ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.12.2023м. ДніпроСправа № 904/3620/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", м. Київ
до Фізичної особи-підприємця Попереки Ірини Олександрівни, м. Кам'янське, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості
за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Попереки Ірини Олександрівни, м. Кам'янське, Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", м. Київ
про захист прав споживачів
Суддя Ярошенко В.І.
Секретар судового засідання Бублич А.В.
Представники:
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): не з'явився;
від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): не з'явився.
ПРОЦЕДУРА
Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Попереки Ірини Олександрівни про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 157 465, 34 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 86 979, 56 грн, суми прострочених платежів по процентах 70 485, 78 грн.
Ухвалою суду від 11.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/3620/23. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
24.07.2023 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
24.07.2023 від Фізичної особи-підприємця Попереки Ірини Олександрівни надійшла зустрічна позовна заява, в якій просить визнати недійсними положення Договору про надання кредиту №125614-ДН1-005 від 06.10.2021 та Додаткової угоди № 1 до Договору про надання кредиту №125614-ДН1-005 від 12.10.2021, щодо обов'язку позичальника сплатити комісію за надання кредиту.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2023 зустрічну позовну заяву залишено без руху.
Фізична особа-підприємець Поперека Ірина Олександрівна 06.09.2023 подала до суду заяву про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 08.09.2023 прийнято зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом.
Ухвалою суду від 08.09.2023 вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні на 11.10.2023.
Через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" надійшли пояснення щодо заперечень викладених у відзиві на позовну заяву.
14.09.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.
Засобами поштового зв'язку від Фізичної особи-підприємця Попереки Ірини Олександрівни надійшло клопотання про врегулювання спору за участю судді, в якій вона просить суд зупинити провадження у справі № 904/3620/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до Фізичної особи-підприємця Попереки Ірини Олександрівни про стягнення заборгованості за кредитним договором та призначити проведення процедури врегулювання спору за участю судді.
В судове засідання 11.10.2023 представники сторін не з'явилися.
Ухвалою суду від 11.10.2023 підготовче засідання відкладено до 07.11.2023.
16.10.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та клопотання про долучення доказів
Ухвалою суду від 19.10.2023 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції відмовлено.
25.10.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 26.10.2023 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції відмовлено.
27.10.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
07.11.2023 від Фізичної особи-підприємця Попереки Ірини Олександрівни надійшла заява про відкладення засідання, в зв'язку з сімейними обставинами.
Ухвалою суду від 07.11.2023 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду в засіданні на 06.12.2023.
09.11.2023 від ФОП Попереки І.О. надійшло клопотання про залишення первісного позову без руху.
В судове засідання 06.12.2023 представники сторін не з'явилися.
Фізична особа-підприємець Поперека Ірина Олександрівна причини неявки суду не повідомила, жодних заяв та клопотань про відкладення або про розгляд справи без її участі не подавала.
Розглянувши клопотання ФОП Попереки І.О. про залишення первісного позову без руху в частині недотримання досудового порядку вирішення спору відхиляються судом з наступних підстав.
Відповідно до 19 Господарського процесуального кодексу України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (ч. 1 ст 4 Господарського процесуального кодексу України).
Діючим законодавством не передбачено права боржника на зменшення або звільнення його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань в разі недотримання досудового порядку вирішення спору.
Отже, такі доводи відповідача за первічним позовом є безпідставними.
В ході судового засідання 06.12.2023 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.
В судовому засіданні 06.12.2023 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.
Позиція позивача за первісним позовом викладена у позовній заяві
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо кредиту за договором про надання кредиту від 06.10.2021 № 125614-ДН1-005 та додаткової угоди № 1 від 12.10.2021 в частині своєчасного погашення кредиту.
Позиція відповідача за первісним позовом викладена у відзиві на позовну заяву
Відповідач за первісним позовом заперечує проти задоволення позовних вимог.
ФОП Поперека І.О. зазначає, що доказів того, що саме вона підписала кредитний договір відсутні, адже позивачем не надано жодного доказу нанесення цифрового підпису.
