ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
07 грудня 2023 року Справа № 280/8406/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
10.10.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача - Військової частини НОМЕР_1 щодо не повного нарахування (встановлення) та виплати позивачу - ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у період з 01.03.2023 по 20.06.2023 у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень;
зобов'язати відповідача - Військову частину НОМЕР_1 нарахувати (встановити) та виплатити позивачу - ОСОБА_1 недоплачену додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за період з 01.03.2023 по 20.06.2023 у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень;
визнати протиправною бездіяльність відповідача - Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення повного розрахунку та виплати всіх належних виплат при звільненні з військової служби позивача - ОСОБА_1 ;
зобов'язати відповідача - Військову частину НОМЕР_1 нарахувати (встановити) та виплатити позивачу - ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у відповідності до положень постанови КМУ від 16.03.2016 № 178;
зобов'язати відповідача - Військову частину НОМЕР_1 нарахувати (встановити) та виплатити позивачу - ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби за станом здоров'я, в порядку, визначеному розділом XXXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260;
зобов'язати відповідача - Військову частину НОМЕР_1 нарахувати (встановити) та виплатити позивачу - ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, яка передбачена розділом XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260.
Крім того, просить поновити строк звернення до суду в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 проходив військову службу та 16.12.2022 отримав тяжке поранення, пов'язане із захистом Батьківщини. При цьому, у період, зокрема, з 01.03.2023 по 20.06.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустках за станом здоров'я. Вважає, що при звільненні відповідачем проведено неповний розрахунок, а саме не в повному обсязі нараховано та виплачено додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова №168). Крім того, не виплачено грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби за станом здоров'я та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань. З урахуванням викладеного вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить їх задовольнити.
Ухвалою суду від 12.10.2023 визнано поважними підстави, вказані у заяві про поновлення строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168; відкрито провадження у справі № 280/8406/23; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач позов не визнав, у поданому відзиві посилається на те, що позивач надав суду копії медичних документів, які підтверджують факт його перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустках за станом здоров'я у зв'язку з пораненням, отриманим під час захисту Батьківщини 16.12.2022. Однак, встановити достовірність та допустимість цих документів відповідач позбавлений підстав, оскільки їх не отримував. У підрозділ Військової частини НОМЕР_1 , який готує накази про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям, документи, які підтверджують, що факти стаціонарних лікувань позивача обумовлені саме пораненням (травмою, контузією, каліцтвом), отриманим під час захисту Батьківщини (а не іншим розладом здоров'я), а відпустки - пораненням (травмою, контузією, каліцтвом), отриманим під час захисту Батьківщини, категорії тяжкого (а не будь-якого), не надходили. Копій будь-яких медичних документів за спірний період, зокрема і свідоцтва про хворобу, на яке послався позивач, він не надав (що підтверджується змістом рапорту від 21.08.2023). За відсутності зазначених документів підстави для застосування положень Постанови № 168 до спірних правовідносин відсутні. Крім того, відповідачем розглянуто рапорт позивача від 06.09.2023 та начальником речової служби тилу логістики ВЧ НОМЕР_1 складено довідку про вартість неотриманого речового майна та направлено заявку до Командування Десантно-штурмових військ ЗСУ на виділення коштів для сплати позивачу зазначеної грошової компенсації у розмірі 10 355,30 грн. Щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги за станом здоров'я зазначає, що позивач з 10.11.2010 по 01.11.2011 проходив строкову військову службу, вислуга становить 11 місяців 23 дні; з 16.03.2015 по 08.04.2016 - проходив військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, вислуга років становить 1 рік 24 дні; з 22.06.2017 по 21.06.2019, з 05.04.2021 по 12.09.2023 - проходив військову службу за контрактом, вислуга становить 4 роки 5 місяців 9 днів. Дані про те, що позивач свого часу, при звільненні зі строкової військової служби, не отримав грошову допомогу - відсутні. Отже, підстави для нарахування за цей період вислуги років одноразової грошової допомоги відсутні. За повних 25 місяців військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період з 16.03.2015 по 08.04.2016 позивачу нараховано грошову винагороду при звільненні у розмірі 4536,25 грн. Таким чином, наявні підстави для виплати позивачу одноразової грошової винагороди при звільненні за 4 повні роки вислуги (за періоди 22.06.2017 - 21.06.2019, 05.04.2021 - 12.09.2023), з розрахунку 50 % від місячного грошового забезпечення за кожен рік. Таку виплату позивач у розмірі 52 535,06 грн. отримав у складі повного розрахунку при звільненні зі служби, що визнає у позовній заяві. Стосовно виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань вказує, що за фактичними ознаками позивачу, до дня втрати статусу військовослужбовця, могла бути виплачена така допомога, однак він не мотивував наявність відповідних підстав у рапорті та не додав підтверджуючих документів. На даний час, не будучи військовослужбовцем, позивач права на отримання даної допомоги не має. З урахуванням наведеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
08.11.2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 49578), в якій він заперечує проти доводів військової частини та просить задовольнити позов.
