ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" грудня 2023 р. Справа№ 910/7801/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Кропивної Л.В.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі Реуцькій Т.О.
розглянувши без участі представників сторін, у спрощеному провадження у відповідності до вимог ст. 247 ГПК України, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Сонько Таміли Миколаївни
на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2023
за заявою фізичної особи-підприємця Сонько Таміли Миколаївни про ухвалення додаткового рішення
у справі №910/7801/23 (суддя Привалов А.І.)
за позовом фізичної особи-підприємця Сонько Таміли Миколаївни
до фізичної особи-підприємця Терентьєва Євгена Леонідовича
про стягнення 80 488, 77 грн,-
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець Сонько Таміла Миколаївна звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Терентьєва Євгена Леонідовича про стягнення 80 488,77 грн.
Рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Терентьєва Євгена Леонідовича на користь Фізичної особи-підприємця Сонько Таміли заборгованість у сумі 80 000,00 грн., 3% річних - 52 грн. 60 коп. В іншій частині вимог - в позові відмовлено.
19.09.2023 на адресу господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 31 000,00 грн.
Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 26.09.2023 (а.с. 107-112) заяву фізичної особи-підприємця Сонько Таміли Миколаївни про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Терентьєва Євгена Леонідовича на користь фізичної особи-підприємця Сонько Таміли 3 100,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині вимог заяви відмовлено.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції, дослідивши надані позивачем докази, дійшов висновку що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію розумності їх розміру.
Не погоджуючись з судовим рішенням, фізична особа-підприємець Сонько Таміла Миколаївна звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить задовольнити апеляційну скаргу та скасувати додаткове рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2023 у справі №910/7801/23, прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення повністю, стягнути з фізичної особи-підприємця Терентьєва Євгена Леонідовича на користь фізичної особи-підприємця Сонько Таміли Миколаївни 3 100, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказала на те, що відповідачем до суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру судових витрат не заявлялось, тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для зменшення розміру витрат наданих в якості професійної правничої допомоги.
З огляду на те, що вказана апеляційна скарга була подана 18.09.2023 безпосередньо до суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування у суду першої інстанції матеріалів справи №910/6749/22 та відкладення вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів даної справи з суду першої інстанції.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 17.10.23 апеляційну скаргу у справі №910/7801/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Хрипун О.О. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Арикова О.В., Мальченко А.О.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.10.23 витребувано у господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7801/23. відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Сонько Таміли Миколаївни на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2023 у справі №910/7801/23 до надходження даної справи з суду першої інстанції.
02.11.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/7801/23.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 враховуючи перебування головуючого судді (судді-доповідача) Хрипуна О.О. на довготривалому лікарняному, справу №910/7801/23 передано на повторний автоматизований розподіл.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 справу №910/7801/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Руденко М.А. (доповідач у справі), судді Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Сонько Таміли Миколаївни на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2023 у справі №910/7801/23. Розгляд апеляційної скарги ФОП Сонько Таміли Миколаївни на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2023 у справі №910/7801/23 ухвалено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи рішенням господарського суду міста Києва від 04.09.2023 позов задоволено частково: стягнуто з фізичної особи-підприємця Терентьєва Євгена Леонідовича на користь фізичної особи-підприємця Сонько Таміли заборгованість у сумі 80 000,00 грн., 3% річних - 52 грн. 60 коп., іншій частині позовних вимог в позові відмовлено.
19.09.2023 на адресу господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 31 000,00 грн.(а.с.80-83).
Додатковим рішенням від 26.09.2023 заяву фізичної особи-підприємця Сонько Таміли Миколаївни про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Терентьєва Євгена Леонідовича на користь фізичної особи-підприємця Сонько Таміли 3 100,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині вимог заяви відмовлено.
Щодо посилань позивача в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції безпідставно було зменшено витрати на правничу допомогу оскільки в першій інстанції відповідач не заявляв клопотання про зменшення витрат, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Вимогами статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову.
У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 31000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у заявленому розмірі позивачем до матеріалів справи надано копії наступних документів:
Договору про надання правової допомоги від 13.04.2023 (а.с.87-91);
Доручення клієнта від 17.04.2023 за Договором про надання правової допомоги від 13.04.2023 (а.с.92-93);
Акта приймання-передачі наданих послуг від 05.09.2023 до Договору про надання правової допомоги б/н від 13.04.2023 (а.с.96);
Платіжних інструкцій № 205 від 09.05.2023 на суму 14200,00 грн. та № 195 від 17.04.2023 на суму 12800,00 грн., якими підтверджується оплата послуг адвоката згідно Договору про надання правової допомоги від 13.04.2023. (а.с.94-95)
Також, в матеріалах справи наявний ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВВ № 1031158 від 18.05.2023 (а.с.86), виданий на підставі Договору про надання правової допомоги б/н від 13.04.2023 на ім'я адвоката Піроцької К.В., та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛГ № 000330 від 27.05.2022 на ім'я Піроцької К.В.(а.с.85)
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, якщо встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).
Колегія суддів зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Відповідно до частини 5, 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).
Водночас, Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Тобто, норми, якими встановлено, що "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку, викладеному у вищевказаній постанові.
При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Окрім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).
Водночас, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Стосовно того, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, вже висловлювалася Велика Палата Верховного Суду (пункт 21 додаткової постанови від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 підтримала цей висновок.
Здійснивши аналіз доводів апелянта, а також співмірності заявленого розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію розумності їх розміру, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
Аналізуючи зазначене, колегією суддів вважає, що з урахуванням ціни позову , складністю справи, з огляду на те, що судом частково задоволено позовні вимоги, характеру правовідносин, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що витрати по їх оплаті підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у розмірі 3 100,00 грн.
Скаржник в апеляційній скарзі не наводить обґрунтованих доводів для скасування додаткового рішення, більш того, в прохальній частині апеляційної скарги також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 100,00 грн.
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване додаткове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 26.09.2023 у справі №910/7801/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Сонько Таміли Миколаївни на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2023 у справі №910/7801/23 залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2023 у справі №910/7801/23 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/7801/23 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Л.В. Кропивна
Є.Ю. Пономаренко