 1.4);

- Загальна кількість природного газу, що передається Продавцем Покупцю на виконання цього Договору, дорівнює обсягу природного газу, що передається відповідно до умов Індивідуального договору за цим Договором та визначається на підставі Комерційних актів (пункт 2.1);

- Фізико-хімічні показники газу, який передається Покупцеві, повинні відповідати вимогам, визначеним розділом ІІІ Кодексу ГТС (пункт 2.3);

- Продавець передає Покупцеві природний газ у порядку та на умовах, визначених у Індивідуальному договорі. Перехід права власності на природний газ відбувається на умовах, передбачених цим Договором, якщо інше не передбачено Індивідуальним договором (пункт 3.1);

- Передача та приймання природного газу здійснюється на віртуальній торговій точці (далі - ВТТ) шляхом надання Сторонами Оператору ГТС торгових сповіщень на відчуження/набуття природного газу в Інформаційній платформі Оператора ГТС, відповідно до вимог кодексу ГТС. У торгових сповіщеннях, зокрема, зазначається обсяг природного газу, що передається/приймається Сторонами відповідно до Індивідуального договору та портфоліо балансування для постачання природного газу побутовим споживачам, що передбачено Кодексом ГТС. Право власності на природний газ переходить від Продавця до Покупця у ВТТ (пункт 3.3);

- Після переходу права власності на природний газ Покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов'язану із правом власності на природний газ (пункт 3.4);

- Фактичний обсяг переданого Продавцем та прийнятого Покупцем газу на ВТТ за період поставки згідно з Індивідуальним договором дорівнює сумі усіх обсягів, зазначених у торгових сповіщеннях Сторін, на підставі яких Оператором ГТС погоджено передачу природного газу протягом такого періоду поставки (пункт 3.8);

- Після надання торгового сповіщення Продавець не несе відповідальності за подальше використання природного газу Покупцем (пункт 3.12);

- Продавець зобов'язується забезпечити передачу газу у власність Покупцю на умовах та в обсягах, визначених Договором та Індивідуальним договором (підпункт 5.4.1 пункту 5.4);

- Продавець не відповідає за будь-які перебої у транспортуванні або зберіганні газу, які стосуються функціонування, обслуговування та/або розвитку ГТС, а також за будь-яке погіршення якості газу, що сталося з вини Оператора ГТС (пункт 6.5).

Крім цього, 30.09.2021 між ГК «Нафтогаз Трейдинг» (Продавець) та ТОВ «Львівгаз збут» (Покупець) укладено Індивідуальний договір №БГр-21/22-ЛВГЗ до Рамкового договору (далі - Індивідуальний договір) (Т. 1 а.с. 29-31).

В Індивідуальному договорі сторони погодили:

- Загальний період поставки з 01.10.2021 по 30.04.2022 включно (пункт 1);

- Плановий договірний обсяг природного газу за загальний період поставки складає 620' 500,00 тис. куб.м. (пункт 3);

- Покупець має право подати заявку з обсягом природного газу на період поставки, що є меншим, дорівнює або перевищує договірний обсяг, зазначений у пункті 3 Індивідуального договору (пункт 6);

- Протягом 3-х робочих днів після отримання Продавцем заявки, Сторони укладають відповідну Додаткову угоду до Індивідуального договору, в якій визначають договірний обсяг природного газу на період поставки, відповідно до поданої заявки та його договірну вартість (пункт 7);

- Будь-які зміни щодо планового договірного обсягу природного газу за загальний період поставки та/або договірного обсягу, зазначеного у Додатковій угоді, укладеній на відповідний період поставки, передбаченому п. 3 Індивідуального договору, можуть вноситися тільки за погодженням Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Індивідуального договору (пункт 16);

- Пункт поставки - віртуальна торгова точка (ВТТ). Перехід права власності на природний газ відбувається відповідно до умов Рамкового договору (пункт 19).

Матеріалами справи підтверджується та обставина, що за період поставки газу за Рамковим та Індивідуальним договорами (з 01.10.2021 по 30.04.2022 включно), між ГК «Нафтогаз Трейдинг» та ТОВ «Львівгаз збут» укладено ряд Додаткових угод до Індивідуального договору (Т. 1 а.с. 39-53), в котрих вони визначали обсяги та вартість газу, який поставлявся.

Зокрема, в кінці кожного місяця, що передував місяцю поставки, сторони укладали Додаткову угоду до Індивідуального договору, в котрій зазначали планові обсяги природного газу, який буде поставлено у відповідному періоді та договірну ціну за 1000 куб.м. цього газу. В подальшому, в кінці кожного місяця поставки сторони укладали Додаткову угоду до вказаної Додаткової угоди, в котрій зазначали фактичний обсяг природного газу, що був поставлений у звітному місяці та його вартість.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що за період з 01.10.2021 по 30.04.2022 ГК «Нафтогаз Трейдинг» поставило ТОВ «Львівгаз збут» природний газ обсягом 561'940,250 тис. куб.м. загальною вартістю 4' 196' 596' 655,00 грн., а саме:

- в жовтні 2021 року - 61' 580,250 тис. куб.м. природного газу, загальною вартістю 456' 925' 455,00 грн., що підтверджується Додатковою угодою №2 від 29.10.2021 (Т. 1 а.с. 41) та Комерційним актом приймання-передачі природного газу №1_10-БГр-ЛВГЗ від 31.10.2021 (Т. 1 а.с. 54);

- в листопаді 2021 року - 78' 820,000 тис. куб.м. природного газу, загальною вартістю 584' 844' 400,00 грн., що підтверджується Додатковою угодою №1 від 30.11.2021 (Т. 1 а.с. 43) та Комерційним актом приймання-передачі природного газу №1_11-БГр-ЛВГЗ від 30.11.2021 (Т. 1 а.с. 55);

- в грудні 2021 року - 123' 250,000 тис. куб.м. природного газу, загальною вартістю 914' 515' 000,00 грн., що підтверджується Додатковою угодою №1 від 31.12.2021 (Т. 1 а.с. 45) та Комерційним актом приймання-передачі природного газу №1_12-БГр-ЛВГЗ від 31.12.2021 (Т. 1 а.с. 56);

- в січні 2022 року - 95' 030,000 тис. куб.м. природного газу, загальною вартістю 705' 122' 600,00 грн., що підтверджується Додатковою угодою №1 від 31.01.2022 (Т. 1 а.с. 47) та Комерційним актом приймання-передачі природного газу №1_01-БГр-ЛВГЗ від 31.01.2022 (Т. 1 а.с. 57);

