Рішення від 04.12.2023 по справі 904/4773/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2023м. ДніпроСправа № 904/4773/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Енергоальянс", м. Запоріжжя

до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення пені у розмірі 200 477,22 грн., інфляційної складової у розмірі 37 528,08 грн., 3% річних у розмірі 8 711,67 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Без участі представників сторін.

РУХ СПРАВИ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Енергоальянс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про стягнення пені у розмірі 200 477,22 грн., інфляційної складової у розмірі 37 528,08 грн., 3% річних у розмірі 8 711,67 грн.

Ухвалою суду від 05.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 904/4773/23 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач зазначив, що між Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (надалі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок" Енергоальянс" (надалі - постачальник) укладено договір поставки № 2104574 від 09.09.2021 (надалі - договір)

Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар (повне найменування, а також марка, вид, сорт, номенклатура, асортимент, кількісні та якісні характеристики, код за УКТ ЗЕД за Державним класифікатором продукції і послуг), ціна та інше якого вказується у специфікації (додатку) до цього договору (далі - товар), що є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його вартість у порядку і за умовами, передбаченими цим договором.

За твердженням позивача, на виконання умов договору між сторонами були підписані специфікації № 1/2104575 від 09.09.2021 та № 2/2105192 від 08.10.2021, в яких сторони визначили найменування товару, його ціну та загальну вартість.

Позивач вказав, що на виконання умов договору та специфікації № 1/2104575 від 09.09.2021 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 91 110,41 грн., що підтверджується видатковою накладною № 14731 від 02.11.2021. Цей товар був прийнятий відповідачем на суму 90752,41 грн., про що сторонами складений та підписаний акт приймання-передачі товару від 08.12.2021.

На виконання умов договору та специфікації № 2/2105192 від 08.10.2021 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 437 564,39 грн., що підтверджується видатковою накладною № 17376 від 16.12.2021. Цей товар був прийнятий відповідачем у повному обсязі, про що сторонами складений та підписаний акт приймання-передачі товару від 20.12.2021.

Всього позивачем, за його твердженням, було поставлено відповідачу товар на загальну суму 528 316,80 грн.

Однак, відповідач, за твердженням позивача, порушив свої зобов'язання за договором та не оплатив поставлений товар у встановлені строки.

Позивач зазначив, що такі обставини встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2023 у справі № 904/3980/22. Цим рішенням закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 106 000 грн. у зв'язку з добровільною оплатою відповідачем цієї заборгованості після відкриття провадження у справі.

Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок" Енергоальянс" 422316,80 грн. основного боргу, 69 124,74 грн. пені, 12 587,96 грн. 3% річних, 108 355,19 грн. інфляційних втрат, 5 093,59 грн. витрат зі сплати судового збору, 29 687,25 грн. витрат на правничу допомогу.

Позивач вказав, що станом на момент звернення ним до суду з позовом у справі №904/4773/23, відповідачем було виконано своє зобов'язання з оплати поставленого товару на суму 528 316,80 грн. у повному обсязі. Оплата була здійснена такими платежами:

1) за видатковою накладною № 14731 від 02.11.2021 та актом приймання-передачі товару від 08.12.2021 на суму 90 752,41 грн. - платіжною інструкцією № 271674 від 19.06.2023 на суму 90752,41 грн.;

2) за видатковою накладною № 17376 від 16.12.2021 та актом приймання-передачі товару від 20.12.2021 на суму 437 564,39 грн.:

- платіжною інструкцією № 260506 від 12.01.2023 на суму 53 000 грн.;

- платіжною інструкцією № 260505 від 15.02.2023 на суму 53 000 грн.;

- платіжною інструкцією № 268131 від 15.03.2023 на суму 53 000 грн.;

- платіжною інструкцією № DOC0000000000000000000000364216589 від 20.04.2023 на суму 53 000 грн.;

- платіжною інструкцією № DOC0000000000000000000000366828934 від 09.05.2023 на суму 53 000 грн.;

- платіжною інструкцією № 271674 від 19.06.2023 на суму 90 752,41 грн.;

- платіжною інструкцією № 267730 від 19.06.2023 на суму 1 387,33 грн.

