ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року Справа № 903/715/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В. , суддя Саврій В.А.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Комунального підприємства "Ковельводоканал" Ковельської міської ради на рішення Господарського суду Волинської області від 07 вересня 2023 року у справі №903/715/23 (суддя Гарбар І.О.)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Комунального підприємства "Ковельводоканал" Ковельської міської ради
про стягнення 329 813,16 грн
Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270 та частини 13 статті 8 ГПК України.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Волинської області від 07 вересня 2023 року у справі №903/715/23 позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Комунального підприємства "Ковельводоканал" Ковельської міської ради про стягнення 329 813,16 грн задоволено.
Присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Ковельводоканал" Ковельської міської ради на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 329 813,16 грн (триста двадцять дев'ять тисяч вісімсот тринадцять гривень 16 коп) заборгованості, в т.ч.: 234 840,00 грн основний борг, 81 190,16 грн інфляційні втрати, 13 783,00 грн 3% річних, а також 4 947,20 грн (чотири тисячі дев'ятсот сорок сім гривень 20 коп ) витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, КП "Ковельводоканал" Ковельської міської ради звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову в частині стягнення 118 562,10 грн, з яких 43 205,00 грн основного боргу, 66 324, 51 грн інфляційні збитки, 9 032,59 грн 3% річних - відмовити.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 у справі №903/715/23 відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Ковельводоканал" Ковельської міської ради на рішення Господарського суду Волинської області від 07 вересня 2023 року у справі №903/715/23. Встановлено позивачу строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів протягом 5 (п'яти) днів з дня отримання копії даної ухвали. Роз'яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз.2 ч.10 ст.270 ГПК України).
Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також беручи до уваги категорію та складність справи, характер спірних правовідносин та предмет доказування, які вказують на незначну складність даної справи, з огляду на оскарження рішення місцевого господарського суду лише в частині стягнення 118 562,10 грн, з яких 43 205,00 грн основного боргу, 66 324,51 грн інфляційні збитки, 9 032,59 грн 3% річних, колегія суддів вирішила розглядати справу №903/715/23 за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07 серпня 2018 року між ПАТ "Українська залізниця" (виконавець/позивач) та Ковельським управлінням водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" (замовник/відповідач) був укладений договір про відведення стічних вод №БМЕСУ-18-97К-002 (далі - договір, а.с. 10-12), згідно пп. 1.1-1.2 якого виконавець зобов'язувався відводити стічні води від абонентів замовника. Фактична кількість стічних вод, що відводяться протягом відповідного місяця, вважається рівною кількості спожитої води абонентів замовника, які визначені на підставі Переліку споживачів (Ковель-2), стоки яких в подальшому перекачуються каналізаційно-насосною станцією виробничого підрозділу "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" ПАТ "Українська залізниця".
Вартість відведення одного метра кубічного стічних вод визначається на підставі постанови НКРЕ КП від 25.12.2014 №929 "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення ДТГО "Львівська залізниця" та складає 7,06 грн, в тому числі ПДВ - 1,18 грн (п.2.1 договору).
Згідно п.2.2 договору за результатами наданих послуг уповноважені представники сторін підписують акт приймання-передачі наданих послуг (додаток №3). Після отримання акта замовник зобов'язаний в п'ятиденний термін підписати акт приймання-передачі наданих послуг та повернути його виконавцю. У випадку не повернення акта виконавцю з боку замовника, послуги вважаються такими, що погоджені та підтверджені замовником.
У відповідності до пп. 2.3-.2.4 договору, замовник зобов'язаний сплатити за послуги по відведенню стічних вод за об'єм, визначений в акті приймання-здачі наданих послуг відповідно до п.1.2 договору. Замовник проводить оплату за отримані послуги згідно договору шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця щомісячно 20 числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі актів приймання передачі наданих послуг, складених відповідно до пп. 2.2, 2.3, 2.4 договору.
За прострочення замовником оплати вартості наданих послуг, відповідно до п.2.3 договору, останній сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період оплати (п.6.1.3 договору).
