ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
іменем України
06.12.2023 Справа № 905/1298/23
Суддя - Говорун О.В.
Секретар судового засідання - Блохіна Ю.В.
Позивач - Комунальне виробниче підприємство "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради.
Відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 .
Про стягнення 132916,96 грн.
Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження.
ВСТАНОВИВ:
Комунальне виробниче підприємство "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради (далі - позивач)з вернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 132916,96 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії в гарячій воді від 30.01.2019 №31, у зв'язку з чим просить стягнути заборгованість, пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.
Ухвалою суду від 04.10.2023 вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Учасники розгляду справи були повідомлені належним чином про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Правом на подання відзиву відповідач у визначений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строк не скористався.
Будь-яких інших клопотань від відповідача до суду також не надходило.
Таким чином, суд, на підставі ч.9 ст.165 ГПК України, вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
30.01.2019 між Комунальним виробничим підприємством “Краматорська тепломережа” Краматорської міської ради (далі - теплопостачальна організація) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі - споживач) укладено договір купівлі-продажу (постачання) теплової енергії в гарячій воді №31, відповідно до п.1.1 якого, за цим договором теплопостачальна організація зобов'язується постачати вчасно та відповідної якості теплову енергію в гарячій воді, а споживач зобов'язується приймати та своєчасно оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами), в терміни передбачені цим договором (а.с.8-9).
Пунктом 3.2.1 договору передбачено, що споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, щомісячно отримувати рахунки-акти у теплопостачальній організації та проводити оплату спожитої теплової енергії в обсягах, вказаних в рахунках-актах, в терміни передбачені договором.
Згідно з п.6.4 договору, оплата виконується відповідно до встановленого тарифу (п.6.1 договору) до 15 числа наступного місяця за звітний розрахунковий період у впродовж якого була спожита теплова енергія...
Цей договір набуває чинності з 01.01.2019 і діє в частині поставки теплової енергії в гарячій воді до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків за спожиту теплову енергію - до їх повного виконання (п.10.1 договору).
За змістом п.11.4 договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний період, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін.
На виконання умов договору, позивачем відповідачу була поставлена теплова енергія в гарячів воді та складені акти-рахунки №31 від 31.01.2022 на суму 16694,79 грн, №31 від 28.02.2022 на суму 9274,41 грн, №31 від 31.03.2022 на суму 9703,77 грн, №31 від 30.04.2022 на суму 9784,83 грн, №31 від 30.11.2022 на суму 22816,42 грн, №31 від 31.12.2022 на суму 4061,79 грн, №31 від 31.01.2023 (а.с.20-21).
Відповідачем було частково здійснено оплату поставленої теплової енергії (а.с.19).
14.02.2023 відповідач отримав акт-рахунок №31 від 31.01.2023, в якому був зроблений перерахунок заборгованості та остаточна заборгованість склала 64668,22 грн (а.с.21 зворотній бік)
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується зі ст.526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, що у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 ГК України).
Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).
Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно з ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
В порушення вказаних вище вимог законодавства та договору, відповідач взяті зобов'язання щодо здійснення своєчасної оплати за поставлену теплову енергію не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем за договором №31від 30.01.2019 в розмірі 64668,22 грн.
На час прийняття рішення, доказів оплати відповідачем заборгованості за договором №31 від 30.01.2019 в розмірі 64668,22 грн до суду не надано.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 64668,22 грн підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем до стягнення заявлена пеня в сумі 64668,22 грн, за період з 30.03.2023 по 27.09.2023.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).
Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 6 статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Сторони в п.7.2.6 договору погодили, що у разі несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію, в терміни передбачені п.6.3 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день простроченого платежу, але не більше 100% заборгованості.
Вказаний пункт договору узгоджується із положеннями статті 1 Закону України “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій”, суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території; за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
Перевіривши розрахунок пені, суд задовольняє вимогу повністю на суму 64668,22 грн.
Позивач, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, також просить стягнути 3% річних в розмірі 1187,82 грн за період з 16.02.2023 по 27.09.2023 та інфляційні втрати в розмірі 2392,70 грн за період з лютого 2023 року по серпень 2023 року.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши вказаний позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд задовольняє вимогу щодо стягнення 3% річних повністю - на суму 1187,82 грн, а вимогу щодо стягнення інфляційних втрат - частково, на суму 631,99 грн.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судові витрати, за приписами статті 129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-238 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Комунального виробничого підприємства "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради (84313, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Олекси Тихого, 2Б, ідентифікаційний код юридичної особи - 00131133) заборгованість у розмірі 64668 (шістдесят чотири тисячі шістсот шістдесят вісім ) грн 22 коп., пеню у розмірі 64668 (шістдесят чотири тисячі шістсот шістдесят вісім) грн 22 коп., 3% річних у розмірі 1187 (одна тисяча сто вісімдесят сім) грн 82 коп., інфляційні втрати у розмірі 631 (шістсот тридцять одна) грн 99 коп. та витрати з оплати судового збору в розмірі 2648 (дві тисячі шістсот сорок вісім) грн. 45 коп.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Говорун