20.11.2023 від представника позивача надійшли додаткові пояснення (вх. № 51614).
У цей же день від представника відповідача надійшли пояснення (вх. № 51428).
Позивачем пред'явлено вимогу, яка згідно пункту 1 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
16.12.2022, під час виконання бойового завдання, перебуваючи у Луганській області, позивач отримав поранення, після чого його евакуювали до м. Краматорська Донецької області.
У період з 17.12.2022 по 20.12.2022 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І.Мечникова» ДОР», що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № е 16363.
З 20.12.2022 по 22.02.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Головному військово-медичному клінічному центрі (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 3797/183/560/28.
З 23.02.2023 по 16.03.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії імені В.П.Філатова НАМН України», що підтверджується перевідним епікризом з історії хвороби № 698314.
Відповідно до довідки Гарнізонної військово-лікарської комісії Військово- медичного клінічного центру Південного регіону від 16.03.2023 № 2469 позивачу надана відпустка за станом здоров'я на 30 календарних днів. Крім того, у довідці зазначено, що поранення позивача, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби, а отримані ним травми на підставі наказу МОЗ України від 04.07.2007 № 370 віднесені до тяжких травм.
З 14.04.2023 по 10.05.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії імені В.П.Філатова НАМН України», що підтверджується виписним епікризом з історії хвороби № 700351.
Відповідно до довідки Гарнізонної військово-лікарської комісії Військово- медичного клінічного центру Південного регіону від 10.05.2023 № 4058 позивачу надана відпустка за станом здоров'я на 30 календарних днів. Крім того, у довідці зазначено, що поранення позивача, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби, а отримані ним травми на підставі наказу МОЗ України від 04.07.2007 № 370 віднесені до тяжких травм. Також, довідка містить посилання на довідку про обставини поранення № 1677, видану командиром ВЧ НОМЕР_1 від 15.02.2023.
З 13.06.2023 по 20.06.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у військовому госпіталі НОМЕР_2 , що підтверджується виписним епікризом із медичної карти стаціонарного хворого № 3621.
Відповідно до свідоцтва про хворобу від 20.06.2023 № 713, яке затверджене 20 регіональною військово-лікарською комісією 01.07.2023, травма, отримана позивачем, тяжкого ступеню, пов'язана із захистом Батьківщини. Цим же свідоцтвом про хворобу позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
06.09.2023 ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направив відповідачу рапорт, в якому просив, крім іншого, виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби за станом здоров'я, компенсацію вартості за неотримане речове майно, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань. Доказів надання відповіді на даний рапорт матеріали справи не містять.
Як вбачається з витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.09.2023 № 183 ОСОБА_1 , звільненого з військової служби наказом від 12.09.2023 № 169-РС за станом здоров'я, з 12.09.2023 виключено із списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення.
Довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 169668 підтверджується, що позивач має першу групу інвалідності внаслідок отримання травми, поранення, ТАК, пов'язаних із захистом Батьківщини.
Вважаючи, що при звільненні з військової служби з ним проведено неповний розрахунок, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. (частина перша статті 3 Закону № 2232-XII).
В силу статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно пункту першого статті 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до пунктів другого, третього статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова КМУ № 704), яка набрала чинності з 01.03.2018.
