ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.12.2023м. ДніпроСправа № 904/5300/23
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П. при секретарі судового засідання Скородумовій Л.В., розглянувши матеріали справи
за позовом 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, 51931, м.Кам'янське, вул.Героїв Рятувальників, буд.11, код ЄДРПОУ 38283752
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", 49000, м.Дніпро, вул.Мандриківська, буд.47, офіс 503, код ЄДРПОУ 41449359
про повернення суми ПДВ за договорами поставки
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ:
1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", в якій просить суд:
- визнати недійсним пункт 3.1 Договору поставки № 2022/13 від 24.03.2022, укладеного між ТОВ «Лівайн Торг» та 1 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області, в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість в сумі 3273,65 гривень;
- визнати недійсним пункт 3.1 Договору поставки № 2022/2022/13 від 21.04.2022, укладеного між ТОВ «Лівайн Торг» та 1 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області, в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість в сумі 5234,30 гривень;
- зобов'язати ТОВ «Лівайн Торг» повернути 1 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській сплачені за Договорами поставки № 2022/13 від 24.03.2022, №2022/2022/13 від 21.04.2022 суми податку на додану вартість в розмірі 8507,95 гривень.
Також позивач просить суд судові витрати в розмірі 2 684,00грн. покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно постанови КМУ від 02.03.2022 №178 Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану з 24 лютого 2022 року оподатковуються за нульовою ставкою операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
З метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом № 64/2022, та відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Податкового кодексу Постановою №178 визначено категорії установ, операції з постачання яким товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.
Ухвалою суду від 06.10.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 16.11.2023р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.12.2023р.
Відповідач не скористався своїм правом, не направив до суду відзив на позовну заяву. Про відкриття провадження у справі та подальший рух справи був належним чином повідомлений про що свідчать рекомендовані повідомлення, наявні в матеріалах справи.
В судове засідання ніхто не з'явився, про місце, день та час судового засідання були належним чином повідомлені.
В судовому засіданні, 05.12.2023р., прийнято рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
24.03.2022 між 1 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (надалі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (надалі - постачальник) був укладений договір поставки № 2022/13.
Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник приймає на себе зобов'язання передати Покупцю у власність Товари, а Покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний Товар.
Найменування Товару: ДКО21:09130000-9 Нафта і дистиляти: Бензин А-92 Energy, 1 000 літрів, ціна без ПДВ за 1 літр - 28,971963грн., сума без ПДВ - 28 971,96грн.; дизпаливо Energy - 560 літрів, ціна без ПДВ за 1 літр - 31,775701грн., сума без ПДВ - 17 794,39грн., всього без ПДВ: 46 766,35грн., ПДВ: 3 273,65грн.; всього з ПДВ: 50 040,00грн. (п.1.2. договору)
Згідно п.1.3. договору, відпуск Товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.
Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання Товару згідно умов Договору. (п.2.1. договору)
Згідно п.3.1. договору, загальна сума договору: 50 040,00грн., у тому числі ПДВ 3 273,65грн.
Строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки). (п.5.1. договору)
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони) (п.10.1. договору)
Даний договір діє до 31.12.2022р. (п.10.2. договору)
На виконання умов договору відповідач поставив позивачу паливо на загальну суму 50 040,00грн., в тому числі ПДВ на суму 3 273,65грн., про що свідчить підписана обома сторонами видаткова накладна № 0013/0000456 від 24.03.2022р..
Позивач на виконання умов договору сплатив за поставлений відповідачем товар в розмірі 50 040,00грн., про що свідчать платіжні доручення № 464 від 24.03.2023р. на суму 40,00грн., № 19 від 24.03.2022р. на суму 50 000,00грн.
21.04.2022 між 1 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (надалі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (надалі - постачальник) був укладений договір поставки № 2022/2022/13.
Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник приймає на себе зобов'язання передати Покупцю у власність Товари, а Покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний Товар.
Найменування Товару: ДКО21:09130000-9 Нафта і дистиляти: Бензин А-92 Energy, 720 літрів, ціна без ПДВ за 1 літр - 30,841121грн., сума без ПДВ - 22 205,61грн.; дизпаливо Energy - 1500 літрів, ціна без ПДВ за 1 літр - 35,046729грн., сума без ПДВ - 52 570,09грн., всього без ПДВ: 74 775,70грн., ПДВ: 5 234,30грн.; всього з ПДВ: 80 010,00грн. (п.1.2. договору)
Згідно п.1.3. договору, відпуск Товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.
Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання Товару згідно умов Договору. (п.2.1. договору)
Згідно п.3.1. договору, загальна сума договору: 80 010,00грн., у тому числі ПДВ 5 234,30грн.
Строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки). (п.5.1. договору)
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони) (п.10.1. договору)
Даний договір діє до 31.12.2022р. (п.10.2. договору)
На виконання умов договору відповідач поставив позивачу паливо на загальну суму 80 010,00грн., в тому числі ПДВ на суму 5 234,30грн., про що свідчить підписана обома сторонами видаткова накладна № 0013/0000608 від 21.04.2022р..