- в лютому 2022 року - 73' 540,000 тис. куб.м. природного газу, загальною вартістю 545' 666' 800,00 грн., що підтверджується Додатковою угодою №1 від 28.02.2022 (Т. 1 а.с. 49) та Комерційним актом приймання-передачі природного газу №1_02-БГр-ЛВГЗ від 28.02.2022 (Т. 1 а.с. 58);

- в березні 2022 року - 76' 250,000 тис. куб.м. природного газу, загальною вартістю 565' 775' 000,00 грн., що підтверджується Додатковою угодою №1 від 31.03.2022 (Т. 1 а.с. 51) та Комерційним актом приймання-передачі природного газу №1_03-БГр-ЛВГЗ від 31.03.2022 (Т. 1 а.с. 59);

- в квітні 2022 року - 53' 470,000 тис. куб.м. природного газу, загальною вартістю 396' 747' 400,00 грн., що підтверджується Додатковою угодою №1 від 30.04.2022 (Т. 1 а.с. 53) та Комерційним актом приймання-передачі природного газу №1_04-БГр-ЛВГЗ від 30.04.2022 (Т. 1 а.с. 60).

Як вбачається з матеріалів справи природний газ, який поставлявся ТОВ «Львівгаз збут», ГК «Нафтогаз Трейдинг» закуповувало в НАК «Нафтогаз України» на підставі Договору купівлі-продажу природного газу №1-21/22-НАК_НГТ від 30.04.2021 та Додаткових угод до нього (Т. 5 а.с. 165-180).

Наявними у справі Комерційними актами приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2021 по квітень 2022 (Т. 8 а.с. 129-173), підписаними між НАК «Нафтогаз України» та ГК «Нафтогаз Трейдинг» підтверджується те, що останнім відбувалася закупівля природного газу як власного видобутку, так і імпортованого у віртуальних торгових точках, а також у підземних сховищах газу Оператора газосховищ.

Як встановлено судом, для транспортування природного газу газотранспортною системою між ТОВ «Львівгаз збут» (Замовник) та ТОВ «Оператор ГТС» (Оператор) укладено Договір транспортування природного газу №1910000183 від 18.12.2019 (далі - Договір транспортування) (Т. 1 а.с. 61-73).

За умовами Договору транспортування сторони погодили таке:

- За цим Договором Оператор надає Замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у ньому, а Замовник сплачує Оператору встановлені у цьому Договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні (пункт 2.1);

- Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором (пункт 2.2);

- Оператор зобов'язаний здійснити додаткову оплату Замовнику у разі недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним в точках виходу з газотранспортної системи, в порядку, визначеному цим Договором (пункт 3.1);

- Порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірка параметрів якості в цих точках, здійснюються сторонами відповідно до вимог Кодексу та з урахуванням цього Договору (пункт 5.1);

- Якість газу має відповідати вимогам щодо норм якості газу, фізико-хімічних показників та інших характеристик (далі - ФХП), визначених у Кодексі та нормативно-правових актах і відповідних стандартах, на які Кодекс містить посилання (пункт 5.2);

- За порушення вимог щодо якості газу, який подається в газотранспортну систему Оператора або передається з неї Оператором, стягується додаткова плата, визначена умовами цього Договору (пункт 5.3);

- Оператор відповідає за втрату газу Замовника в газотранспортній системі під час його транспортування від точки входу до точки виходу у розмірі фактичних втрат, якщо не доведе, що втрата сталася не з його вини (пункт 13.3);

- Оператор несе відповідальність за неналежне надання послуг транспортування природного газу лише з моменту його отримання в точці входу та до моменту передачі природного газу в точці виходу (пункт 13.4).

Необхідно зазначити, що в Розділі Х Договору транспортування сторони детально погодили визначення додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу.

Зокрема, сторонами визначено формули розрахунку додаткової плати у разі подачі у фізичній точці входу/виходу природного газу:

- з параметрами якості теплоти згорання нижчими від значень, визначених Кодексом (пункт 10.2);

- який не відповідає параметрам якості щодо вмісту механічних домішок, визначених Кодексом (пункт 10.3);

- який не відповідає параметрам температури точки роси за вологою, визначених Кодексом (пункт 10.4);

- який не відповідає параметрам температури точки роси за вуглеводнями, визначених Кодексом (пункт 10.5).

При цьому, в пункті 10.1 Договору транспортування сторони погодили, що відповідальною стороною за якість газу є:

1) у точках входу (крім точок входу на міждержавному з'єднанні) - Замовник (оператори суміжних систем, газовидобувні підприємства, виробники біогазу та інших видів газу з альтернативних джерел, які подають природний газ до газотранспортної системи в точці входу) - перед Оператором. У точках входу на міждержавному з'єднанні - Замовник перед Оператором;

2) у точках виходу відповідальним є Оператор - перед Замовником, який є оператором газорозподільної системи або прямим споживачем. У точках виходу на міждержавному з'єднанні - Оператор перед Замовником.

Матеріалами справи підтверджується та обставина, що природний газ, який ТОВ «Львівгаз збут» закупляв у ГК «Нафтогаз Трейдинг», виходив з газотранспортної системи в газорозподільну систему з показниками якості, які не відповідали, зокрема, параметрам щодо вмісту механічних домішок (метану) та параметрам температури точки роси за вологою, визначеним Кодексом ГТС.

Вказане прослідковується з:

- Паспортів ФХП природного газу по Львівській області за період з 01.10.2021 по 30.04.2022 (Т. 3 а.с. 1 - 303; Т. 4 а.с. 1 - 394);

- Звітів про недотримання параметрів якості природного газу, переданого від Оператора ГТС АТ «Львівгаз» за різними маршрутами по Львівській області за період з 01.10.2021 по 30.04.2022 (Т. 2 а.с. 173 - 278).

Крім цього, ТОВ «Львівгаз збут» долучив до матеріалів справи заяви від населення, адресовані вказаному товариству, з претензіями щодо якості природного газу, який був їм поставлений, а саме: №ЗГ-9944-797-1121 від 15.11.2021 (Т. 1 а.с. 75), №ЗК-14096-796-1021 від 22.10.2021 (Т. 1 а.с. 76), №ЗГ-632-79701-0322 від 10.03.2022 (Т. 1 а.с. 77) та №ЗГ-82-797-0122 від 14.01.2022 (Т. 1 а.с. 78).

