КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2023 року справа № 320/2826/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Клименка В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за участю:
представника позивача - Янковська Ю.В.,
представника відповідача - не з'явився,
Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач та/або ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, (далі - відповідач та/або контролюючий орган, ГУ ДПС у м. Києві) з вимогами визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.04.2019:
- №0026654202, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 770810,24 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 192702,56 грн;
- №0026664202 на суму штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн;
- №0026674202 на суму штрафних санкцій у розмірі 510,00 грн;
- №0026684202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на суму 64234,19 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 16058,55 грн.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує, що документальна перевірка позивача проведена з порушенням вимог законодавства, оскільки про її проведення останній не повідомлявся. Зауважує, що податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками незаконної перевірки, на підставі висновків акту перевірки, який є недопустимим доказом, а також без дослідження поданих платником податків первинних документів на підтвердження відображених у податковій звітності показників, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.
Позивач стверджує, що висновки відповідача про необхідність сплати ОСОБА_1 податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб та військовому збору є безпідставними, оскільки не отримував дохід як додаткове благо, а також не був належним чином повідомлений про прощення боргу, шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та необхідність включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.
Також ОСОБА_1 звертає увагу суду на безпідставне не врахування податковим органом п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
09.03.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками, в якому останній стверджує про правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник ГУ ДПС у м. Києві вказує, що ОСОБА_1 не включено до загального річного оподатковуваного доходу за 2017 рік доходи, отримані від ТОВ «Кредитні Ініціативи» у вигляді додаткового блага, у сумі 4282279,09 грн., які підлягають відображенню платником в податковій декларації про майновий стан і доходи, яку не подано, а також не сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з таких доходів, до перевірки не надано книгу обліку доходів і витрат.
11.04.2023 до суду представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, де ним зазначено про те, що зміст відзиву на позовну заяву не спростовує тверджень ОСОБА_1 , які викладені ним у позовній заяві, натомість дублює інформацію, викладену в акті перевірки.
Ухвалами суду від 29.06.2023 поновлено позивачу строк звернення до суду з цим позовом, а також відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ДПС у м. Києві про залишення позовної заяви без розгляду; витребувано у відповідача зворотній бік інтегрованої картки платника податків на позивача з податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2017 по теперішній час з повним описом графи «Опис операції», копії корінців до всіх оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, інформацію про їх точні реквізити, відомості із Єдиного державного реєстру фізичних осіб на позивача про суми отриманих доходів з 01.01.2017 (яка використана під час перевірки), копію листа ТОВ «Кредитні ініціативи» від 24.10.2018, копію запиту ГУ ДФС у м. Києві від 05.10.2018 №76919/10/26-15-13-04-22, форму 1-ДФ за 2 квартал 2017 року на ТОВ «Кредитні ініціативи» (код 35326253), а від ТОВ «Кредитні ініціативи» - копію повідомлення ОСОБА_1 про прощення боргу згідно з додатковим договором від 22.05.2014 до кредитного договору №2619/0508/88-013 від 27.05.2008 про припинення зобов'язання переданням відступного із доказами направлення та отримання позивачем.
У судовому засіданні 04.09.2023 суд протокольною ухвалою повторно зобов'язав відповідача надати витребувані вказаною вище ухвалою документи або надати докази неможливості їх надання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
У судовому засіданні 28.11.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача щодо задоволення адміністративного позову заперечив, просив відмовити у позові.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
ГУ ДФС у м. Києві, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 ПК України та відповідно до наказу ГУ ДФС у м. Києві від 18.01.2019 №615, у період з 31.01.2019 по 06.02.2019 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податків, прощеного (анульованого) кредитором ТОВ «Кредитні Ініціативи», за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, за наслідком якої складено акт від 13.02.2019 №286/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 (далі акт перевірки).
Згідно з висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог:
- п. 179.1 ст. 179 ПК України, з урахуванням вимог пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України, - податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві не подано;
- пп. «а» п. 176.1 п. 176, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 ПК України - не надано до перевірки книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;
- пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168, з урахуванням вимог пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, - не задекларовано річний оподатковуваний дохід за 2017 рік у сумі 4282279,09 грн, та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб у сумі 770810,24 грн;
- пп. 1.2, пп. 1.3 п. 16' 1 підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України - не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір за 2017 рік у сумі 64234,19 грн.
У подальшому, з урахуванням висновків акту перевірки, ГУ ДФС у м. Києві 08.04.2019 прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №0026654202, яким збільшено позивачу грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 963512,80 грн, з яких 770810,24 грн - за податковими зобов'язаннями, а 192702,56 грн - штрафні (фінансові) санкції;
- №0026664202, яким до ОСОБА_1 по податку на доходи фізичних осіб застосовано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн;
- №0026674202, яким до позивача по податку на доходи фізичних осіб застосовано штрафні санкції у розмірі 510,00 грн;
- №0026684202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по військовому збору на загальну суму 80292,74 грн, з яких 64234,19 грн - за податковими зобов'язаннями, а 16058,55 грн - штрафні (фінансові) санкції.
