Рішення від 15.11.2023 по справі 905/115/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

_____________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

іменем України

15.11.2023 Справа №905/115/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,

за участю секретаря судового засідання (помічника судді за дорученням) Галагуза М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк»,

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Грета»

про стягнення заборгованості за тілом кредиту 555020,16 доларів США, заборгованості за простроченими відсотками в сумі 24250,92доларів США, заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 185,01 доларів США

та за зустрічним позовом: Приватного акціонерного товариства «Грета»

до відповідача: Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк»

про: визнання недійсним одностороннього правочину за договором про надання банківських послуг №1/1359154 від 10.04.2013 у вигляді направлення вимоги №16211/257 від 19.12.2022

за участю уповноважених представників сторін:

від позивача за первісним позовом: Максименко В.О. адвокат на підставі довіреності №16200/185(в режимі відеоконференції)

від відповідача за зустрічним позовом: Марченко О.Г., адвокат на підставі довіреності №15/02/23 від 15.02.2023 (в режимі відеоконференції)

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст і підстави позовних вимог

03.02.2023 шляхом направлення органами поштового зв'язку Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» (далі - АТ «Креді Агріколь Банк», Банк) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Грета» (далі - ПрАТ «Грета», Клієнт) та Товариства з обмеженою відповідальністю "БИТТЕХ" про стягнення солідарно заборгованості за Договором про надання банківських послуг №1/1359154 від 10.04.2013 (з подальшими змінами та доповненнями) в загальному розмірі 574 892,58 доларів США, а саме: простроченої заборгованості за тілом кредиту в сумі 225000,00 доларів США; строкової заборгованості за тілом кредиту в сумі 330020,16 доларів США; нарахованих відсотків в сумі 19872,42 доларів США.

У подальшому, під час підготовчого провадження 22.03.2023 до адресу суду органами поштового зв'язку направлена заява АТ «Креді Агріколь Банк» про зміну (збільшення) позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з ПрАТ «Грета» на свою користь заборгованість за спірним договором у загальному розмірі 579 456,09 доларів США, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 285 000,00 доларів США; строкова заборгованість за тілом кредиту - 270 020,16 доларів СЩА; нараховані відсотки - 24 435,93 доларів США.

25.07.2023 на адресу суд надійшла заява про зміну предмету позову, в якій АТ «Креді Агріколь Банк» просить стягнути з ПрАТ «Грета» на свою користь заборгованість за спірним договором у загальному розмірі 579 456,09 доларів США, з яких заборгованість за тілом кредиту 555020,16 доларів США, заборгованості за простроченими відсотками в сумі 24250,92доларів США, заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 185,01 доларів США.

Первісні позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням ПрАТ «Грета» взятих на себе договірних зобов'язань з своєчасного повернення кредитних коштів в частині дотримання строків внесення чергових щомісячних платежів, внаслідок чого на 19.12.2022 утворилась заборгованість за тілом кредиту в сумі 225000,00 доларів США, з нарахованих відсотків в сумі 19872,42долара США. АТ «Креді Агріколь Банк» звернувся до відповідача за первісним позовом з письмовою вимогою № 16211/237 від 19.12.2022 про погашення заборгованості за кредитом та за нарахованими процентами, дострокове повернення частини кредиту, що залишилася. Відповідачем за первісним позовом вимога не виконана, що стало підставою для звернення з позовом до суду з метою захисту порушеного права.

29.03.2023 через підсистему «Електронний суд» до господарського суду від ПрАТ «Грета» надійшла зустрічна позовна заява, яка прийнята судом до спільного розгляду з первісним позовом, в якій позивач за зустрічним позовом просить суд визнати недійсним односторонній правочин АТ «Креді Агріколь Банк» про дострокове одноразове виконання грошового зобов'язання за договором про надання банківських послуг №1/1359154 від 10.04.2013, яке міститься у вимогі №16211/257від 19.12.2022, відшкодувати судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Зустрічний позов про визнання недійсним вимоги про повне дострокове повернення кредиту обґрунтований тим, що Банком зазначена вимога направлена у порушення порядку, що встановлений договором, завідомо у спосіб, що унеможливлював її отримання в умовах воєнного стану. Вимога не була отримана у встановленому договором порядку, тому у позивача не виникло право вимагати виконання боргового зобов'язання, відповідно звернення АТ «Креді Агріколь Банк» є передчасним і необґрунтованим. Заявлена Вимога по своїй суті порушує публічний порядок та суперечить моральним засадам суспільства. Окрім того, вона не відповідає формі відповідного повідомлення, що наведена у пункті 19.1. договору.

Процедура провадження у справі у господарському суді

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2023 для розгляду справи визначена суддя Устимова А.М.

Ухвалою суду від 15.02.2023 відмовлено у відкритті провадження у справі за вимогами щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "БИТТЕХ", прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/115/23 в частині позовних вимог до ПрАТ "Грета"; справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 06.03.2023 року о 16:30 год.

Ухвалою суду від 06.03.2023 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 20.03.2023 продовжено розгляд справи №905/115/23. Підготовче засідання у справі призначено на 29.03.2023.

Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.03.2023 зустрічний позов передано на розгляду судді Устимовій А.М. у межах справи №905/115/23.

Ухвалою суду від 29.03.2023 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі №905/115/23 зустрічний позов ПрАТ «Грета» до АТ "Креді Агріколь Банк".

Ухвалою суду від 29.03.2023 поновлено ПрАТ «Грета» строк подачі відзиву на позовну заяву, прийнято заяву ПрАТ «Грета» до АТ "Креді Агріколь Банк" про збільшення позовних вимог відкладено підготовче засідання у справі на 26.04.2023 о 13:00 год.

Ухвалою суду від 26.04.2023 продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання у справі відкладено на 25.05.2023.

Ухвалою суду від 25.05.2023 задоволено клопотання відповідача за первісним позовом щодо поновлення строку направлення заперечень на відповідь на відзив та прийнято до розгляду вказаний документ, одночасно суд не прийняв відповідь на відзив за зустрічним позовом ПрАТ «Грета», оскільки строк направлення документу пропущено, клопотання щодо його поновлення з наданням доказів на підтвердження поважних причин суду не подавалось, підготовче засідання закрито, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 21.06.2023.

Ухвалою суду від 21.06.2023 суд вирішив повернутися на стадію підготовчого провадження, призначено підготовче засідання на 03.08.2023.

Ухвалою суду від 03.08.2023 відкладено підготовче засідання у справі на 30.08.2023 року о 13:20 год.

Ухвалою від 28.08.2023 суд задовольнив заяву представника АТ "Креді Агріколь Банк" про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 30.08.2023 прийнято заяву АТ "Креді Агріколь Банк" про зміну предмету позову в якості заяви про зміну підстави позову, відмовлено у задоволенні клопотання ПрАТ «Грета» у справі №905/115/23 про зупинення провадження у справі до розгляду справи №910/11795/23, закрито підготовче провадження у справі №905/115/23 та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 27.09.2023 о 13:00 год.

Ухвалою від 25.09.2023 суд задовольнив заяву представника ПрАТ «Грета» про участь в судовому засіданні, що призначене на 27.09.2023, в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 27.09.2023 суд заслухав вступне слово сторін стосовно вимог первісного позову, в якому останніми підтверджено позиції, що викладені в заявах по суті справи, у судовому засіданні оголошено перерву до 19.10.2023 о 11:00 год.

У судовому засіданні 19.10.2023 суд заслухав вступне слово сторін стосовно вимог зустрічного позову, в якому останніми підтверджено позиції, що викладені в заявах по суті справи, у судовому засіданні оголошено перерву до 15.11.2023 о 16:00 год.

У судовому засіданні 15.11.2023, яке проводилось за участі представників сторін у режимі відеоконференції, судом досліджено докази у справі та проведено судові дебати. До закінчення судових дебатів представник позивача за зустрічним позовом заявив про намір у відповідності до ч.8 ст. 129 ГПК України надати докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.

Щодо строку розгляду справи суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об?єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався. Востаннє Указом Президента України N 451/2023 від 26.07.2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України N 3275-IX від 27.07.2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18.08.2023 строком на 90 діб.

Таким чином, на час винесення даного рішення в Україні продовжено строк дії воєнного стану.

Розпорядженням №9-р від 15.04.2022 року «Про організацію роботи та комунікацію між працівниками в Господарському суді Донецької області в умовах воєнного стану», наказом №23 від 15.04.2022 «Про впровадження дистанційної роботи працівникам апарату суду та оголошення простою» запроваджено роботу Господарського суду Донецької області у відділеному режимі, встановлено дистанційний режим роботи.