У зв'язку з неналежною якістю проданого/транспортованого/розподіленого йому природного газу, позивач звернувся з даним позовом до суду.

ОЦІНКА СУДУ.

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу визначає Закон України «Про ринок природного газу» №329-VІІІ від 09.04.2015 (далі - Закон №329-VІІІ).

Цей Закон прийнято на виконання зобов'язань України за Договором про заснування Енергетичного Співтовариства та Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони та спрямовано на імплементацію актів законодавства Енергетичного Співтовариства у сфері енергетики, а саме: Директиви 2009/73/ЄС про спільні правила внутрішнього ринку природного газу та про скасування Директиви 2003/55/ЄС; Регламенту (ЄС) 715/2009 про умови доступу до мереж транспортування природного газу та яким скасовується Регламент (ЄС) 1775/2005; Директиви 2004/67/ЄС про здійснення заходів для забезпечення безпеки постачання природного газу (ч. 1 ст. 2 Закону №329-VІІІ).

Відповідно до п. 33 ч. 1 ст. 1 Закону №329-VІІІ ринок природного газу - це сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), послуг установки LNG.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону №329-VІІІ державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

Пунктом 32 частини 1 статті 1 Закону №329-VІІІ визначено, що Регулятор - це національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП).

Відповідно до Закону №329-VІІІ та на виконання своїх повноважень НКРЕКП постановами № 2493 і №2494 від 30.09.2015 затвердила:

- Кодекс газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), який є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України (пункт 2 глави 1 розділу I);

- Кодекс газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС), котрий визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем (пункт 2 глави 1 розділу І).

Наведені вище нормативно-правові акти України підлягають застосуванню при вирішенні даної справи.

Крім цього, враховуючи те, що за змістом ч. 1 ст. 2 Закону №329-VІІІ перелік нормативно-правових актів України, які становлять правову основу ринку природного газу не є вичерпним, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу України №435-ІV від 16.01.2003 (далі - ЦК України), оскільки він регулює майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників.

Всі зазначені вище акти суд застосовуватиме в редакції, яка існувала на момент виникнення спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного позову є матеріально-правова вимога ТОВ «Львівгаз збут» до АТ «Львівгаз», ТОВ «Оператор ГТС» та ГК «Нафтогаз Трейдинг» про зобов'язання безоплатно усунути недоліки товару (природного газу), шляхом коригування в бік зменшення обсягів переданого позивачу газу за період з жовтня 2021 по квітень 2022 року.

Підставами позовних вимог є неналежне виконання відповідачами своїх обов'язків, а саме поставка/транспортування/розподіл ТОВ «Львівгаз збут» природного газу, ФХП котрого не відповідають параметрам щодо вмісту механічних домішок (метану) та параметрам температури точки роси за вологою, визначеним Кодексом ГТС.

Матеріально-правовими підставами позову є, зокрема, положення ст. ст. 509, 526, 610, 628, 673, 678 ЦК України та умови укладених ТОВ «Львівгаз збут» договорів з ГК «Нафтогаз Трейдинг» та Оператором ГТС.

Суд зазначає, що за змістом ч. 1 ст. 543 ЦК України кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо лише у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників).

При цьому згідно з ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

В даній справі, пред'являючи одну позовну вимогу до трьох відповідачів, ТОВ «Львівгаз збут» не вказало, що така вимога пред'являється до них, як солідарних боржників, та не обґрунтувало передбачених договором чи законом підстав виникнення в позивача солідарної вимоги.

Судом самостійно теж не встановлено підстав виникнення в ТОВ «Львівгаз збут» такої вимоги.

За таких умов, для правильного вирішення даної справи необхідним є дослідження спірних правовідносин, які виникли між позивачем та окремо з кожним із відповідачів, з'ясування обставин порушення цим відповідачем прав позивача та обґрунтованості пред'явленої позовної вимоги до нього.

Враховуючи доводи сторін, викладені ними в заявах по суті спору та озвучені в судовому засіданні, суд зазначає таке.

Щодо правовідносин між ТОВ «Львівгаз збут» та ГК «Нафтогаз Трейдинг» та обґрунтованості позовних вимог до останнього.

Відповідно до п. 39 ч. 1 ст. 1 Закону №329-VІІІ суб'єктами ринку природного газу є оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.

Постачальником природного газу є суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу (п. 27 ч. 1 ст. 1 Закону №329-VІІІ).

При цьому, постачання природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів (п. 28 ч. 1 ст. 1 Закону №329-VІІІ).

Під терміном «споживач» Закон №329-VІІІ визначає фізичну особу, фізичну особу - підприємця або юридичну особу, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (п. 37 ч. 1 ст. 1 Закону №329-VІІІ).

За змістом ст. 12 Закону №329-VІІІ права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

Як встановлено судом, Типовий договір постачання природного газу було затверджено Постановою НКРЕКП №2500 від 30.09.2015.

Жодною із сторін не заперечується та обставина, що ТОВ «Львівгаз збут» є суб'єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність на території Львівської області із постачання природного газу споживачам. Зокрема, як зазначає позивач, природний газ, що є предметом даного спору він постачав фізичним особам (населенню).

Відтак, у правовідносинах із побутовими споживачами ТОВ «Львівгаз збут» виступає постачальником природного газу.

Однак, враховуючи те, що природний газ котрий постачався населенню, вказане товариство закупляло в ГК «Нафтогаз Трейдинг», то в правовідносинах з останнім ТОВ «Львівгаз збут» виступає оптовим покупцем, оскільки в розумінні Закону №329-VІІІ (п. 21 ч. 1 ст. 1) оптовий покупець - це суб'єкт господарювання, який придбаває природний газ на підставі договору купівлі-продажу не для власного споживання.

В цей же час, ГК «Нафтогаз Трейдинг» у правовідносинах із позивачем є оптовим продавцем, адже є суб'єктом, який реалізує природний газ оптовому покупцю або постачальнику на підставі договору купівлі-продажу (п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону №329-VІІІ).

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини між ТОВ «Львівгаз збут» та ГК «Нафтогаз Трейдинг» виникли на підставі Рамкового договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2021 та укладеного відповідно до його умов - Індивідуального договору.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 ЦК України).

