ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" грудня 2023 р. Справа№ 910/4848/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Мальченко А.О.
Козир Т.П.
секретар судового засідання: Мельничук О.С.
представники сторін в судове засідання не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Фізичної особи-підприємця Кушніра Олександра Володимировича
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 (повний текст ухвали складено 17.08.2023)
про задоволення скарги на дії державного виконавця
за скаргою Фізичної особи-підприємця Томчук Анжели Володимирівни на дії державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
у справі № 910/4848/21 (суддя Грєхова О.А.)
За позовом Фізичної особи-підприємця Томчук Анжели Володимирівни
до: 1. Фізичної особи-підприємця Кушніра Олександра Володимировича
2. Фізичної особи-підприємця Горіна Андрія Сергійовича
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ Ритейл"
про зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
У 2021 році Фізична особа-підприємець Томчук Анжела Володимирівна звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Кушніра Олександра Володимировича, Фізичної особи-підприємця Горіна Андрія Сергійовича та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ Ритейл" про зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 року, провадження у справі в частині позовних вимог Фізичної особи-підприємця Томчук Анжели Володимирівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ Ритейл" про усунення перешкод у користуванні Фізичною особою-підприємцем Томчук Анжелою Володимирівною належним їй на праві власності нежитловим приміщенням загальною площею 69,3 кв.м., розташованим за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 100-Ж, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 37803538, шляхом зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "ВФ Ритейл" звільнити та повернути Фізичній особі-підприємцю Томчук Анжелі Володимирівні орендовану частину нежитлового приміщення площею 69,3 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 100-Ж, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 37803538, закрито, в іншій частині позовні вимоги задоволено, усунуто перешкоди у користуванні Фізичною особою-підприємцем Томчук Анжелою Володимирівною, належним їй на праві власності нежитловим приміщенням загальною площею 69, 3 кв.м., розташованим за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 100-Ж, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 37803538, шляхом зобов'язання Фізичної особи-підприємця Кушніра Олександра Володимировича, та Фізичної особи-підприємця Горіна Андрія Сергійовича, звільнити та повернути Фізичній особі-підприємцю Томчук Анжелі Володимирівні, орендовану частину нежитлового приміщення площею 69,3 кв.м., розташовану за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 100-Ж, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 37803538, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Кушніра Олександра Володимировича на користь Фізичної особи-підприємця Томчук Анжели Володимирівни судовий збір у розмірі 1135 грн. 00 коп. та стягнуто з Фізичної особи-підприємця Горіна Андрія Сергійовича на користь Фізичної особи-підприємця Томчук Анжели Володимирівни судовий збір у розмірі 1135 грн. 00 коп.
04.10.2022 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 у справі № 910/4848/21 видано накази.
25.07.2023 року Фізична особа-підприємець Томчук Анжела Володимирівна звернулася до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Обґрунтовуючи скаргу, скаржник зазначив, що державним виконавцем не було вжито передбачених законом заходів щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 року № 910/4848/22 та без фактичного виконання рішення суду, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 70220502 від 28.03.2023 року із зазначенням про те, що рішення виконано повно і фактично згідно виконавчого документу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 року скаргу Фізичної особи-підприємця Томчук Анжели Володимирівни на дії державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задоволено. Визнано неправомірним дії державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Личика Юрія Миколайовича при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження № 70220502 від 28.03.2023 та скасовано постанову державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Личика Юрія Миколайовича про закінчення виконавчого провадження № 70220502 від 28.03.2023 року.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що державний виконавець, з порушенням засад виконавчого провадження, визначених у ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" та без вчинення примусових дій з виконання рішення суду, яким усунуто перешкоди у користуванні Фізичною особою-підприємцем Томчук Анжелою Володимирівною, належним їй на праві власності нежитловим приміщенням загальною площею 69,3 кв.м., розташованим за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 100-Ж, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 37803538, шляхом зобов'язання Фізичної особи-підприємця Кушніра Олександра Володимировича, та Фізичної особи-підприємця Горіна Андрія Сергійовича, звільнити та повернути Фізичній особі-підприємцю Томчук Анжелі Володимирівні, орендовану частину нежитлового приміщення площею 69,3 кв.м., розташовану за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 100-Ж, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 37803538, не вчинивши належних дій у відповідності до ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження" з метою виконання рішення суду, безпідставно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Фізична особа-підприємець Кушнір Олександр Володимирович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 року у справі №910/4848/21 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні скарги Фізичної особи-підприємця Томчук Анжели Володимирівни на дії державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відмовити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції не встановив дійсні обставини справи, не надав повну та об'єктивну оцінку доказам та невірно застосував норми матеріального права. Зокрема скаржник вважає, що місцевим господарським судом не враховано, що у зв'язку із набранням законної сили рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 року у справі №910/4848/21, правове регулювання звільнення приміщення, яке до прийняття рішення належало до сфери зобов'язального права за договором, змінило свій характер та стало належати до сфери регулювання Закону України «Про виконавче провадження». Також на думку скаржника, така поведінка позивача, який наполягає на продовженні виконавчого провадження незважаючи на те, що боржники не користуються спірним приміщенням та звільнили його, може пояснюватись тим, що приміщення займається іншими особами (які не мають відносин із Кушніром О.В.), які мають спір щодо права власності, що виходить за межі виконавчого провадження.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Кушніра Олександра Володимировича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 року, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4848/21.