Рішенням зборів суддів Господарського суду Донецької області від 13.06.2022, зберігаючи віддалений режим роботи, в залежності від об?єктивних обставин, пов?язаних із збройною агресією, у тому числі інтенсивністю бойових дій у місті Харкові відновлено можливість доступу працівникам суду до приміщення суду у разі процесуальної необхідності.

За об?єктивних обставин особливості діяльності суду під час воєнного стану розгляд справи здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалення рішення суду відбулось у нарадчій кімнаті у порядку ст.ст.219-220 Господарського процесуального кодексу України.

Позиція учасників процесу

В обґрунтування правової позиції АТ «Креді Агріколь Банк» послалось на те, що ПрАТ «Грета» допустило порушення виконання своїх зобов'язань за договором про надання банківських послуг №1/1359154 від 10.04.2013 (з подальшими змінами та доповненнями) щодо своєчасного щомісячного погашення кредиту та процентів як плати за користування кредитними коштами. Виплата запозичених коштів Позичальником припинена з лютого 2022року. Скориставшись передбаченим умовами Договору правом вимоги на дострокове повернення кредиту, Банк 21.12.2022 рекомендованою поштовою кореспонденцією надіслав на офіційну юридичну адресу Позичальника письмову Вимогу №16211/257від 19.12.2022, в якій внаслідок невиконання зобов'язання щодо своєчасної сплати щомісячних платежів та наявності заборгованості по основному зобов'язанню і нарахованим відсоткам за користування кредитними коштами відповідача попереджено про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором та, як вважає Банк, дострокове повернення частини кредиту, що залишилася. Вимога повернута на адресу АТ «Креді Агріколь Банк» без вручення, відповідно залишена Позичальником без виконання, що стало підставою для звернення з позовом до суду з метою захисту порушеного права.

Підставність заявлених вимог позивач нормативно обґрунтовує посиланням на статті 2,4,12,27,162,164 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), 525, 526,554, 610, 611,1048,1049,1050,1054 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України), ст. ст. 20,173-174,230,233 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідач за первісним позовом проти його вимог заперечував, у відзиві та письмових поясненнях зазначив, що письмова Вимога за № 16211/237 від 19.12.2022 про усунення порушення основного зобов'язання протягом семи днів з дня одержання, яка надіслана АТ «Креді Агріколь Банк» рекомендованою поштовою кореспонденцією, ПрАТ «Грета» не отримувало. Позивач, маючи реальну можливість повідомити Позичальника декількома способами, передбаченими умовами Договору, в тому числі за допомогою електронної системи «Клієнт-Банк», скористався тільки можливістю направити Вимогу поштою, без врахування факту введеного у державі воєнного стану в зв'язку зі збройною військовою агресією Російської Федерації проти України та знаходження ПрАТ «Грета» в м. Дружківка Донецької області на лінії проведення бойових дій, що призвело до зупинення діяльності підприємства, та неможливості отримання кореспонденції поштою.

Вказує, що на підтвердження факту вручення Клієнту письмової Вимоги про дострокове повернення кредиту АТ «Креді Агріколь Банк» надав тільки роздруківку з сайту УДППЗ «Укрпошта», що не відповідає положенням пункту 13 Договору, оскільки відсутня довідка відділення поштового зв'язку про причини повернення, у тому числі за закінченням терміну зберігання, засвідчена відбитком штемпеля/штампа/печатки та підписом працівника відділення поштового зв'язку. За таких обставин, на думку ПрАТ «Грета», Банк не підтвердив належними доказами факт вручення Вимоги Позичальнику.

При цьому, відповідач за первісним позовом вважає, що виникнення у Банка права звернення з позовними вимогами обумовлене настанням певної події - вручення Позичальнику відповідної Вимоги (пункт 6 статті 11 Цивільного кодексу України), як наслідок, у АТ «Креді Агріколь Банк» право вимагати виконання боргового зобов'язання і дострокового повного повернення кредиту за спірним договором у судовому порядку не виникло. Звернення Банку з позовом до суду є передчасним і необґрунтованим, тому що відсутнє порушене право.

Окрім того, Банком не було прийнято до уваги, що підприємство опинилося в ситуації неможливості ведення господарської діяльності внаслідок форс-мажорних обставин. З 24.02.2022 року на рахунки відповідача за первісним позовом, відкриті в АТ «Таскомбанк», не здійснювалось надходження грошових коштів. Припинився продаж продукції, відсутня можливість закупівлі сировини та матеріалів для організації виробництва продукції та виплати заробітної плати працівникам. Керівництвом підприємства вимушено були видані накази №176 від 28.02.2022 та № 177 від 24.03.2022 «Про тимчасове призупинення трудової діяльності». За таких обставин, у задоволенні позову відповідач за первісним позовом просить відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування зустрічного позову ПрАТ «Грета» наголошує, що Вимога за своєю суттю є одностороннім правочином, яка створює обов'язки для підприємства щодо дострокової повної виплати суми кредиту та відсотків у випадку, встановленому законом. Заявлена позивачем Вимога не відповідає формі, наведеній у пункті 19.1. Договору, що у розумінні частини четвертої статті 203 Цивільного кодексу України свідчить про її недійсність.

Крім того, на думку ПрАТ «Грета», направлення Вимоги є фактично засобом досудового врегулювання спору, що передбачено умовами Договору та нормою статті 19 ГПК України. Виникненню обов'язку ПрАТ «Грета» виконати боргове зобов'язання за Договором у повному обсязі повинно передувати отримання зазначеної Вимоги, як правочину Банку, направленого на правовий наслідок. Однак позивач за первісним позовом, незважаючи на наявні можливості, не виконав умови Договору щодо дотримання порядку вручення письмової Вимоги. Для настання реальних правових наслідків, що передбачено частиною п'ятою статті 203 Цивільного кодексу України, для ПрАТ «Грета» повинно було отримати зазначену Вимогу і свідомо її не виконати, у іншому разі відсутній умисел і відповідно можливість уникнути невигідних наслідків. Відповідно має місце недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, у ч.5 ст.203 ЦК України, оскільки правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, що у відповідності ч.1 ст. 215 ЦК України є підставою для його недійсності.

Оспорюваний правочин, як вказує позивач за зустрічним позовом, порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, тому є нікчемним (частина друга статті 228 ЦК України).

Відповідач за зустрічним позовом - АТ «Креді Агріколь Банк» - заявлені зустрічні позовні вимоги не визнав, стверджуючи, що первісний позов заявлено з підстав довготривалого невиконання ПрАТ «Грета» зобов'язань за Кредитним договором. Наявність вказаної суми боргу підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Посилання Позичальника на наявність предмету спору виходячи з факту отримання або неотримання Вимоги є безпідставним. На думку Банку, Вимога втілює процесуальний порядок захисту порушених прав, а не є підставою для виникнення правовідносин.

Виклад обставин справи, встановлених судом

10.04.2013 між Публічним акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк», у зв'язку зі зміною найменування - АТ «Креді Агріколь Банк» (надалі - Кредитор), та Публічним акціонерним товариством «Грета», правонаступником якого є ПрАТ «Грета» (надалі - Позичальник, Клієнт) укладено Договір про надання банківських послуг №1/359154 (далі- Договір, Основний договір), відповідно до пункту 3 якого Банк надає Банківську послугу, а Клієнт приймає банківську послугу та зобов'язується належним чином виконувати зобов'язання, що встановлені в Договорі відносно такої банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг Банку. Ліміт Банківської послуги може змінюватися шляхом укладення сторонами додаткових договорів про зміну Договору.

Згідно п. 17 Договору сторонами узгоджено, що останній може бути змінений та/або доповнений за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди /договору/правочину до нього. Всі зміни та доповнення до договору повинні бути здійснені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені відбитками печаток ( у випадку наявності) Сторін. Такі зміни та доповнення додаються до договору та є його невід'ємними частинами.

Сторонами договору підписано договори про зміну: №1 від 27.08.2015; №2 від 18.03.2016; №3 від 28.12.2016; №4 від 03.04.2017; №5 від 08.10.2019; №6 від 11.11.2019; №7 від 16.10.2020.

Кредитний договір та договори про зміну до нього підписані уповноваженими представниками Сторін та скріплені відтисками печаток юридичних осіб. Їх укладання не заперечується Сторонами під час розгляду справи судом.

