ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
07 грудня 2023 року Справа № 280/4075/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 14 березня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти;
-зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 14.03.2023, а також виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в період з 29 січня 2020 року по 14 березня 2023 року відповідач мав здійснювати розрахунок належних позивачу сум грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти. Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо проведення розрахунку грошового забезпечення за вказаними нормами, однак відповідач відмовив позивачу у проведенні перерахунку та виплаті, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити.
Ухвалою судді19.06.2023 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
25.07.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає про те, що станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницькою складу використовуються такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. Наголосили, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили. Своєю чергою, Закон України від 14.11.2019 № 294-ІХ та Закон № 1082-1X таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 рік не містять. Тобто. положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704. прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-ІХ не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили, у зв'язку з чим, у задоволенні позову . просить відмовити.
На підставі наданих сторонами письмових доказів судом встановлено такі обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України та відповідно до Витягу з Наказу №79 від 14 березня 2023 року Позивача знято з усіх видів забезпечення.
Представник позивача звернувся до відповідача із заявою, якою просила відповідача нарахувати та виплатити позивачу, починаючи з 29 січня 2020 року по день виключення зі списків особового складу грошове забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званням у 2020, 2021,2022,2023 роках шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 рік, 01 січня 2023 рік на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками І та 14, з урахуванням раніше виплачених сум та з адвокатським запитом, яким просила надати інформацію, який розмір прожиткового мінімуму був застосований при розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 , а також грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань /інших щомісячних основних та додаткових видів/ з 29.01.2020 по день виключення зі списків особового складу. Інформацію про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 29.01.2020 р., за останньою займаною посадою заявника або за прирівняною /аналогічною/ посадою, з обов'язковим зазначенням розміру у відсотках : надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби у відсотках посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) у відсотках та щомісячної премії у відсотках. Інформацію щодо тарифного розряду, згідно з яким розраховується посадовий оклад ОСОБА_1 з 29.01.2020 по день виключення зі списків особового складу.
Листом від 16.05.2023 року Відповідач надав картки особового рахунку Позивача, з яких вбачається розрахунок грошового забезпечення Позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року.
Не погодившись з такими діями відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу належних йому сум грошового забезпечення за період з 29.01.2023 по 14.03.2023, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Статтею 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ).
Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704), якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 10 Постанови №704, ця постанова набирала чинності з 01 березня 2018 року.
За первинною редакцією пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Згідно з приміткою 1 Додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Відповідно до примітки до Додатку 14 також передбачено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
За загальним правилом, примітка застосовується законодавцем для супроводу та зв'язку з нормою права, якої вона стосується. Тобто, примітка повинна бути у безпосередньому зв'язку з нормою, в даному випадку пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує.
Отже, застосуванню у спірних правовідносинах підлягають саме положення основної норми Постанови Кабінету Міністрів України №704, пункт 4 якої має нормативний характер, та містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103.
Згідно з пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України №103, внесені зміни до Постанови №704 внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладений у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Отже, пункт 4 Постанови №704, в редакції Постанови №103, визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року".
Постановою від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 Шостий апеляційний адміністративний суд визнав протиправним та скасував пункт 6 Постанови №103, яким внесені зміни до пункту 4 Постанови №704.
Постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 залишено без змін.
Частиною 1 статті 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Отже, дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 пункт 4 Постанови №704 діє у первісній редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Суд також враховує, що Постановою Кабінету Міністрів України №1038 від 28 жовтня 2020 примітки додатків 1, 12, та 13 Постанови №704 приведені у відповідність до пункту 4 цієї постанови.
Згідно статті 7 статті 7 закону України "Про Державний бюджет на 2020 рік" визначено, що у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня становить 2102,00 грн.
Згідно статті 7 статті 7 закону України "Про Державний бюджет на 2021 рік" визначено, що у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня становить 2102,00 грн.
Аналогічні положення щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами станом на 01 січня 2021 року містить стаття 7 закону України "Про Державний бюджет на 2021рік", станом на 01 січня 2022 року містить стаття 7 закону України "Про Державний бюджет на 2022 рік" та станом на 01 січня 2023 року містить стаття 7 закону України "Про Державний бюджет на 2023 рік".
Отже, при перерахунку та виплати грошового забезпечення за 2020 рік слід застосовувати величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2020 року відповідно до статті 7 закону України "Про Державний бюджет на 2020 рік", за 2021 рік слід застосовувати величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2021 року відповідно до статті 7 закону України "Про Державний бюджет на 2021 рік", відповідно, при перерахунку та виплати грошового забезпечення за 2022 рік слід необхідно величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2022 року відповідно до статті 7 закону України "Про Державний бюджет на 2022 рік", а при перерахунку та виплати грошового забезпечення за 2023 рік слід необхідно величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2023 року відповідно до статті 7 закону України "Про Державний бюджет на 2023 рік".
Враховуючи викладене, дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 14.03.2023 у зниженому розмірі, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого статтею 7 Закону України и "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, є протиправними.
Щодо обраного способу захисту порушеного права шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача, суд зазначає, що в рамках адміністративного судочинства:
дія - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
За встановленими обставинами справи відповідач нарахував та виплатив позивачу грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 14.03.2023 , однак у неналежному розмірі, що свідчить про вчинення ним активних дій з порушенням встановленого законом порядку.
Таким чином, в межах спірних правовідносин відповідачем допущено протиправні дії, а не бездіяльність, а тому обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є помилковим.
З метою захисту порушеного права наявні підстави для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 14.03.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум.
При цьому з огляду на зміст спірних правовідносин помилковим є зобов'язання відповідача перерахувати грошове забезпечення з наведенням конкретних видів складових грошового забезпечення, з таких підстав.
Згідно з пунктом 4 Постанови № 704 в чинній редакції із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу.
При цьому, за змістом пункту 6 Постанови №704 щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премія обчислюються в залежності від розміру посадового окладу.
Отже, зміна розміру посадового окладу має наслідком зміну розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії в силу вимог чинного законодавства.
Водночас, з урахуванням відзиву на позовну заяву, відповідач відмовив позивачу в перерахунку грошового забезпечення виключно з мотивів відсутності правових підстав для його проведення внаслідок збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року, при цьому спір, щодо складових грошового забезпечення позивача у цій справі відсутній.
Отже, на даний час відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині будуть порушені. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з меж заявлених вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, в межах компетенції, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 , код ЄРДПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 14.03.2023 у зниженому розмірі без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020, 2021, 2022, 2023 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України здійснити з перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 14.03.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Стрельнікова