Пунктом 2 Постанови КМУ № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 3 Постанови КМУ № 704 передбачено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Пунктом 8 Постанови КМУ № 704 установлено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
На виконання Постанови КМУ № 704 наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України (надалі - Порядок № 260).
Згідно з пунктом 2 розділу I Порядку № 260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 8 розділу I Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується:
щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;
одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.
Згідно з положеннями пункту 14 розділу I Порядку № 260, грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено:
ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб;
військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався згідно з Указами Президента від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова № 168).
Пунктом першим Постанови № 168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Матеріалами справи, а саме перевідним епікризом з історії хвороби № 698314, довідкою Гарнізонної військово-лікарської комісії Військово- медичного клінічного центру Південного регіону від 16.03.2023 № 2469, виписним епікризом з історії хвороби № 700351, довідкою Гарнізонної військово-лікарської комісії Військово- медичного клінічного центру Південного регіону від 10.05.2023 № 4058, виписним епікризом із медичної карти стаціонарного хворого № 3621, свідоцтвом про хворобу від 20.06.2023 № 713 підтверджується, що ОСОБА_1 у період, зокрема, з 01.03.2023 по 20.06.2023 перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та знаходився у відпустках для лікування після отримання тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Наведене, в свою чергу, є підставою для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, збільшеної до 100000 гривень.
В той же час, як свідчить оновлена довідка від 18.11.2023 № 182/ФЕС, надана відповідачем разом із поясненнями, ОСОБА_1 додаткова винагорода виплачена за березень в сумі 50 838,71 грн., а за період з 01.04.2023 по 20.06.2023 - не нарахована та не виплачена взагалі.
При цьому, відповідач, як на підставу невиплати такої винагороди, посилається на те, що у підрозділ Військової частини НОМЕР_1 , який готує накази про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям, документи, які підтверджують, що факти стаціонарних лікувань позивача обумовлені саме пораненням (травмою, контузією, каліцтвом), отриманим під час захисту Батьківщини (а не іншим розладом здоров'я), а відпустки - пораненням (травмою, контузією, каліцтвом), отриманим під час захисту Батьківщини, категорії тяжкого (а не будь-якого), не надходили.
Водночас, суд доводи відповідача відхиляє та наголошує на тому, що вони не можуть слугувати підставою для позбавлення позивача права на отримання грошового забезпечення, в т.ч. додаткової винагороди, у належному розмірі.
Суд також звертає увагу, що інформація про отримання позивачем 16.12.2022 поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, відображена в обліково-послужній картці ОСОБА_1 (форми № 6). Також, як свідчить свідоцтво про хворобу від 20.06.2023 № 713, медичний огляд позивача військово-лікарською комісією ВЧ НОМЕР_2 проводився за розпорядженням командира ВЧ НОМЕР_1 від 24.05.2023 № 7529. Тобто, відповідач, як військова частина, у якій ОСОБА_1 безпосередньо проходив військову службу і у якій перебувала його особова справа, мав відомості про отримання позивачем тяжкого поранення, пов'язаного саме із захистом Батьківщини. Протилежного суду не доведено.
З огляду на викладене, бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, за період з 01.03.2023 по 20.06.2023 включно у розмірі, збільшеному до 100 000 (ста тисяч) гривень 00 коп. підлягає визнанню протиправною, а зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити (з урахуванням вже виплачених сум) позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, за період з 01.03.2023 по 20.06.2023 включно у розмірі, збільшеному до 100 000 (ста тисяч) гривень 00 коп. забезпечить ефективне відновлення прав позивача.
Стосовно позовних вимог в частині виплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно слід зазначити наступне.
У силу приписів абз. 2 ч. 1 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Пунктами 2, 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 (надалі - Порядок №178; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, звільнення з військової служби.
Відповідно до п. 4 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їхньою заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), в якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Приписами п. 5 Порядку №178 передбачено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 01 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Згідно з абз. 1 та 3 п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10.12.2008 №1153/2008 (тут і надалі - Положення №1153/2008 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, згідно з п. 4 розділу ІІІ якої військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
З аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
Водночас, застосовування у п. 3 Порядку № 178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби» дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно пов'язане з фактом закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Як зазначено вище, наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.09.2023 № 183 ОСОБА_1 , звільненого з військової служби наказом від 12.09.2023 № 169-РС за станом здоров'я, з 12.09.2023 виключено із списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення та проведено остаточний розрахунок і виплату належних позивачу при звільненні сум без виплати грошової компенсації вартості за недоотримане речове майно.