Згідно пп. 8.1-8.2 договору даний договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2018. Договір вважається щорічно продовженим на тих самих умовах якщо за місяць до закінчення терміну його дії будь яка із сторін письмово не повідомила другу сторону про його припинення. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Згідно умов договору нарахування за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення здійснюються позивачем за тарифами, встановленими відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП).
Постановою №283 від 04.02.2020 "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16.06.2016 №1141" постанову доповнено новим підпунктом 107, яким передбачено, зокрема АТ "Українська залізниця" зі структурою, наведеною в додатку 107 до цієї постанови, встановити тариф на централізоване водовідведення споживачам, які є суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, - 9,20 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість).
16.12.2020 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг було прийнято Постанову №2489 "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16 червня 2016 року №1141", якою підпункт 107 викладено в новій редакції та встановлено акціонерному товариству "Українська залізниця" тариф на централізоване водовідведення: споживачам, які є суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, - 10,33 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість).
АТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" на виконання умов договору надіслало КП "Ковельводоканал" рахунки та Акти виконаних робіт по договору, а саме рахунок №868/833/1 від 27.01.2021 на суму 28533,24 грн, рахунок №868/833/2 від 23.02.2021 на суму 30764,52 грн, рахунок №868/833/3 від 25.03.2021 на суму 31404,28 грн, рахунок №868/833/4 від 23.04.2021 на суму 33114,92 грн, рахунок №868/833/5 від 28.05.2021 на суму 31305,11 грн, рахунок №868/833/6 від 29.06.2021 на суму 32891,80 грн, рахунок №868/833/7 від 28.07.2021 на суму 29433,29 грн, рахунок №868/833/8 від 30.08.2021 на суму 29991,11 грн, рахунок №868/833/9 від 24.09.2021 на суму 32457,94 грн, рахунок №868/30833 від 25.10.2021 на суму 37317,16 грн, рахунок №868/833/11 від 25.11.2021 на суму 33982,64 грн, рахунок №868/30833 від 21.12.2021 на суму 43205,27 грн (а.с. 22-45).
У вказаних рахунках вартість наданих послуг обрахована за тарифом 10,33 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість).
Однак, дані рахунки та акти виконаних робіт були повернуті КП "Ковельводоканал" без оплати та підписання, що підтверджується наявними в матеріалах справи листами від 07.10.2021 №209 та від 23.12.2021 №1683 (а.с. 49-50). Вказаними листами КП "Ковельводоканал" підтверджує належне отримання послуг від АТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" та просить надати рахунки та акти виконаних робіт за ціною 7,06 грн, в тому числі ПДВ 1,18 грн.
29.10.2021 КП "Ковельводоканал" здійснено платіж на суму 51 868,94 грн за період січень-березень 2021 за ціною 7,06 грн з ПДВ за 1 куб. метр; 03.11.2021 платіж на суму 55 391,43 грн за період квітень-червень 2021 за ціною 7,06 грн з ПДВ за 1 куб. метр та 29.11.2021 платіж на суму 52 300,91 грн за період липень-вересень 2021 за ціною 7,06 грн з ПДВ за 1 куб. метр (а.с. 46-48).
Листом №1357 від 30.11.2021 КП "Ковельводоканал" повідомило АТ "Українська залізниця" про припинення договору про відведення стічних вод №БМЕСУ-18-97К-002 від 07.08.2018 з 01 січня 2022 року (а.с.51).
Враховуючи викладене, АТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" звернулось до суду з позовом про стягнення з КП "Ковельводоканал" заборгованості за надані послуги по відведенню стічних вод в розмірі 234840,00 грн за період з січня 2021 року по грудень 2021 року, а також 13 783,00 грн відсотків річних та 81 190,16 грн інфляційних втрат.
Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, існує заборгованість відповідача перед позивачем, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 234 840,00 грн обгрунтовані, законні та, відповідно, правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 901, 903 ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки, як з'ясовано судами, прострочення виконання грошового зобов'язання з боку відповідача має місце, суд першої інстанції визнавши розрахунок відсотків річних та інфляційних втрат, наданий позивачем невірним та провівши його самостійно (з урахуванням вірного періоду нарахування), враховуючи, що належна до стягнення сума інфляційних втрат та відсотків річних є більшою, ніж заявлено позивачем, правомірно стягнув на користь позивача 13 783,00 грн відсотків річних та 81 190,16 інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі не виходячи за межі позовних вимог у відповідності до ч.2 ст.237 ГПК України.