Крім того, Правила про надання споживчих кредитів не містять підпису позичальника, а тому не можуть розцінюватися, як такі з якими позичальник був ознайомлений.
Відповідачка вважає, що включення до Договору про надання кредиту пункту про обов'язок сплати комісії за надання кредиту є неправомірними.
Позиція позивача за первісним позовом викладена у додаткових поясненнях
Позивач за зустрічним позовом стверджує, під час укладення кредитного договору, ФОП Попереку І.О. не обмежували в часі з його ознайомленням, остання мала можливість детально декілька разів ознайомитись з усіма умовами кредитного договору, а також: опублікованим на сайті Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям та прийняти усвідомлене рішення про його укладання.
Після укладення кредитного договору № 125614-ДН1-005, він був виведений в особистому кабінеті клієнта для перегляду та скачування в цілодобовому режимі без обмежень.
На думку ТОВ «Бізнес Позика», вказаний кредитний договір укладений відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», який регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів.
Адже одним із дозволених законом підпису було використано при укладенні кредитного договору № 125614-ДН1-005.
При цьому звертаємо увагу, що електронний цифровий підпис відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» є лише одним із варіантів підписання електронного правочину, однак, його використання не є обов'язковим у сфері електронної комерції.
З наведеного вбачається, що кредитний договір № 125614-ДН1-005 укладений у повній відповідності з чинним законодавством, зокрема, зі ст. 207 Цивільного кодексу України та Законом України «Про електронну комерцію».
Крім того, здійснивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач за первісним позовом вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.
Що стосується редакцій правил кредитування, позивач за первісним позовом зазначає, що на сайті https://bizpozyka.com/ в розділі «Карта сайту» (внизу сторінки) міститься Архів Правил Кредитування. Перейшовши за посиланням https://bizpozyka.com/ua/arhiv можна відкрити Правила Кредитування, що були актуальні у попередні періоди, в тому числі і у період з 14.07.2021 по 05.11.2021, на який припадає дата укладення кредитного договору № 125614-ДН1-005 від 06.10.2021.
Отже, твердження ФОП Попереки І.О. про те, що редакція Правил кредитування, яка була чинна на дату укладення кредитного договору № 125614-ДН1-005 від 06.10.2021 року, відсутня на офіційному сайті (у публічному доступі) ТОВ «Бізнес Позика» не відповідають дійсності.
Позиція позивача за зустрічним позовом викладена у зустрічній позовній заяві
Позивач за зустрічним позовом вважає несправедливими положення Договору про надання кредиту № 125614-ДН1-005 від 06.10.2021, щодо встановлення плати за обслуговування кредиту та таким що порушує норми чинного законодавства, що є підставою для визнання таких положень недійсним, а сплачені кошти в рахунок комісії за надання кредиту у розмірі 13 200 грн підлягають зарахуванню в рахунок погашення основного боргу (кредиту) за Договором про надання кредиту № 125614-ДН1-005 від 06.10.2021.
Позиція відповідача за зустрічним позовом викладена у відзиві на зустрічну позовну заяву
ТОВ «Бізнес Позика» звертає увагу, що договір № 125614-ДН1-005 про надання кредиту під 06.10.2021 було укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та Фізичною особою-підприємцем Поперекою Іриною Олександрівною.
Згідно умов Кредитного договору, зокрема пункту 1 визначено, шо цілі (мета) Кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої незабороненої діяльності. Цей Кредит не є споживчим кредитом.
Отже, позичальником за даним договором є не фізична особа, а Фізична особа-підприємець.
Таким чином, даний кредит не є споживчим і його було видано споживчі цілі фізичній особі-підприємцю з цільовим призначенням для здійснення підприємницької діяльності.
Крім того, укладаючи договір № 125614-ДН1-005, позивач за зустрічним позовом з'ясував, на яких умовах він укладається, тому з власної ініціативи на момент укладення договору, визначив для себе правила отримання і повернення коштів та наслідки невиконання договору.
