Україна
Донецький окружний адміністративний суд
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року Справа№200/6685/23
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії, -
УСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Донецькій області) за змістом якого просить суд:
визнати протиправною та скасувати постанову Авдіївського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 21.10.2022 № 14025/359684/6491/61 «Про припинення (затримання) нарахування страхових виплат» щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області відновити нарахування страхових виплат та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період, починаючи з 01.10.2023.
Також позивач просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити такий строк й відстрочити сплату судового збору до розгляду справи по суті спору.
В обґрунтування позову вказано, що позивач перебував та отримував страхові виплати в Авдіївському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування. З 01.10.2022 позивачу припинено виплату страхових виплат. Після направлення адвокатського запиту стало відомо, що виплати припинено на підставі п. 6 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Також до відповіді на адвокатський запит було долучено постанову Авдіївського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 21.10.2022 № 14025/359684/6491/61 «Про припинення (затримання) нарахування страхових виплат».
Позивач, вважаючи протиправним припинення страхових виплат, звернувся до суду за захистом порушеного права.
Ухвалою суду від 22.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №200/6685/23. Відстрочено сплату судового збору до вирішення справи по суті. Питання про поновлення строку на звернення до суду залишено відкритим та ухвалено вирішити під час розгляду справи по суті. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано у відповідача докази у справі.
ГУ ПФУ в Донецькій області надано відзив на позовну заяву, де доводи позивача спростовуються та викладено прохання у позові відмовити, з огляду на таке.
Позивач перебував на постійному обліку у відділені виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Єнакієве Донецької області. За даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи Фонду соціального страхування України ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщена особа перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати в Авдіївському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.
З 01.10.2022 Авдіївським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахування щомісячних платежів позивачу було припинено (затримано) через відсутність інформації про місце перебування ОСОБА_1 .
У зв'язку з відсутністю телефонного зв'язку із позивачем та триваючою збройною агресією рф, яка призвела до значної загибелі людей у Авдіївського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області була відсутня можливість встановити чи живий позивач.
У свою чергу ОСОБА_1 до будь-якого відділення управління виконавчої дирекції ФСС України в Донецькій області не звертався, необхідні документи для продовження виплат не надавав, тому постановою Авдіївського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 21.10.2022 № 14025/359684/6491/61 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та п. 1.12 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затверджений постановою правління ФСС України від 19.07.2018 № 11 припинено (затримано) щомісячні страхові виплати позивачу з 01.10.2022.
Тобто, відповідач вважає, що позивач змінив своє фактичне місце проживання та не повідомив про це територіальне управління виконавчої дирекції ФСС України, яке розташоване на підконтрольній українській владі території.
Фактичні обставини, встановлені судом у справі, такі.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт України № НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 . Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, від 25.09.2017 № 1458-4068 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідно довідки МСЕК серія Дон-02 № 026464 від 01.10.2003 ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково, причина - професійне захворювання.
Відомості пенсійного посвідчення від 14.10.2010 № 1807713732 свідчать, що ОСОБА_1 є отримувачем пенсії за віком, інвалід ІІІ групи, професійне захворювання.
21 жовтня 2022 року Авдіївським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області прийнято постанову № 14025/359684/6491/61 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати», якою встановлено таке.
Потерпілий - ОСОБА_1 перебуває на обліку з 01.04.2001, має зареєстрований страховий випадок профзахворювання, що отримане 29.06.1995.
Припинити ОСОБА_1 щомісячну страхову виплату у розмірі 9 393,75 грн. на підставі п. 6 ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-ХІV, п. 1.12 Порядку № 11.
Виплату припинити з 01.10.2022.
Правова позиція суду обґрунтована наступним.
Щодо строку звернення до суду.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-ХІV (далі - Закон № 1105, у редакції, чинній на момент звернення позивача із позовом до суду)
Стаття 41
7. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхових виплат, з вини уповноваженого органу управління або його територіальних органів своєчасно не призначено або не виплачено суму страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку з підвищенням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".
З викладеного суд робить висновок, що, оскільки предметом спору є припинення нарахування та виплати страхових виплат особі, яка має на них право з вини уповноваженого органу, то строк звернення у такій справі Законом не обмежується.
Отже, клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягає, оскільки строк не пропущено.
Щодо суті спірних правовідносин.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-ХІV (далі - Закон 1105, у редакції чинній на момент припинення страхових виплат)
Стаття 35.
1. Страхуванню від нещасного випадку підлягають:
1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах;
Усі особи, перелічені у частині першій цієї статті, вважаються застрахованими з моменту набрання чинності цим Законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків.
Стаття 46. Припинення страхових виплат і надання соціальних послуг
1. Страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:
6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Стаття 47.
1. Страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:
1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;
Положеннями пункту 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1105 передбачено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII (далі - Закон № 1207, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин)
1. Громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
2. Гарантії прав, свобод та законних інтересів осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території України та перебувають на території України на законних підставах, визначаються Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".
Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (далі - Закон № 1706, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин)
Стаття 1.
1. Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Стаття 4. Облік внутрішньо переміщених осіб
1. Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Стаття 7. Забезпечення реалізації прав зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування, соціальні послуги, освіту
1. Для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
2. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
11. Внутрішньо переміщені особи з тимчасово окупованої території мають право на отримання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, безпосередньо у робочих органах Фонду соціального страхування України за фактичним місцем проживання, перебування.
Постановою правління Фонду соціального страхування України 12.12.2018 № 27 затверджено Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб (далі - Порядок № 27)
Розділ І.
Пункт 1.1. Цей Порядок поширюється на внутрішньо переміщених осіб, які мають право на страхові виплати та витрати на медичну і соціальну допомогу відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 1105).
Пункт 1.2. Внутрішньо переміщені особи мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до Закону № 1105 безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (далі - робочі органи виконавчої дирекції Фонду) або їх відділеннях за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданою відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (далі - довідка про взяття на облік), з дотриманням вимог Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 (далі - Порядок № 365), та постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (далі - постанова КМУ № 637).
Пункт 1.3. У разі зміни фактичного місця проживання (перебування) внутрішньо переміщена особа зобов'язана повідомити протягом 10 календарних днів до дати зміни місця фактичного проживання (перебування) (але не пізніш як за три дні до дня від'їзду робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення, яке здійснює йому страхові виплати, страхові витрати на медичну та соціальну допомогу шляхом подання заяви особисто або надсилання рекомендованим листом (з описом вкладеної до нього такої заяви) про припинення йому виплат у зв'язку зі зміною місця проживання (перебування). Копія такої заяви або підтвердження надсилання рекомендованого листа подається до робочого органу виконавчої дирекції Фонду або його відділення за новим місцем фактичного проживання (перебування) одночасно з заявою на продовження страхових виплат.
Закон України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» від 03.12.2019 № 324-ІХ (далі - Закон № 324).
Стаття 16. Результати верифікації державних виплат
1. За результатами верифікації орган, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, надає органам, що здійснюють державні виплати, підтвердження відповідності наданої реципієнтом інформації вимогам законодавства, що впливають на визначення його права на отримання та розмір державних виплат, під час здійснення превентивної верифікації або рекомендації щодо:
1) проведення додаткової перевірки інформації, що містить невідповідності;
2) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.
2. Орган, що здійснює державні виплати, опрацьовує отримані рекомендації у строк, що не перевищує 15 робочих днів з дня їх отримання.
3. За результатами опрацювання наданих рекомендацій орган, що здійснює державні виплати, приймає рішення щодо:
1) призначення (перерахунку) державної виплати;
2) припинення нарахування та/або здійснення державної виплати;
3) поновлення нарахування та/або здійснення державної виплати;
4) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.
Прийняття рішення про припинення державних виплат, а також про перегляд розміру або строку їх призначення приймається органом, що здійснює державні виплати, відповідно до законодавства, що регламентує здійснення державних виплат.
Постановою Правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 11 затверджено Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат (далі - Порядок № 11)
Пункт 1.12. У разі надходження рекомендацій Міністерства фінансів України за наслідками проведеної верифікації страхових виплат нарахування страхових виплат припиняється до завершення перевірки правомірності призначеної страхової виплати. У разі підтвердження інформації щодо неправомірно призначеної виплати видається постанова про відмову у страховій виплаті. Якщо інформація Міністерства фінансів України не підтверджується, нарахування виплат відновлюється з моменту припинення.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1105 (в редакції Закону України від 21.09.2022 № 2620-ІХ) з 01.01.2023 уповноваженим органом управління у системі загальнообов'язкового державного страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України.
Висновки суду.
Наявні у справі матеріали дають підстави суду для висновку, що позивачу припинено нарахування та виплату страхових виплат, оскільки позивач змінив місце фактичного проживання (перебування) та не повідомив про це відділення управління виконавчої дирекції ФСС України у встановлений Порядком № 27 строк.
При цьому правовою підставою для відповідних дій визначено п. 1.12 Порядку № 11 та ч. 6 ч. 1 ст. 46 Закону № 1105 (у редакції до 01.01.2023).
Разом із тим, п. 6 ч. 1 ст. 46 Закону № 1105 у якості підстави для припинення страхових виплат визначає «в інших випадках, передбачених законодавством», а п. 1.12 Порядку № 11 регулює випадок припинення страхових виплат у зв'язку із надходженням за наслідками проведеної верифікації інформації про неправомірність призначення страхової виплати, у результаті чого приймається постанова про відмову у страховій виплаті.
Однак, суд звертає увагу, що п. 1.12 Порядку № 11 регламентує припинення страхових виплат у разі надходження рекомендацій Міністерства фінансів України за наслідками проведеної верифікації страхових виплат та у випадку підтвердження інформації щодо неправомірно призначеної виплати видається постанова про відмову у страховій виплаті.
Тобто результати верифікації мають містити відомості, що свідчать про неправомірність саме призначення виплати.
Суд звертає увагу, що відповідачем не надано жодних відомостей про результати проведеної верифікації і чи була проведена така верифікація взагалі.