Строк дії Договору дорівнює Генеральному строку за обставини, що відсутній Випадок невиконання умов Договору. За обставини наявності Випадку невиконання умов Договору, Договір залишається чинним доти, поки в Боргові зобов'язання не будуть виконані в повному обсязі. Договір не поширюється на зобов'язання, що виникли у Сторін до укладення ними Договору, якщо інше прямо не передбачене Договором. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії Договору (пункт 5 у редакції договору про зміну №2).

Ціною Договору є сума грошових коштів, яку Клієнт зобов'язаний повернути / сплатити / відшкодувати Банку згідно умов Договору, що складається з суми (розміру) Генерального ліміту та плати за Банківську послугу випадку визначення зобов'язань Клієнта в валюті іншій, ніж гривня, ціна Договору дорівнює гривневому еквіваленту так зобов'язань із застосуванням Валютного курсу НБУ на відповідну (і), дату(и) визначення (пункт 4 у редакції договору про зміну №2).

Банк здійснює надання Банківських послуг за плату, що має сплачуватись Клієнтом Банку в порядку та на умовах Договору виключно в безготівковій формі або за окремим касовим документом оформленим Банком. Залежно від виду Банківської послуги видами плат можуть бути проценти та/або комісійна винагорода, проте цей перелік не є вичерпним і Сторонами можуть бути погоджені інші види плат. Розмір плати може бути виражений як числом, так і формулою, яка може включати складові, що можуть час від часу змінюватися. Сторони погоджуються з тим, що вираження розміру плати у вигляді формули з такими змінними складовими цілком відповідає волі Сторін і така зміна не може розглядатися як одностороння зміна умов Договору, оскільки Сторони наперед обумовили настання або зміну своїх прав та обов'язків. Якщо плата обчислюється в процентах річних, то залежно від валюти Банківської послуги, щодо якої нараховуються плата, база для нарахування плати є наступною: для Банківських послуг, виражених у валюті іншій, ніж гривня - база становить 360днів у році (пункт 3 у редакції договору про зміну №2).

У договорі про зміну №4 п.3 Основного договору доповнено підпунктами: Порядок нарахування і оплати процентів за користування Кредитом, окрім Овердрафту та Кредиту, наданого для цілей виконання зворотної вимоги (регресу) та /або здійснення платежу за Акредитивом. Сторонами узгоджено, що проценти нараховуються в останній Банківський день кожного календарного місяця (далі місяць нарахування) на суму фактичної заборгованості Клієнта за Банківською послугою на щоденній основі протягом місяця нарахування і підлягають сплаті Клієнтом Банку протягом перших тридцяти днів місяця, наступного за місяцем нарахування.

Згідно п.3 Основного договору у редакції Договору про зміну №5 плата за користування Банківською послугою у вигляді процентів розраховуються на підставі процентної ставки. Процентна ставка є незмінною протягом усього строку Договору. Плата у вигляді процентів має здійснюватися у валюті Банківської послуги, відносно якої вони розраховуються. Розрахунок процентів здійснюється на щоденній основі. Проценти нараховуються та розраховуються за процентною ставкою, визначеною для відповідної Банківської послуги, протягом строку, що обчислюються днями та дорівнює кількості днів від дати надання Банківської послуги, включаючи день надання, до дати виконання Клієнтом всіх зобов'язань щодо такої Банківської послуги, не включаючи останній день такого виконання. Проценти мають бути сплачені Клієнтом Банком до закінчення Генерального строку в порядку, визначеному Договором. Протягом строку дії Договору розмір процентної ставки (в тому числі змінюваної процентної ставки) може становити будь-яке числове значення в межах від 0,000001% до 50,01% річних. У випадку порушення Клієнтом будь-яких платіжних (грошових) зобов'язань за Договором (в тому числі строків/термінів повернення Кредиту), плата у вигляді процентів за користування Банківською послугою продовжує нараховуватися та підлягає сплаті у розмірі, визначеному цим Договором для відповідної Банківської послуги. При настанні терміну погашення суми Кредиту або Дати припинення чинності Лімітом Банківської послуги чи завершення Генерального строку, проценти за користування Кредитом, що не був погашений вчасно, залишаються/застосовуються у розмірі, передбаченому в Договорі.

Спірні правовідносини сторін виникли у період дії договору у редакції договору про зміну №7 від 16.10.2020, яким останні були внесені до п.п.15,17,19 Основного договору.

У пп.15.1 п.15 договору про зміну №7 зазначено, що Позичальнику відкрито відновлювальну кредитну лінію у доларах США, та надано Банком кредитні кошти у розмірі, що складає 930020,16 доларів США з фіксованою процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 4% річних. Встановлено, що дата набрання чинності лімітом: 10.04.2013; дата припинення чинності ліміту банківської послуги: 29.02.2024.

Сторонами узгоджено порядок (графік) повернення (погашення) банківської послуги, а саме, визначено дату повернення кредиту в певній сумі - як останню дату кожного місяця у період з 31.10.2020 по 29.02.2024, визначено мінімальну суму, яка має бути повернута та максимальний розмір такої суми.

Вказано, що попередні умови надання Банківської послуги регулюються Основним договором.

Згідно п. 19 договору про зміну №7 визначено, що Генеральний ліміт складає 930020,16доларів США, генеральний строк: до 29.02.2024 включно.

Банк на рахунок Позичальника за валютними меморіальними ордерами з призначенням платежу «Надання траншу згідно Кредитного договору №1/1359154 від 10.04.2013» перерахував наступні грошові кошти: №1/1359154 від 11.04.2013 - 1 226 072,81 доларів США; №1/1359154 від 16.04.2013- 750 657,00 доларів США; №1/1359154 від 08.07.2013 - 156 387,00 доларів США; №1/1359154 від 10.07.2013 - 225 198,00 доларів США; №1/1359154 від 25.07.2013 - 125 110,00 доларів США; №1/1359154 від 15.08.2013 - 125 110,00 доларів США.

Відповідно до розділу 1 «Визначення термінів та понять» у редакції Договору про зміну №2 вимога до Клієнта - письмове повідомлення, яке направляється Банком Клієнту, в якому Банк вимагає від Клієнта дострокового виконання Боргових зобов'язань в цілому або у визначеній Банком частині.

В якості додатку до договору узгоджено у п.19.1 форму вимоги про дострокове виконання боргових зобов'язань (зразок), що має назву: «Вимога про дострокове виконання боргових зобов'язань за ініціативою Банку».

Також Договором про зміну №2 сторонами правочину внесені зміни до Основного договору, зокрема, в розділ 6 «Права Банку», в графі «Виконання Боргових зобов'язань за ініціативою Банку» зазначено,що Банк вправі вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній Банком частині за умови настання будь-якої Негативної обставини. Таке виконання боргових зобов'язань повинно бути здійснено Клієнтом протягом семи днів з дня одержання Клієнтом Вимоги до Клієнта. В разі, якщо таке виконання боргових зобов'язань неможливо, оскільки Клієнт користується такою Банківською послугою як Аваль, Акредитив та/або Гарантія, Клієнт зобов'язаний оформити протягом семи днів з дня одержання Клієнтом Вимоги до Клієнта, грошове покриття на рахунку, реквізити якого будуть зазначені Банком у Відповідній Вимогі, в сумі, що дорівнює сумі відповідних (ої) Банківських (ої) Послуг (и), для цілей забезпечення належного виконання боргових зобов'язань.

Негативною обставиною згідно графи «Свобода в прийнятті рішень» розділу 6 у редакції договору про зміни № 2 є, зокрема 4) настання Випадку невиконання умов Договору.

АТ «Креді Агріколь Банк» направило відповідачу органами поштового зв'язку письмову Вимогу про усунення порушення основного зобов'язання від 19.12.2022 за № 16211/257.

В її змісті зазначено, що в порушення умов Кредитного договору Позичальник не сплатив у зазначені в Кредитному договорі строки заборгованість по кредиту та нарахованих процентах, чим порушив виконання прийнятих на себе зобов'язань. Констатується, що станом на 19.12.2022 загальна заборгованість Позичальника за Договором про надання банківських послуг №1/1359154 від 10.04.2013 склала 574 892,58 доларів США, що за курсом НБУ складає 21 023 016,80 грн, у тому числі: прострочена заборгованість за тілом Кредиту - 225 000,00доларів США; строкова заборгованість за тілом Кредиту - 330 020,16 доларів США; рахунок нарахованих відсотків - 19 872,42 доларів США. Кредитор вимагає від Позичальника усунення порушень умов Кредитного договору протягом 7 (семи) днів. Грошові кошти просить сплатити на рахунок АТ «Креді Агріколь Банк» за вказаними реквізитами. У випадку невиконання або невчасного виконання цієї вимоги АТ «Креді Агріколь Банк» буде вимушено звернутися до суду з метою стягнення вищезазначеної суми заборгованості за Кредитним договором.