Позивач на виконання умов договору сплатив за поставлений відповідачем товар в розмірі 80 010,00грн., про що свідчать платіжні доручення № 478 від 21.04.2022р. на суму 10,00грн., № 20 від 21.04.2022р. на суму 80 000,00грн.
Отже, за договорами поставки №№ 2022/13 від 24.03.2022р. та № 2022/2022/13 від 21.04.2022р. позивачем було сплачено за отриманий товар від відповідача суму 130 050,00грн.
02.03.2022 прийнято Постанову Кабінету Міністрів України № 178 Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану (далі - постанова КМУ № 178) установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану, операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби України тощо, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Постанова КМУ № 178 набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постанова Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 містить посилання на норми підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.
Таким чином фактичне постачання товару за вказаними вище договорами було здійснено відповідачем після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022.
Отже, включення до вартості закуповуваного пального згідно з договорами поставки № 2022/13 від 24.03.2022р. податку на додану вартість в розмірі 3 273,65грн., № 2022/2022/13 від 21.04.2022р. податку на додану вартість в розмірі 5 234,30грн. з подальшою її сплатою постачальнику не відповідає вимогам підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022, а сплачені кошти у сумі 8 507,95грн. є безпідставно набутим майном.
Позивач з огляду на вимоги вищезазначених нормативних актів звернувся до відповідача із листом № 609/22 від 27.06.2022, в якому просив повернути сплачені кошти у виді податку на додану вартість за вказаними вище договорами поставки в загальному розмірі 8 507,95грн.
Вказаний вище лист позивача залишився без відповіді.
На адресу відповідача була надіслана позивачем претензія № 49-101-410/49-10106 від 31.03.2023р. про перерахування сплачених коштів у виді податку на додану вартість за вказаними вище договорами поставки в загальному розмірі 8 507,95грн., яка залишилась без відповіді відповідача.
Станом на сьогоднішній день заборгованість за договорами поставки №№ 2022/13 від 24.03.2022р. та № 2022/2022/13 від 21.04.2022р. в частині повернення ПДВ, складає 8 507,95грн., яка підлягає до стягненню і підтверджується матеріалами справи.
Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.
Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, ПДВ - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Згідно з підпунктами "а" і "б" п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).
Згідно із підпунктом "г" підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до пунктів 1, 2 Постанови № 178 до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.
Системний аналіз вказаних норм права засвідчує, що приписи підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України та приписи постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 поширюються на діяльність позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Разом з цим, у застосуванні наведених положень статей Цивільного кодексу України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому (правовий висновок Верховного Суду викладено у постанові від 12.03.2018 зі справи № 910/22319/16).
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Таким чином, приписи статті 217 Цивільного кодексу України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин.
При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати. Отже, за таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Не призводить недійсність окремої частини правочину до недійсності інших його частин. Тому законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.
Зокрема, у випадку, що розглядається, можна припустити наявність (існування) вказаних вище договорів поставки без включення до нього умови щодо необхідності сплати ПДВ.
Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку. Вказаний правовий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20.
Так, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору).
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 договір може бути визнаний недійсним в частині включення суми ПДВ до вартості товару.
Зокрема, зміст оспорюваних правочинів в цій частині суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що в силу вимог частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання договорів недійсними у цій частині.
За таких обставин недотримання при укладенні договорів поставки вимог податкового законодавства зумовлює існування підстав для визнання таких договорів недійсним в частині включення податку на додану вартість до загальної ціни договору.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, якщо сторона зобов'язання набула кошти (суму ПДВ) за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, то такі кошти набуто на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.
Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов'язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.
Так, однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Принцип добросовісності - це загально правовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З врахуванням вище викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в розмірі 2 684,00грн.
Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Визнати недійсним пункт 3.1. договору поставки № 2022/13 від 24.03.2022, укладеного між ТОВ «Лівайн Торг» та 1 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області, в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість в сумі 3273,65 гривень.
Визнати недійсним пункт 3.1 Договору поставки № 2022/2022/13 від 21.04.2022, укладеного між ТОВ «Лівайн Торг» та 1 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області, в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість в сумі 5234,30 гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (49000, м.Дніпро, вул.Мандриківська, буд.47, офіс 503, код ЄДРПОУ 41449359) на користь 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (51931, м.Кам'янське, вул.Героїв Рятувальників, буд.11, код ЄДРПОУ 38283752, р/р НОМЕР_1 - сума повернення ПДВ 8 504,00грн., р/р UA 468201720313221001202082818 - сума повернення ПДВ 3,95грн., банк отримувача: ДКСУ у м.Київ, МФО банку: 820172) сплачені за договорами поставки № 2022/13 від 24.03.2022, № 2022/2022/13 від 21.04.2022 суми податки на додану вартість в розмірі 8 507,95грн. та судовий збір в розмірі 2 684,00грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 05.12.2023
Суддя С.П. Панна