Не погоджуючись з указаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу (пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України).
Пункт 78.1 ст. 78 ПК України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки.
Зокрема, відповідно до пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі, коли платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.
Судом встановлено, що контролюючим органом 05.10.2018 з метою здійснення контролю за дотриманням платниками податків вимог ПК України в частині повноти нарахування та сплати податків і зборів складено адресований ОСОБА_1 лист №58857/10/26-15-13-04-20, в якому зазначено, що відповідно до даних центральної бази ДРФО ДФСУ позивач отримав у 2017 році дохід у вигляді додаткового блага, у зв'язку з чим запропоновано з'явитися до податкового органу для подання податкової декларації за 2017 рік. Також платника повідомлено, що у випадку ненадання декларації контролюючий орган набуває право проведення документальної позапланової перевірки відповідно до пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 ПК України.
Разом з тим відповідачем, у порушення вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), не надано жодних доказів надсилання (вручення) позивачу вказаного вище листа.
За правилами п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Згідно з п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом..
Відповідно до п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місцем проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.
Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постановах від 18.07.2019 у справі №0440/5993/18, від 11.05.2023 у справі № 640/18756/21 та від 17.05.2023 у справі №160/5892/20.
Відповідно до приписів п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Пунктом 42.3. ст. 42 ПК України передбачено, якщо платник податків у порядку та у строки, визначені ст. 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.
У разі, якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Отже, наказ та повідомлення повинні бути надіслані та отримані платником податків до початку проведення перевірки.
Таким чином, за умови надсилання кореспонденції за податковою адресою платника рекомендованим листом з повідомленням про вручення до початку перевірки податковий орган слід вважати таким, що виконав вимоги пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України; несвоєчасність (тобто після початку перевірки) отримання платником відповідного листа може ставитися у провину податковій інспекції лише у випадку, якщо така несвоєчасність настала з вини податкового органу.
Як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, копії наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки від 18.01.2019 №615 та повідомлення від 18.01.2019 №4655/С/26-15-42-02-27 податковим органом було направлено 22.01.2019 на адресу зареєстрованого місця проживання позивача рекомендованим поштовим відправленням із штрихкодовим ідентифікатором №01001127195766, проте поштове відправлення повернулося без вручення адресату із відміткою «за закінченням терміну зберігання» - 23.02.2019.
У свою чергу, судом встановлено, що перевірку позивача було проведено у період з 31.01.2019 по 06.02.2019.
Отже, із доданих відповідачем доказів вбачається, що контролюючий орган приступив до проведення перевірки 31.01.2019 та закінчив її проведення 06.02.2019, в той час як поштове відправлення із копією наказу та повідомлення повернуто ГУ ДПС у м. Києві лише 23.02.2019, тобто після закінчення проведення перевірки.
Виходячи з зазначеного вище, з наявних у справі доказів вбачається, що позивач до початку проведення документальної невиїзної позапланової перевірки не було отримано наказ та повідомлення про проведення такої перевірки.
Ураховуючи вищезазначене, перевірка позивача, за результатами якої складено акт перевірки, проведена контролюючим органом з порушенням вимог законодавства.
За змістом ч. 1 ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Рішення, прийняті за наслідками незаконної перевірки на підставі висновків акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.
За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що недотримання відповідачем порядку здійснення перевірки нівелює наслідки такої.
Згідно з усталеною правовою позицією, неодноразово висловленою Верховним Судом у постановах від 05.02.2019 у справі №821/1157/16, від 13.03.2023 у справі №640/21172/18, лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. Своєю чергою порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Судом установлено, що висновок відповідача про заниження податку на доходи фізичних осіб та військового збору ґрунтується на тому, що позивачем не включено до загального річного оподатковуваного доходу за 2017 рік доходи, отримані від ТОВ «Кредитні Ініціативи» у вигляді додаткового блага, у сумі 4282279,09 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 27.05.2008 між ОСОБА_1 , як позичальником, та ВАТ «Сведбанк», як банком, укладено кредитний договір №2619/0508/88-013 (далі кредитний договір), за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту в розмірі 148500,00 дол. США на строк до 27.05.2018, а позичальник зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти.
22.05.2014 між ТОВ «Кредитні Ініціативи» (який на підставі договору факторингу від 28.11.2012, укладеного між АТ «Сведбанк» та ТОВ ФК «Вектор Плюс», а також відповідно до договору факторингу від 28.11.2012, укладеного між ТОВ ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні Ініціативи», набув статус кредитора за кредитним договором) та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до кредитного договору про припинення зобов'язання переданням відступного.