Згідно п.13 Договору про зміну №2 передбачено порядок здійснення повідомлень за договором. Зокрема, будь-які документи (вимоги, заяви, листи, повідомлення та інше), що направляються однією Стороною іншій протягом строку дії Договору (надалі - Кореспонденція), повинні бути здійснені в письмовій формі i будуть вважатися направленими належним чином, якщо вони відправлені засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом, телеграмою або листом з оголошеною цінністю та описом вкладення), за допомогою електронної системи «клієнт­ банк», доставлені особиста представником /співробітником Сторони або кур'єром за вказаними в Договорі адресами (реквізитами) Сторін. Крім того, Кореспонденція, що направляться Банком Клієнту, може бути розміщена в будь-якому офіційному друкованому виданні, в якому здійснюється офіційне оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України та/або актів Президента України.

Кореспонденція вважатиметься одержаною адресатом в одну з наступних дат: - дата вручення Кореспонденції, зазначена як така в повідомленні про вручення поштового відправлення чи іншому аналогічному документі, засвідченому відбитком штемпеля/ штампа/печатки та підписом працівника відділення поштового зв'язку / служби кур'єрської доставки; - дата відправки Кореспонденції: за допомогою системи «клієнт-банк» за умови, що система підтвердила успішність такого відправлення (відсутність будь-яких помилок, статус «відправлено»); - при доставці Кореспонденції: особиста представником/співробітником Сторони, дата, що зазначена на копії: такої: Кореспонденції: представником / працівником адресата (якщо він є юридичною особою) або самим адресатом (якщо він є фізичною особою); - дата невручення Кореспонденції з однієї з наступних причин: відмови адресата від одержання/закінчення терміну зберігання (за зазначеною адресою не проживає, та зазначена як така в повідомленні про вручення поштового відправлення чи іншому аналогічному документі, засвідченому відбитком штемпеля /штампа/ печатки та підписом працівника відділення поштового зв'язку; зазначена як така в повідомленні про вручення поштового відправлення чи іншому аналогічному документі, - дата повернення відділенням поштового зв'язку адресанту Кореспонденції: з довідкою відділення поштового зв'язку про причини повернення, засвідченою відбитком штемпеля/штампа/печатки та підписом працівника відділення поштового зв'язку.

З матеріалів справи встановлено, що Вимога про усунення порушення основного зобов'язання №16211 від 19.12.2022, копія розрахунку за Договором прийняті поштовим відділенням 21.12.2022 для направлення кореспонденцією з оголошеною цінністю (трек-номер 0100107676087). Зазначені документи надіслані на ім'я одержувача - юридичної особи ПрАТ «Грета» за адресою: 84205, Донецька область, м. Дружківка, вул.Чайковського, буд. 1.

Наведені обставини підтверджуються описом вкладення у цінний лист за №0100107676087 від 21.12.2022, накладною АТ «Укрпошта» та фіскальним чеком, виданим поштовим відділенням №1 м. Києва.

З роздруківки з офіційного сайту АТ «Укрпошта» вбачається, що відправлення за трек-номером 0100107676087 доставлене 24.12.2022 у точку видачі/доставки м.Дружківки, 29.12.2022 не вручене під час доставки. 09.01.2023 з м. Дружківка воно повернуте за зворотною адресою з причини закінчення встановленого терміну збереження. 16.01.2023 дане відправлення вручене за довіреністю в м. Києві.

Оскільки заборгованість за договором ПрАТ «Грета» була не сплачена, це стало підставою для звернення до суду з позовними вимогами щодо, в тому числі, дострокового стягнення всієї суми, яку належало сплатити за договором, та стягнення процентів.

За даними банківських виписок, які містяться в матеріалах справи, заборгованість ПрАТ «Грета» перед АТ «Креді Агріколь Банк» станом на 03.03.2023 за тілом кредиту 555020,16 доларів США, за простроченими відсотками 24250,92доларів США, за нарахованими відсотками 185,01 доларів США.

Доказів оплати заборгованості матеріали справи не містять.

Відповідач за зустрічним позовом вказує на неможливість виконання належним чином грошових зобов'язань за договором у зв'язку з існуванням з 24.02.2022 форс-мажорних обставин, що виникли внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, проведення бойових дій на території Донецької області.

За даними, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місце реєстрації та проведення господарської діяльності ПрАТ «Грета»: 84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Чайковського, буд.1.

Як вбачається з Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, який затверджений Наказом № 309 від 22.12.2022 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, Дружківська міська територіальна громада віднесена з 24.02.2022 до території можливих бойових дій.

Наказом ПрАТ «Грета» №176 від 28.02.2022 господарська діяльність підприємства тимчасово призупинена до закінчення воєнного стану та дії обмежувальних заходів внаслідок внесення підприємств Донецької області до «стоп-листа» ЄС від 23.02.2022.

Наказом ПрАТ «Грета» №177 від 24.03.2022 трудові відносини з працівниками тимчасово призупинені на період дії воєнного стану.

На підтвердження небезпеки у м.Дружківка, евакуації населення та фактів ракетних обстрілів м.Дружківка відповідач за первісним позовом навів перелік активних посилань на статті в мережі Інтернет.

За результатами обстрілів території підприємства відповідача пошкоджено будівлі виробничих приміщень ПрАТ «Грета». Зокрема, 08.02.2023 Дружківською військовою адміністрацією складено акти комісійного обстеження об'єктів, пошкоджених внаслідок збройної агресії Російської Федерації, згідно якого внаслідок влучання ракет 30.08.2022 встановлено пошкодження заповнення віконних та дверних прорізів.

ПрАТ «Грета» звернулось до Торгово-промислової палати з заявою №1 від 07.03.2023 про засвідчення форс-мажорних обставин за іншими договірними зобов'язанням.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні зазначив, що у видачі Сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин підприємству Торгово-промислова палата відмовила.

Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду

Перевіривши доводи, викладені у позовних заявах, поданих запереченнях і поясненнях сторін, проаналізувавши спірні правовідносини, що склалися між сторонами, дослідивши надані в порядку статті 74 ГПК України письмові докази в їх сукупності та взаємозв'язку, господарський суд, дійшов висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог зважаючи на таке.

Згідно п.12 Договору про зміни № 2 до Основного договору спори в рамках Договору підлягають вирішенню в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України в порядку, передбаченому арбітражним застереженням (нижче). Якщо спір не підвідомчий Міжнародному комерційному арбітражному суду, такий спір передається на розгляд суду. Арбітражне застереження (арбітражна угода). Будь-які спори, розбіжності або вимоги, що виникають за цим Договором або у зв'язку з ним, в тому числі такі, які стосуються його тлумачення, виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України, відповідно до його Регламенту, текст якого розміщено на сайті www.ucci.org.ua.

Наявність дійсного третейського застереження та обов'язковість звернення до третейського суду не є обмеженням права сторони на судовий захист, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 55 Конституції України, а є обраним сторонами за власним волевиявленням (добровільно) видом альтернативного захисту.

Якщо договір містить дійсне третейське застереження і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду на підставі п.7ст.226 ГПК України.

Такого клопотання у справі №905/115/23 не подавалось, заперечення проти вирішення спору в господарському суді у сторін відсутні.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків у відповідності до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 202 Цивільного кодексу України).

Згідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Частинами першою, третьою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, суд визнає, що укладений між Сторонами Договір про надання банківських послуг №1/1359154 від 10.04.2013 за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, до якого застосовуються норми параграфів 1 і 2 глави 71 Цивільного кодексу України, та статей 345 - 346 Господарського кодексу України.

Частиною першою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Кредитні відносини у відповідності до частини другої статті 345 Господарського кодексу України здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

За приписами частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 («Позика») цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору ( частина друга статті 1054 Цивільного кодексу України).

Тим самим у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

Згідно з частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахуванням грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок ( частина третя статті 1049 Цивільного кодексу України).

Причиною виникнення спору між сторонами у цій справі є питання наявності або відсутності правових підстав щодо стягнення з ПрАТ «Грета» простроченої заборгованості за кредитом і нарахованими процентами за користування кредитними коштами, а також дострокове повне повернення кредиту в частині, що залишилася.