Як встановлено судом, предметом Рамкового та Індивідуального договорів був природний газ, тобто товарна продукція що складає суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, що перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиск - 760 міліметрів ртутного стовпа і температура - 20 градусів за Цельсієм) (п. 31 ч. 1 ст. 1 Закону №329-VІІІ; п. 2.2 Рамкового договору).

Згідно з п. 2.3 Рамкового договору фізико-хімічні показники газу, який передається Покупцеві, повинні відповідати вимогам, визначеним розділом ІІІ Кодексу ГТС.

До таких показників пункт 13 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС відносить, зокрема, вміст метану (С1), мол. % - мінімум 90, а також температуру точки роси за вологою °С при абсолютному тиску газу 3,92 МПа - не більше мінус 8 (-8).

За змістом ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Статтею 678 ЦК України визначено правові наслідки, які наступають в разі передання товару неналежної якості.

Зокрема, згідно вказаної статті покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Таким чином, положення ст. 678 ЦК України наділяють покупця рядом прав у випадку отримання ним товару неналежної якості. Однак, аналіз вказаних положень свідчить про те, що необхідною умовою реалізації покупцем своїх прав, передбачених ст. 678 ЦК України є сукупність двох обставин, а саме: 1) доведення покупцем факту, що йому було передано товар неналежної якості; 2) факт знаходження неякісного товару у володінні покупця. В такому випадку останній може реалізувати передбачені вказаною статтею права незалежно від можливості використання товару неналежної якості за призначенням.

Суд зазначає, що необхідність знаходження неякісного товару у володінні покупця зумовлена тим, що: 1) реалізація його права на зменшення ціни товару передбачає, що товар неналежної якості повинен бути оцінений; 2) реалізація його права на безоплатне усунення недоліків товару можлива лише у випадку наявності цього товару в покупця; 3) реалізація покупцем прав на відмову від договору або заміну товару можлива лише у випадку повернення неякісного товару продавцеві.

Відтак, реалізація покупцем всіх прав передбачених ст. 678 ЦК України вимагає в останнього наявності фактичного панування (володіння) над товаром неналежної якості. Відсутність такого панування (володіння), зокрема внаслідок того, що неякісний товар було спожито чи відчужено (реалізовано), позбавляє права покупця на захист своїх прав у порядку передбаченому ст. 678 ЦК України. У разі подальшого продажу неякісного товару, передбачені ст. 678 ЦК України права набуває новий власник цього товару. А тому за відсутності неякісного товару у покупця, захист його прав можливий лише у спосіб відшкодування йому збитків спричинених внаслідок продажу товару неналежної якості.

Матеріалами справи підтверджується та жодною із сторін не заперечується та обставина, що весь об'єм газу, який було придбано ТОВ «Львівгаз збут» у ГК «Нафтогаз Трейдинг», було реалізовано кінцевому споживачеві (населенню) та фактично спожито останнім ще до моменту подання позовної заяви.

За таких умов, суд не погоджується з доводами представника позивача, що до спірних відносин підлягають застосуванню положення ст. 678 ЦК України, а відтак і можливість реалізації останнім його прав, передбачених вказаною статтею.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Суд незалежно від наявності посилання сторін вирішує, які норми права повинні застосовуватися для вирішення спору, при цьому сторони не зобов'язані доказувати в суді наявність та необхідність застосування певної норми до спірних правовідносин (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (такий висновок викладено в пунктах 85, 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).

З огляду на викладене, при вирішенні даної справи суд застосовуватиме до спірних правовідносин приписи цивільного законодавства, які передбачають відшкодування збитків внаслідок порушення договірного зобов'язання (ст. 611 ЦК України).

Зокрема, за змістом ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Суд зазначає, що для відшкодування особі збитків їй необхідно довести три елементи складу цивільного правопорушення, а саме: порушення зобов'язання особою, яка завдає збитки; факт спричинення збитків та їх розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками. Натомість вина відповідача презюмується та повинна бути спростована останнім. У разі недоведення одного із цих елементів, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «Львівгаз збут» покликається на те, що ГК «Нафтогаз Трейдинг» передало йому природний газ неналежної якості, ФХП котрого не відповідали встановленим вимогам щодо вмісту в ньому метану, а також температурі точки роси за вологою.

З цього приводу необхідно зазначити таке.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Відповідно до ст. 668 ЦК України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару, проданого під час його транспортування, переходить до покупця з моменту укладення договору купівлі-продажу, якщо інше не встановлено договором або звичаями ділового обороту.

Як вбачається з Рамкового та Індивідуального договорів, передача ГК «Нафтогаз Трейдинг» природного газу та його прийняття ТОВ «Львівгаз збут» здійснювалися на ВТТ шляхом надання сторонами Оператору ГТС торгових сповіщень на відчуження/набуття природного газу в Інформаційній платформі Оператора ГТС (п. 19 Індивідуального договору та п. 3.3 Рамкового договору).

З моменту передачі природного газу на ВТТ до позивача переходить право власності на природний газ і останній несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов'язану із правом власності на нього. З цього моменту ГК «Нафтогаз Трейдинг» не відповідає за будь-яке погіршення якості газу, що сталося з вини Оператора ГТС (пункти 3.3, 3.4 та 6.5 Рамкового договору).

Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС віртуальна торгова точки (віртуальна точка, на якій відбувається передача природного газу) - це точка в газотранспортній системі з невизначеним фізичним розташуванням, у якій замовники послуг транспортування можуть здійснювати передачу природного газу, поданого до газотранспортної системи, на щоденній основі згідно з вимогами цього Кодексу.

Водночас, згідно з п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону №329-VІІІ газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об'єктами і спорудами, пов'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу.

Відтак, з огляду на викладене, передача ГК «Нафтогаз Трейдинг» природного газу позивачу відбувалася в точці газотранспортної системи, яка не має визначеного фізичного розташування, однак котра знаходиться між точкою (точками) входу та точкою (точками) виходу з газотранспортної системи.

Варто зазначити, що продавець газу (ГК «Нафтогаз Трейдинг»), як і його покупець (ТОВ «Львівгаз збут») на віртуальній торговій точці є рівноцінними замовниками послуг з транспортування газу в Оператора ГТС. Відтак, на ВТТ природний газ продається під час його транспортування.

Матеріалами справи, зокрема Комерційними актами приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2021 по квітень 2022 (Т. 8 а.с. 129-173) підтверджується та обставина, що значну частину природного газу, котрий ГК «Нафтогаз Трейдинг» продавав позивачу, вказане товариство теж закупляло в НАК «Нафтогаз України» у ВТТ. Іншу частину газу, ГК «Нафтогаз Трейдинг» закупляло у підземних сховищах газу Оператора газосховищ.