За умовами додаткового договору сторони дійшли домовленості про припинення первісних зобов?язань боржника, які виникли на підставі кредитного договору, і за якими боржник зобов'язується повернути кредитору суму кредиту у розмірі 148500,00 дол. США не пізніше 27.05.2018 року, сплатити відсотки за користування кредитами в порядку та на умовах, які визначені Кредитним договором, сплачувати неустойки, а також здійснювати всі інші платежі, як це передбачено кредитним договором.
На дату укладання цього договору, загальна сума заборгованості боржника за кредитним договором складає 234604,66 дол. США, що за офіційно встановленим курсом НБУ на 14:00 22.05.2014 становить 2752020,58 грн.
Також сторони погодили, що первісні зобов'язання припиняються переданням боржником кредиторові відступного. Відступним за даним договором є грошові кошти в національній валюті України в розмірі, що складається з загальної суми всіх платежів, розмір, порядок та строки сплати яких встановлені в п. 1.5. цього Договору. Відступне передається кредиторові виключно в гривні. Боржник зобов'язується передати кредитору суму відступного шляхом її сплати частинами (платежами), розмір яких визначаться в наступному порядку: у строк до 22.05.2014 боржник зобов?язується передати кредиторові частину суми відступного у розмірі 590000,00 грн; починаючи з 22.06.2014 в строк до 22.05.2018 боржник не пізніше 22 числа кожного місяця сплачує визначений формулою платіж.
В акті перевірки податковим органом зазначено, що ОСОБА_1 в 2017 році відповідно до даних ЦБД ДРФО ДФС України мав взаємовідносини з ТОВ «Кредитні Ініціативи» та отримав оподатковуваний дохід у розмірі 4282279,09 грн як додаткове благо у вигляді основної суми боргу, анульованої кредитором.
Відповідно до пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Згідно з пп.пп. 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний, у тому числі, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України визначено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
При цьому згідно з пп. 1.1 - пп. 1.3 п. 16' 1 підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Пунктом 164.1 ст. 164 ПК України встановлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Так, відповідно до пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Аналіз наведених норм законів дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.
Суд звертає увагу на те, що 28.07.2021 Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №826/12872/17 ухвалив постанову, в якій сформовано наступні висновки:
- додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі, коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг;
- під додатковим благом розуміється основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором;
- якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Тобто, під додатковим благом розуміється основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.
В акті перевірки податковим органом зазначено, що висновок про отримання ОСОБА_1 в 2017 році від ТОВ «Кредитні Ініціативи» оподатковуваного доходу в розмірі 4282279,09 грн як додаткове благо у вигляді основної суми боргу, анульованої кредитором, підтверджується інформацією ТОВ «Кредитні Ініціативи» від 24.10.2018 №24/10/2018/3 (вx. №105193/10 від 26.10.2018) та поданим ТОВ «Кредитні Ініціативи» до контролюючого органу податковим розрахунком за формою 1-ДФ за 2 кв. 2017 року, в якому відображено нарахований та виплачений дохід у вигляді анулювання (прощення) боргу за ознакою доходу - 126 (дохід, отриманий як додаткове благо).
Дослідивши наявну в матеріалах справи копію листа ТОВ «Кредитні Ініціативи» від 24.10.2018 №24/10/2018/3 встановлено, що вказаним листом повідомлено податковий орган, що по фізичній особі ОСОБА_1 ТОВ «Кредитні Ініціативи» набуло статусу нового кредитора за кредитними договорами, а тому суми по боржнику відображено у формі 1 ДФ за 2 кв. 2017 року.
При цьому з листа вбачається, що до нього додавалася копія довідки про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу. Однак, у порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не було надано суду таку довідку.
Також, на порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не надано суду податкового розрахунку за формою 1-ДФ за 2 кв. 2017 року, в якому відображено нарахований та виплачений позивачу дохід у вигляді анулювання (прощення) боргу за ознакою доходу - 126.
Водночас суд критично сприймає наданий відповідачем на підтвердження правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень витяг з електронної бази (т. 1 а.с. 86), який відповідач помилково називає в додатках до відзиву «Податковий розрахунок за формою 1-ДФ за ІІ кв. 2017», оскільки з нього неможливо встановити звідки саме зроблено такий витяг та на підставі яких даних його сформовано. Більше того у вказаному витязі фігурує сума отриманого ОСОБА_1 доходу у розмірі 2860753,27 грн, хоча, як стверджує відповідач, розмір отриманого позивачем доходу у вигляді додаткового блага становить 4282279,09 грн.