Позичальник жодного разу не звертався до кредитора з будь-яких спірних або не висвітлених питань, не відмовлявся від одержання кредиту, а в повній мірі скористався коштами наданими ТОВ.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі позивач за первісним позовом, Кредитодавець) 06.10.2021 направило Фізичній особі - підприємцю Попереці Ірині Олександрівні (далі - відповідач за первісним позовом, Позичальник) пропозицію (оферту) укласти Договір № 125614-ДН1-005 про надання кредиту.
Позивач стверджує, що 06.10.2021 Фізична особа - підприємець Поперека Ірина Олександрівна прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 125614-ДН1-005 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
Зі своєї сторони ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено Фізичній особі - підприємцю Попереці Ірині Олександрівні, через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-3058, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.
06.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та Фізичною особою - підприємцем Поперекою Іриною Олександрівною укладено Договір № 125614-ДН1-005 про надання кредиту (далі - договір), шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до пункту 1 договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 70 000, 00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (далі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
Тип кредиту: кредит.
Строк кредиту: 16 тижнів.
Процента ставка: в день 0, 91490715, фіксована.
Комісія за надання кредиту (далі - комісія): 10 500, 00 грн.
Загальний розмір наданого кредиту: 70 000, 00 грн.
Термін дії договору до 26.01.2022.
Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 129 920 грн.
Протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів (пункт 2 договору).
Пунктом 3 договору сторонами визначено графік платежів, відповідно до якого кредит підлягає сплаті щомісячно рівними платежами у сумі 8 120 грн, починаючи з 13.10.2021 та з терміном остаточного повернення не пізніше 26.01.2022.
У разі прострочення Позичальником дати сплати чергового платежу визначеного Графіком платежів, Кредитодавець має право нараховувати штраф за кожен випадок такого порушення Позичальником у розмірі 10 процентів від загальної суми простроченої заборгованості в порядку, визначеному Розділом 5 Правил (пункт 4 договору).
Згідно з пунктом 5 договору позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає договір.
Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що до укладання договору отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема передбачену частиною другою ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (пункт 8 договору).
Відповідно до пункту 9 договору, договір може бути змінений та/або припинений за взаємною згодою сторін, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, договором та Правилами.
Інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід'ємною частиною договору. Усі неврегульовані договором правовідносини сторін регулюються законодавством України (пункт 10 договору).
Також, 12.10.2021 між ТОВ «Бізпозика» та Фізичною особою - підприємцем Поперека Ірина Олександрівна укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 125614-ДН1-005 про надання кредиту (далі - Додаткова угода), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов Додаткової угоди ТОВ «Бізпозика» надає Позичальнику додатково кредит в сумі 18 000 грн.
Комісія за зміну умов договору 2 700 грн (пункт 5 додаткової угоди).
Пунктом 6 додаткової угоди сторонами змінено графік платежів, відповідно до якого кредит підлягає сплаті щомісячно рівними платежами у сумі 9 370 грн, починаючи з 13.10.2021 та з терміном остаточного повернення не пізніше 26.01.2022.
Позивач за первісним позовом стверджує, що свої зобов'язання за договором кредиту виконав, та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 88 000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , яка позичальником вказана при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується платіжними інструкціями № 32512 від 06.10.2021 на суму 70 000 грн та № 32682 від 12.10.2021 на суму 18 000 грн.
Однак, як зазначає ТОВ «Бізнес позика», до теперішнього часу відповідач за первісним позовом свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, відповідно до розрахунку заборгованості за договором.
Позивач за первісним позовом зазначає, що Фізична особа-підприємець Поперека Ірина Олександрівна належним чином умови договору не виконала.