При цьому, доводи скаржника, що акт виконаних робіт за грудень 2021 року позивачем відповідачеві не виставлявся, в підтвердження чого долучає копії сторінок з Журналу вхідної кореспонденції, в яких відсутній запис про надходження даного акту на адресу підприємства, колегією суддів до уваги не беруться з огляду на таке.
Відповідно до ст.144 ГК України, ст.11 ЦК України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.
Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За загальним правилом при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як-то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи (Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.08.2023 у справі №914/131/22).
Як слідує з постанови Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі №910/6654/22, кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).
Судом враховано, що передавання і прийняття послуг на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального надання послуг за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття послуг (виявлені недоліки) у строк, визначений договором.
Разом з тим, реальне надання послуг підтверджується листом відповідача від 27.03.2022 №188, відповідно до якого відповідач вказує про припинення дії договору з 01.01.2022, однак зазначає, що на дату вказаного листа (27.03.2022) позивачем і надалі здійснюється скидання стічних вод до системи каналізації (тобто здійснюються надання послуг згідно договору №БМЕСУ-18-97К-002 від 07.08.2018). Також зазначає, що з 01.01.2022 Ковельським УВКГ "Ковельводоканал" були припинені договори про надання послуг з централізованого водовідведення з населенням, юридичними особами та фізичними особами-підприємцями району Ковель-2.
Таким чином, відповідач до 01.01.2022 (тобто по грудень 2021 включно) отримував кошти від абонентів, які перелічені у Додатку 1 та Додатку 2 до договору № БМЕСУ-18-97К-002.
Отже, не маючи жодного зауваження/заперечення щодо наданих послуг за договором №БМЕСУ-18-97К-002 від 07.08.2018 до замовника у грудні 2021 року, відповідач не виконав свої зобов'язання за цим же договором щодо оплати наданих позивачем послуг.
Щодо доводів скаржника стосовно наявності форс-мажорних обставин, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та пункту 3.1 Регламенту ТПП(2), форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.08.2022 у справі №922/854/21.
Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).
З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов'язання, покладається обов'язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов'язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань).
Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може означати автоматичного звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Отже, форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.
Щодо встановлення факту настання форс-мажору, слід зазначити, що відповідно до 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", виключною компетенцією засвідчувати зазначену подію наділена Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) та її регіональні підрозділи.
Зважаючи на вищевикладене, саме сертифікат ТПП України підтверджує період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) і є належним доказом, який підтверджує неможливість належного виконання відповідачем своїх зобов'язань внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Такого сертифікату відповідачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду надано не було.
Як вбачається, відповідач як на форс-мажорні обставини посилається на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
Суд звертає увагу, що загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 (адресований всім, кого це стосується) щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов'язання відповідача (поставка оплаченого товару), тоді як доведення причинно-наслідкового зв'язку в такому випадку є обов'язковим.
Разом з тим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов'язання невиконане саме у зв'язку з воєнними діями.
13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов'язанням окремо.
Відповідачем не надано належних доказів настання саме у нього форс-мажорних обставин (сертифікат ТПП України).
Крім того, обставини, засвідчені Торгово-промисловою палатою України у листі від 28.02.2022, стосуються не лише відповідача, а також позивача, та ставлять їх в однакові умови здійснення підприємницької діяльності.
Також суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно вимог закону можливе звільнення саме від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Щодо доводів скаржника про те, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану він у відповідності п.18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 ЦК України, то колегія суддів зазначає, що вказані положення стосуються правовідносин, що виникли з договору позики або кредитного договору, тоді як у даній справі предметом спору є стягнення заборгованості за надані послуги згідно договору про відведення стічних вод №БМЕСУ-18-97К-002 від 07.08.2018.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Волинської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Ковельводоканал" Ковельської міської ради залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Волинської області від 07 вересня 2023 року у справі №903/715/23 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Миханюк М.В.
Суддя Саврій В.А.