Натомість у відзиві зазначається, що з позивачем відсутній телефонний зв'язок і Управлінню не відомо чи він живий.
З викладеного суд робить висновок, що в уповноваженого органу не було підстав для припинення позивачу страхових виплат з підстав передбачених п. 1.12 Порядку № 11 та ч. 6 ч. 1 ст. 46 Закону № 1105 (у редакції до 01.01.2023).
Крім викладеного, суд звертає увагу на таке.
Верховним Судом у постанові від 25.11.2020 у справі № 234/9296/17 у подібних правовідносинах наведено такі правові висновки: «Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Згідно із статтею 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Піклування та захист громадянам України, які перебувають за її межами, гарантовано у частині третій статті 25 Конституції України.
Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (стаття 64 Конституції України).
У частині другій статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Отже, громадяни України мають право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав, в тому числі і права на соціальне забезпечення.
У частинах першій, четвертій статті 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
ЄСПЛ у справі Pichkur v. Ukraine (№ 10441/06, § 4143, 4749, 53, від 07 листопада 2013 року) зазначив, що якщо в Договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, обумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства. Хоча Перший протокол не включає в себе право на отримання будь-яких видів виплат з соціального страхування, якщо держава вирішує створити механізм соціальних виплат, вона повинна зробити це у спосіб, що відповідає статті 14. Сторони провадження не оскаржували того, що якби заявник продовжив проживати на території України, він і надалі отримував би пенсію. Із цього випливає, що інтереси заявника належать до сфери застосування статті 1 Першого протоколу та права на майно, яке вона гарантує. Суд зазначає, що заявник скаржився на відмінність у ставленні на основі місця його проживання, що для цілей статті 14 Конвенції становить аспект його особистого статусу. Практикою Суду встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об'єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю. Договірна держава користується свободою розсуду при визначенні того, якою мірою відмінності в інших схожих ситуаціях виправдовують різне ставлення. У зв'язку з цим Суд зазначає, що органи влади не надали ніякого обґрунтування позбавлення заявника його пенсії лише через те, що він проживав за кордоном. У цьому контексті Суд зазначає, що Уряд не посилався на міркування щодо міжнародного співробітництва з метою обґрунтування поводження з пенсіонерами, які проживають в Україні, в інший спосіб, ніж з тими, які проживають за кордоном. У будь-якому випадку Суду не забороняється визначати на підставі Конвенції більш високі стандарти ніж ті, що містяться в інших міжнародних юридичних документах. Суд неодноразово повторював, що Конвенція є живим інструментом, який повинен тлумачитися «з огляду на умови сьогодення» (Tyrer v. the United Kingdom, Series A № 26, § 31, від 25 квітня 1978 року). Підвищення мобільності населення, більш високі рівні міжнародного співробітництва та інтеграції, а також розвиток банківського обслуговування та інформаційних технологій більше не виправдовують здебільшого технічних обмежень щодо осіб, які отримують соціальні виплати, проживаючи за кордоном, що могли вважатися розумними на початку 1950-х років».
Результат аналізу наведених положень Конституції України, Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що:
право на соціальний захист належить до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України;
держава гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами;
громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності;
реєстрація місця проживання чи місця перебування особи за межами України або її відсутність (спірність) не може бути умовою для обмеження реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження (перегляду, відтермінування тощо);
не може бути привілеїв чи обмежень у механізмі реалізації конституційного права на соціальний захист, зокрема, за ознаками етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання або іншими ознаками.
У справі, яка розглядається, враховуючи характер відповідних страхових виплат, які призначені позивачу безстроково у зв'язку з втратою працездатності, відповідач не наводить аргументів про те, що наявна вина позивача у припиненні виплати страхових виплат або існує закон, який зобов'язує позивача вживати будь-які дії для їх поновлення, або позивач має альтернативний механізм отримання (компенсації) цих виплат.
Також суд бере до уваги висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2019 у справі № 243/3505/16-ц про те, що позивач для вирішення питання щодо отримання щомісячних страхових виплат не звертався протягом спірного періоду до робочих органів виконавчої дирекції Фонду з письмовою заявою про продовження страхових виплат як внутрішньо переміщеній особі, оскільки позивач сам має право вирішувати питання про необхідність звернення до Фонду про продовження страхових виплат. Відсутність такого звернення не є підставою для відмови в задоволенні позову.
Ураховуючи усе викладене, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог, а відтак такі підлягають задоволенню у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.11.2023 суд відстрочив позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення.
Нормами частини 2 статті 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що наразі складає 1073,60 грн.
Водночас, відповідно ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позивач звернувся до суду в електронній формі, тому розмір судового збору складає - 858,88 грн.
Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то судовий збір стягується за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Державного бюджету України.
Керуючись статями 9, 19, 72-79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84116, Донецька область, місто Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Авдіївського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» ОСОБА_1 від 21.10.2022 № 14025/359684/6491/61.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 страхових виплат з 01.10.2022 та виплатити заборгованість, що утворилась з 01.10.2022 по день поновлення такої виплати.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) грн.88 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.
Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 07.12.2023 року.
Суддя І.В. Буряк