У зв'язку з чим, станом на момент подачі позову заборгованість відповідача за первісним позовом за договором становить 157 465, 34 грн, з яких: 86 979, 56 грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 26 153, 85 грн загального залишку заборгованості за процентами, 1 000 грн загального залишку
ФОП Поперека І.О. вважає, що позивач неправомірно включив до кредитного договору положення щодо нарахування комісії за наданий кредит. Так, позичальник посилаючись на статтю 18 Закону України «Про захист прав споживачів» звернувся до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Бізнес позика» про визнання недійсними положення Договору про надання кредиту №125614-ДН1-005 від 06.10.2021 та Додаткової угоди № 1 до Договору про надання кредиту №125614-ДН1-005 від 12.10.2021, щодо обов'язку позичальника сплатити комісію за надання кредиту та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» здійснити перерахунок платежів здійснених Фізичною особою-підприємцем Поперекою Іриною Олександрівною за Договором про надання кредиту № 125614-ДН1-005 від 06.10.2021 та зарахувати вже сплачені Фізичною особою-підприємцем Поперекою Іриною Олександрівною кошти за обслуговування кредиту в рахунок погашення основного боргу (кредиту) за Договором про надання кредиту № 125614-ДН1-005 від 06.10.2021.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини за кредитним договором.
Щодо стягнення сум за кредитним договором
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).
Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України).
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України).
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України).
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).
Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України).
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України).
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України).
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).
Закон України "Про електронну комерцію" регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів.
Статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію" визначено порядок укладення електронного договору.
Так, відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
За приписом частини восьмої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Частиною одинадцятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Підтвердження вчинення електронного правочину повинно містити такі відомості:
- умови і порядок обміну (повернення) товару або відмови від виконання роботи чи надання послуги;
- найменування продавця (виконавця, постачальника), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії щодо товару, роботи, послуги;
- гарантійні зобов'язання та інформація про інші послуги, пов'язані з утриманням чи ремонтом товару або з виконанням роботи чи наданням послуги;
- порядок розірвання договору, якщо строк його дії не визначено.
Дія цього положення не поширюється на електронні правочини, пов'язані з одноразовим наданням інформаційних електронних послуг або послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, оплата яких здійснюється дистанційно. Постачальник таких послуг має надати змогу споживачеві ознайомитися з найменуванням постачальника, його місцезнаходженням та порядком прийняття претензії щодо послуги.
Згідно з частиною дванадцятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як зазначалось судом, ТОВ "Бізнес Позика" направлено Фізичній особі-підприємцю Попереці Ірині Олександрівні через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор ідентифікатор G-3058, на номер телефону НОМЕР_1 , який зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті та котрий боржником було введено/відправлено.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 70 000 грн, на підтвердження приналежності відповідачу банківської картки № НОМЕР_2 , яка позичальником вказана при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується платіжними інструкціями № 32512 від 06.10.2021 на суму 70 000 грн та № 32682 від 12.10.2021 на суму 18 000 грн.
Судом встановлено, що у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по поверненню кредитних коштів за Договором про надання кредиту від 06.10.2021 № 125614-ДН1-005 в розмірі 86 979, 56 грн, що підтверджується детальним розрахунком заборгованості станом на 15.02.2023, наданим позивачем.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
З урахуванням наведеного, також враховуючи умови п. 3 договору (кінцевий термін повернення кредиту 26.01.2022), строк повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісії банку є таким, що настав.
Доказів сплати 86 979, 56 грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) та 70 485, 78 грн загального залишку заборгованості за процентами.
Щодо заперечення відповідача за первісним позовом щодо підписання кредитного договору та додаткової угоди, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Договір про надання кредиту № 125614-ДН1-005 від 06.10.2021, Додаткова угода 1 від 12.10.2021 містять відмітки про підписання їх одноразовим ідентифікатором "Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-3058. 06.10.2021 16:15:24", "Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-6831. 12.10.2021 16:26:27".
За приписами статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Також приписами ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що й отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Суд зазначає, що одноразові ідентифікатори, якими були підписані Договір про надання кредиту № 125614-ДН1-005 від 06.10.2021, Додаткова угода 1 від 12.10.2021, складаються з комбінації цифр і літер, що відповідає нормам Закону України "Про електронну комерцію", а тому належними й допустимими доказами підтверджено факт укладення Договору та Додаткової угоди між сторонами.
Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За статтею 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про більшу вірогідність доказів, наданих позивачем у підтвердження обґрунтування своєї позиції. Відповідно позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Такі висновки суду засновані передусім на відсутності належних спростувань з боку відповідача цих обставин.