21.09.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 року у справі №910/4848/21.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Кушніра Олександра Володимировича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 року у справі №910/4848/21 та призначено розгляд справи на 01.11.2023 року.
31.10.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Фізичної особи-підприємця Кушніра Олександра Володимировича, відповідача-1 у справі, надійшли додаткові пояснення.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 року відкладено розгляд справи №910/4848/21 на 08.11.2023 року.
07.11.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Фізичної особи-підприємця Кушніра Олександра Володимировича, відповідача-1 у справі, надійшли додаткові пояснення.
Судове засідання, призначене на 08.11.2023 року не відбулось у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги на всій території України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 року розгляд справи призначено на 06.12.2023 року.
В судове засідання 06.12.2023 року представники сторін не з'явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Рішенням Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013 у справі №1-7/2013 визначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00; пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України», заява № 6318/03; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia», заява № 30779/04; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04).
Як вже було зазначено вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 року, провадження у справі в частині позовних вимог Фізичної особи-підприємця Томчук Анжели Володимирівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ Ритейл" про усунення перешкод у користуванні Фізичною особою-підприємцем Томчук Анжелою Володимирівною належним їй на праві власності нежитловим приміщенням загальною площею 69,3 кв.м., розташованим за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 100-Ж, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 37803538, шляхом зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "ВФ Ритейл" звільнити та повернути Фізичній особі-підприємцю Томчук Анжелі Володимирівні орендовану частину нежитлового приміщення площею 69,3 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 100-Ж, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 37803538, закрито, в іншій частині позовні вимоги задоволено, усунуто перешкоди у користуванні Фізичною особою-підприємцем Томчук Анжелою Володимирівною, належним їй на праві власності нежитловим приміщенням загальною площею 69, 3 кв.м., розташованим за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 100-Ж, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 37803538, шляхом зобов'язання Фізичної особи-підприємця Кушніра Олександра Володимировича, та Фізичної особи-підприємця Горіна Андрія Сергійовича, звільнити та повернути Фізичній особі-підприємцю Томчук Анжелі Володимирівні, орендовану частину нежитлового приміщення площею 69,3 кв.м., розташовану за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 100-Ж, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 37803538, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Кушніра Олександра Володимировича на користь Фізичної особи-підприємця Томчук Анжели Володимирівни судовий збір у розмірі 1135 грн. 00 коп. та стягнуто з Фізичної особи-підприємця Горіна Андрія Сергійовича на користь Фізичної особи-підприємця Томчук Анжели Володимирівни судовий збір у розмірі 1135 грн. 00 коп.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).
Умови і порядок виконання рішення судів, що відповідно до закону підлягають примусового виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
04.10.2022 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 у справі № 910/4848/21 видано накази.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону.
У відповідності до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі заяви Фізичної особи-підприємця Томчук Анжели Володимирівни від 02.11.2022 року (т.4, а.с. 54), 07.11.2022 року старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Личиком Юрієм Миколайовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 70220502. (т.4, а.с. 59-60).
Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
В подальшому, 21.11.2022 року старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Личиком Юрієм Миколайовичем складено Акт державного виконавця, у присутності головного державного виконавця Гуріної Д.І. та представника стягувача Родіна В.В., яким встановлено, що за адресою м. Київ, вул. Проспект Перемоги, 100-Ж знаходяться два магазини, а саме " Lifecell " та " Vodafone ", боржника за адресою виявлено не було, натомість виявлено відомості стосовно інших фізичних осіб-підприємців, а саме Данилець Д.П. та Смолькін А.О. , які користуються даним приміщенням. В телефонній розмові з боржником, а саме Кушніром О.В., зобов'язано з'явитись до відділу ДВС 23.11.2022 року о 14:00 з усіма наявними документами стосовно даного приміщення.
Також, 23.11.2022 року старший державний виконавець Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Личик Юрій Миколайович звернувся до Київської міської ради із Вимогою щодо надання інформації про існування будинку під номером 100-ї по проспекту Перемоги у м. Києві, до Київського міського БТІ із Вимогою про надання інформаційної довідки, експлікації поверхневого плану приміщення та копії правовстановлюючих документів на нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 100-Ж та до Державного реєстратора із Вимогою надання інформації про зареєстрованих фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб зареєстрованих за адресо: м. Київ, проспект Перемоги, 100-Ж. (т.4, а.с. 72-73, 74-75, 76-77).
В свою чергу, у відповідь на Вимоги державного виконавця, Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація листом №107-4765 від 13.12.2022 року повідомила, що не присвоювала поштової адреси проспект Перемоги, 100-ї. (т.4, а.с. 79-80).
01.12.2022 року Кушніром Олександром Володимировичем подано Заяву про закінчення виконавчого провадження № 70220502, у якій боржник зазначив, що на момент відкриття виконавчого провадження ним юридично та фактично припинено будь-які відносини щодо оренди нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 100-Ж, до якої долучив копії Договору оренди № 2 від 03.05.2018 року, укладеного між ФОП Томчук А.В та ФОП Кушнір О.В., Договір суборенди № 2/1 від 28.01.2021 року, укладений між ФОП Кушнір О.В. та ФОП Горін А.С., Додаткову угоду № 1 до Договору суборенди, якою сторони дійшли згоди припинити дію Договору з 31.01.2022 року та Акт прийому-передачі до Договору суборенди від 31.01.2022 року, відповідно до якого суборендарем повернуто ФОП Кушнір О.В. орендоване приміщення за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 100-Ж. (т.4, а.с. 59-72).
В подальшому, 21.12.2022 року старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Личиком Юрієм Миколайовичем винесено Постанову про накладення штрафу, якою за невиконання рішення суду, накладено на ОСОБА_3 штраф у розмірі 1 700,00 грн. (т.4, а.с. 85-86).
Також, 21.12.2022 року старший державний виконавець Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Личик Юрій Миколайович звернувся до ОСОБА_3 із Вимогою надати підтвердження виконання рішення суду № 910/4848/21 від 27.10.2022 року. (т.4, а.с. 87-88).
26.12.2022 року старший державний виконавець Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Личик Юрій Миколайович звернувся до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) із вимогою надати інформацію чи існує будинок під номером 100-ї по проспекту Перемоги у м. Києві. (т.4, а.с. 90-91).
Листом №055-323 від 18.01.2023 року Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) повідомив, що за інформацією наданою Службою містобудівного кадастру, в реєстрі адрес у місті Києві, який ведеться Департаментом, відсутні відомості про документ стосовно присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна: просп. Перемоги, 100-ї у Святошинському районі м. Києва. (т.4, а.с. 50-51).
В подальшому, відповідно до Акту державного виконавця від 20.02.2023 року, старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Личиком Юрієм Миколайовичем, у присутності представника стягувача Родіна В.В., встановлено, що рішення суду не виконано, приміщення стягувачу не передано, перешкоди у користуванні приміщенням не усунуті. (т.4, а.с. 107).
Також у матеріалах справи виконавчого провадження наявні отримані квитанції у магазинах " Lifecell " та " Vodafone ", адресою вказано м. Київ, проспект Перемоги, 100-Ж. (т.4, а.с. 108).
20.02.2023 року старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Личиком Юрієм Миколайовичем винесено Постанову про накладення штрафу, якою за невиконання рішення суду, накладено на ОСОБА_3 штраф у розмірі 3 400,00 грн. (т.4, а.с. 105-106).