Матеріалами справи встановлено, що прийняті на себе зобов'язання АТ «Креді Агріколь Банк» виконав у повному обсязі, за валютними меморіальними ордерами з призначенням платежу «Надання траншу згідно Кредитного договору №1/1359154 від 10.04.2013» перерахував грошові кошти в сукупній сумі 2483424,81 доларів США.

Отримання зазначених кредитних коштів Позичальником та виконання умов договору в частині їх частково повернення підтверджується документами первинного обліку - банківськими виписками АТ «Креді Агріколь Банк» з валютного рахунку ПрАТ«Грета».

За умовами Основного договору у редакції договору про зміну №7 від 16.10.2020 Сторони підтвердили, що Позичальнику Банком відкрито відновлювальну кредитну лінію у доларах США та надано кредитні кошти у розмірі 930020,16 доларів США. Сторони погодили порядок і строк кредитування - до 29.02.2024 включно, встановили графік, за яким строк щомісячного виконання зобов'язання з повернення кредиту спливає в останнє число відповідного місяця, а також застосування фіксованої процентної ставки за користування кредитом в розмірі 4% річних.

ПрАТ «Грета» факт укладання Основного договору, договорів про зміни до нього, перерахування Банком грошових коштів на його виконання, часткове погашення кредитних грошових коштів не заперечує.

Приписами частини другої статті 1050 ЦК України визначено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов'язання до настання строку виконання, визначеного договором.

Умовами розділу 6 графи «Виконання Боргових зобов'язань за ініціативою Банку» у редакції Договору про зміну №2 від 18.03.2016 визначено, що Банк вправі вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній Банком частині за умови настання будь-якої Негативної обставини. Таке виконання боргових зобов'язань повинно бути здійснено Клієнтом протягом семи днів з дня одержання Клієнтом Вимоги до Клієнта. До таких обставин віднесено п.4) настання Випадку невиконання умов Договору.

Суд наголошує, що визначення правової природи письмової вимоги кредитора до боржника, та відповідно правових наслідків її надіслання залежить від змісту такої вимоги.

Письмова вимога від 19.12.2022 за № 16211/257, на яку посилається Банк як на вимогу щодо дострокового виконання боргових зобов'язань, має назву: «Вимога про усунення порушення основного зобов'язання».

В ній констатовано, що у порушення умов Кредитного договору Позичальник не сплатив у зазначені в Кредитному договорі строки заборгованість по кредиту та нарахованих процентах, чим порушив виконання прийнятих на себе зобов'язань. Зокрема, станом на 19.12.2022 загальна заборгованість Позичальника за Договором про надання банківських послуг №1/1359154 від 10.04.2013 склала 574 892,58 доларів США, що за курсом НБУ складає 21 023 016,80 грн, у тому числі: прострочена заборгованість за тілом Кредиту - 225 000,00 доларів США; строкова заборгованість за тілом Кредиту - 330 020,16 доларів США; рахунок нарахованих відсотків - 19 872,42 доларів США.

Кредитор вимагає від Позичальника усунення порушень умов Кредитного договору протягом 7 (семи) днів. Грошові кошти просить сплатити на рахунок АТ «Креді Агріколь Банк» за вказаними реквізитами. У випадку невиконання або невчасного виконання цієї вимоги АТ «Креді Агріколь Банк» буде вимушений звернутися до суду з метою стягнення вищезазначеної суми заборгованості за Кредитним договором.

У розумінні положень статей 1054, 1048 і 1049 Цивільного кодексу України основними зобов'язаннями за кредитним договором є повернення суми кредиту та сплата процентів за користування кредитними коштами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Зі змісту Вимоги вбачається, що Кредитор вимагає від Позичальника саме усунення порушень умов Кредитного договору, а на час звернення з останньою Позичальником порушено зобов'язання за Договором про надання банківських послуг №1/1359154 від 10.04.2013було стосовно оплати простроченої заборгованості за тілом Кредиту в сумі 225 000,00 доларів США, нарахованих процентів - 19 872,42 доларів США. Вказаний розмір заборгованості підтверджується матеріалами справи - даними наведеного Банком розрахунку та банківських виписок.

Господарський суд зауважує, що вказане письмове звернення Банку як Кредитора до Боржника - ПрАТ «Грета» не містить вимоги дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому чи про дострокове повне повернення частини кредиту, що залишилася.

У змісті цієї Вимоги відсутнє посилання Кредитора на норму частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України та/або на відповідний пункт договору, що передбачає право Банку вимагати дострокового повернення всієї суми виданого кредиту.

Наведені у ж у Вимозі дані щодо розміру строкової заборгованості за тілом кредиту, на переконання суду, носять виключно інформаційний характер.

Проаналізувавши письмову Вимогу АТ «Креді Агріколь Банк» № 16211/257 від 19.12.2022, суд дійшов висновку, що таке звернення за своїм змістом є інформуванням Боржника про існування заборгованості і містить вимогу про необхідність усунення порушень умов Кредитного договору в частині наявного прострочення по основному зобов'язанню. При цьому зміст Вимоги не вказує на зміну Кредитором строку виконання основного зобов'язання за Кредитним договором.

Приписами частини першої, другої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 19 ГПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.

Метою досудового врегулювання господарських спорів є усунення або запобігання негативного впливу на господарську діяльність з боку контрагентів.

За таких обставин, суд визнає, що наведена письмова Вимога за своєю сутністю є досудовою претензією, яка направлена Позичальнику, тобто формою досудового вирішення спору між контрагентами та вимогою сторони, права або законні інтереси якої порушено, про добровільне безпосереднє врегулювання спору (конфлікту) до звернення у господарський суд.

Окрім того, суд зазначає, що вказана Вимога як досудова письмова претензія складена у довільній формі. За своїм змістом вона не відповідає формі Вимоги про дострокове виконання боргових зобов'язань, яка затверджена у Додатку 19-1 до Договору №1/359154 від 10.04.2013.

З огляду на викладене, суд розцінює останню як письмову претензію (повідомлення),а не як вимогу про дострокове повернення кредиту.

Причиною виникнення спору за зустрічним позовом стало питання наявності чи відсутності підстав визнання недійсним одностороннього правочину АТ «Креді Агріколь Банк» щодо дострокового одноразового виконання грошового зобов'язання за Договором про надання банківських послуг №1/1359154 від 10.04.2013, яке міститься у Вимогі АТ «Креді Агріколь Банк» №16211/257 від 19.12.2022.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом як порушеного права, так і охоронюваного законом інтересу.

Згідно з частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

За приписами ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Наявність інтересу означає, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав в інших осіб.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (п. 2 ч.2 ст.16 ЦК України).

Згідно зі ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Отже, односторонній правочин - це дія (волевиявлення) однієї сторони, спрямована на набуття, зміну, припинення тощо цивільних прав і обов'язків. В односторонньому договорі одна сторона є лише кредитором, а інша - лише боржником.

До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину (частина п'ята статті 202 ЦК України).

Відповідно до положень статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Отже, відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Тобто, вирішуючи спір, суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Позивач за зустрічним позовом просить суд визнати недійсними односторонній правочин - Вимогу про дострокове припинення кредиту за пунктами 4, 5 статті 203 Цивільного кодексу України (Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним).

При розгляді справи суд дійшов висновку, що АТ «Креді Агріколь Банк» Вимога про дострокове припинення кредиту ТОВ «Грета» не направлялась. Як встановлено судом, позивачем в порядку досудового врегулювання спору відповідачу надіслана письмова досудова претензія про усунення порушення основного зобов'язання.

Така претензія сама по собі не спрямована на набуття, зміну чи припинення прав і обов'язків Сторін у спірних правовідносинах, не створює для Позичальника жодних обов'язкових правових наслідків, а лише засвідчує наявність заборгованості за кредитним договором та інформує про необхідність її погашення у добровільному порядку. Вона може бути складена у довільній формі.

За таких обставин суд вважає, що Вимога № 16211/257 від 19.12.2022 за своєю правовою природою не є правочином в розумінні статті 202 ЦК України, отже до неї не можуть застосовуватися положення статей 203, 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України, а відтак, вона не може бути визнана недійсною з наведених позивачем за зустрічним позовом підстав.

Надавши оцінку викладеним обставинам та правовим нормам, суд дійшов висновку, що зустрічний позов ПрАТ «Грета» до АТ «Креді Агріколь Банк» про визнання недійсним одностороннього правочину у вигляді направлення Вимоги про повне дострокове повернення кредиту не підлягає задоволенню.

