Україна
Донецький окружний адміністративний суд
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року Справа№200/6385/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ, відповідач), в якому просить: - визнати протиправними і скасувати рішення, викладене в листі від 25.10.2023 номер справи 053130006766 про не зарахування періоду роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 13.03.1979 по 20.12.1988 до стажу при призначенні пенсії за віком; - зобов'язати зарахувати період роботи в ЦК ЛКСМ Азербайджана з 13.03.1979 по 31.12.1990 до страхового стажу та здійснити нарахунок пенсії.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається безпідставну відмову в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з не зарахуванням спірного періоду роботи до страхового стажу.
Відповідач надав відзив на адміністративний позов, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.10.2023 №053130006766 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Посилається на те, що, відповідно до наданих документів та даних індивідуальних відомостей про застраховану особу, на час звернення із заявою про призначення пенсії вік заявника складав 62 роки 11 місяців 10 днів та загальний страховий стаж ОСОБА_1 становив 13 років 03 місяці 21 день, що є недостатнім та не дає підстав для призначення пенсії за віком. Також посилається на те, що за доданими до заяви про призначення пенсії документами до страхового стажу позивача не зараховано період роботи згідно трудової книжки від 01.09.1978 серії НОМЕР_2 з 13.03.1979 по 20.12.1988, оскільки є виправлення в даті звільнення та велика розбіжність між датою звільнення з датою створення наказу на звільнення. Вважає, що відсутні законні підстави для зарахування цього періоду роботи до страхового стажу позивача.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року суддею прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), витребувано докази.
Відповідно до пункту 31 частини 11 статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».
Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».
Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 7 листопада 2022 року № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 6 лютого 2023 року № 58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Законом України від 2 травня 2023 року № 3057-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 1 травня 2023 року № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 26 липня 2023 року № 451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.
Законом України від 8 листопада 2023 року № 3429-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 6 листопада 2023 року № 734/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.
Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, з 23.03.1990 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорту громадянина України НОМЕР_3 , виданого 04.12.2001.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 16 серпня 2021 року у справі № 234/8127/21 задоволено заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Управління пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області, про встановлення факту, що має юридичне значення. Встановлено факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ІПН НОМЕР_4 ), трудової книжки НОМЕР_2 без підпису особи, відповідальної за видачу трудових книжок i печатки підприємства (або печатки відділу кадрiв), на якому вперше заповнювалася трудова книжка, на титульному аркуші, виданої на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до спірного рішення ГУ ПФУ від 25.10.2023 номер справи 053130006766 відповідач розглянув заяву про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 17.10.2023.
З указаного рішення випливає, вік заявниці становить 62 роки 11 місяців 10 днів, а страховий стаж заявниці становить - 13 років 3 місяці 21 день. Зазначено, що відповідно до наданих документів до загального стажу роботи не зараховано: період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 01.09.1978 з 13.03.1979 по 20.12.1988 оскільки є виправлення в даті звільнення та велика розбіжність між датою звільнення та датою створення наказу на звільнення. Вирішено відмовити в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивачем до суду надана копія її трудової книжки НОМЕР_2 , в якій наявні записи №№ 3-5 щодо роботи позивача у період з 13.03.1979 по 20.12.1988 в ЦК ЛКСМ Азербайджану.
Суд звертає увагу на те, що запис № 5 про звільнення позивача 20.12.1988 містить підставу - наказ № 63а від 31.12.1990.
Спірні правовідносини виникли з приводу правомірності відмови в призначенні пенсії у зв'язку з не зарахуванням спірних періодів роботи до страхового стажу.
Частиною 1 ст. 26 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що в разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.
Також ч. 4 ст. 26 Закону № 1058-IV встановлено, що в разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Підпунктом 2 п. 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Згідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 18 Постанови Ради Міністрів СРСР і Загальнорадянської центральної ради професійних спілок від 6 вересня 1973 року № 656 «Про трудові книжки робочих та службовців» було передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну відповідальність, а у встановлених законом випадках іншу відповідальність.
Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 “Про трудові книжки працівників”, передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, правильність і своєчасність заповнення трудових книжок покладалася саме на відповідальних посадових осіб роботодавця, а не на працівника.
Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Тому ГУ ПФУ безпідставно не зарахувало до страхового стажу період роботи з 13.03.1979 по 20.12.1988. Отже, оскаржуване рішення є протиправним і підлягає скасуванню, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Проте суд вважає безпідставними позовні вимоги в частині зобов'язання зарахувати період з 21.12.1998 по 31.12.1990 до страхового стажу, оскільки надані сторонами докази не містять відомостей про роботу позивача в цей період. Крім того, як було встановлено, з 23.03.1990 позивачка зареєстрована за в м. Краматорськ Донецької області, що ставить під сумнів можливість її роботи по 31.12.1990 у ЦК ЛКСМ Азербайджану.
У частині позовних вимог щодо зобов'язання здійснити «нарахунок» пенсії суд зазначає наступне.
Верховний Суд у постанові від 24.04.2019 у справі № 803/1184/17 зазначив, що суд повинен досліджувати правомірність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень на момент їх прийняття (вчинення) та не може обґрунтовувати юридичну правильність (правомірність) таких актів із урахуванням подій, які сталися, або могли статися в майбутньому.
Як було встановлено судом, на момент розгляду заяви позивача про призначення пенсії вона не досягла віку 63 роки, у той час як згідно з приписами ч. 2 ст. 26 Закону № 1058-IV (на які посилається позивач) встановлено, що в разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.
Тому належним способом захисту в цій частині буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, із зарахуванням певних періодів роботи до страхового стажу позивача.
Відтак, позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до квитанції № 24 від 03.11.2023 позивачем сплачено судовий збір за подання позову в загальному розмірі 1073,60 грн.
Частинами 1 та 3 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, оскільки позов задоволено частково, стягненню на користь позивача підлягає 536,80 грн понесених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код: 14099344; 61000, м. Харків пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.10.2023 номер справи 053130006766 про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 17.10.2023, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 13.03.1979 по 20.12.1988.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Повне рішення суду складено 7 грудня 2023 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Куденков