Таким чином, законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 157 465, 34 грн, з яких: 86 979, 56 грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) та 70 85, 78 грн загального залишку заборгованості за процентами.
Щодо зустрічних позовних вимог
Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до частини першої статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
За змістом пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої ГПК України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов'язані з'явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов'язковою.
Відповідно до частини першої статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 46 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов'язків, передбачених статтею 46 ГПК України.
Одним із прав, які надаються учасникам справи, є право брати участь в судовому засіданні, якщо інше не визначено законом (пункт 2 частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України). Однак, це право не є абсолютним, оскільки учасники зобов'язані з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою (пункт 3 частини другої статті 42 ГПК України).
Відповідно до частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.
Крім того, за змістом частини третьої статті 196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи може відмовитися від свого права брати участь в судовому засіданні, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Отже, учасник справи має право:
а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника);
б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов'язковою.
Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.
Дії суду у випадку неявки в судове засідання учасника справи визначені у статті 202 ГПК України, відповідно до частини четвертої якої у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
У системно-логічному зв'язку з цією нормою перебуває норма, закріплена у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Системний аналіз змісту частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що процесуальним наслідком неявки позивача в судове засідання є залишення позову без розгляду.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.
Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез'явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання:
1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання;
2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання;
3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
При цьому зміст частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез'явлення позивача у судове засідання та неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов'язковою.
Проаналізувавши положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, суд зазначає про те, що у цих нормах законодавець не застосував слова «може», «має право», «за власної ініціативи» та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду. Формулювання «суд залишає позов без розгляду», що міститься у частині четвертій статті 202 ГПК України, та формулювання «суд залишає позов без розгляду», що міститься у пункті 4 частини першої статті 226 ГПК України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2022 у справі № 905/458/21, якою обґрунтована підстава касаційного оскарження.
Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023 закрито підготовче провадження. Справу № 904/3620/23 призначено до розгляду в засіданні на 06.12.2023.
Однак, позивачка за зустрічним позовом у судове засідання 06.12.2023 не з'явилася, була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, а також від позивачки не надходило будь-яких заяв про розгляд справи за її відсутності.
Суд зазначає, що вирішуючи спір по суті за відсутності позивачки за зустрічним позовом, яка була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, однак не з'явилася у судове засідання та не надала заяву про розгляд справи за її відсутності, суд має враховувати вимоги, закріплені у частині четвертій статті 202 та пункті 4 частини першої статті 226 ГПК України.
Саме на такому порядку застосуванні приписів статей 202, 226 ГПК України акцентувала увагу об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.11.2022 у справі № 905/458/21.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зустрічну позовну заяву залишити без розгляду.
СУДОВІ ВИТРАТИ
Згідно частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Судовий збір за подання первісного позову в розмірі 2 147, 20 грн слід покласти на Фізичну особу-підприємця Попереку Ірину Олександрівну.
Керуючись статями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
УХВАЛИВ:
Первісний позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Попереки Ірини Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26, оф. 411; ідентифікаційний код 41084239) 86 979, 56 грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 70 485, 78 грн загального залишку заборгованості за процентами та 2 147, 20 грн витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Зустрічний позов Фізичної особи-підприємця Попереки Ірини Олександрівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" про визнання недійсними положення Договору про надання кредиту № 125614-ДН1-005 від 06.10.2021 та Додаткової угоди № 1 до Договору про надання кредиту № 125614-ДН1-005 від 12.10.2021, щодо обов'язку позичальника сплатити комісію за надання кредиту та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» здійснити перерахунок платежів здійснених Фізичною особою-підприємцем Поперекою Іриною Олександрівною за Договором про надання кредиту № 125614-ДН1-005 від 06.10.2021 та зарахувати вже сплачені Фізичною особою-підприємцем Поперекою Іриною Олександрівною кошти за обслуговування кредиту в рахунок погашення основного боргу (кредиту) за Договором про надання кредиту № 125614-ДН1-005 від 06.10.2021 залишити без розгляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 07.12.2023
Суддя В.І. Ярошенко