ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
УХВАЛА
про залишення скарги на дії та бездіяльність приватного виконавця без розгляду
06.12.2023м. ДніпроСправа № 904/3734/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.
та представників:
від скаржника (стягувача, позивача): не з'явився;
від боржника (відповідача): не з'явився;
від приватного виконавця: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
скаргу: Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" (м. Київ)
на дії та бездіяльність приватного виконавця Журида Сергія Миколайовича (м. Київ)
у справі:
за позовом Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" (м. Київ)
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (м. Дніпро)
про стягнення 99 000 грн. 00 коп.
Суддя Фещенко Ю.В.
Фещенко Ю.В.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
У липні 2020 року Акціонерне товариство "Страхова компанія "Інго" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (далі - відповідач) суму страхового відшкодування у розмірі 99 000 грн. 00 коп.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Євстигнеєва Н.М.) від 28.09.2020 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а саме: стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" на користь Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" - 99 000 грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору розмірі в розмірі 2 102 грн. 00 коп.
На виконання вказаного рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2020 було видано наказ про примусове його виконання 20.10.2020.
Від Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" надійшла скарга на дії та бездіяльність приватного виконавця (вх. суду 16337/23 від 04.04.2023; новий розгляд вх. суду № 60375/23 від 23.11.2023), в якій останнє просить суд:
- визнати дії приватного виконавця Журида Сергія Миколайовича незаконними;
- зобов'язати приватного виконавця Журида Сергія Миколайовича повернути невикористані кошти авансового внеску: в сумі 2 022 грн. 04 коп., сплачені відповідно до платіжної інструкції № 16247 від 12.10.2020; в сумі 2 506 грн. 90 коп., сплачені відповідно до платіжної інструкції № 17565 від 03.11.2020; в сумі 3 501 грн. 35 коп., сплачені відповідно до платіжної інструкції № 18130 від 12.11.2020, на рахунок стягувача - Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго", після повернення без виконання наказу про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" на користь Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" боргу в розмірі 99 000 грн. 00 коп. та витрат по сплаті судового збору в розмірі 2 102 грн. 00 коп.
Від приватного виконавця Журида С.М. надійшло клопотання про залишення скарги без розгляду (вх. суду № 17211/23 від 10.04.2023), в якій він просив суд залишити скаргу без розгляду, посилаючись на те, що скарга подана з пропуском 10-денного строку, встановленого статтею 341 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржник вказує на порушення його прав бездіяльністю приватного виконавця, яка розпочалась з грудня 2020 року (тобто з грудня 2020 року скаржник дізнався про порушення своїх прав), а зі скаргою скаржник звернувся лише 30.03.2023.
Від приватного виконавця Журида С.М. надійшли заперечення (вх. суду №17999/23 від 12.04.2023), в яких він просив суд відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на те, що сплачена стягувачем сума є додатковою винагородою виконавця, повернення якої чинним законодавством не передбачено. Як зазначає виконавець, спірна сума була перерахована стягувачем на рахунок приватного виконавця, відкритий виключно для зарахування винагороди; крім того, у в призначенні здійснених стягувачем платежів не вказано, що ці суми є авансовим внеском.
За результатом розгляду скаргу, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Євстигнеєва Н.М.) від 17.04.2023 скаргу Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" на дії та бездіяльність приватного виконавця Журида Сергія Миколайовича задоволено, а саме: визнано дії приватного виконавця Журида Сергія Миколайовича незаконними та зобов'язано приватного виконавця Журида Сергія Миколайовича (посвідчення № 523) повернути невикористані кошти авансового внеску: в сумі 2 506 грн. 90 коп., сплачені відповідно до платіжного доручення № 17565 від 03.11.2020; в сумі 2 022 грн. 04 коп., сплачені відповідно до платіжного доручення № 16247 від 12.10.2020; в сумі 3 501 грн. 35 коп., сплачені відповідно до платіжного доручення № 18130 від 12.11.2020, на рахунок стягувача Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго", після повернення без виконання наказу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" на користь Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" боргу в розмірі 99 000 грн. 00 коп. та витрат по сплаті судового збору в розмірі 2 102 грн. 00 коп.
Від скаржника надійшов відзив на заперечення приватного виконавця (вх. суду №19293/23 від 19.04.2023), в якому він зазначає про те, що між стягувачем та приватним виконавцем не було укладено жодних усних чи письмових угод про оплату додаткових винагород, отже сплачені стягувачем грошові кошти є саме авансовим внеском виконавчого провадження, які відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають поверненню, оскільки виконавчий документ було повернуто стягувачу без прийняття його на виконання.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.08.2023 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2023 у справі № 904/3734/20 - залишено без змін.
У подальшому, постановою Верховного Суду від 01.11.2023 касаційну скаргу Приватного виконавця Журида Сергія Миколайовича задоволено частково, а саме: постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.08.2023 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2023 у справі № 904/3734/20 скасовано; справу № 904/3734/20 в скасованій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2023 матеріали справи № 904/3734/20 передано судді Фещенко Ю.В.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 27.11.2023 скаргу було прийнято до розгляду, призначено її розгляд у судовому засіданні на 06.12.2023.
У судове засідання 06.12.2023 представники скаржника (стягувача, позивача), боржника (відповідача) та приватний виконавець не з'явились, причин нез'явлення суду не повідомили.
Судом відзначено, що всі учасники процесу належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду скарги, що підтверджується наступним:
- відповідно до пункту 42 вказаного Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення) засобами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
- відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
- судом було з'ясовано, що скаржник (стягувач, позивач) та приватний виконавець Журид С.М. мають зареєстровані Електронні кабінети, у зв'язку з чим ухвала суду від 27.11.2023 була надіслана судом в Електронні кабінети скаржника (стягувача, позивача) та приватного виконавеця Журида С.М., на підтвердження чого до матеріалів справи були долучені відповідні Довідки про доставку електронного листа;
- щодо повідомлення скаржника (стягувача, позивача) судом долучено до матеріалів справи Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 27.11.2023 була доставлена скаржнику (стягувачу, позивачу) в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - 27.11.2023 о 15:36 год. (а.с.68 у томі 2);
- щодо повідомлення приватного виконавця Журида С.М. судом долучено до матеріалів справи Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 27.11.2023 була доставлена приватному виконавця Журид С.М. в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - 27.11.2023 о 15:36 год. (а.с.69 у томі 2);
- щодо повідомлення боржника (відповідача) судом долучено до матеріалів справи відстеження поштового відправлення № 4930001098871, в якому містилася ухвала суду від 27.11.2023, з якого вбачається, що за юридичною адресою відповідача 30.11.2023 вказане поштове відправлення вручено не було та судова повістка повертається за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.84-85 у томі 2).
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 27.11.2023 вважається врученою:
- скаржнику (стягувачу, позивачу) - 27.11.2023 (а.с.68 у томі 2);
- боржнику (відповідачу) - 30.11.2023 (а.с.84-85 у томі 2);
- приватному виконавцю Журиду С.М. - 27.11.2023 (а.с.69 у томі 2).
Отже, всі учасники процеси повідомлені судом належним чином та завчасно. Жодних клопотань від учасників справи до суду не надходило.
Відповідно до статті 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Одночасно, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.
Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті статті 6 Конвенції, в зв'язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, в зв'язку з поведінкою заявників.
Згідно з приписами статті 114 Господарського процесуального кодексу України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій; строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
В даному випадку, суд керується завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
При цьому, під час розгляду справи суд зобов'язаний забезпечити повне, всебічне та об'єктивне з'ясування обставин справи, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
В даному випадку підстави для відкладення розгляду скарги чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга на дії та бездіяльність приватного виконавця, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Євстигнеєва Н.М.) від 28.09.2020 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а саме: стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" на користь Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" - 99 000 грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору розмірі в розмірі 2 102 грн. 00 коп.
На виконання вказаного рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2020 було видано наказ про примусове його виконання 20.10.2020.
Відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Так, наказ господарського суду з відповідною заявою про відкриття виконавчого провадження, було направлено на виконання до приватного виконавця Журид Сергія Миколайовича.
З матеріалів справи також вбачається, що Акціонерним товариством "Страхова компанія "Інго" на користь приватного виконавця Жируда С.М. сплачені грошові кошти в загальній сумі 8 030 грн. 29 коп. з призначенням платежу "на виконання наказу №904/3734/20 від 20.10.2020 Господарського суду про стягнення з СК Домінанта на користь СК Інго Боргу" (а.с.104-106 у томі 1), а саме: згідно з платіжною інструкцією № 16247 від 12.10.2020 на суму 2 022 грн. 04 коп.; згідно з платіжною інструкцією № 17565 від 03.11.2020 на суму 2 506 грн. 90 коп.; згідно з платіжною інструкцією № 18130 від 12.11.2020 на суму 3 501 грн. 35 коп.
01.12.2020 приватний виконавець Журид С.М. повернув виконавчий документ - наказ господарського суду Дніпропетровської області № 904/3734/20 від 28.09.2020, стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 10 частини 4 статті 4 Закону Украхни "Про виконавче провадження" (відмітка на зворотному боці наказу, а.с. 103 у томі 1).
Як убачається з матеріалів справи, АТ "Страхова компанія "Інго" звернулося до приватного виконавця Журида С.М. із заявою б/№ від 30.11.2021, в якій просило повернути авансові платежі, які сплачені згідно з вказаними вище платіжними інструкціями (а.с. 107 у томі 1).
Як зазначає скаржник, відповіді на вказану заяву приватним виконавцем Журидом С.М. не надано, грошові кошти в загальній сумі 8 030 грн. 29 коп. скаржнику не повернуті.
Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Користуючись вказаним правом, Акціонерне товариство "Страхова компанія "Інго" звернулося до господарського суду із скарга на дії та бездіяльність приватного виконавця (вх. суду 16337/23 від 04.04.2023; новий розгляд вх. суду № 60375/23 від 23.11.2023), в якій просить суд:
- визнати дії приватного виконавця Журида Сергія Миколайовича незаконними;
- зобов'язати приватного виконавця Журида Сергія Миколайовича повернути невикористані кошти авансового внеску: в сумі 2 022 грн. 04 коп., сплачені відповідно до платіжної інструкції № 16247 від 12.10.2020; в сумі 2 506 грн. 90 коп., сплачені відповідно до платіжної інструкції № 17565 від 03.11.2020; в сумі 3 501 грн. 35 коп., сплачені відповідно до платіжної інструкції № 18130 від 12.11.2020, на рахунок стягувача - Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго", після повернення без виконання наказу про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" на користь Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" боргу в розмірі 99 000 грн. 00 коп. та витрат по сплаті судового збору в розмірі 2 102 грн. 00 коп. На думку скаржника бездіяльність приватного виконавця полягає в тому, що з грудня 2020 року (з дати повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання) до цього часу приватний виконавець не вчинив жодних дій щодо повернення авансових внесків. Така бездіяльність триває і на час подачі скарги. Тобто порушення приватним виконавцем вимог законодавства є триваючим.
Під час нового розгляду скарги учасники справи жодних додаткових пояснень до суду не подали.
Розглянувши подану Акціонерним товариством "Страхова компанія "Інго" скаргу, суд зазначає наступне.
Забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців є однією із засад виконавчого провадження, встановлених статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження".
Згідно з частиною 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", статтею 36 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Приватний виконавець несе за свої рішення, дії чи бездіяльність та завдану третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну чи кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, установлених законом, а також дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому цим Законом (стаття 37 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").
Як було зазначено вище, норми Господарського процесуального кодексу України, зокрема стаття 339 Господарського процесуального кодексу України, також передбачають право сторони виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно зі статтею 343 Господарського процесуального кодексу України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
За змістом скарги стягувача - АТ "СК "Інго" щодо дій та бездіяльності приватного виконавця Журида С.М., поданої на підставі статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", вбачається, що предметом спору у цій справі є визнання незаконними дій приватного виконавця та зобов'язання приватного виконавця повернути невикористані кошти авансового внеску згідно з доданими до скарги платіжними інструкціями, на рахунок стягувача, після повернення без виконання наказу суду № 904/3734/20 від 20.10.2020.