Одночасно Господарський суд при розгляді справи перевірив доводи відповідача за первісним позовом щодо невручення йому зазначеної Вимоги.

Як вбачається з п. 13 кредитного договору у редакції договору про зміну № 2 від 18.03.2016, повідомлення - будь-які документи (вимоги, заяви, листи, повідомлення та інше), що направляються однією Стороною іншій протягом строку дії Договору (надалі - Кореспонденція), повинні бути здійснені в письмовій формі i будуть вважатися направленими належним чином, якщо вони відправлені засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом, телеграмою або листом з оголошеною цінністю та описом вкладення), за допомогою електронної системи «клієнт­ банк», доставлені особиста представником /співробітником Сторони або кур'єром за вказаними в Договорі адресами (реквізитами) Сторін. Крім того, Кореспонденція, що направляться Банком Клієнту, може бути розміщена в будь-якому офіційному друкованому виданні, в якому здійснюється офіційне оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України та/або актів Президента України. Кореспонденція вважатиметься одержаною адресатом в одну з наступних дат: - дата вручення Кореспонденції, зазначена як така в повідомленні про вручення поштового відправлення чи іншому аналогічному документі, засвідченому відбитком штемпеля/ штампа/ печатки та підписом працівника відділення поштового зв'язку / служби кур'єрської доставки; - дата відправки Кореспонденції: за допомогою системи «клієнт-банк» за умови, що система підтвердила успішність такого відправлення (відсутність будь-яких помилок, статус «відправлено»); - при доставці Кореспонденції: особиста представником / співробітником Сторони, дата, що зазначена на копії: такої: Кореспонденції: представником / працівником адресата (якщо він є юридичною особою) або самим адресатом (якщо він є фізичною особою); - дата невручення Кореспонденції з однієї з наступних причин: відмови адресата від одержання/закінчення терміну зберігання (за зазначеною адресою не проживає, та зазначена як така в повідомленні про вручення поштового відправлення чи іншому аналогічному документі, засвідченому відбитком штемпеля /штампа/ печатки та підписом працівника відділення поштовог

З матеріалів справи встановлено, що Вимога про усунення порушення основного зобов'язання №16211 від 19.12.2022, копія розрахунку направлені оголошеною цінністю з описом вкладення у цінний лист на адресу ПрАТ «Грета» за адресою: 84205, Донецька область, м.Дружківка, вул. Чайковського, буд.1 (трек-номер 0100107676087). Факт прийняття органами поштового зв'язку відправлення підтверджується поштовою накладною та фіскальним чеком.

За даними відстеження за трек-номером відправлення, роздруківка якого міститься в матеріалах справи, вбачається, що останнє було доставлене 24.12.2022 року у точку видачі/доставки м. Дружківки, 29.12.2022 не вручене під час доставки, 09.01.2023 з м. Дружківка воно повернуте за зворотною адресою з причини закінчення встановленого терміну збереження, 16.01.2023 вручено представнику відправника.

Господарський суд зазначає, що дана письмова Вимога направлена позивачем за первісним позовом за юридичною адресою ПрАТ «Грета», яка є актуальною, вона значиться в Єдиному державному реєстрі та вказана в тексті Договору. При цьому матеріали справи не містять відомості про перебування Відповідача за первісним позовом за іншою адресою чи зміну ним поштової адреси.

Відповідачем не надано суду доказів підтвердження наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, які були діючими на час відправлення, при прийнятті та пересилки вказаного відправлення.

Господарський суд відхиляє твердження відповідача про неналежне його повідомлення щодо усунення порушень основного зобов'язання за Договором, оскільки Позивач використав самий ненадійний спосіб направлення письмової Вимоги - шляхом відправлення поштовою кореспонденцією. При цьому, на думку підприємства, не зважаючи на загальновідомий факт - постійні обстріли військами Російської Федерації території м. Дружківка, внаслідок чого відсутність електричної енергії в місті, Банк не скористався іншими, передбаченими умовами Договору більш реальними способами, в тому числі з використанням електронної системи «Клієнт-Банк», виходячи з наступного.

Розділ 13 Кредитного договору у редакції договору про зміну № 2 від 18.03.2016 містить декілька способів відправлення належним чином повідомлення, в тому числі засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом, телеграмою або листом з оголошеною цінністю та описом вкладення).

Всі наведені в Договорі способи, на переконання суду, є рівнозначними, ні один з них не має переваги над іншими. Застосування одночасно всіх разом чи декілька з них для відправлення повідомлення умовами Договору не передбачені.

При цьому, умовами Договору не виключається можливість обрання Банком тільки одного з передбачених в ньому варіантів правової поведінки - способу направлення документу (письмової Вимоги) іншій Стороні. Вибір способу направлення повідомлення є правом тільки Кредитора, а не Позичальника.

Суд наголошує, що позивач за первісним позовом направив відповідачу за первісним позовом Вимогу про усунення порушення основного зобов'язання №16211 від 19.12.2022 у передбачений умовами Договору офіційний спосіб письмового повідомлення, що підтверджується розрахунковим документом - поштовою накладною з інформацією про поштове відправлення за №0100107676087 від 21.12.2022, фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів, які видані відправникові оператором поштового зв'язку. Поштове відправлення з Вимогою та копією розрахунку заборгованості за Договором у встановленому порядку повернуто підприємством зв'язку Позивачу з посиланням на закінчення строку зберігання.

Приймаючи до уваги викладене, суд визнає, що законодавчо встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання рекомендованого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з наявними в ньому документами. Саме на юридичну особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов'язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.

Однак відповідач за первісним позовом, попри визначений для нього Законом України «Про поштовий зв'язок» обов'язок, у даному випадку не забезпечив та не створив умови доставки та вручення йому поштових відправлень за зареєстрованою юридичною адресою відповідно до вимог Правил надання послуг поштового зв'язку.

Отримання ПрАТ «Грета» письмової Вимоги від АТ «Креді Агріколь Банк» перебувало за межами контролю позивача за первісним позовом та не може свідчити про неправомірність його дій.

Факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, на розсуд суду, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання поштового відправлення, або, якщо отримання було неможливим, не звернення до поштового відділення з заявою про переадресацію кореспонденції до іншого поштового відділення, де таке отримання було б можливим.

Відповідач за первісним позовом, за наявністю обставин, на які він посилається, мав можливість письмово звернутись до Банку та просити про застосування інших способів повідомлення, за відсутності можливості отримання документів органами поштового зв'язку, однак такою можливістю не скористався.

З огляду на наведене, надавши оцінку встановленим обставинам та, враховуючи положення наведених нормативно-правових актів, суд дійшов висновку, що письмова Вимога про усунення порушення основного зобов'язання надіслана відповідачу належним чином.

Відсутність в матеріалах справи довідки відділення поштового зв'язку про причини повернення, засвідченої відбитком штемпеля/штампа/печатки та підписом працівника відділення поштового зв'язку, при наявності конверту з документами у позивача за первісним позовом та роздруківки з офіційного сайту АТ «Укрпошта» трекінгу поштового відправлення, де зазначена причина повернення листа з Вимогою - «за закінченням встановленого терміну зберігання», не спростовує висновок суду про належне підтвердження такого повідомлення.

Посилання на передчасність звернення з даним позовом у зв'язку з недодержанням досудового порядку вирішення цього спору не беруться судом до уваги з огляду на таке.

Зі змісту положень Договору про надання банківських послуг №1/1359154 від 10.04.2013 (з подальшими змінами та доповненнями) вбачається, що Сторонами цього правочину не встановлено імперативних вимог щодо врегулювання спорів, які виникають між ними, а реалізація права на звернення до суду з відповідним позовом згідно зазначених пунктів не перебуває в прямій залежності від вчинення дій, направлених на досудове врегулювання спору.

Господарський суд констатує, що направлення письмового повідомлення (вимоги) про усунення порушення основного зобов'язання стосується загального порядку досудового врегулювання цих спорів у спірних правовідносинах та у відповідності до норм законодавства не є обов'язковим, а є правом Кредитора. Ненаправлення такого повідомлення Кредитором не може свідчити про відсутність порушення його прав, а як наслідок, Кредитор може вимагати їх захисту через суд, у тому числі - виконати Боржником обов'язок з дострокового повернення кредиту.

Відповідно до статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України, норми якої мають пряму дію та найвищу юридичну силу, гарантується.

