28.09.10р.Справа № 35/221-10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ ОСТ",
м. Дніпропетровськ
до Приватного підприємства "ТЕХНОЛЮКС", м. Кривий Ріг
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору -
Приватне підприємство "ІнКом Аліджи"
м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 50 000,00 грн
Суддя Широбокова Л.П.
Представники:
Від позивача: Удовицький В.В., представник, дов. без номеру від 01.12.08р.
Від відповідача: Рисін О.О., представник, дов. від 23.07.2009р.
Від третьої особи: Черниш О.В., директор, рішення №1 від 09.01.2009р.
Позивач звернувся до суду та просить стягнути з Відповідача безпідставно набуті грошові кошти - 50 000,00 грн, посилаючись на ст. 1212 Цивільного кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України. Свої вимоги обґрунтовує тим, що на підставі договору оренди від 01.06.2007р. сплатив Відповідачу (орендодавцю) спірні грошові кошти як аванс в якості оплати орендної плати за перший місяць оренди. Відповідач приміщення в оренду не передав, грошові кошти не повернув.
Представник Позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Відповідач проти вимог заперечує, вказує, що спірні грошові кошти були сплачені Позивачем на підставі договору оренди, та не являються безпідставно набутим майном; що Позивач сам не вимагав передачі майна в оренду, яке було готове до експлуатації у визначений договором строк. Просив залучити до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ПП "ІнКом Аліджи", оскільки спірне приміщення було передано в статутний фонд цього підприємства та відповідно до ст. 770 Цивільного кодексу України до нього перейшли всі права та обов'язки наймодавця за цим договором.
Клопотання судом було задоволено.
Третя особа пояснила, що прийняла спірне майно у свою власність, майно готове та придатне до передачі в оренду позивачу, який не звертався до нього з цього приводу.
За клопотанням сторін строк вирішення спору було продовжено до 01.10.2010р.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 року N2453-VI) в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
01.06.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ ОСТ" -орендар (надалі позивач) та Приватним підприємством "ТЕХНОЛЮКС"- орендодавець (надалі відповідач) було укладено нотаріально посвідчений договір оренди.
Відповідно до умов цього договору відповідач зобов'язався передати позивачу в оренду нерухоме майно -нежитлову будівлю літ. А-2 н/ж, загальною площею 1563,7 кв.м, що знаходиться за адресою м. Кривий Ріг , вул. Стрельникова,30. Строк передачі майна було встановлено не пізніше 01.10.2007р. (п. 2.1., 3.2. договору).
В подальшому додатковою угодою від 15.02.2008р., яка також посвідчена нотаріально, сторони узгодили новий термін передачі майна в оренду -не пізніше 01.04.2008р.
На виконання п. 4.2. договору оренди позивач перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 50 000,00 грн, що становить аванс в розмірі 50% вартості проектних робіт, який зараховується у якості сплати орендної плати за перший місяць оренди. Факт перерахування коштів підтверджено платіжним дорученням №17489 від 07.06.2007р., довідкою банку від 28.07.2010р. №12/60-БТ та визнається відповідачем.
На час розгляду справи відповідач не передав, а позивач не прийняв в оренду спірне приміщення. Позивач вважає, що в зв'язку з цим грошові кошти в сумі 50 000,00 грн є безпідставно набуті відповідачем, посилаючись на ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави - безпідставно набуте майно, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом чи правочином.
Оскільки, між сторонами було укладено договір оренди нежитлового приміщення, який до цього часу є чинним та не розірваний сторонами в установленому порядку, і позивач сплатив спірні грошові кошти саме на виконання цього договору, відсутні правові підстави вважати ці кошти безпідставно набутим відповідачем майном, та відповідно застосовувати положення ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Крім того, суд зазначає, що правові наслідки непередання майна наймачеві встановлені ст. 766 Цивільного кодексу України, згідно якої якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою, або відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.
В п. 10.1. договору сторони встановили, що строк оренди за договором становить 10 (десять) років з дня підписання акту приймання-передачі майна. Як зазначено вище, сторонами договір не розірвано та він є чинним.
Позивачем не надано доказів того, що він вимагав від відповідача чи третьої особи, якій передано спірне майно в статутний фонд, та яка в силу положень ст. 770 Цивільного кодексу України набуває прав орендодавця, передачі йому майна в оренду. Також не надано доказів, що відповідач відмовив йому в передачі цього майна, а позивач в свою чергу відмовився від договору.
Навпаки, як стверджується відповідачем та третьою особою, проведена реконструкція спірного приміщення для потреб орендаря, який до цього часу не прийняв приміщення в оренду.
Зважаючи на встановлені обставини, на цей час у орендодавця існує обов'язок щодо передачі майна в оренду, а вимоги позивача про повернення йому сплаченого авансового платежу передчасні, оскільки він не вимагав надання йому цього приміщення в оренду та не надав доказів, що орендодавець відмовив йому в цьому.
З огляду на викладене, з врахуванням встановлених обставин, вимоги позивача необґрунтовані та в позові слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі відносяться на позивача.
Керуючись ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 759, 766 Цивільного кодексу України, господарський суд, -
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дати його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя Л.П. Широбокова
Рішення підписано 01.10.2010р.