ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 рокуСправа №160/25811/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язати вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
06.10.2023 року представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвокат Вільямовський Юрій Вікторович звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №004328 від 31.05.2023 року щодо стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн. за порушення ст.ст. 34, 38 Закону України “Про автомобільний транспорт”;
- провадження у справі про порушення законодавства про автомобільний транспорт відносно ФОП ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 гривень закрити.
Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.04.2023 року о 12 годині 30 хвилин старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області направлення №008193 від 10.04.2023 року, а.д. М-03 Київ-Харків-Довжанський 290 км, перевірено транспортний засіб марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 . За результатами проведення рейдової перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №252591 від 14.04.2023 року, в якому зазначено, що під час перевірки виявлено порушення під час здійснення вантажних перевезень перевізник не забезпечив наявність у водія оформленої товарно-транспортної накладної, чим порушив вимоги ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", також у водія ТЗ ОСОБА_2 відсутній реєстраційний лист режиму роботи та відпочинку водія за 14.04.2023 року, ним порушено вимоги наказу МТЗУ № 310 від 07.06.2010 року та наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010 року. Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області 31.05.2023 року прийнято постанову №004328, якою за порушення вимог ст.ст. 34,48 Закону України "Про автомобільний транспорт", п.11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених МТУ 14.10.1997 року № 363, п. 3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджених МТЗУ 24.06.2010 року № 385 відповідальність за яке передбачено абз.3 ч.І ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн. 31 травня 2023 року під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт позивач надав пояснення, але вони були проігноровані відповідачем та не взяті до уваги. Серед видів діяльності ФОП ОСОБА_1 є перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. 14.04.2023 року ФОП ОСОБА_1 було надано автомобіль марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 для використання у його особистих потребах. Так ОСОБА_2 перевозив свої особисті меблі, а не здійснював перевезення у комерційних цілях. На підставі викладеного, позивач не погоджується з оскаржуваною постановою, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами 08.11.2023 року.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
23.10.2023 року від Державної служби України з безпеки на транспорті на адресу суду через підсистему «Електронний суд» надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначено наступне. Під час перевірки було виявлено порушення вимог абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що полягала у відсутності на момент проведення перевірки документів, а саме: товарно- транспортної накладної та заповненої тахокарти водія (реєстраційного листа режиму праці та відпочинку) за 14.04.2023 року. Як наслідок, за порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 31.05.2023 року № 004328. Постанова № 004328 від 31.05.2023 року прийнята на основі акту № 252591 від 14.04.2023 року, у якому посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області зазначене і конкретизоване порушення фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 . Вважає, що приймаючи оскаржувану постанову, орган державного контролю діяв у межах, у спосіб та на підставі повноважень, визначених чинним законодавством. З огляду на викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
26.10.2023 року на адресу суду від представника позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій зазначено наступне. 14.04.2023 року ФОП ОСОБА_1 було надано автомобіль марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 для використання у його особистих потребах. Так ОСОБА_2 перевозив свої особисті меблі, а не здійснював перевезення у комерційних цілях. Отже, водій ОСОБА_2 здійснюючи перевезення вантажу (власних меблів) за рахунок власних коштів та для власних потреб не повинен був мати товарно-транспортну накладну на ці меблі та реєстраційний лист режиму роботи та відпочинку водія за 14.04.2023 року. На підставі викладеного, просить суд задовольнити позовні вимоги.
Від Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області письмовий відзив на адресу суду не надходив.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 14.04.2023 року о 12 годині 30 хвилин на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 10.04.2023 року №008193 старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області на а.д. М-03 Київ-Харків-Довжанський 290 км перевірено транспортний засіб марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 .
Під час перевірки виявлено порушення статті 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: вимог пункту наказу Міністерства транспорту та зв'язку від 24.06.2010 року № 385 та від 07.06.2023 року № 340 - були відсутні товарно-транспортна накладна або відсутня заповнена тахокарта (реєстраційний лист режиму праці та відпочинку) водія за 14.04.2023 року.
У тому числі порушення відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац третій частина 1, що полягала у відсутності на момент проведення перевірки документів, а саме: товарно-транспортної накладної та заповненої тахокарти водія (реєстраційного листа режиму праці та відпочинку) за 14.04.2023 року.
Про виявлені порушення посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області було складено акт № 252591 від 14.04.2023 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Пояснення водія про причини порушень: ознайомлений, згоден.
17.05.2023 року Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області засобами електронного зв'язку направив позивачу повідомлення про розгляд справи 24.05.2023 року від 15.05.2023 року № 34537/23/24-23 на підставі акту № 252591 від 14.04.2023 року.
20.05.2023 року позивач звернувся до Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області із заявою, в якій просив розгляд справи перенести з 24.05.2023 року на 31.05.2023 року, у зв'язку із перебуванням за межами міста Дніпро.
26.05.2023 року Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області засобами електронного зв'язку направив позивачу повідомлення про розгляд справи 31.05.2023 року від 23.05.2023 року № 36869/23/24-23.
На підставі акту № 252591 від 14.04.2023 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №004328 від 31.05.2023 року до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у сумі 17000,00 грн. за порушення ст.ст. 34, 38 Закону України “Про автомобільний транспорт”, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Позивач, не погоджуючись із постановою відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу, звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з абз. 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 10 вересня 2014 року № 442 утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з пп. 2, 19 п. 5 Положення № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/210/19.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).
