ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року м. Житомир справа № 240/30738/23
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної служби України (Житомирський прикордонний загін Державної прикордонної служби України військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
установив:
У жовтні 2023 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся у суд з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної служби України (Житомирський прикордонний загін Державної прикордонної служби України військова частина НОМЕР_2 ) (далі - відповідач, Загін) про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та зобов'язання вчинити відповідні дії.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач протиправно відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Ухвалою суду від 01 листопада 2023 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.
21 листопада 2023 року до суду надійшов відзив, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що редакція Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон України №2011-XII) на день виключення позивача зі списків особового складу не передбачала розмір допомоги при звільненні за підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон України № 2232-XII).
На підставі пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд установив, що позивач проходив службу у Загоні.
Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 14 вересня 2023 року №621322-ОС позивач звільнений з військової служби у запас за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один з подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України № 2232-XII з 19 вересня 2023 року.
Наказом начальника Загону від 20 вересня 2023 року №625-ОС позивач виключений з списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Станом на 19 вересня 2023 року вислуга років позивача становить: загальна 26 років 02 місяця 08 днів, з яких календарна вислуга років 25 років 01 місяць 27 дні та пільгова 1 рік 00 місяці 11 днів; всього:.
У жовтні 2023 року до Загону спрямовано адвокатський запит про надання інформації щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.
Листом від 24 жовтня 2023 року № 11/8139-23 Вих відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки на день виключення позивача зі списків особового складу не передбачала розмір допомоги при звільненні за вищезазначеною підставою.
Уважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України № 2232-XII.
Згідно частин 1 та 2 статті 2 Закону України № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Позивач є військовослужбовцем Державної прикордонної служби України, а тому при вирішенні даної справи аналізу підлягає законодавство, яке стосується військовослужбовців Державної прикордонної служби України.
Згідно статті 16 Закону України «Про Державну прикордонну службі України» від 3 квітня 2003 року № 661-IV з наступними змінами та доповненнями на час виникнення спірних праовідносин умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.
Пунктом 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон України №2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з пунктами 2, 3 статті 9 Закону України 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до пункту 4 статті 9 Закону України №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Виплату одноразової грошової допомоги при звільнення регламентують норми статті 15 Закону України №2011-XII.
На підставі абзацу 2 пункту 2 статті 15 Закону України №2011-XII (в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби 19 вересня 2023 року) військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Як визначено абзацом 3 цього пункту військовослужбовцям при звільненні з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем чи у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, одноразова грошова допомога передбачена цим пунктом, не виплачується. Одноразова грошова допомога також не виплачується військовослужбовцям, звільненим з військової служби на підставах, визначених пунктами 2 - 4 частини 2 статті 36 (крім випадків звільнення у зв'язку з виявленням однієї з підстав, зазначених у пунктах 1 і 9 частини 2 статті 31) Закону України «Про розвідку».
Відповідно до абзацу 4 пункту 2 статті 15 Закону України №2011-XII виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.
Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону України № 2232-XII.
Названою правовою нормою розмежовано підстави для звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, у мирний час, під час дії особливого періоду, під час проведення мобілізації та дії воєнного стану.
На підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України № 2232-XII (в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби 19 вересня 2023 року) контракт припиняється (розривається) а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: з моменту оголошення мобілізації протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану до оголошення мобілізації через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 затверджено Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу (далі - Перелік № 413).
На підставі Переліку № 413 військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини:
виховання матір'ю (батьком)-військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (з ним) проживають, без батька (матері);
утримання матір'ю (батьком)-військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дочки, сина віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи або продовжує навчання (студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військових навчальних закладів), стажисти вищого навчального закладу) і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги матері (батька);
укладення шлюбу військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу із громадянкою (громадянином) України, іноземцем або особою без громадянства, що постійно проживає за межами України;
хвороба військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу або члена його сім'ї, якщо така хвороба згідно з висновком лікарської або лікарсько-експертної комісії перешкоджає військовослужбовцю або особі рядового чи начальницького складу проходити службу в даній місцевості чи проживати в ній членові його сім'ї, у разі відсутності можливості переміщення (переведення) до іншої місцевості;
необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років;
наявність у військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу трьох і більше дітей;
неможливість призначення одного з військовослужбовців, осіб рядового чи начальницького складу, які перебувають у шлюбі, в межах одного населеного пункту (гарнізону) в разі переміщення (переведення) дружини (чоловіка) на нове місце служби до іншого населеного пункту (гарнізону);
довгострокове відрядження за кордон дружини (чоловіка) військовослужбовця, особи рядового і начальницького складу.
Згідно з частиною 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 6 та частині 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Елементом верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
На думку Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття «якість закону» означає, що національне законодавство має бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandus рішення ЄСПЛ від 24 квітня 2008 року у справі «С. Г. та інші проти Болгарії» (C. G. and others v. Bulgaria, заява № 1365/07, § 39) та від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України (Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява № 21722/11, § 170)).
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandus рішення ЄСПЛ від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції» (Cantoni v. France, заява № 17862/91, § 31-32) та від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України» (Vyerentsov v. Ukraine, заява № 20372/11, § 65)).
Відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Аналізуючи в межах цієї справи положення абзаців 1 - 3 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ через призму поняття «якість закону», як елементу принципу верховенства права та відповідної практики ЄСПЛ, суд приходить до висновку, що названа правова норма внаслідок її нечіткого формулювання допускає множинне (неоднозначне) тлумачення.
Так, абзац 3 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ викладений шляхом застосування способу негативного правового регулювання. У цьому випадку законодавець чітко передбачив категорії осіб, яким не виплачується одноразова грошова допомога ні за яких умов. Особи, звільнені з військової служби через сімейні обставини, до таких категорій не входять.
У той же час, в абзацах 1 та 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ застосовано спосіб позитивного правового регулювання спірних правовідносин, а саме передбачений перелік осіб, яким одноразова грошова допомога виплачується залежно від підстав їх звільнення, з розмежуванням, в залежності від таких підстав, розміру одноразової грошової допомоги.
При цьому, випадки звільнення через сімейні обставини присутні як в абзаці 1, так і в абзаці 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ.
Разом з тим, абзацом 1 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ до військовослужбовців, звільнених через сімейні обставини, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, віднесено тільки військовослужбовців-жінок, які мають дитину (дітей) віком до 18 років у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу.
Абзацом 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ визначено більш широке коло звільнених через сімейні обставини військовослужбовців, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, - через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Якщо звільнення військовослужбовців відбулося через сімейні обставини, відмінні від обставини, прямо передбаченої абзацом 1 пункту 2 статті 15 Закону України №2011-XII, такі військовослужбовці вправі розраховувати на отримання одноразової грошової допомоги тільки в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Те, що абзац 2 пункту 2 статті 15 Закону України №2011-XII містить відсилання до визначення Кабінетом Міністрів України переліку сімейних обставин або інших поважних причин, не нівелює право військовослужбовця, звільненого через сімейні обставини, які напряму визначені законом, на отримання одноразової грошової допомоги.
Постанова Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 у вступній частині містить загальне покликання на те, що видається відповідно до статті 26 Закону України № 2232-XII.
Слід зауважити, що норми статті 26 Закону України № 2232-XII містять підстави звільнення як у мирний час, так і під час дії особливого періоду, під час проведення мобілізації та дії воєнного стану.
Підстави звільнення під час дії особливого періоду, під час проведення мобілізації та дії воєнного стану зазнавали неодноразових змін.
Зокрема, пункт 3 частини 5 статті 26 Закону України № 2232-XII був доповнений підпунктом «г» в квітні 2022 року на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян» від 01 квітня 2022 № 2169-ІХ.
Тобто норми статті 15 Закону України №2011-XII, якими врегульовано право на отримання одноразової грошової допомоги звільненим з військової служби військовослужбовцям, а також постанова Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 були законодавчо сформовані раніше внесення змін до статті 26 Закону України № 2232-XII, які додатково передбачили нові підстави звільнення за сімейними обставинами під час проведення мобілізації та воєнного стану.
Внаслідок цього виникли неузгодженості між зазначеними правовими нормами, які були усунуті Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту військовослужбовців, поліцейських та деяких інших осіб» № 3379-IX від 06 вересня 2023 року.
Тому певні неузгодженості в нормах Закону України № 2232-XII та Закону України №2011-XII, постанови Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 не можуть бути підставою для відмови позивачу у виплаті належної йому одноразової грошової допомоги.
Таким чином, на думку суду, буквальне та системне тлумачення наведених законодавчих норм свідчить, що законодавець не мав наміру свідомо обмежити право на виплату одноразової грошової допомоги особам, звільненим з військової служби через сімейні обставини, які передбачені положеннями статтею 26 Закону України № 2232-XII.
Аналогічні висновки викладені у постановах П'ятого апеляційного адміністративного суду 20 жовтня 2023 року у справі № 420/11307/23, Другого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року у справі № 520/5300/23, Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року у справі № 140/10501/23, Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року у справі № 560/11519/23, Першого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі №200/3244/23.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звільнений за підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України № 2232-XII, тобто через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу), а саме як один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років.
На день звільнення з військової служби позивач мав вислугу більше 10 років.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 набув право на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні на підставі абзацу 2 пункту 2 статті 15 Закону України №2011-XII у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби як військовослужбовець, який звільнений з військової служби через сімейні обставини і який має вислугу 10 років і більше.
Виходячи з обставин справи та відповідних норм матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини, позивач мав законне сподівання на виплату передбаченою законом одноразової грошової допомоги у зв'язку з тривалою (понад десять років) військовою службою, а відповідач безпідставно, відмовивши йому у такій виплаті, незаконно позбавив позивача належної йому до виплати одноразової грошової допомоги.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд приходить до висновку, що бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної служби України (Житомирський прикордонний загін Державної прикордонної служби України військова частина НОМЕР_2 ) щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги при звільненні є протиправною, а тому наявні підстав для ухвалення рішення про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні.
Ураховуючи відсутність документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл суд не вирішує.
Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної служби України (Житомирський прикордонний загін Державної прикордонної служби України військова частина НОМЕР_2 ) щодо не проведення нарахування та невиплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ.
Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної служби України (Житомирський прикордонний загін Державної прикордонної служби України військова частина НОМЕР_2 ) провести нарахування та виплату належної ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.О. Окис