За таких обставин, за порушення відповідачем строків виконання грошових зобов'язань позивачем було донараховано відповідачу до сплати пеню у розмірі 200 477,22 грн., інфляційну складову у розмірі 37 528,08 грн., 3% річних у розмірі 8 711,67 грн. до моменту фактичної оплати сум основного боргу.

Позивач заперечив проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій. Позивач зауважив, що грошові зобов'язання відповідача виникли ще до оголошення військового стану на всій території України і нарахування штрафних санкцій є наслідком недобросовісної поведінки останнього.

Позивач наполягає на тому, що надані відповідачем суду документи не є належними та допустимими доказами розмірів завданих йому збитків внаслідок обстрілу.

Позивач вказав, що сам факт наявності пошкодження або руйнації майна відповідача збитків внаслідок військової агресії РФ проти України не є доказом незадовільного фінансового стану відповідача.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач надав до суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог за таких обставин.

Відповідач вважає, що з урахуванням добровільного і повного виконання ним рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2023 у справі № 904/3980/22, позовні вимоги про стягнення з покупця штрафних санкцій та плати за користування чужими грошовими коштами є необґрунтованими. Оскільки господарська санкція можу бути стягнута лише за умови невиконання судового рішення про стягнення основного боргу.

Разом з цим відповідач зазначив, що позивачем неправильно визначено розмір 3% річних. За контррозрахунком відповідача, такий розмір має становити 7 727,07 грн.

На думку відповідача, нарахування позивачем штрафних санкцій поза вже присуджених до стягнення в рамках розгляду господарської справи № 904/3980/22, не відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності.

За таких обставин відповідач заявив клопотання про зменшення розміру нарахованої пені на 90%.

Відповідач зазначив, що починаючи з серпня 2022 року його господарська діяльність знаходиться в стані часткового простою, який викликаних руйнуванням майна внаслідок військової агресії РФ проти України.

Крім того, відповідач заперечив проти покладення на нього витрат позивача на правову допомогу адвоката.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 200477,22 грн., інфляційної складової у розмірі 37 528,08 грн., 3% річних у розмірі 8 711,67 грн. за договором поставки № 2104574 від 09.09.2021.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами (чи був поставлений позивачем товар, на яку суму; в які строки і якому розмірі поставлений товар мав бути оплачений), чи мало місце порушення будь-яких зобов'язань (чи був оплачений відповідачем поставлений товар), які саме зобов'язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов'язань боржником.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Між Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (надалі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок" Енергоальянс" (надалі - постачальник) укладено договір поставки № 2104574 від 09.09.2021 (надалі - договір)

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар (повне найменування, а також марка, вид, сорт, номенклатура, асортимент, кількісні та якісні характеристики, код за УКТ ЗЕД за Державним класифікатором продукції і послуг), ціна та інше якого вказується у специфікації (додатку) до цього договору (далі - товар), що є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його вартість у порядку і за умовами, передбаченими цим договором.

На виконання умов договору між сторонами були підписані специфікації № 1/2104575 від 09.09.2021 та № 2/2105192 від 08.10.2021, в яких сторони визначили найменування товару, його ціну та загальну вартість.

На виконання умов договору та специфікації № 1/2104575 від 09.09.2021 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 91 110,41 грн., що підтверджується видатковою накладною №14731 від 02.11.2021. Цей товар був прийнятий відповідачем на суму 90 752,41 грн., про що сторонами складений та підписаний акт приймання-передачі товару від 08.12.2021.

На виконання умов договору та специфікації № 2/2105192 від 08.10.2021 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 437 564,39 грн., що підтверджується видатковою накладною № 17376 від 16.12.2021. Цей товар був прийнятий відповідачем у повному обсязі, про що сторонами складений та підписаний акт приймання-передачі товару від 20.12.2021.

Всього позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 528 316,80 грн.

Однак, відповідач порушив свої зобов'язання за договором та не оплатив поставлений товар у встановлені строки.

Вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2023 у справі № 904/3980/22. Цим рішенням закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 106 000 грн. у зв'язку з добровільною оплатою відповідачем цієї заборгованості після відкриття провадження у справі.

Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок" Енергоальянс" 422316,80 грн. основного боргу, 69 124,74 грн. пені, 12 587,96 грн. 3% річних, 108 355,19 грн. інфляційних втрат, 5 093,59 грн. витрат зі сплати судового збору, 29 687,25 грн. витрат на правничу допомогу.

Період нарахування пені та плати за користування чужими грошовими коштами склав:

- 3% річних за видатковою накладною № 14731 від 02.11.2021 та актом приймання-передачі товару від 08.12.2021 нараховані за період з 10.01.2022 по 04.11.2022;

- 3% за видатковою накладною № 17376 від 16.12.2021 та актом приймання-передачі товару від 20.12.2021 нараховані за період з 21.01.2022 по 04.11.2022;

- пеня за видатковою накладною № 14731 від 02.11.2021 та актом приймання-передачі товару від 08.12.2021 нарахована за період з 21.01.2022 по 11.07.2022;

- пеня за видатковою накладною № 17376 від 16.12.2021 та актом приймання-передачі товару від 20.12.2021 нарахована за період з 31.01.2022 по 19.07.2022;

- інфляційні втрати нараховані на загальну суму основного боргу за період з січня по вересень 2022.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 31.05.2023 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2023 у справі № 904/3980/22 змінено в частині стягнення витрат на правову допомогу. В решті частині рішення залишено без змін.

Частиною 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Станом на момент розгляду справи № 904/4773/23 відповідачем було виконано своє зобов'язання з оплати поставленого товару на суму 528 316,80 грн. у повному обсязі. Оплата була здійснена такими платежами:

1) за видатковою накладною № 14731 від 02.11.2021 та актом приймання-передачі товару від 08.12.2021 на суму 90 752,41 грн. - платіжною інструкцією № 271674 від 19.06.2023 на суму 90 752,41 грн.;

2) за видатковою накладною № 17376 від 16.12.2021 та актом приймання-передачі товару від 20.12.2021 на суму 437 564,39 грн.:

- платіжною інструкцією № 260506 від 12.01.2023 на суму 53 000 грн.;

- платіжною інструкцією № 260505 від 15.02.2023 на суму 53 000 грн.;

- платіжною інструкцією № 268131 від 15.03.2023 на суму 53 000 грн.;

- платіжною інструкцією № DOC0000000000000000000000364216589 від 20.04.2023 на суму 53 000 грн.;

- платіжною інструкцією № DOC0000000000000000000000366828934 від 09.05.2023 на суму 53 000 грн.;

- платіжною інструкцією № 271674 від 19.06.2023 на суму 90 752,41 грн.;

- платіжною інструкцією № 267730 від 19.06.2023 на суму 1 387,33 грн.

У підпункті 10.3.1. п. 10.3 договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, зазначених у договорі та специфікації до нього, більше ніж 10 календарних днів покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми несплаченого товару, починаючи з 11-ого календарного дня такого прострочення. Строк нарахування пені - згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі пункту 10.3.1 договору позивач донарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за загальний період з 19.07.2022 по 31.12.2022 у розмірі 200 477,22 грн.

Щодо періодів нарахування пені додатково слід зазначити про таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020 було доповнено Розділ IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України пунктом 7 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.»

Так, Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) 11.03.2020 оголосила пандемію коронавірусу. Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Спірні господарські правовідносини відбулись у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

А отже, позивач правомірно нараховує пеню за порушення відповідачем грошових зобов'язань поза межами 6 місячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Перевіривши розрахунок пені суд встановив, що він зроблений правильно та відповідає вимогам чинного законодавства.

А отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 200 477,22 грн. є обґрунтованими.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач донарахував відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 8 711,67 грн. за загальний період з 05.11.2022 по 18.06.2023 та інфляційну складову у розмірі 37 528,08 грн. за загальний період з жовтня по червень 2022 року.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд встановив, що він зроблений правильно та відповідає вимогам чинного законодавства. Разом з тим, позивачем було допущено арифметичну помилку при розрахунку загальної суми 3% річних за усі спірні періоди.

Так, за розрахунком суду, 3% річних за загальний період з 05.11.2022 по 18.06.2023 становлять 7 727,07 грн.

А отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних є обґрунтованими у розмірі 7 727,07 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційної складової суд встановив, що він зроблений правильно та відповідає вимогам чинного законодавства.

А отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційної складової у розмірі 37528,08 грн. є обґрунтованими.

ЩОДО НАЯВНОСТІ ПІДСТАВ ДЛЯ ЗМЕНШЕННЯ РОЗМІРУ ШТРАФНИХ САНКЦІЙ.

Відповідач заявив клопотання про зменшення розміру нарахованої пені на 90%.

На думку відповідача, нарахування позивачем штрафних санкцій поза вже присуджених до стягнення в рамках розгляду господарської справи № 904/3980/22, не відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Також відповідач зазначив, що починаючи з серпня 2022 року його господарська діяльність знаходиться в стані часткового простою, який викликаних руйнуванням майна внаслідок військової агресії РФ проти України.

Згідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню з відповідача, суд оцінює, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка, у такому випадку, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені відповідач не навів жодних виняткових обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Скрутне матеріальне становище відповідача не є тією винятковою обставиною, що може мати наслідком зменшення розміру штрафних санкцій.

Статтею 42 ГК України, яка кореспондується положеннями з ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про підприємництво», визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Майновий стан відповідача є наслідком його господарської діяльності, а також, наслідком його власного комерційного розрахунку та ризику. Введення ж з 24.02.2022 на усій території України воєнного стану вплинуло на господарську діяльність не тільки відповідача, а й позивача.

Крім того, прострочення виконання грошових зобов'язань відповідача виникло за місяць до введення воєнного стану.

За таких обставин, беручи до уваги інтереси обох сторін, суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться судовими рішеннями у справі №904/3980/22 (том 1 а.с. 22 - 30), копією позовної заяви у справі № 904/3980/22 (том 1 а.с. 31 - 33), договором поставки № 2104574 від 09.09.2021 (том 1 а.с. 34 - 39), специфікаціями (том 1 а.с. 40, 46), видатковими накладними (том 1 а.с. 41, 47), ТТН (том 1 а.с. 42, 48), актами приймання-передачі (том 1 а.с. 43, 49), рахунками на оплату (том 1 а.с. 44, 50), платіжними інструкціями (том 1 а.с. 45, 51 - 57).

Обставини, на які посилається відповідач, доводяться витягами з Єдиного реєстру досудових розслідувань (том 1 а.с. 103, 109, 136, 140, 144, 148, 158), актами про пожежу (том 1 а.с. 104, 134 - 135), листом ГУ ДСНС України (том 1 а.с. 105), повідомленнями про виникнення НС (том 1 а.с. 106 - 108, 110 - 133, 137 - 139, 145 - 147, 149 - 157, 159 - 160), повідомленнями про форс-мажорні обставини (том 1 а.с. 141 - 142), довідкою про чисельність персоналу (том 1 а.с. 143), наказами про оголошення простою та затвердження планової чисельності працівників (том 1 а.с. 161 - 206), довідками Нікопольської РВА (том 1 а.с. 207 - 246), листом АТ "НЗФ" № 4-6877 від 29.11.2022 (том 1 а.с. 247), листом АТ "НЗФ" № 01/57353 від 21.12.2022 (том 1 а.с. 248 - 249), протоколами засідання комісії з визначення розміру шкоди з додатками (том 2 а.с. 1 - 88).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у частині стягнення пені у розмірі 200 477,22 грн., інфляційної складової у розмірі 37 528,08 грн., 3% річних у розмірі 7 727,07 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 984,60 грн. - слід відмовити.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.

ЩОДО КЛОПОТАННЯ ПОЗИВАЧА ПРО ПОКЛАДЕННЯ НА ВІДПОВІДАЧА ВИТРАТ НА ПРАВОВУ ДОПОМОГУ АДВОКАТА.

Позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 24 000 грн., що складаються з:

- підготовки і відправлення через систему "Електронний суд" позовної заяви до суду - 4 години;

- аналізу відзиву з додатками, консультації клієнта та роз'яснення правничих питань по здійсненому аналізу відзиву з додатками - 1 година;

- підготовки і відправлення через систему "Електронний суд" до суду відповіді на відзив, пошук вказаних у відповіді на відзив позицій Верховного суду - 2 години;

- підготовки і відправлення через систему "Електронний суд" до суду заяви про стягнення витрат на правничу допомогу - 1 година.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підтвердження надання адвокатом Кузнецовим Іллєю Сергійовичем адвокатських послуг Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Енергоальянс" при розгляді справи № 904/4773/23, заявником надано: договір про надання правової допомоги № б/н від 12.02.2019; додаткову угоду № б/н від 05.09.2023; розрахунок вартості наданих послуг від 05.09.2023, акт приймання-передачі наданих послуг від 29.09.2023, ордер серія АР № 1007892 від 04.11.2022.

Пунктом 4.2 договору про надання правової допомоги № б/н від 12.02.2019 передбачено, що сума витрат, необхідних для виконання договору, наданої правової допомоги і послуг погоджується сторонами шляхом укладення додаткових угод або без їх укладення за домовленістю. Право адвоката на отримання невнесеного (недовнесеного) гонорару або винагороди не залежить від результату виконання доручення і надання правової допомоги.

У додатковій угоді № б/н від 05.09.2023 сторони узгодили, що оплата наданої правничої допомоги і витрат адвоката у справі № 904/4773/23 в межах розгляду в суді першої інстанції (Господарському суді Дніпропетровської області) здійснюється у фіксованому розмірі 24 000 грн. протягом 30 календарних днів з дати набрання законної сили рішенням суду першої інстанції у цій справі та підлягає перерахуванню клієнтом на карткові рахунки адвоката.

З аналізу положень частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Так, відповідач у відзиві заперечив проти покладення на Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" витрат позивача на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі з підстав явної невідповідності кількості затраченого адвокатом часу для підготовки даного позову дійсній складності справи.

При прийнятті даної справи до розгляду, судом встановлено, що даний спір є малозначним.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За таких обставин, враховуючи наявність заперечень відповідача щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правничу допомогу; відсутність складних арифметичних розрахунків під час підготування позову; незначний обсяг доказів у справі; ціну позову, добровільну сплату відповідачем суми основного боргу, що мало наслідком відсутність процедури виконавчого провадження, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат позивача на правову допомогу до 10 000 грн.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (місце реєстрації: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310, ідентифікаційний код: 00186520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок" Енергоальянс" (місце реєстрації: 69041, м. Запоріжжя, вул. Дніпровські Зорі, буд. 1, ідентифікаційний код: 33527835) пеню у розмірі 200 477,22 грн., інфляційну складову у розмірі 37528,08 грн., 3% річних у розмірі 7 727,07 грн., витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 10 000 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 673,29 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 984,60 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 04.12.2023.

Суддя М.О. Ніколенко