Відповідно до частини 12 статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно зі статтею 18 Закону № 2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані:
- організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;
- здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
- забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
- здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Відповідно до ст. 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Згідно зі ст. 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Виходячи зі змісту цієї норми Закону, перелік документів, які повинні мати водій для здійснення внутрішніх вантажних перевезень, зазначений у ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не є вичерпним, до таких документів належать також інші документи, передбачені законодавством.
Згідно з актом № 252591 від 14.04.2023 року під час перевірки було встановлено, що перевізник не забезпечив наявності у водія оформленої товаро-транспортної накладної, яка відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 року № 385 та п.6.1 Положення про робочий час та відпочинок водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010 року повинна знаходитись у водія і надаватись для перевірки уповноваженим на те посадовим особам.
Стаття 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», надає визначення основних термінів, які вживаються у даному законі, зокрема: автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.
Аналіз зазначеної норми дає підстави вважати, що перевезення на комерційній основі означає надання послуг, а перевезення за власний кошт - перевезення для власних потреб.
Тобто дія закону поширюється на фізичних чи юридичних осіб - автомобільних перевізників, які в процесі здійснення підприємницької діяльності перевозять вантаж для власних потреб чи надають послугу перевезення.
Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила №363), наведені в цих Правилах терміни та поняття вживаються в такому значенні:
перевізник - фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами;
Договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання;
Замовлення на перевезення вантажів - документ, який подає вантажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни;
Замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів;
Вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення;
Вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Відповідно до пункту 11.1 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
З системного аналізу законодавчих норм випливає, що автомобільним перевізником може бути фізична особа-підприємець або юридична особа, яка здійснює перевезення вантажів на комерційній основі чи за власний кошт.
З системного аналізу вбачається, що перевезення для власних потреб також є послугою з перевезення, а тому відповідно на вантаж також має бути оформлена товарно-транспортна накладна, в якій в відомостях про перевізника та вантажоодержувача буде зазначена одна й таж сама особа, оскільки при перевезенні для власних потреб особа перевізника та вантажоодержувача співпадає.
Згідно з інформацією наявною в Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, серед видів діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , серед іншого, є код КВЕД 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду) та код КВЕД 96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.
Відтак, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є автомобільним перевізником в розумінні статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт».
При цьому, водій погодився з порушенням, зазначеним в акті перевірки, та не повідомив при перевірці, що перевезення здійснюється для власних потреб.
Також, як зазначено в акті № 252591 від 14.04.2023 року під час перевірки було встановлено, що на вказаний ТЗ на момент перевірки була відсутня оформлена тахокарта (реєстраційний лист режиму праці та відпочинку) за 14.04.2023 року.
Відповідно до п. 1.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів)на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 24.06.2010 року № 385:
контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень Європейської Угоди, що стосується роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (далі - ЄУТР).
Відповідно до п.6.1 Положення про робочий час та відпочинок водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010 року, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Згідно з положеннями п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
При цьому п. 2.6 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті визначено, що ПСТ (пункт сервісу тахографів) виконують перевірку та адаптацію тахографів дотранспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі:
- установлення або заміни тахографа;
- ремонту тахографа;
- зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу;
- якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.
Заповнена тахокарта (реєстраційний лист режиму праці та відпочинку) є документом, що належить до «інших документів», обов'язок наявності яких повинен забезпечити перевізник відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.02.2020 року у справі № 820/4624/17.
Відповідно до пунктів 6.1, 6.4 Положення про робочий час та відпочинок водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010 року водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Згідно з положеннями п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зокрема, має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Пунктом 2 а) статті 1234 до ЄУТР вказано, що водій використовують реєстраційні листки або картку водія кожний день, коли вони керують транспортним засобом, з моменту приймання транспортного засобу під свою відповідальність.
Пунктом 7 b) зазначено про те, що у випадку коли водій керує транспортним засобом, облаштованим цифровим контрольним пристроєм, повинен завжди, коли буде вимога контролюючої особи, пред'явити:
і) картку водія, власником якої він є;
іі) будь-які записи, зроблені власноруч, і роздруківку, зроблену в межах поточного тижня і попередніх 15 календарних днів, як це вимагається у відповідності до ЄУТР;
ііі) реєстраційні листки, у кількості та у відповідності до того ж періоду, вказаного у попередньому пункті, під час якого він керував транспортним засобом, облаштованого аналоговим тахографом.
Починаючи з 20.12.2010 року, тобто дати прийняття Поправки №6 до ЄУТР, періоди, згадані у пункті іі) повинні охоплювати поточний день та попередні 28 календарних днів.
Отже, водії зобов'язані надавати інспектору для контролю реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 29 реєстраційних листків режимів праці та відпочинку водія.
Таким чином, у водія мають бути в наявності заповнені тахокарти за попередні 28 днів.
Статтею 60 Закону № 2344-III визначено відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Частиною 1 статті 60 Закону № 2344-III, в редакції, чинній на час складання акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, було визначено зокрема, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області правомірно винесено постанову №004328 від 31.05.2023 року, якою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи ст. 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
В контексті перелічених положень КАС України в ході судового розгляду спору судом встановлено, що долучені відповідачем до матеріалів справи докази є належними та допустимими в розумінні КАС України, такими що підтверджують правомірність дій відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Згідно ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
УХВАЛИВ:
В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язати вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна