Україна
Донецький окружний адміністративний суд
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року Справа№200/5818/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
16 жовтня 2023 року з використанням модуля «Електронний кабінет» адвокат Лещенко С.В., представник позивача ОСОБА_1 , подав до суду адміністративний позов до відповідача-1, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відповідача-2, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06.07.2023 №056750006780 про відмову в призначенні пенсії позивачу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 20.07.1981 по 03.11.1981 на посаді електромонтера 3 розряду з освітлювальних мереж та електронного обладнання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28 червня 2023 року ним була подана заява про призначення пенсії за віком, яка була розглянута відповідачем-2. Рішенням 056750006780 від 06.07.2023 відповідач-2 відмовив у призначенні пенсії за віком через відсутність страхового стажу у зв'язку із не зарахуванням до страхового стажу період роботи за записами трудової книжки з 20.07.1981 по 03.11.1981, оскільки не повністю зазначено дату наказів про призначення та звільнення. На думку позивача, спірне рішення є протиправним, оскільки відповідно пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, а тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області подало відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнало, просило відмовити в їх задоволенні з таких підстав. 28 червня 2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Заява ОСОБА_1 про призначення пенсії за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області. За наслідками розгляду було прийнято рішення від 06.07.2023 №056750006780 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Відповідно до наданих документів та даних індивідуальних відомостей про застраховану особу, на час звернення з заявою про призначення пенсії: вік ОСОБА_1 (при необхідних 60) становить 60 років, загальний страховий стаж ОСОБА_1 (при необхідних 30 роках) складає 24 роки 8 місяців 27 днів.
При обчисленні пільгового стажу не враховано пільгову довідку №66 від 27.06.2023, оскільки невірно зазначено дату Постанови КМУ від 11.03.1994 №162 (вказано 26.03.1994), пільгову довідку №67 від 27.06.2023 оскільки в довідці зазначено списки, що не є чинними на період роботи позивача. До страхового стажу позивача не зараховано наступні періоди: з 20.07.1981 по 31.11.1981 оскільки не повністю зазначено дату наказів про призначення та звільнення. Період роботи на території Російської Федерації згідно з записами в трудовій книжці НОМЕР_1 з 12.10.1994 по 01.12.1994, з 13.09.1999 по 31.12.1999, з 05.01.2000 по 14.02.2002 та з 10.09.2001 по 30.11.2003, до страхового стажу позивача не зараховані.
23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України “Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року”, відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року№ 240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР. Документи, необхідні для призначення пенсії, зокрема, про стаж роботи до 31 грудня 1991 року, уточнюючі довідки про пільговий характер роботи, про навчання, про цивільний стан особи та інші документи враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений, передбаченого статтею 4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05 жовтня 1961 року.
З 01 січня 2023 року Російська Федерація припинила участь у Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Пенсії громадянам, які працювали на території Російської Федерації, призначаються на умовах, визначених Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, при цьому, до страхового стажу зараховується періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року. Враховуючи зазначене вище, немає законних підстав зарахувати до страхового стажу періоди, який набутий позивачем на території Російської Федерації.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнало, промило відмовити в їх задоволенні з таких підстав. 28 червня 2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Заява ОСОБА_1 про призначення пенсії за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області. За наслідками розгляду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було прийнято рішення від 06.07.2023 №056750006780 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Відповідно до наданих документів та даних індивідуальних відомостей про застраховану особу, на час звернення з заявою про призначення пенсії - вік ОСОБА_1 (при необхідних 60) становить 60 років, - загальний страховий стаж ОСОБА_1 (при необхідних 30 роках) складає 24 роки 8 місяців 27 днів. Відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Пільговий стаж позивача становить 1 рік 5 місяців 14 днів. При обчисленні пільгового стажу не враховано пільгову довідку №66 від 27.06.2023, оскільки невірно зазначено дату постанови КМУ від 11.03.1994 №162 (вказано 26.03.1994), пільгову довідку № 67 від 27.06.2023 оскільки в довідці зазначено списки, що не є чинними на період роботи Позивача. До страхового стажу позивача не зараховано наступні періоди: з 20.07.1981 по 31.11.1981 оскільки не повністю зазначено дату наказів про призначення та звільнення.
Період роботи на території Російської Федерації згідно запису в трудовій книжці НОМЕР_1 з 12.10.1994 по 01.12.1994, з 13.09.1999 по 31.12.1999, з 05.01.2000 по 14.02.2002 та з 10.09.2001 по 30.11.2003, до страхового стажу позивача не зараховані, оскільки стаж набутий на території Російської Федерації. 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України “Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року”, відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м.Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року№ 240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м.Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР. Документи, необхідні для призначення пенсії, зокрема, про стаж роботи до 31 грудня 1991 року, уточнюючі довідки про пільговий характер роботи, про навчання, про цивільний стан особи та інші документи враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений, передбаченого статтею 4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05 жовтня 1961 року.
З 01 січня 2023 року Російська Федерація припинила участь у Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Пенсії громадянам, які працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, при цьому, до страхового стажу зараховується періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року.
23 жовтня 2023 року позовна заява була залишена без руху і позивачу наданий строк для усунення її недоліків.
06 листопада 2023 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
06 листопада 2023 року від відповідача витребувані докази.
Дослідивши докази, письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив таке.
28 червня 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подав заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
06 липня 2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №056750006780, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно з рішенням вік заявника - 60 років, необхідний страховий стаж становить не менше 30 років у 2023 році, страховий стаж особи - 24 роки 8 місяців 27 днів, за наданими до заяви документами до страхового стажу не зарахований період роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 20.07.1981 року, з 20.07.1981 по 03.11.1981, оскільки не повністю зазначено дати наказів про призначення та звільнення, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України 29 липня 1993 року №58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року №110.
При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Україна є […] правова держава (стаття 1 Конституції України) .
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції України).
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (стаття 46 Конституції України).
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону №1058-ІV).
Закон №1788-ХІІ був введений в дію з 01 січня 1992 року - в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року - в повному обсязі.
01 січня 2004 року набув чинності Закон №1058-ІV.
Відповідно до статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: […] з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; […].
Відповідно до частини 2 статі 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Система персоніфікованого обліку була введена в дію 01 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 4 травня 1998 року №401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування» згідно постанов Кабінету Міністрів України №1854 від 12 грудня 2002 року та №303 від 12 березня 2003 року.
Згідно з частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з частиною 1 статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (далі - Інструкція №58), записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Також, слід зазначити, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
В трудовій книжці серії НОМЕР_1 , яка видана 20 липня 1981 року на ім'я ОСОБА_1 , за спірні періоди містяться наступні записи:
Монтажне управління №2 тресту «Електромонтаж»
запис №1 20.07.1981 зарахований електромонтажником третього розряду з освітлювальних мереж та електрообладнання (наказ №136/к 1981);
запис №2 03.11.1981 звільнений у зв'язку з уходом у ОСОБА_2 .
Відповідач не зараховує до страхового стажу вказаний період роботи позивача, оскільки не повністю зазначено дати наказів про призначення та звільнення.
Суд зазначає, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивачки її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Правовий висновок про те, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладений в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Отже, суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач-2 протиправно не зарахував до страхового стажу період роботи з 20.07.1981 по 03.11.1981.
Разом з тим, дана обставина не свідчить про протиправність спірного рішення в цілому.
Відповідно до статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: […] з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; […].
З наведеного можна дійти висновку, що у 2023 році право на пенсію виникає у особи за наявності двох критеріїв: по-перше, досягнення пенсійного віку (60 років), по-друге, наявність страхового стажу не менше 30 років.
Спірним рішенням встановлено, що на час звернення з заявою про призначення пенсії вік ОСОБА_1 (при необхідних 60) становив 60 років, загальний страховий стаж ОСОБА_1 (при необхідних 30 роках) складає 24 роки 8 місяців 27 днів.
Таким чином, навіть з умови зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 20.07.1981 по 03.11.1981 страховий стаж останнього буде складати менше 30 років, а отже у ОСОБА_3 відсутнє право на пенсію за віком, оскільки відсутній необхідний страховий стаж.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)) встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Стаття 242 КАС України встановлює, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Решта доводів сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовує. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати по сплаті судового збору покладається на позивача (частина 1 статі 139 КАС України).
Керуючись статтями 2, 3-10, 20, 22, 25, 72-77, 90, 132, 133, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, б. 3, код ЄДРПОУ 13486010, e-mail: gu@dn.pfu.gov.ua), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області (юридична адреса: 61000, м. Харків, пл. Свободи, буд. 5, код ЄДРПОУ 14099344, e-mail: gu@kh.pfu.gov.ua) про
визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06.07.2023 №056750006780 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ,
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 20.07.1981 по 03.11.1981 на посаді електромонтера 3 розряду з освітлювальних мереж та електронного обладнання, відмовити повністю.
Повний текст рішення складено 06 грудня 2023 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Суддя А.І. Циганенко