Постанова від 06.12.2023 по справі 924/1351/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року Справа №924/1351/20 (924/214/22)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В. , суддя Миханюк М.В.

при секретарі судового засідання Комшелюку А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 10.10.2023 (повний текст 12.10.2023) у справі №924/1351/20 (924/214/22) (суддя Заярнюк І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальності „Технопарк Проскурів”,

до Колективного підприємства „Агрофірми „Проскурів”,

до Окремого структурного відділу „Лісомисливський відділ „Агрофірми „Проскурів”,

про усунення перешкод у користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю „Технопарк Проскурів” приміщенням, що належне йому на праві власності та розташоване за адресою: 29021, м.Хмельницький, вул. Володимира Глушенкова, 11, шляхом зобов'язання Колективного підприємства Агрофірма „Проскурів” та Окремого структурного відділу „Лісомисливського відділу „Агрофірми „Проскурів” звільнити частину нежитлового приміщення: виробниче приміщення - 100 кв.м.; піднавіс - 255 кв.м.; піднавіс (склад) - 52,60 (а саме: піднавіс 23 кв.м., склад - 11.04 та 18.56 кв.м.); піднавіс - 53 кв.м., розташованого за адресою: 29021, м. Хмельницький, вул. Володимира Глушенкова, 11.

(в межах справи №924/1351/20 про банкрутство колективного підприємства „Агрофірма „Проскурів”)

за участю представників

ОСОБА_1 - Ярош В.Ю.;

Арбітражний керуючий - Рудий А.М.;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 10.10.2023 у справі №924/1351/20 (924/214/22) відмовлено у задоволенні заяви кредитора КП „Агрофірма „Проскурів Полторацького А.Є. про роз'яснення рішення суду у справі №924/1351/20(924/214/22) від 26.01.2023.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою ОСОБА_1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Апелянт стверджує, що виникає незрозумілість і відповідно невирішене (взагалі невідмотивоване) питання: як виконувати судове рішення про усунення перешкод шляхом звільнення частин приміщень окремих об'єктів нерухомого майна, адже будь-які докази в матеріалах справи про наявність фізичних перешкод (захаращення частин піднавісів чужим майном, наявність замків на дверях, наявність зачиненої брами до території, наявністю встановлених межових знаків на частині земельної ділянки під піднавісним накриттям і т.д.) - відсутні взагалі.

Також зазначає, що відсутня будь-яка мотивація існування реальних перешкод у використанні позивачем майна, і у матеріалах справи про це немає жодного доказу. Немає також доказів існування (встановлених сторонами договору) меж площ земельних ділянок під навісами (частково накриття згідно акту приймання-передачі взагалі відсутнє).

Звертає увагу, що цілісні, відокремлені від інших об'єктів нерухомого майна, такі об'єкти які значаться у поданих до позовної заяви технічних паспортах та підтверджені окремими номерами об'єктів нерухомого майна згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (зокрема: цілі, не частини: столярного цеху та двох піднавісів), то частини з таких 3-х цілих об'єктів є подільними, індивідуально визначеними і незамінними речами, які можна поділити без втрати цільового призначення. Але ж докази у матеріалах справи як от: межові знаки земельної ділянки під накриттям піднавісу чи номери приміщень (кімнат) у столярному цеху - відсутні. А вони повинні бути (у вигляді схеми чи переліку) невід'ємним додатком до договору оренди.

Апелянт зазначає, що з висновків суду не вбачається де решта «орендована» площа 42,76 м.кв, як виконувати рішення у цій частині, яку площу і де треба звільнити, де плани орендованих площ, як додатки до договору, підписані уповноваженими представниками сторін.

Також апелянту залишається незрозумілим, яку дію і хто із боржників, що вказані у виконавчому документі, має здійснити на виконання рішення, яким зобов'язано їх (несолідарно) усунути перешкоди у користуванні позивачем приміщеннями (їх частинами) шляхом їх звільнення, незважаючи на те, що відповідачі їх не займають, і незважаючи на те, що один із них, взагалі не є суб'єктом цивільних відносин, позаяк не є юридичною особою.