Разом з тим, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем подано відповідачу відповідний рапорт, доказів надання відповіді на який матеріали справи не містять.
Як вбачається із довідки відповідача № 2325 вартість речового майна, що належить до видачі позивачу, складає 10 355,30 грн. Спору щодо вказаної суми між сторонами немає.
На підставі викладеного, суд доходить до висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо не виплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане ним речове майно та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації вартості за неотримане ним речове майно у розмірі 10 355,30 грн., у зв'язку із чим, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України суд виходить за межі позовних вимог.
Що стосується нарахування та виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань слід звернути увагу на наступне.
Підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Розділом XXIV Порядку № 260 врегульовано питання виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Так, пунктами 1, 7, 9 розділу XXIV Порядку № 260 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Пунктом 6 Окремого доручення Міністра оборони України від 01.02.2023 № 2683 передбачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям в розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав:
смерть військовослужбовця та/або його дружини (чоловіка), дітей, батьків;
поранення військовослужбовця, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану;
у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини;
порушення стану здоров'я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме:
онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія); захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С;
безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою, які пов'язані із захистом Батьківщини (більше 30 днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів;
сім'ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми.
Інші підстави для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та її розміри будуть доведені окремим рішенням Міністра оборони України.
З наведених норм можна дійти висновку, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань входить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців.
При цьому позивач, отримавши поранення під час дії воєнного стану, яке, в свою чергу, призвело до інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, безумовно має право на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Покликання військової частини на те, що позивач у рапорті від 06.09.2023 не послався на вказані обставини та не надав підтверджуючих документів суд відхиляє, оскільки, як вже зазначалося судом, відповідач мав відомості про отримання ОСОБА_1 тяжкого поранення, пов'язаного саме із захистом Батьківщини. Більш того, звільняючи позивача із військової служби, відповідач самостійно у наказі посилався на висновок ВЛК про непридатність ОСОБА_1 до військової служби.
Наведене зумовлює висновок суму про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік.
Стосовно нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за станом здоров'я слід зазначити наступне.
Пунктом 2 статті 15 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби, зокрема, за станом здоров'я.
У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їхнього призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Питання виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби врегульовані розділом ХХХІІ Порядку № 260, пунктами 1, 7 якого установлено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання одноразової грошової допомоги, установленої Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Як зазначає відповідач у відзиві, у нього наявні підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні за повних 4 роки вислуги, яку йому і було виплачено у розмірі 52 535,06 грн. Наведене підтверджується копією довідки-розрахунку грошового забезпечення при звільненні, наданої разом із відзивом.
Однак, суд звертає увагу, що відповідачем у наказі (по стройовій частині) від 12.09.2023 № 183 самостійно наказано виплатити позивачу одноразову грошову допомогу по звільненню за шість календарних років у розмірі 50 % грошового забезпечення. Даний наказ є чинним та підлягає виконанню відповідачем.
Отже, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо не нарахування і не виплати позивачу в повному обсязі одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби підлягає визнанню протиправною, а належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити (з урахуванням вже виплачених сум) позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме за 6 (шість) років.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відтак, враховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому розподіл судових витрат в частині сплати судового збору не здійснюється.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, за період з 01.03.2023 по 20.06.2023 включно у розмірі, збільшеному до 100 000 (ста тисяч) гривень 00 коп.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, за період з 01.03.2023 по 20.06.2023 включно у розмірі, збільшеному до 100 000 (ста тисяч) гривень 00 коп.
4. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
5. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі 10 355 (десять тисяч триста п'ятдесят п'ять) гривень 30 коп.
6. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік.
7. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік.
8. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не нарахування і не виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в повному обсязі одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
9. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити (з урахуванням вже виплачених сум) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме за 6 (шість) років.
10. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення в повному обсязі складено та підписано 07.12.2023.
Суддя Ю.П. Бойченко