Частина 4 статті 13 Конституції України встановлює обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. До таких суб'єктів належать, зокрема, юридичні особи та інші суб'єкти господарських відносин.

Згідно позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 09.07.2002 № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України випливає, що можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору. Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

З урахуванням викладеного, положення частини 2 статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Таким чином, Позикодавець наділений можливістю реалізувати своє право в порядку частини другої статті 1050 ЦК України на дострокове повернення йому частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, як шляхом направлення письмової досудової вимоги боржнику, так і пред'явлення позову до суду.

Позивач скористався своїм правом вимоги стягнення заборгованості за кредитом і процентами та дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, шляхом звернення з відповідним позовом до суду.

У постанові від 04.07.2018 у справі №310/11534/13 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.

Позовна заява АТ «Креді Агріколь Банк» до ПрАТ «Грета» про стягнення заборгованості за Договором про надання банківських послуг №1/1359154 від 10.04.2013 направлена до суду органами поштового зв'язку 03.02.2023.

Вимога у позові про стягнення з Боржника строкової заборгованості за тілом кредиту у розумінні положень частини другої статті 1050 ЦК України розцінюється судом як заявлення Кредитором позовної вимоги про дострокове повернення кредиту (частини кредиту, що залишилася).

На момент звернення з позовом з боку Позичальника мало місце порушення зобов'язання в частині своєчасної та в повному обсязі сплати щомісячних платежів з повернення кредиту за графіком, що узгоджений сторонами у договорі про зміну №7 від 16.10.2020, оскільки останні платіж був здійснений ПрАТ «Грета» у лютому 2022, після чого платежі не здійснювались, що відповідачем не оспорюється. Означене свідчить про наявність у Банку права на дострокове повернення кредиту. Відповідно 03.02.2023 настав строк виконання Договору про надання банківських послуг №1/1359154 від 10.04.2013, укладеного між АТ «Креді Агріколь Банк» та ПрАТ «Грета».

Аналізуючи спірні правовідносини, що склалися між сторонами щодо наявності чи відсутності заборгованості за кредитним договором, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

За змістом частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Приписами частини першої статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статей 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов'язання Боржнику необхідно дотримувати визначені у договорі строки, зокрема щодо сплати щомісячних платежів за кредитом та процентів за користування кредитними коштами, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.

З приводу позиції відповідача щодо неможливості виконання належним чином зобов'язань за кредитним договором у зв'язку з існуванням з 24.02.2022 форс-мажорних обставин, виниклих внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, що призвело до неможливості ведення господарської діяльності підприємством, суд зазначає наступне.

Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (частина перша статті 617 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналіз вищенаведених правових норм засвідчує, що відповідно до вимог законодавства неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин форс-мажору (непереробної сили) є підставою для звільнення виключно від відповідальності за порушення зобов'язання, обов'язок же належного виконання взятих на себе зобов'язань зберігається.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.(ч.1 ст. 216 ГК України).

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч.ч.1,2 ст. 217 ГК України).

Предмет первісних позовних вимог - стягнення заборгованості за тілом кредиту та за процентами, які нараховуються Позичальнику як плата за користування кредитними коштами. Застосування будь-яких санкцій до останнього не входить.

Можливість відстрочення виконання зобов'язання з повернення грошових коштів та сплати процентів на строк дії форс-мажорних обставин(обставин непереборної сили) може бути передбачена сторонами у договорі. Однак у положеннях Договору про надання банківських послуг №1/1359154 від 10.04.2013 відсутні умови, які б передбачали дії сторін у разі настання таких обставин. Тобто, сторонами не встановлено особливих умов виконання зобов'язань в умовах форс-мажору.

Відповідно до частини першої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Визначення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) міститься в ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до якої, це надзвичайні та невідворотні обставини, що об?єктивно унеможливлюють виконання зобов?язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов?язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, захоплення підприємств.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 вказав, що ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

В підтвердження наявності форс-мажорних обставин відповідач послався на Лист від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf, та адресований всім, кого це стосується. У даному листі Торгово-промислова палата України на підставі статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.97 № 671 1/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами шляхом видачі сертифіката.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереробної сили) встановлено в пункті 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), згідно якому форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов'язань/обов'язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (пункт 6.12 Регламенту).

Контекстний зміст статті 14-1 Закону, а також вимоги Регламенту, дають підстави дійти висновку, що сертифікат, про який йдеться у зазначеному Законі, є індивідуальним актом, який стосується конкретних учасників договірних відносин, конкретного договору та конкретних договірних зобов'язань.

Натомість, загальний офіційний Лист Торгово-промислової палати України, розміщений в мережі Інтернет 28.02.2022, не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

З огляду на наведене господарський суд визнає, що у розумінні наведених положень правових актів, даний Лист Торгово-промислової палати України не є сертифікатом та не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини, що підтверджують неможливість виконання відповідачем договірних зобов'язань з оплати поставленого товару, тому не визнається судом допустимим і достатнім доказом настання форс-мажорних обставин для конкретної особи.

Сертифікат Торгово-промислової палати України або регіональних торгово-промислових палат відповідачем за первісним позовом суду не надано. В межах договірних відносин з іншим Банком відповідач за первісним позовом звертався до Торгово-промислової палати України з заявою щодо отримання сертифікату. Копія заяви міститься в матеріалах справи. Як свідчив представник ПрАТ «Грета» під час розгляду справи, у видачі сертифікату було відмовлено.

Також суд вбачає, що відповідач за первісним позовом не надав доказів звернення до Банку з повідомленням про настання форс-мажорних обставин, надання підтверджуючих документів, обмежившись посиланням на відповідні обставини та норми чинного законодавства щодо настання форс-мажорних обставин під час судового провадження.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов?язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов?язання.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

ПрАТ «Грета» вказує, що внаслідок наявності небезпеки господарську діяльність починаючи з 28.02.2022 у м.Дружківка підприємство не веде, у Донецькій області оголошена евакуація населення, доводить, що трудові відносини з працівниками є призупиненими, вказує на пошкодження приміщень підприємства внаслідок ракетних обстрілів.

Одночасно, суду не надані будь-які докази, які безпосередньо свідчать, що як на дату виникнення грошового зобов'язання щомісячно відповідач був фактично позбавлений можливості сплатити заборгованість, оскільки суду не надано фінансову звітність підприємства, виписки з розрахункових рахунків підприємства, які б свідчили про залишок грошових коштів на рахунку підприємства.

Ствердження ПрАТ «Грета», що на рахунки підприємства, відкриті в АТ «Таскомбанк», не здійснювалось надходження грошових коштів, внаслідок чого відсутня можливість закупівлі сировини та матеріалів для організації виробництва продукції та виплати заробітної плати працівникам, не підтверджено належними та допустимими доказами у справі.

Відповідачем за первісним позовом, на переконання суду, при розгляді справи не надано належних доказів в підтвердження наявності обставин форс-мажору, які б свідчили про неможливість здійснення ним виконання грошового зобов'язання.

У матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про те, що сторони внаслідок наведених вище обставин узгодили інші строки виконання грошових зобов'язань з повернення грошових коштів та сплати відсотків, ані ж ті, що передбачені договором про зміну №7 від 16.10.2020.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 вказала на те, що, визначаючи розмір заборгованості, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок. Все наведене є процесуальним обов'язком суду.

З наданого суду АТ «Креді Агріколь Банк» розрахунку вбачається, що сукупна заборгованість ПрАТ «Грета», що є несплаченою, становить 555020,16 доларів США.

Визначаючи розмір заборгованості за тілом кредиту суд враховує, що представлений позивачем розрахунок є повним, узгоджується з умовами кредитного договору, а вказана в ньому сума боргу та період її утворення підтверджується даними виписок з особового валютного рахунку ПрАТ «Грета», що підтверджують факт та обсяг повернення Клієнтом кредитних коштів.

При цьому, вказана сума заборгованості за тілом кредиту відповідачем за первісним позовом при розгляді справи не оспорювалась і не спростована належними і допустимими доказами, тому визнається судом обґрунтованою.

Зважаючи на викладене, суд, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, дійшов висновку, що ПрАТ «Грета» як Позичальник неналежно виконував свої зобов'язання за Договором про надання банківських послуг №1/1359154 від 10.04.2013 в частині своєчасної та в повному обсязі сплати щомісячних платежів з повернення кредиту, внаслідок чого утворилась заборгованість в загальній сумі 555020,16 доларів США, яку позивач за первісним позовом просить стягнути в порядку, у тому числі, шляхом дострокового повернення. Суд вважає, що наявні правові підстави для стягнення вказаної суми заборгованості в судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікованої ставки Національного банку України.

Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 Цивільного кодексу України.

Позичальнику Банком було відкрито відновлювальну кредитну лінію у гривні, та надано Банком кредитні кошти (надалі - Кредит) у розмірі, що складає 930 020,16 доларів США з фіксованою процентною ставкою за користування кредитом: для фіксованої процентної ставки в розмірі 4 (чотири) проценти річних; останній день дії Кредитної лінії - 29 лютого 2024 року (пункт 15.1. договору про зміну № 7).

Порядок нарахування процентів регулюються розділом 3 Основного договору, що передбачає нарахування останніх в останній Банківський день кожного календарного місяця (далі місяць нарахування) на суму фактичної заборгованості Клієнта за Банківською послугою на щоденній основі протягом місяця нарахування і підлягають сплаті Клієнтом Банку протягом перших тридцяти днів місяця, наступного за місяцем нарахування. Також визначено, що плата у вигляді процентів має здійснюватися у валюті Банківської послуги, відносно якої вони розраховуються. Проценти нараховуються та розраховуються за процентною ставкою, визначеною для відповідної Банківської послуги, протягом строку, що обчислюються днями та дорівнює кількості днів від дати надання Банківської послуги, включаючи день надання, до дати виконання Клієнтом всіх зобов'язань щодо такої Банківської послуги, не включаючи останній день такого виконання. Проценти мають бути сплачені Клієнтом Банком до закінчення Генерального строку в порядку, визначеному Договором. Протягом строку дії Договору розмір процентної ставки (в тому числі змінюваної процентної ставки) може становити будь-яке числове значення в межах від 0,000001% до 50,01% річних. У випадку порушення Клієнтом будь-яких платіжних (грошових) зобов'язань за Договором (в тому числі строків/термінів повернення Кредиту), плата у вигляді процентів за користування Банківською послугою продовжує нараховуватися та підлягає сплаті у розмірі, визначеному цим Договором для відповідної Банківської послуги. При настанні терміну погашення суми Кредиту або Дати припинення чинності Лімітом Банківської послуги чи завершення Генерального строку, проценти за користування Кредитом, що не був погашений вчасно, залишаються/застосовуються у розмірі, передбаченому в Договорі.

Сторонами договору умови нарахування та сплати процентів визначались також у розділі 15 Основного договору, в який в цій частині неодноразово вносились зміни та при остаточному узгодженні у договорі про зміну №7 залишились тільки умови щодо виду процентної ставки та їх розміру. Як наслідок, суд застосовує загальний порядок, що визначений у розділі 3 Основного договору зі змінами та доповненнями.

Проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку. Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Тобто регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак, якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Натомість після спливу визначеного договором строку права та інтереси кредитора забезпечені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Таким чином, припис абзацу другого частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України.

Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статей 625 та 1048 Цивільного кодексу України у питанні можливості нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування, зокрема, й після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове його погашення, є послідовною та сталою, викладена, в тому числі, в постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 та підлягає застосуванню судами під час вирішення цього спору.

Як вбачається з встановлених обставин, шляхом звернення з позовом до суду Банк достроково вимагає у Позичальника всі кредитні кошти, у зв'язку з чим строк повернення кредиту вважається таким, що настав 03.02.2023.

За змістом положень Розділу 3 Кредитного договору також вбачається, що у випадку порушення Клієнтом будь-яких платіжних (грошових) зобов'язань за Договором (в тому числі строків/термінів повернення Кредиту), сторони узгодили, що плата у вигляді процентів за користування Банківською послугою продовжує нараховуватися та підлягає сплаті у розмірі, визначеному цим Договором для відповідної Банківської послуги. При настанні терміну погашення суми Кредиту або Дати припинення чинності Лімітом Банківської послуги чи завершення Генерального строку, проценти за користування Кредитом, що не був погашений вчасно, залишаються/застосовуються у розмірі, передбаченому в Договорі.

У постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду висловила правовий висновок, за яким сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України.

Відтак, доводи позивача про те, що проценти за користування кредитом нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння ним правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання, тому судом відхиляються. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду ( ч.4 ст.236 ГПК України).

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч.6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

За змістом пунктів 142-145 названої постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що наведене у Рішенні Конституційного Суду України від 22.06.2022 у справі №3-188/2020(455/20) обґрунтування (що приписи частини другої статті 625 ЦК України, першого речення частини першої статті 1050 ЦК України та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом правовідносини, які не є взаємовиключними, адже за загальним правилом (частина перша статті 622 цього Кодексу), якщо інше не встановлено в договорі або законі, застосування заходів цивільної відповідальності не звільняє боржника від виконання зобов'язань за договором у натурі) збігається з висновками Великої Палати Верховного Суду. Саме тому, що приписи частини другої статті 625 та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом відносини, які не є взаємовиключними, кредитор після прострочення повернення кредиту може вимагати як сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання (які нараховуються за статтею 625 ЦК України як наслідок неправомірної поведінки боржника), так і сплати кредиту та процентів за наданий кредит, нарахованих до настання строку повернення кредиту (які нараховуються за статтею 1048 ЦК України як наслідок правомірної поведінки сторін).

Конституційний Суд України у вказаному рішенні наголосив, що забезпечення сталості та єдності судової практики є основоположною функцією Верховного Суду (частина перша статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"), яку не може здійснювати інший орган державної влади, зокрема Конституційний Суд України (останній абзац пункту 8 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.06.2022 у справі № 3-188/2020(455/20)). Виконуючи це завдання, саме Верховний Суд здійснює тлумачення та застосування норм ЦК України й інших Законів України, а Конституційний Суд України вирішує питання про конституційність цих норм, зокрема за конституційними скаргами, та здійснює офіційне тлумачення Конституції України (пункти 1, 2 частини першої статті 150, стаття 1511 Конституції України, пункти 1, 2, 9 частини першої статті 7 Закону України "Про Конституційний Суд України").

Відповідно позиція позивача за первісним позовом відносно того, що проценти за користування кредитом нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку (у даному випадку - до 03.03.2023) ґрунтуються на помилковому розумінні правової природи процентів, які сплачуються Позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання.

Надавши оцінку встановленим обставинам, враховуючи положення наведених правових норм та умов договору, суд визнає можливість нарахування процентів за користування кредитом тільки у межах строку кредитування, тобто, до 03.02.2023.

Визначаючи розмір заборгованості за процентами, суд вважає, що стягненню з ПрАТ «Грета», як Позичальника, що прострочив виконання зобов'язання зі сплати процентів за користування кредитом за Договором про надання банківських послуг №1/1359154 від 10.04.2013, підлягають проценти в сумі 20612,45доларів США (останній місяць нарахування процентів грудень 2022, строк оплати яких настав 30.01.2023). В іншій частині період їх нарахування виходить за межі кредитування, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Приймаючи рішення щодо стягнення сум заборгованості за тілом кредиту та процентів у доларах США суд приймає до уваги правовий висновок Великої палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.01.2019 року у справі № 373/2954/16-ц, який полягає в тому, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Розподіл судових витрат

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Судовий збір, відповідно статті 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позовних вимог частково відмовлено, судовий збір стягується з відповідача за первісним позовом пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 315750,67грн. Судовий збір за зустрічними позовними вимогами не відшкодовується внаслідок відмови у їх задоволенні.

Позивач за первісним позовом не позбавлений права на звернення до суду з письмовим клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору у порядку, що визначений Законом України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до Приватного акціонерного товариства «Грета» про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 555020,16 доларів США, заборгованості за простроченими відсотками в сумі 24250,92доларів США, заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 185,01 доларів США задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Грета» (адреса місцезнаходження: 84205, Донецька обл., місто Дружківка, вулиця Чайковського, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 00153488) на користь Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» (адреса місцезнаходження 01024, місто Київ, вул.Чикаленка Євгена, будинок 42/4, ідентифікаційний код юридичної особи 14361575) заборгованість за тілом кредиту 555020,16 доларів США, заборгованість за відсотками в сумі 20612,45доларів США, судовий збір в сумі 315750,67грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У задоволенні зустрічних позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Грета» до Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» про визнання недійсним одностороннього правочину за договором про надання банківських послуг №1/1359154 від 10.04.2013 у вигляді направлення вимоги №16211/257 від 19.12.2022 відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 15.11.2023.

Повний текст рішення суду складено та підписано 27.11.2023.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М. Устимова