Суд зауважує, що ТОВ «Львівгаз збут» не долучено до матеріалів справи жодних доказів того, що в момент передачі йому природного газу у ВТТ цей газ був неякісний, зокрема його ФХП не відповідали встановленим вимогам щодо вмісту в ньому метану, а також температури точки роси за вологою.

Надані позивачем Паспорти ФХП природного газу по Львівській області за період з 01.10.2021 по 30.04.2022 (Т. 3 а.с. 1 - 303; Т. 4 а.с. 1 - 394) та Звіти про недотримання параметрів якості природного газу, переданого від Оператора ГТС АТ «Львівгаз» за різними маршрутами по Львівській області за період з 01.10.2021 по 30.04.2022 (Т. 2 а.с. 173 - 278) є неналежними доказами та не доводять факт порушення ГК «Нафтогаз Трейдинг» свого обов'язку щодо передачі природного газу належної якості у ВТТ.

Зокрема, з вказаних документів лише вбачається, що ФХП придбаного ТОВ «Львівгаз збут» природного газу не відповідали встановленим вимогам у точках виходу з газотранспортної системи, а не у ВТТ. Разом з тим, як зазначено вище, точка (точки) виходу з ГТС є відмінною (відмінними) від ВТТ.

Слід наголосити, що чинним законодавством України не передбачено можливості визначення якості природного газу в момент його передачі покупцю на ВТТ, оскільки згідно пункту 1 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС визначення фізико-хімічних показників та інших характеристик (ФХП) природного газу проводиться у точках входу і точках виходу з ГТС.

Так, визначення ФХП природного газу у точках виходу газотранспортної системи проводиться оператором газотранспортної системи на умовах, визначених цим Кодексом та погоджених з операторами суміжних систем або прямими споживачами, з використанням автоматичних потокових приладів (автоматичних хроматографів та вологомірів) та/або вимірювальних хіміко-аналітичних лабораторій (пункт 3 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС).

Натомість визначення ФХП природного газу у точках входу газотранспортної системи проводиться на комерційних ВОГ (ПВВГ) операторів суміжних систем (у тому числі суміжних газовидобувних підприємств) або інших суб'єктів, безпосередньо підключених до газотранспортної системи з використанням автоматичних потокових приладів (автоматичних хроматографів та вологомірів) та/або вимірювальних хіміко-аналітичних лабораторій (пункт 3 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС).

При цьому, у разі якщо до точки входу/виходу до/із газотранспортної системи природний газ надходить одночасно від різних джерел, визначення ФХП природного газу, що транспортується до точки входу/виходу ГТС, проводиться після точки змішування.

Суд зазначає, що неможливість визначення ФХП природного газу в момент його передачі у ВТТ зумовлено, як тим, що ВТТ має невизначене фізичне розташування в газотранспортній системі, так і специфікою природного газу. Зокрема, як зазначалося вище, природний газ - це суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, що перебуває у газоподібному стані та наділена лише родовими ознаками. У газотранспортній системі природний газ проходить процес змішування, оскільки як зазначив представник Оператора ГТС в письмових поясненнях (вх. №9779/23 від 20.04.23) на даний час існує 210 точок входу в ГТС, по котрих поступає природний газ від різних джерел (суб'єктів). Внаслідок такого змішування ФХП природного газу, який поступає в ГТС на точках її входу, можуть змінюватися на точках її виходу як в сторону покращення, так і в сторону погіршення.

Для унеможливлення погіршення ФХП природного газу на точках виходу Оператор ГТС має право не приймати у точках входу в ГТС природний газ у випадках невідповідності ФХП газу параметрам, за недотримання яких типовим договором транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, передбачено сплату додаткових плат (пункт 15 глави 1 розділу III Кодексу ГТС). Саме тому положення чинного законодавства України (пункт 1 глави 1 розділу III Кодексу ГТС) передбачають, що відповідальним за якість газу у точках виходу є Оператор ГТС.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що з огляду на неможливість визначення ФХП природного газу в момент його передачі на ВТТ, а відтак і неможливість довести обставини того, що такий газ був неякісним, беручи до уваги положення ч. 5 ст. 12 ЦК України про те, що поведінка особи вважається добросовісною та розумною, якщо інше не встановлене судом, презюмується, що продавець природного газу у ВТТ передає покупцю газ належної якості.

А тому ТОВ «Львівгаз збут» не довів, що ГК «Нафтогаз Трейдинг» було порушено зобов'язання щодо передачі йому природного газу, ФХП котрого не відповідали вимогам, визначеним Кодексом ГТС та відповідним стандартам.

Крім цього, ТОВ «Львівгаз збут» не доведено іншого елементу цивільного правапорушення, а саме завдання йому збитків (докази протилежного відсутні в матеріалах справи).

Враховуючи це, позовні вимоги до ГК «Нафтогаз Трейдинг» є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо правовідносин між ТОВ «Львівгаз збут» та Оператором ГТС та обґрунтованості позовних вимог до останнього.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону №329-VІІІ оператор газотранспортної системи - це суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

Транспортування природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу (п. 45 ч. 1 ст. 1 Закону №329-VІІІ).

Як зазначено в ч. 1 ст. 20 Закону №329-VІІ,І оператор газотранспортної системи на виключних засадах відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання в належному стані та розвиток, включаючи нове будівництво та реконструкцію, газотранспортної системи з метою задоволення очікуваного попиту суб'єктів ринку природного газу на послуги транспортування природного газу, враховуючи поступовий розвиток ринку природного газу.

При цьому, оператор газотранспортної системи не може провадити діяльність з видобутку, розподілу або постачання природного газу (ч. 1 ст. 23 Закону №329-VІІІ).

Пунктом 1 глави 3 розділу І Кодексу ГТС передбачено, що оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб'єктам ринку природного газу:

- право користування газотранспортною системою в межах розподілу потужностей на точках входу та виходу;

- послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Львівгаз збут» та ТОВ «Оператор ГТС» укладено Договір транспортування природного газу №1910000183 від 18.12.2019. На підставі цього Договору останній здійснював транспортування природного газу, котрий ТОВ «Львівгаз збут» закупляв у ГК «Нафтогаз Трейдинг».