На підставі викладеного апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу господарського суду Хмельницької області від 10.10.2023 у справі №924/1351/20(924/214/22), постановивши нову, якою надати роз'яснення на поставлені в заяві питання.

Апеляційна скарга надійшла безпосередньо на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Листом від 30.10.2023 матеріали справи витребувано з господарського суду Хмельницької області.

Належним чином оформлені матеріали справи надійшли на адресу суду апеляційної інстанції 08.11.2023.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 10.10.2023 у справі №924/1351/20 (924/214/22) - залишено без руху. Запропоновано апелянту протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені недоліки апеляційної скарги та подати до суду апеляційної інстанції докази надсилання копії апеляційної скарги сторонам у справі.

20.11.2023 від апелянта надійшли докази надсилання копії апеляційної скарги сторонам у справі.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Хмельницької області від 10.10.2023 у справі №924/1351/20 (924/214/22). Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 10.10.2023 у справі №924/1351/20 (924/214/22). Розгляд апеляційної скарги призначено на 06.12.2023 об 11:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4. Запропоновано учасникам справи у строк до 04.12.2023 подати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України, та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів відповідачу.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 06.12.2023 представник ОСОБА_1 - Ярош В.Ю. підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, надав пояснення по справі. Просив скасувати ухвалу господарського суду Хмельницької області від 10.10.2023 у справі №924/1351/20(924/214/22), постановивши нову, якою надати роз'яснення на поставлені в заяві питання.

Арбітражний керуючий Рудий А.М. підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 , надав пояснення по справі. Просив суд задоволити апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 10.10.2023 у справі №924/1351/20(924/214/22).

Інші учасники провадження не забезпечили явку своїх представників, причину неявки не повідомили, хоч про дату час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися у встановленому законом порядку.

Оскільки всі учасники провадження у справі належним чином повідомлялися про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 26.01.2023 у справі №924/214/22 (в межах провадження у справі про банкрутство №924/1351/20) позов ТОВ „Технопарк-Проскурів” про усунення перешкод у користуванні частинами нежитлового приміщення було задоволено, зобов'язано Колективне підприємство Агрофірма „Проскурів” та Окремий структурний відділ „Лісомисливського відділу „Агрофірми „Проскурів” звільнити частину нежитлового приміщення: виробниче приміщення - 100 кв.м.; піднавіс - 255 кв.м.; піднавіс (склад) - 52,60 (а саме: піднавіс 23 кв.м., склад - 11.04 та 18.56 кв.м.); піднавіс - 53 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Хмельницької області від 26.01.2023 у справі №924/1351/20 (924/214/22) залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 та рішення господарського суду Хмельницької області від 26.01.2023 у справі №924/1351/20(924/214/22) залишено без задоволення. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 та рішення господарського суду Хмельницької області від 26.01.2023 у справі №924/1351/20 (924/214/22) залишено без змін.

Заявником було поставлено наступні питання щодо роз'яснення рішення господарського суду Хмельницької області від 26.01.2023 у справі №924/214/22:

«Якими нормами процесуального чи іншого права керувався суд визнаючи правомірними одні і ті ж позовні вимоги до несолідарних, окремих двох відповідачів: до структурного підрозділу без права юридичної особи? юридичної особи до складу якої входить структурний підрозділ без права юридичної особи?