Верховний Суд, скасовуючи постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.08.2023 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2023 у даній справі № 904/3734/20, зазначив, що судом першої інстанції залишилось не розглянутим подане приватним виконавцем клопотання про залишення скарги АТ "СК "Інго" на бездіяльність приватного виконавця без розгляду (а.с. 123 в томі 1), обґрунтоване порушенням скаржником строку для звернення із скаргою, визначеного пунктом "а" частини 1 статті 341 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що скаргу може бути подано до суду в десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права. За приписами статті 207 Господарського процесуального кодексу України, розглядаючи справу по суті, в судовому засіданні головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом. Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Водночас, як свідчить зміст оскарженої ухвали, суд першої інстанції, не розглянувши клопотання приватного виконавця про залишення скарги АТ "СК "Інго" без розгляду, у зв'язку з пропуском строку для її звернення, не надав оцінки тій обставині, що виконавець ставить під сумнів звернення стягувача із скаргою на дії та бездіяльність виконавця у визначений законодавством строк, що є порушенням наведених вище приписів Господарського процесуального кодексу України. Суд першої інстанції не встановлював ні початок перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб'єкта, закріплений у частині 1 статті 341 Господарського процесуального кодексу України, ні дату звернення стягувача з відповідною скаргою з дослідженням поведінки скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав. При цьому розглянув по суті подану скаргу, дійшовши висновку щодо незаконність дій приватного виконавця. Водночас, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції всупереч положенням підпункту "в" пункту 3 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, не містить висновків щодо нерозглянутого судом першої інстанції клопотання приватного виконавця про залишення без розгляду скарги АТ "СК "Інго" у зв'язку з пропуском строку на звернення з відповідною скаргою. Тобто, аргументи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права залишилися поза увагою апеляційного господарського суду. Водночас, ні аналізу аргументів заявленої приватним виконавцем апеляційної скарги щодо пропуску стягувачем строку для звернення зі скаргою, ні мотивів про їх необґрунтованість, ні посилання на норми матеріального чи процесуального права, які це визначають або регулюють, з обґрунтуванням пов'язаності строку на звернення до суду із скаргою на дії/бездіяльність приватного виконавця та строків пред'явлення виконавчого документа до виконання, постанова апеляційного суду не містить. Тобто, апеляційний суд порушив норми процесуального права, не зазначивши в постанові мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, та висновків за результатом розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд, що є порушенням наведених вище приписів Господарського процесуального кодексу України.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що передумовою для розгляду скарги на дії чи бездіяльність державного, приватного виконавця по суті є встановлення факту подання цієї скарги у строк, передбачений частиною 1 статті 341 Господарського процесуального кодексу України, або наявності відповідного клопотання та обставин для поновлення такого строку, якщо його було пропущено з поважних причин.
Адже, під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень Господарського процесуального кодексу України, вміщених у розділі VI "Судовий контроль за виконанням судових рішень".
Відсутність в оскаржуваних судових рішеннях достеменного встановлення істотних обставин щодо початку та закінчення перебігу процесуального строку для звернення із скаргою до суду, факту дотримання стягувачем цього строку, може свідчити про передчасність висновків судів прийняття до розгляду скарги та не можуть зумовити обов'язок суду щодо її розгляду скарги по суті в порядку статті 343 Господарського процесуального кодексу України, оскільки нормами Господарського процесуального кодексу України імперативно визначено, що пропущений процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлено за відповідних обставин судом виключно за клопотанням особи, що подає скаргу.
Протилежні дії суду порушуватимуть права інших учасників спору (зокрема виконавця, дії якого оскаржуються) та загальні засади господарського судочинства, а саме його диспозитивності, рівності перед законом і судом та змагальності сторін.
Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Враховуючи вказані вище висновки Верховного суду, дослідивши подану скаргу, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до пункту "а" частини 1, частини 2 статті 341 Господарського процесуального кодексу України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Встановлені статтею 341 Господарського процесуального кодексу України строки для подання скарги є процесуальними і тому відповідно до вимог статті 119 Господарського процесуального кодексу України можуть бути відновлені.