07.03.2023 року старший державний виконавець Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Личик Юрій Миколайович звернувся до Начальника Святошинського управління поліції Головного управління національної поліції у м. Києві із Поданням про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 , в обґрунтування якого, державний виконавець, зокрема зазначив, що рішення суду боржником не виконане, приміщення стягувачу не передане; за адресою м. Київ, вул. Проспект Перемоги, 100-Ж знаходяться два магазини, а саме " Lifecell " та " Vodafone ", в куточку для споживачів яких було виявлено відомості стосовно фізичних-осіб підприємців Данилець Д.П. та Смолькін А.О. ; за словами працівників магазинів та інформації наявної в куточку для споживачів, магазини розташовані за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 100-Ї; на прохання державного виконавця до співробітника магазину надати контакти юридичного відділу, остання повідомила номер телефону, як стало відомо в подальшому, який належить боржнику - ОСОБА_3 ; 01.12.2022 боржником надано заявку про закінчення виконавчого провадження № 70220502, якій боржник повідомив, що рішення суду виконано добровільно, боржником усунуто перешкоди у користуванні спірним приміщенням; жодних підтверджуючих даних про факт виконання рішення суду до заяви не додано, від стягувача інформація про виконання рішення суду не надходила; згідно відповіді Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) встановлено, що за інформацією наданою Службою містобудівного кадастру, в реєстрі адрес у місті Києві, який ведеться Департаментом, відсутні відомості про документ стосовно присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна: просп. Перемоги, 100-ї у Святошинському районі м. Києва. (т.4, а.с. 94-45).
27.03.2023 року боржник звернувся до ДВС із Повторною заявою про закінчення виконавчого провадження. (т.4, а.с. 127).
28.03.2023 року старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Личиком Юрієм Миколайовичем складено Акт державного виконавця, яким встановлено, що за адресою: м. Київ, вул. Проспект Перемоги, 100-Ж божника ОСОБА_3 та його майна не виявлено, а отже рішення суду про зобов'язання ФОП Кушніра О.В. усунути перешкоди, звільнити та повернути ФОМ Томчук А.В. орендовану частину приміщення фактично виконано. (т.4, а.с. 126).
Також, 28.03.2023 року старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Личиком Юрієм Миколайовичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з повним і фактичним виконання рішення суду згідно виконавчого документу. (т.4, а.с. 129).
Водночас, колегія суддів не може погодитись із доводами боржника, що він повернув спірне приміщення позивачу, оскільки відповідачем 1 надано до матеріалів справи акт прийому-передачі від 31.01.2022 року відповідно до якого, останнім прийнято спірне приміщення від ФОП Горіна А.С. (т.4, а.с. 124).
Тобто, такі докази свідчать лише про той факт, що спірне приміщення повернуто відповідачем 2 відповідачу 1, та жодним чином не можуть свідчити про повернення спірного приміщення позивачу.
Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 року, спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що ФОП Кушнір Олександр Володимирович, після розірвання Договору оренди, не повертає передане за Договором оренди та прийняте ФОП Кушніром Олександром Володимировичем нежитлове приміщення площею 69,3 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 100-Ж, орендодавцю - ФОП Томчук А.В.
Відповідно до положень ст.391 Цивільного кодексу України, покладеної в основу рішення суду в даній справі, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
В матеріалах справи наявний договір оренди №2 від 03.05.2018 року, який був укладений між ФОП Томчук А.В. (орендодавцеь) та ФОП Кушнір О.В. (орендар). (т.1, а.с. 31-34).
При цьому, місцевий господарський суд вірно зазначив, що відповідно до п. 8.1. договору оренди повернення об'єкта оренди орендодавцеві здійснюється, на підставі відповідного Акта прийому-передачі.
Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, доказів складення та підписання сторонами такого Акту приймання-передачі з оренди, матеріали справи не містять, а сторонами не надано, що не може свідчити про добровільне виконання боржником рішення суду без участі виконавчої служби.
Відповідно до ч.ч. 1-8 ст. 66 Закону «Про виконавче провадження» державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про його виселення.
У разі невиконання боржником рішення про його виселення самостійно державний виконавець виконує його примусово.
Державний виконавець призначає день і час примусового виселення, про що письмово інформує боржника. Боржник вважається повідомленим про його примусове виселення, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися виселення, чи іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем.
Відсутність боржника, належним чином повідомленого про день і час примусового виселення, під час виконання рішення про виселення боржника не є перешкодою для його виселення.
Примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.
Примусове виселення здійснюється у присутності понятих за участю працівників поліції.
Якщо виконання рішення здійснюється за відсутності боржника, державний виконавець зобов'язаний провести опис майна. Описане майно передається для відповідального зберігання стягувачу або іншій особі, визначеній державним виконавцем.
Якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про його виселення, державний виконавець накладає на нього штраф у порядку, визначеному цим Законом.
Передане для зберігання майно боржника повертається йому державним виконавцем на підставі акта після відшкодування боржником витрат, пов'язаних із зберіганням такого майна. У разі якщо боржник відмовляється відшкодувати витрати, пов'язані із зберіганням майна, вони компенсуються за рахунок реалізації майна боржника або його частини.
Зберігання майна здійснюється протягом не більше двох місяців з дня передачі на зберігання. Після закінчення двомісячного строку невитребуване майно реалізується в порядку, визначеному цим Законом. Отримані від реалізації такого майна кошти, за вирахуванням понесених витрат, перераховуються боржнику.
У разі якщо майно не було реалізовано, розпорядження ним здійснюється в порядку, встановленому для розпорядження безхазяйним майном.
Про виконання рішення про виселення боржника державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні рішення про примусове виселення.
Втім, колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи акти державного виконавця від 21.11.2022 року, від 20.02.2023 року та від 28.03.2023 року (т.4, а.с. 62, 107, 126) свідчать про те, що боржник при огляді приміщення відсутній. Однак, з вказаних актів не вбачається, що державний виконавець провів опис майна та в подальшому здійснив передачу такого майна на зберігання.
Також, колегія суддів звертає увагу, що зі змісту актів державного виконавця від 21.11.2022 року, від 20.02.2023 року та від 28.03.2023 року вбачається, що такі виходи державного виконавця здійснювались без участі понятих та працівників поліції.
Колегія суддів звертає увагу, що в акті державного виконавця від 21.11.2022 року вбачається, що за адресою вул. Проспект Перемоги, 100-Ж виявлено два магазини. Водночас, відсутні будь-які доводи щодо майна боржника, наявність або відсутність його, не проведено опису майна, не здійснено будь-яких дій щодо встановлення підстав перебування двох магазинів у приміщенні. Відсутні будь-які документальні підтвердження юридичної приналежності таких магазинів. Також відсутня інформація про участь понятих та представників поліції. (т.4, а.с. 62).
В акті державного виконавця від 20.02.2023 року взагалі відсутні будь-які згадки про наявність або відсутність будь-якого майна у приміщенні за адресою вул. Проспект Перемоги, 100-Ж, та відповідно магазини про, які було вказано в акті від 21.11.2022 року. Також відсутня інформація про участь понятих та представників поліції. (т.4, а.с. 107).
Вже в акті від 28.03.2023 року, державний виконавець, також без участі понятих та за відсутності представників поліції вказує, що у приміщенні за адресою вул. Проспект Перемоги, 100-Ж боржник та його майно відсутнє. Відтак, державний виконавець доходить висновку, що оскільки згідно листа боржника, останньому відомо про зобов'язання його усунути перешкоди у користуванні ФОП Томчук А.В. належним їй на праві власності нежитлового приміщення, рішення суду фактично виконано. (т.4, а.с. 126).
Отже, з викладених вище обставин вбачається, що державним виконавцем не здійснено в повній мірі покладених на нього обов'язків відповідно до ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження».
Колегія суддів наголошує, що згідно п. 12. Розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, виконання рішень про виселення боржника, його майна, домашніх тварин здійснюється в порядку, визначеному статтею 66 Закону, у присутності понятих за участю працівників поліції.
Опис та передача майна на відповідальне зберігання проводяться виключно в разі відсутності боржника або його представника під час виселення або в разі, коли боржник відмовляється звільнити приміщення від свого майна.
Водночас, як встановлено вище колегією суддів, акти державного виконавця від 21.11.2022 року, від 20.02.2023 року та від 28.03.2023 року складено боржника, без участі працівників поліції, без участі понятих, що є порушенням п. 12. Розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень та п. 4 ст. 66 Закону «Про виконавче провадження».