Визначаючи природу правовідносин, які існують між позивачем та ТОВ «Оператор ГТС», суд звертається до правової позиції Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.07.2022 у справі №921/184/21.

Зокрема, у вказаній справі (пункти 8.6, 8.7 та 9.2) Об'єднана палата вирішила відступити від висновків Верховного Суду про те, що договори транспортування природного газу за своєю правовою природою є договорами перевезення вантажу і до правовідносин за ними підлягають застосуванню положення статей 306, 307, 315 ГК України, оскільки дійшла висновку, що договір транспортування природного газу є договором, який передбачає надання трьох видів послуг (надання доступу до потужності (розподіл потужності); послуги транспортування; послуги балансування), а його істотні умови визначені статтею 901 ЦК України та спеціальним законодавством - Законом «Про ринок природного газу», Кодексом ГТС, Типовим договором.

Таким чином, правовідносини, які виникли між ТОВ «Львівгаз збут» та ТОВ «Оператор ГТС» на підставі укладеного Договору транспортування є правовідносинами щодо надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто (ч. 2 ст. 902 ЦК України).

Суд зауважує, що за змістом пункту 3 глави 3 розділу I Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи, забезпечує, зокрема, оперативно-диспетчерське управління транспортуванням природного газу, а також підтримку його якісних та кількісних параметрів у газотранспортній системі та в точках входу та виходу в/з неї.

Крім цього, відповідно до п. 13.4 Договору транспортування Оператор несе відповідальність за неналежне надання послуг транспортування природного газу лише з моменту його отримання в точці входу та до моменту передачі газу в точці виходу.

Матеріалами справи підтверджується та обставина, що ТОВ «Оператор ГТС» при транспортуванні природного газу, котрий ТОВ «Львівгаз збут» постачало населенню, неналежним чином виконав свої обов'язки щодо підтримки якісних та кількісних параметрів цього газу у газотранспортній системі. Зокрема, на точках виходу з неї ФХП частини цього газу не відповідали встановленим вимогам щодо вмісту в ньому метану, а також температури точки роси за вологою, що доводиться Паспортами ФХП природного газу по Львівській області за період з 01.10.2021 по 30.04.2022 та Звітами про недотримання параметрів якості природного газу, переданого від Оператора ГТС АТ «Львівгаз» за різними маршрутами по Львівській області за період з 01.10.2021 по 30.04.2022.

Однак, при вирішенні даного спору, суд бере до уваги таке.

Згідно з ч. 1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

Необхідно зазначити, що в Договорі транспортування сторони детально погодили як обсяг збитків, які ТОВ «Оператор ГТС» відшкодовує у разі недотримання параметрів якості природного газу, який виходить з газотранспортної системи (пункти 10.2 - 10.5 Договору), так і осіб, котрим відшкодовуються збитки за вказані порушення (п. 10.1 Договору).

Зокрема, відповідно до п. 10.1 Договору транспортування сторона, яка порушила вимоги щодо параметрів якості природного газу, який передається/відбирається до/з газотранспортної системи, визначені кодексом, зобов'язана сплатити на користь іншої Сторони додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу.

Відповідальною стороною за якість газу є:

Слід наголосити, що положення п. 10.1 Договору транспортування повністю відповідають пунктам 1, 16 та 18 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС.

Так, згідно з пунктом 16 вказаної глави Кодексу ГТС якщо природний газ, що не відповідає вимогам пункту 13 цієї глави, був завантажений в газотранспортну систему з причин, незалежних від оператора газотранспортної системи, оператор газотранспортної системи одержує від суб'єкта, який подав у газотранспортну систему неякісний газ, додаткову оплату, визначену в договорі транспортування.

Натомість, відповідно до пункту 18 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС, якщо природний газ, що був переданий в точках виходу з газотранспортної системи, не відповідає встановленим вимогам пункту 17 цієї глави, оператор газотранспортної системи сплачує оператору газорозподільної системи, оператору газосховищ, прямому споживачу додаткову плату, визначену в договорі транспортування.

Як встановлено судом, ТОВ «Львівгаз збут» не є ні оператором газорозподільної системи, ні прямим споживачем природного газу, оскільки за змістом пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС прямий споживач - це споживач, об'єкти якого приєднані безпосередньо до газотранспортної системи.

А тому позивачу не відшкодовуються плата за недотримання параметрів якості природного газу на точках виходу з газотранспортної системи ні за умовами Договору транспортування, які згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковими до виконання, ні відповідно до вимог чинного законодавства України.

Натомість матеріалами справи підтверджується та обставина, що ТОВ «Оператор ГТС» виконало свій обов'язок відшкодувати оператору газорозподільної системи кошти за передачу з газотранспортної системи в газорозподільну природного газу неналежної якості, про що свідчать наявні у справі Заяви про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог (Т. 7 а.с. 58-64).

Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ «Львівгаз збут» до Оператора ГТС є необґрунтованими та підлягають відхиленню повністю.

Крім цього, з огляду на умови укладеного Договору транспортування суд погоджується з доводами представника ТОВ «Оператор ГТС», що в даній справі позивачем обрано неналежний спосіб захисту, що згідно практики Верховного Суду є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі №910/10011/19 (пункт 99)).

Щодо правовідносин між ТОВ «Львівгаз збут» та АТ «Львівгаз» та обґрунтованості позовних вимог до останнього.

Жодною із сторін не заперечується та обставина, що АТ «Львівгаз» є оператором газорозподільної системи у Львівській області.

Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону №329-VІІІ оператор газорозподільної системи - це суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

При цьому, розподіл природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу (п. 35 ч. 1 ст. 1 Закону №329-VІІІ).

За змістом ст. 40 Закону №329-VІІІ розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

Як зазначено в пункті 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС договір розподілу природного газу - це правочин, що укладається між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу.

Водночас, під поняттям «споживач» Кодекс ГРС (пункт 4 глави 1 розділу І) визначає споживача природного газу, а саме фізичну особу, фізичну особу - підприємця або юридичну особу, об'єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.

Таким чином, судом встановлено, що АТ «Львівгаз» здійснював діяльність з розподілу природного газу, котрий ТОВ «Львівгаз збут» постачало населенню. Вказану діяльність АТ «Львівгаз» здійснювало на підставі договорів розподілу газу, укладених із населенням. В договірних відносинах із позивачем відповідач не перебував.