Так, приписами статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно зі статтею 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Вирішуючи питання щодо дотримання скаржником процесуального строку, передбаченого законом для оскарження дій або бездіяльності виконавця, суд враховує, зокрема, висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.02.2022 № 925/308/13-г., зокрема, про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.
У цьому висновку Суд враховує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності. Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб'єкта, закріпленого у частині 1 статті 341 Господарського процесуального кодексу України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з'ясування стану виконавчого провадження тощо). А тому стягувач, який подав до відповідного органу заяву про вчинення відповідних виконавчих дій, однак не отримав задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні, незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні документи виконавчого провадження або відповіді.
Отже, за результатом порівняльного аналізу змісту термінів "дізнався" та "повинен був дізнатися", що містяться у положеннях статті 341 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні.
Враховуючи вказане, суд наголошує, що скаржник - АТ "Страхова компанія "Інго", звернувшись до приватного виконавця Журида С.М. із заявою б/№ від 30.11.2021, в якій просило повернути авансові платежі на загальну суму 8 030 грн. 29 коп. (а.с. 107 у томі 1), навіть не отримавши задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні, незалежно від того, чи отримав заявник від приватного виконавця певні документи виконавчого провадження або відповіді.
При цьому, скаржником не наведено у скарзі жодних обставин та/або поважних причин, які б свідчили про неможливість з'ясування результатів розгляду заяви б/№ від 30.11.2021, починаючи з грудня 2021 року та подання скарги на дії приватного виконавця у встановлений законом строк (десять днів від дня, коли приватний виконавець повинен був вчинити певну виконавчу дію).
Більше того, скаржник визначає період неправомірної бездіяльності приватного виконавця з грудня 2020 року по час звернення зі скаргою до суду.
З відповідною скаргою Акціонерне товариство "Страхова компанія "Інго" звернулось до суду 04.04.2023, тобто за межами встановленого десятиденного строку, з урахуванням презумпції обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні.
Окремо суд наголошує на тому, що при зверненні до суду з вказаною скаргою заявник не просив суд поновити пропущений строк на звернення до суду зі скаргою.
За змістом статті 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування поважності причин пропуску процесуальних строків та подача заяви про їх поновлення покладається на зацікавлену сторону.
При зверненні до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність приватного виконавця, саме на скаржника покладається обов'язок доведення наявності непереборних обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що скаржником не спростовано наявності у нього можливостей контролювати виконавче провадження та своєчасно отримувати інформацію про вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні, а інших об'єктивних, що не залежали від його волі, обставин пропуску строку на подання скарги на дії та бездіяльність державного виконавця скаржником не наведено.
Згідно зі статтею 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
Оскільки Акціонерним товариством "Страхова компанія "Інго" подано скаргу після закінчення процесуального строку, встановленого законом, а клопотання про поновлення такого строку не заявлено, таким чином скарга Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України підлягає залишенню без розгляду.
Також суд зазначає, що окремою підставою для залишення скарги без розгляду є неявка належним чином повідомленого скаржника (представника) у судове засіданні 06.12.2023 та не подання ним заяви про розгляд скарги без участі його представника, враховуючи те, що у відповідності до вимог статті 342 Господарського процесуального кодексу України скарга на бездіяльність органу державної виконавчої служби має бути розглянута протягом 10 днів та суд не має можливості відкладати розгляд даної скарги, що у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України є окремою підставою для залишення скарги без розгляду, у зв'язку з не з'явленням представника скаржника у судове засідання, не повідомлення про причини його неявки, в той час, як така явка була визнана судом обов'язковою.
Керуючись статтями 13, 14, 73, 74, 76 - 79, 86, 91, 113, 115, 118, 119, 233, 234, 235, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Скаргу Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" на дії та бездіяльність приватного виконавця Журида Сергія Миколайовича (вх. суду 16337/23 від 04.04.2023; новий розгляд вх. суду № 60375/23 від 23.11.2023) - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 06.12.2023 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складений та підписаний - 06.12.2023.
Суддя Ю.В. Фещенко