При цьому надану ГУ ДПС у м. Києві копію листа ТОВ «Кредитні Ініціативи» б/н від 30.06.2017 (т. 2 а.с. 57) суд також вважає неналежним доказом обґрунтованості висновку податкового органу про отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага, оскільки такий лист адресовано ОСОБА_1 , отримання якого останнім заперечувалось. Водночас оригінал такого листа в контролюючого органу відсутній.
Суд звертає увагу, що у відповідача неодноразово витребовувалися відомості із Єдиного державного реєстру фізичних осіб на позивача про суми отриманих доходів з 01.01.2017 (яка використана під час перевірки) та форму 1-ДФ за 2 кв. 2017 року на ТОВ «Кредитні ініціативи», однак такі документи відповідачем не були надані.
ТОВ «Кредитні ініціативи» також не надані на вимогу суду копія повідомлення ОСОБА_1 про прощення боргу згідно з додатковим договором від 22.05.2014 до кредитного договору №2619/0508/88-013 від 27.05.2008 про припинення зобов'язання переданням відступного із доказами направлення та отримання позивачем.
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Водночас відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на те, що відповідачем, ані за власною ініціативою, ані на вимогу суду, не надано жодних належних та достатніх доказів (не зазначено про наявність перешкод в їх отриманні) на підтвердження отримання ОСОБА_1 в 2017 році від ТОВ «Кредитні Ініціативи» оподатковуваного доходу в розмірі 4282279,09 грн як додаткове благо у вигляді основної суми боргу, анульованої кредитором, відповідно висновок про необхідність сплати позивачем з вказаної суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 770810,24 грн та військового збору у розмірі 64234,19 грн є необґрунтованим.
Щодо посилань позивача на безпідставне не врахування податковим органом п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України суд зазначає наступне.
07.05.2015 набув чинності Закон України від 09.04.2015 №321-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» (далі - Закон №321-VIII), згідно з яким підрозділ 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 8 у наступній редакції: не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, непогашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року. При цьому, згідно з пунктом 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, обов'язковою умовою для застосування зазначеної норми є зміна валюти зобов'язання за відповідним кредитом з іноземної валюти у гривню.
Водночас, з матеріалів справи, зокрема, із додаткового договору до кредитного договору про припинення зобов'язання переданням відступного від 22.05.2014 не вбачається, що між позивачем та ТОВ «Кредитні Ініціативи» досягнуто згоди про зміну валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню. Крім того, в п. 1.6 вказаного договору зазначено, що в разі невиконання (або часткового виконання) боржником п.п. 1.3.-1.5. даного договору, сторони домовились про те, що грошові кошти, сплачені боржником на умовах п. 1.5. цього договору в якості оплати суми відступного за цим договором, будуть спрямовані на погашення заборгованості за Кредитним договором без врахування умов даного договору, після чого дія даного Договору припиняється. Після припинення дії даного договору всі домовленості сторін втрачають свою силу та боржник зобов'язується сплачувати заборгованість на умовах Кредитного договору №2619/0508/88-013 від 27.05.2008.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
У п. 49.1 ст. 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Підпунктом 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Згідно з п.п. 179.1, 179.2 ст. 179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до цього розділу обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи: від податкових агентів, які згідно з цим розділом не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу; виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених цим розділом; від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу; у вигляді об'єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до пункту 174.3 статті 174 цього Кодексу.
Пунктом 120.1 ст. 120 ПК України встановлено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Згідно з п. 176.1 ст. 176 ПК України платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.
Відповідно до п. 121.1 ст. 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.
Зважаючи на те, що відповідачем не доведено факт отримання ОСОБА_1 в 2017 році від ТОВ «Кредитні Ініціативи» оподатковуваного доходу в розмірі 4282279,09 грн як додаткове благо у вигляді основної суми боргу, анульованої кредитором, та/або іншого доходу, з отриманням якого у платника податку виникає обов'язок подати декларацію та вести облік таких доходів, відповідно притягнення позивача до відповідальності на підставі п. 120.1 ст. 120 та п. 121.1 ст. 121 ПК України є також необґрунтованим.
Ураховуючи вищезазначене в сукупності, податкові повідомлення-рішення від 08.04.2019 №0026654202, №0026664202, №0026674202 та №0026684202 є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 11890,97 грн, що підтверджується квитанцією №85337103 від 23.12.2022.
Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає до задоволення, то сума сплаченого судового збору підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві.
У судовому засіданні 28.11.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення суду складено 06.12.2023.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 08.04.2019 №0026654202, №0026664202, №0026674202 та №0026684202.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код ВП: 44116011) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 11890,97 грн. (одинадцять тисяч вісімсот дев'яносто грн. 97 коп).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.