Відтак, при вирішенні даного спору до правовідносин між ТОВ «Львівгаз збут» та АТ «Львівгаз» підлягають застосуванню положення Глави 82 ЦК України, які регулюють загальні положення про відшкодування шкоди (деліктну відповідальність).

Зокрема, відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Суд зазначає, що як і у випадку відшкодування збитків (у разі наявності договірних відносин), так і у випадку відшкодування шкоди (у разі деліктних правовідносин), відповідальність у відповідача настає у випадку доведення позивачем трьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправність діяння особи, яка завдає шкоду; факт спричинення шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою. За недоведеності одного з цих елементів, деліктна відповідальність не настає.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «Львівгаз збут» покликається на те, що АТ «Львівгаз» неправомірно розподілило природний газ неналежної якості, котрий поступив в газорозподільну систему із газотранспортної, внаслідок чого споживачі цього газу пред'являли позивачу претензії. На підтвердження вказаних доводів позивачем долучено до матеріалів справи листи споживачів №ЗГ-9944-797-1121 від 15.11.2021 (Т. 1 а.с. 75), №ЗК-14096-796-1021 від 22.10.2021 (Т. 1 а.с. 76), №ЗГ-632-79701-0322 від 10.03.2022 (Т. 1 а.с. 77) та №ЗГ-82-797-0122 від 14.01.2022 (Т. 1 а.с. 78).

З цього приводу суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 глави 2 розділу I Кодексу ГРС основними функціями Оператора ГРМ є, зокрема, забезпечення розподілу (переміщення) природного газу від місць його надходження в ГРМ з ГТС та з інших джерел (від ГДП та ВБМ, підключених до ГРМ, та від суміжних ГРМ) до споживачів природного газу з урахуванням його якісних і фізико-хімічних характеристик та потреб цих споживачів, а також забезпечення контролю якості фізико-хімічних характеристик та показників природного газу, який передається до/з ГРМ.

Пунктом 7 глави 3 розділу I Кодексу ГРС передбачено, що якість природного газу, що надходить до ГРМ, та якість природного газу, що передається Оператором ГРМ у пунктах призначення, має відповідати вимогам цього Кодексу. Оператор ГРМ відповідає за якість природного газу з моменту його надходження в ГРМ до моменту його передачі в пунктах призначення.

Як зазначено в пункті 1 глави 1 розділу VIII Кодексу ГРС, порядок взаємовідносин між Оператором ГРМ та Оператором ГТС, пов'язаних з якістю природного газу, який передається в точках виходу з газотранспортної системи до газорозподільної системи, зокрема його ФХП, порядок їх визначення, контролю, обміну даними та внесення до бази даних ЗВТ та порядок одоризації визначаються в Кодексі ГТС, а наслідки за недотримання якості газу - у типовому договорі транспортування природного газу.

Порядок взаємовідносин Оператора ГРМ з газодобувним підприємством та виробником біометану або іншого виду газу з альтернативних джерел, що в установленому законодавством порядку підключений до ГРМ, а також із суміжним Оператором ГРМ щодо якості природного газу, який подається до ГРМ, регулюється цією главою та технічною угодою.

Матеріалами справи підтверджується та обставина, що АТ «Львівгаз» прийняв в газорозподільну систему від Оператора ГТС природний газ, ФХП котрого не відповідали встановленим вимогам щодо його якості. У зв'язку з цим, АТ «Львівгаз» отримало від Оператора ГТС відшкодування, передбачене Кодексом ГТС.

Разом з тим, суд не погоджується з доводами представника ТОВ «Львівгаз збут», що прийняття відповідачем в газорозподільні системи природного газу неналежної якості, свідчить про те, що останній фізично доставив неякісний газ кінцевим споживачам, з котрими позивач перебуває в договірних відносинах.

Зокрема, з наведених вище положень вбачається, що в газорозподільній системі знаходиться природний газ не лише той, який поступає від Оператора ГТС, але також і той, що поступає від газодобувних підприємств та виробників біометану або іншого виду газу (суміжних Операторів ГРМ). Відтак, як і у випадку із газотранспортною системою, в газорозподільній системі природний газ, який поступає від Оператора ГТС проходить процес змішування, внаслідок чого його ФХП можуть змінюватися як в сторону покращення, так і в сторону погіршення.

Для визначення якості газу, який фізично доставляється споживачам, главою 2 розділу VIII Кодексу ГРС передбачено можливість перевірки параметрів природного газу в точках його розподілу з ГРМ (споживачам).

Зокрема згідно з пунктом 3 глави 2 розділу VIII Кодексу ГРС споживач має право за власний рахунок встановити власний потоковий густиномір та/або вимірювач точки роси та мати уповноважену відповідно до законодавства хімлабораторію для визначення чисельних значень ФХП природного газу, який йому розподіляється Оператором ГРМ. При цьому для застосування чисельних значень ФХП, визначених встановленим потоковим густиноміром, та/або вимірювачем точки роси, та/або хімлабораторією у комерційних розрахунках розподіленого (спожитого) об'єму газу, споживач має погодити їх встановлення (наявність) з Оператором ГРМ. У разі визначення ФХП газу хімлабораторією споживача, погодженою з Оператором ГРМ, споживач до п'ятого числа кожного місяця надає інформацію Оператору ГРМ про всі результати вимірювань цих показників, що отримані протягом розрахункового періоду.

Крім цього, відповідно до пункту 5 глави 2 розділу VIII Кодексу ГРС перевірка величини тиску та/або якісних показників газу здійснюється Оператором ГРМ на підставі письмової заяви споживача. У разі надходження такої заяви Оператор ГРМ зобов'язується направити свого представника за місцем виклику протягом двох робочих днів у містах і п'яти календарних днів у сільській місцевості в узгоджений із споживачем час.

Взяття контрольної проби газу за заявою споживача здійснюється згідно з ДСТУ ISO 10715:2009. Взята проба має зберігатися однією зі сторін до вирішення спірного питання по суті.

Для перевірки чисельних значень ФХП взятої проби газу Оператор ГРМ має право залучати як свої, так і незалежні, уповноважені відповідно до законодавства хімлабораторії.

Споживач має право за власний кошт ініціювати проведення аналізу ФХП природного газу власною (іншою) хімлабораторією.

Сторони договору можуть здійснювати контроль та бути присутніми під час взяття контрольної проби природного газу та/або виконання робіт з визначення його ФХП.

За змістом пункту 6 глави 2 розділу VIII Кодексу ГРС якщо за результатами перевірки величини тиску та/або якісних показників газу Оператором ГРМ буде підтверджено факт невідповідності тиску та/або якісних показників газу, Оператор ГРМ здійснює перерахунок об'ємів (обсягів) розподіленого/спожитого природного газу по об'єкту споживача відповідно до вимог цього Кодексу, а споживач отримує від Оператора ГРМ компенсацію, яка розраховується відповідно до глави 3 цього розділу. В іншому випадку споживач повинен компенсувати Оператору ГРМ витрати, понесені ним на перевірку якості та тиску газу.

З огляду на викладені положення законодавства, суд зазначає, що ні Паспорти ФХП природного газу по Львівській області за період з 01.10.2021 по 30.04.2022 та Звіти про недотримання параметрів якості природного газу, переданого від Оператора ГТС АТ «Львівгаз» за різними маршрутами по Львівській області за період з 01.10.2021 по 30.04.2022, ні заяви-претензії споживачів адресовані ТОВ «Львівгаз збут» не є належними доказами того, що АТ «Львівгаз» було розподілено газ неналежної якості.

Такими доказами можуть бути як результати визначення ФХП газу хімлабораторією споживача, погодженою з Оператором ГРМ (у разі встановлення споживачем власного потокового густиноміру та/або вимірювача точки роси), так і результати перевірки величини тиску та/або якісних показників газу, здійсненої АТ «Львівгаз» на підставі заяви споживача шляхом залучення як своїх, так і незалежних хімлабораторій.

Суд зауважує, що відповідні належні докази відсутні в матеріалах справи. Як зазначив представник АТ «Львівгаз» в судовому засіданні, в спірний період споживачі не подавали заяв про неналежну якість природного газу вказаному товариству і не надавали інформації про результати визначення ФХП газу хімлабораторією споживача, погодженою з Оператором ГРМ.

Відтак, ТОВ «Львівгаз збут» не доведено такий склад цивільного правопорушення для відшкодування шкоди, як протиправність діяння АТ «Львівгаз» (неналежний розподіл газу в спірний період).

Крім того, позивачем також не доведено факт заподіяння йому збитків. Зокрема, з матеріалів справи прослідковується, що всі об'єми (обсяги) природного газу, котрі було куплено в ГК «Нафтогаз Трейдинг», позивач поставив населенню за ціною, обумовленою в договорах постачання і перерахунок цих об'ємів у зв'язку з неналежною якістю природного газу АТ «Львівгаз» не здійснював.

Також суд зауважує, що за змістом пункту 6 глави 2 розділу VIII Кодексу ГРС на оператора газорозподільної системи покладено обов'язок сплачувати кошти за розподіл газу неналежної якості саме споживачам цього газу, а не їхньому постачальнику.

А тому позовні вимоги ТОВ «Львівгаз збут» до АТ «Львівгаз» є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Додатково необхідно наголосити, що відповідно до ст. 15 ЦК України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено ст. 16 ЦК України.

Під порушенням розуміється такий стан суб'єктивного права, за яким воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права, пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача, неправильно обраний спосіб захисту є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову (вказаної позиції КГС ВС притримується в постанові від 23.08.2023 у справі №910/14585/21).

Підсумовуючи все викладене вище та беручи до уваги такі обставини даної справи, як те, що:

1) ТОВ «Львівгаз збут» не довело належними доказами того, що в момент купівлі природного газу на ВТТ цей газ був неякісний;

2) правова природа товарної продукції, якою є природний газ і особливості її поставки (не інакше як через газотранспортну та газорозподільні мережі, в котрі надходить природний газ від інших суб'єктів господарювання) допускає змішування цього газу, внаслідок чого його ФХП можуть змінюватися під час транспортування/розподілу як в сторону погіршення, так і в сторону покращення;

3) ТОВ «Львівгаз збут» не довело належними доказами того, що в момент доставки (розподілу) спірного природного газу кінцевому споживачу (населенню) його ФХП не відповідали встановленим для нього вимогам та стандартам;

4) спірний природний газ позивач придбавав з метою подальшої його поставки населенню, і цієї мети він досягнув в повному обсязі без будь-яких негативних для нього наслідків, і позивач не довів, що такі наслідки для нього можуть настати,

суд доходить висновку про відсутність порушених прав позивача під час купівлі/транспортування/розподілу природного газу. А тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір за подання позову покладається на ТОВ «Львівгаз збут».

Керуючись ст.ст. 2, 12, 42, 123, 126, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Покласти на ТОВ «Львівгаз збут» судовий збір за подання позовної заяви.

3. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Повний текст рішення складено та підписано 07.12.2023.

Суддя Крупник Р.В.

Попередній документ

115487249

Наступний документ

115487251

Інформація про рішення:

№ рішення:	115487250
№ справи:	914/2365/22
Дата рішення:	27.11.2023
Дата публікації:	11.12.2023
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Львівської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; спонукання виконати або припинити певні дії

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (27.11.2023)
Дата надходження:	27.09.2022
Предмет позову:	про зобов"язання безоплатно усунути недоліки товару

Розклад засідань:

Минулі засідання (23)

24.10.2022 10:00	Господарський суд Львівської області
11.11.2022 09:30	Господарський суд Львівської області
24.11.2022 14:00	Господарський суд Львівської області
09.12.2022 13:00	Господарський суд Львівської області
20.01.2023 11:30	Господарський суд Львівської області
17.02.2023 10:00	Господарський суд Львівської області
10.03.2023 10:00	Господарський суд Львівської області
03.04.2023 13:00	Господарський суд Львівської області
08.05.2023 13:00	Господарський суд Львівської області
11.05.2023 13:00	Господарський суд Львівської області
06.07.2023 13:00	Господарський суд Львівської області
27.07.2023 12:00	Західний апеляційний господарський суд
17.08.2023 12:00	Західний апеляційний господарський суд
23.10.2023 10:30	Господарський суд Львівської області
16.11.2023 10:00	Господарський суд Львівської області
27.11.2023 15:00	Господарський суд Львівської області
19.03.2024 14:40	Західний апеляційний господарський суд
16.04.2024 14:00	Західний апеляційний господарський суд
14.05.2024 14:00	Західний апеляційний господарський суд
11.06.2024 14:00	Західний апеляційний господарський суд
18.06.2024 14:00	Західний апеляційний господарський суд
10.07.2024 10:30	Західний апеляційний господарський суд
21.08.2024 12:30	Західний апеляційний господарський суд