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що державний виконавець, з порушенням засад виконавчого провадження, визначених у ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" та без вчинення примусових дій з виконання рішення суду, яким усунуто перешкоди у користуванні Фізичною особою-підприємцем Томчук Анжелою Володимирівною, належним їй на праві власності нежитловим приміщенням загальною площею 69,3 кв.м., розташованим за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 100-Ж, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 37803538, шляхом зобов'язання Фізичної особи-підприємця Кушніра Олександра Володимировича, та Фізичної особи-підприємця Горіна Андрія Сергійовича, звільнити та повернути Фізичній особі-підприємцю Томчук Анжелі Володимирівні, орендовану частину нежитлового приміщення площею 69,3 кв.м., розташовану за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 100-Ж, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 37803538, не вчинивши належних дій у відповідності до ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження" з метою виконання рішення суду, виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.
Також, як вірно зазначив суд першої інстанції, мета рішення а, відповідно, і результат його виконання, про задоволення позовної вимоги про захист порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача у формі усунення перешкод у користуванні приміщенням шляхом виселення відповідача з такого приміщення, з урахуванням положень вищевказаних ст.391 Цивільного кодексу України та ч.ч.1-5, 8 ст.66 Закону України "Про виконавче провадження", полягає в тому, що:
- спірне приміщення має бути реально повністю звільнене від боржника, будь-якого його майна, з повною забороною відповідачу (боржнику) користуватися цим приміщенням;
- як наслідок цього, власнику майна - позивачу, стягувачу має бути повернута повна, реальна, безперешкодна можливість користування та розпоряджання своїм майном;
- такі звільнення та повернення мають носити реальний, безсумнівний та безспірний характер.
Однак, колегія суддів дійшла висновку, що державний виконавець не врахував викладеного вище, а посилання державного виконавця, про те, що у спірному приміщенні боржник та його речі відсутні, а їх займають інші фізичні особі-підприємці, як на підставу для закінчення виконавчого провадження є неправомірними.
Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у своїй постанові від 30.06.2021 у справі № 201/12569/16 виклав наступну правову позицію, яка стосується виконавчого провадження. Забезпечення виконання судових рішень покладається, у тому числі, на суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші процесуальні засоби, сприяють реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
На важливість належного виконання судових рішень неодноразово наголошував у своїх рішеннях Конституційний Суд України.
Так, за позицією Конституційного Суду України, висловленою у рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 (справа щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» (щодо забезпечення державою виконання судового рішення)) судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина, і саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України (абзац 15 пункту 3 мотивувальної частини рішення від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002); право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя (абзац 8 пункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018). Отже, як випливає з наведеного, держава повинна повною мірою забезпечити реалізацію гарантованого в статті 55 Конституції України права кожного на судовий захист.
Забезпечення державою виконання судового рішення як невід'ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв'язку із внесенням Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року № 1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статті 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Конституційний Суд України, взявши до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні висновки щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов'язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.
Визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов'язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00; пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України», заява № 6318/03; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia», заява № 30779/04; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04).
Таким чином, обов'язком державного та приватного виконавця є вжиття всіх передбачених законом заходів для виконання судового рішення.
Неправомірні дії (бездіяльність) приватного виконавця (державного виконавця) порушують право стягувача на справедливий судовий захист, невід'ємною складовою частиною якого є право на виконання судового рішення, та призводить до безпідставного невиконання судового рішення протягом тривалого часу.
Слід зазначити, що за приписами ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція) та практику Суду як джерело права.
У рішенні «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі «Філіс проти Греції» (Philis v. Greece) (№ 1) від 27 серпня 1991 року). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (995_690) (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року (980_086), серія А, № 18, с. 16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
У справі «Глоба проти України» Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
За правилами ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Отже, проаналізувавши зазначене та положення Закону України «Про виконавче провадження», суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що державним виконавцем з урахуванням наданих ним доказів до місцевого господарського суду не вчинено усі передбачені законом заходи, спрямовані на вчасне і повне виконання рішення суду у даній справі.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Кушніра Олександра Володимировича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 року у справі №910/4848/21.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника, питання вичерпності висновків суду, позиція колегії суддів ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284, 339 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кушніра Олександра Володимировича на ухвалу господарського суду міста Києва від 17.08.2023 року №910/4848/21 залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 17.08.2023 року №910/4848/21 залишити без змін.
3. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4848/21.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 06.12.2023 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді А.О. Мальченко
Т.П. Козир