ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
іменем України
06.12.2023 Справа №905/1041/23
Суддя - Говорун О.В.
Секретар судового засідання - Блохіна Ю.В.
Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк".
Відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 .
Про стягнення 66100,56 грн.
Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження.
Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця (далі - відповідач) про стягнення 66100,56 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору.
Ухвалою суду від 08.08.2023 вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечила щодо задоволення позовних вимог та зазначила, що відповідно до п.18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, відповідач звільнена, зокрема, від комісії за користування кредитом у розмірі 1710,74 грн. Також, відповідач посилається на лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, в якому зафіксовані форс-мажорні обставини, а саме введення на території України воєнного стану в зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що, на думку відповідача, є підставою для відмови в задоволенні позову щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, заборгованості за процентами та заборгованості по комісією за користування кредитом.
Також, відповідач зазначила, що звільнена від сплати судового збору, у зв'язку з тим, що вона є інвалідом 2 групи.
До суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача заперечує доводів викладених відповідачем у відзиві на позов, та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
10.05.2018 відповідач звернувся до позивача із заявкою на отримання послуг "Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "Підприємницький" та «Гарантовані платежі», шляхом встановлення кредитного ліміту на рахунок НОМЕР_1 ; розмір відсоткової ставки 30%; термін користування кредитом 12 місяців; мінімальний розмір кредиту - 10000 грн; максимальний розмір кредиту - 75000 грн; пільговий період - 55 днів.
Заявка на отримання послуг "Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "Підприємницький" та «Гарантовані платежі» була підписана з використанням електронного цифрового підпису 10.05.2018 (а.с. 12-20).
Згідно з довідкою позивача про розміри встановлених кредитних лімітів №80510KTT8S09E від 01.06.2023, відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 , а саме - 10.05.2018 - 15000 грн, 21.09.2018 - 25000 грн, 14.11.2018 - 60000 грн, 22.03.2019 - 10000 грн, 17.04.2019 - 25000 грн, 04.06.2019 - 20000 грн, 20.06.2019 - 35000 грн, 19.10.2019 - 35000 грн, 25.11.2019 - 10000 грн, 12.12.2019 - 25000 грн. 17.01.2020 - 55000 грн, 27.04.2020 - 15000 грн, 27.05.2021 - 30000 грн, 08.06.2021 - 50000 грн, 02.12.2021 - 75000 грн, 01.03.2022 - 52517,89 грн (а.с.21).
За розрахунком банку, заборгованість відповідача, станом на 18.07.2023, становить 66100,56 грн і складається із: заборгованості за кредитом - 52642,89 грн, заборгованості по процентам за користування кредитними коштами - 11746,93 грн, заборгованості по комісії за користування кредитом - 1710,74 грн (а.с.22-26).
Позивач свої зобов'язання за договором щодо надання відповідачу грошових коштів виконав, що підтверджується банківськими виписками по відповідному рахунку відповідача (а.с.27-47).
Відповідно до частин 1,2 статті 207 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
В порушення вказаних вище вимог законодавства та умов заявки на кредит, відповідач отримані від позивача грошові кошти не повернув, у зв'язку з чим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем за кредитом та процентами в розмірі 52642,89 грн та 11746,93 грн відповідно.
Щодо вимог позивача про стягнення комісії.
Вимоги позивача щодо стягнення комісії обґрунтовані тим, що згідно з заявкою, відповідач, на підставі ст.634 Цивільного кодексу України у повному обсязі приєднався до Умов та правил надання послуги "Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "Підприємницький" та «Гарантовані платежі» що розміщені на офіційному сайті ПАТ КБ "Приватбанк" у мережі інтернет за адресою http://privatbank.ua/terms, та які разом із заявою на відкриття рахунку та анкетою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, цією заявою становлять кредитний договір між банком та клієнтом, примірник якого клієнт отримав шляхом самостійного роздрукування...
В той же час, позивачем, на підтвердження правомірності нарахування комісії наданий витяг з «Умов та правил банківських послуг» (а.с.14-20).
Доказів підписання відповідачем вказаних умов до суду не надано, а тому наданий позивачем витяг з умов не можна розцінювати як частину договору, яким погоджено сторонами нарахування комісії.
Анкета про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та заява на відкриття рахунку позивачем надана не була.
Також не були надані і Умови та правила надання послуги «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький» та «Гарантовані платежі», що розміщені на офіційному сайті ПАТ КБ "Приватбанк" у мережі інтернет за адресою http://privatbank.ua/terms.
Сама ж заявка не містить умов щодо сплати комісії за користування кредитом.
За таких обставин, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати комісії за користування кредитом.
Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 03.07.2019, справа №342/180/17, а також у постановах Верховного Суду від 30.09.2019, справа № 916/2755/18 та від 01.11.2019, справа № 910/13940/18.
Відтак, вимоги щодо стягненні заборгованості по комісії за користування кредитом задоволенню не підлягають.
Щодо посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, в якому зафіксовані форс-мажорні обставини, а саме введення на території України воєнного стану в зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" як на підставу для звільнення відповідача від зобов'язання з оплати заборгованості за кредитом та заборгованості по процентам за користування кредитом суд зазначає наступне.
Згідно з листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) військову агресію Російської Федерації проти України та підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Частиною першою статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
За змістом ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Отже, законодавством України чітко визначено, що у разі неможливості виконання зобов'язання належним чином внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин, особа, яка порушила зобов'язання, може бути звільнена саме від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) свого зобов'язання.
Позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача коштів як відповідальності за неналежне виконання грошових зобов'язань заявлені не були.
Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.ч.2,3 ст. 129 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.
До відзиву на позов відповідачем була надане пенсійне посвідчення, з якого вбачається, що вид пенсії відповідача - по інвалідності 2 гр, загальне захворювання.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються зокрема особи з інвалідністю II групи.
Отже, відповідач звільнена від сплати судового збору, а витрати з оплати судового збору мають бути компенсовані за рахунок держави.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-238 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м.Київ, вул.Грушевського, б.1Д, ідентифікаційний код юридичної особи - 14360570) заборгованість за кредитом у розмірі 52642 (п'ятдесят дві тисячі шістсот сорок дві) грн 89 коп. та заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 11746 (одинадцять тисяч сімсот сорок шість) грн 93 коп.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Говорун