На підставі яких конкретних і наявних в матеріалах справи доказів, судом були встановлені у рішенні обставини про те, що:

а) структурний підрозділ без права юридичної особи має право укладати договори в інтересах та від імені юридичної особи - КП «Агрофірма «Проскурів»?;

б) існують фізичні, реальні у матеріальному світі, конкретні перешкоди у користуванні частинами об'єктів нерухомого майна?;

в) визначені межі подільних, індивідуально визначених і незамінних речей, які складають предмет спору у вигляді частин трьох об'єктів нерухомого майна, які мають індивідуальні номери у Реєстрі речових прав на нерухоме майно, якщо в матеріалах справи такі двосторонні докази (план-схема або інші) - відсутні?;

г) існують межі частин об'єктів нерухомого майна як предметів оренди на підставі поданих позивачем технічних паспортів з експлікаціями і заштрихованими у них частинами площ (як займані площі відповідачами), хоча навіть ті експлікації з заштрихованими частинами не відповідають ні площі орендних частин, що передбачені у договорі, ні конфігурації, ні реальному існуванні при огляді цих доказів шляхом співставлений з відомостями з договору і акту приймання передачі? То де ж вони? Паралельний світ чи паралельна реальність, чи інший фантастичний вимір?;

д) який порядок виконання судового рішення при наявності двох, зобов'язаних відповідачів (не солідарних), якщо гіпотетично один із них виконає таке зобов'язання (рішення), а умовне рішення заборонене вказаним вище п.4 ч.5 ст. 238 ГПК України? Як виконувати його іншому, наступному відповідачу при настанні умови - виконання судового рішення попереднім відповідачем?

є) які конкретні дії належить вчинити окремо кожному відповідачу, щоб звільнити орендоване майно, беручи до уваги те, що термін «звільнити» носить загальний характер, а конкретний характер носять конкретні дії, для прикладу: шляхом демонтажу будівлі; приведення території до попереднього стану; вивезення сміття і тл. Тобто, звільнити від чого? Що саме і як?».

Як передбачено ч.ч.1,2 ст.18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч.1 ст.245 ГПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Частиною 2 статті 245 ГПК України встановлено, що подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.

Виходячи зі змісту наведеної норми, роз'яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового документа, який полягає в усуненні неясності судового акта. Тобто, йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз'яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання.

Тлумачення приписів статті 245 ГПК України призводить до висновку, що роз'ясненню підлягають ті рішення, які підлягають виконанню, порядок здійснення якого визначено Законом України "Про виконавче провадження".

Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення, про що виноситься ухвала.

Аналогічні висновки викладені в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 у справі №911/2050/16, від 14.05.2019 у справі №904/2529/18, від 14.05.2019 у справі № 904/2530/18, від 14.05.2019 у справі №904/2526/18, від 14.05.2019 у справі №904/2538/18, від 18.06.2019 у справі №903/922/17.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення у даній справі є повним та чітким, має вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини і викладене у послідовності, яку визначено ст.ст.237, 238 Господарського процесуального кодексу України, а тому розуміння його змісту не викликає жодних труднощів та не потребує зайвої деталізації.

Згідно поданої заяви, ОСОБА_1 не ставить питання про роз'яснення (тлумачення) незрозумілого тексту вказаного рішення. Питання, з якими звернувся заявник стосуються не виправлення недоліків судового акта або його незрозумілості шляхом роз'яснення, а фактично заявник просить роз'яснити мотиви прийняття рішення та порядок і спосіб виконання рішення.

Разом з тим, приписи ст.245 Господарського процесуального кодексу не передбачають можливості надання судом юридичної консультації щодо роз'яснення мотивів прийняття рішення та правових наслідків відповідного судового рішення, що в контексті вказаної статті є підставою для відмови у роз'ясненні даного рішення господарського суду Хмельницької області від 26.01.2023 у справі №924/214/22.

За таких обставин, поставлені заявником питання виходять за межі вказаного судового рішення, і надання такого роз'яснення не відповідає вимогам статті 245 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви кредитора КП „Агрофірма „Проскурів” ОСОБА_1 про роз'яснення рішення суду у справі №924/1351/20 (924/214/22) від 26.01.2023.

Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду не спростовують.

Згідно ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У відповідності до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, ухвалу господарського суду Вінницької області від 10.10.2023 у справі №924/1351/20 (924/214/22) слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Керуючись ст.ст.269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 10.10.2023 у справі №924/1351/20 (924/214/22) залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складено 07.12.2023

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Миханюк М.В.