ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 рокуСправа №160/27484/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
УСТАНОВИВ:
20.10.2023 року засобами поштового зв'язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом №50422-40288/Г-01/8- 0400/23 від 13.10.2023року та Рішення №912480107824 від 07.09.2023р. Відділу перерахунку пенсій №4 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити мені ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника за померлого годувальника ОСОБА_2 з 21 липня 2023 року, провести перерахунок та здійснити виплату пенсії, із урахуванням фактично проведених виплат, з дня, що настає за днем смерті годувальника тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком. Після смерті чоловіка, позивач 30.08.2023 року звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Проте, у відповідь на звернення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення №912480107824, яким повідомлено про відсутність підстав для переведення з одного виду пенсії на інший оскільки у свідоцтві про шлюб дата народження заявника та годувальника не відповідає паспорту та свідоцтву про смерть відповідно. Позивач вважає рішення відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку протиправним та таким, що порушує її право на належне пенсійне забезпечення, у зв'язку із чим звернулась до суду із даним позовом.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 р. відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/27484/23 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.
06.11.2023 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшов письмовий відзив проти позову, в якому відповідачем позов заперечується в повному обсязі з огляду на наступне. Підпунктом 3, 4 пункту 2.3 Порядку 22-1 встановлено, що до заяви про призначення/перерахунок пенсії у зв'язку з втратою годувальника додаються документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником, свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
Пунктом 2.16 Порядку 22-1 встановлено, що за документ, що засвідчує родинні стосунки, приймаються паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, а також рішення суду.
Відповідно до наданої ОСОБА_1 заяви № 1393 від 30.08.2023 року та доданих до неї документів, а саме: свідоцтво про шлюб, свідоцтво про смерть, паспорт, встановлено, що у свідоцтві про шлюб дата народження ОСОБА_1 та годувальника ОСОБА_2 не відповідає паспорту та свідоцтву про смерть.
Враховуючи зазначене, Головне управління не має можливості перевести ОСОБА_1 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника за померлого годувальника ОСОБА_2 , а отже рішення винесено правомірно та відповідно до чинних норм законодавства.
28.11.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за допомогою підсистеми «Електронний суд» надано письмовий відзив проти позову, в якому відповідачем позовні вимоги заперечуються в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень вказують, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10 IV Порядку №22-1).
Відповідно до наданої ОСОБА_1 заяви № 1393 від 30.08.2023 року та доданих до неї документів, а саме: свідоцтво про шлюб, свідоцтво про смерть, паспорт, встановлено, що у свідоцтві про шлюб дата народження ОСОБА_1 та годувальника ОСОБА_2 не відповідає паспорту та свідоцтву про смерть.
На підставі викладеного, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення від 07.09.2023 року № 912480107824 про відмову у переході на пенсії по втраті годувальника.
Зважаючи на вказане, відповідачем вказується про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За змістом приписів п.8 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності, зокрема, є типові справи.
Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно з ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
ОСОБА_2 1939 р.н. та ОСОБА_3 1939 р.н. 25.02.1958 року уклали шлюб, про що свідчить наявне в матеріалах справи свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 08.04.1958 р.
Відповідно до повторного свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 30.08.2023 ОСОБА_2 в графі «який народився» вказано «минуло ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ОСОБА_3 в графі «який народився» вказано «минуло 18 років» 25 лютого 1958 року уклали шлюб, який було зареєстровано виконавчим комітетом Бондурівської сільської ради Немирівського району Вінницької області.
25 липня 2023 року Петропавлівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) видано свідоцтво серії НОМЕР_3 про смерть ОСОБА_2 .
Відповідно до довідки № 3053 про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за адресою: АДРЕСА_1 входять ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
30.08.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Заяву позивача було направлено для розгляду за принципом екстериторіальності та 07.09.2023 року відділом перерахунків пенсії № 4 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення № 912480107824 наступного змісту:
«Відділом перерахунків пенсій № 4 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області розглянуто заяву № 1393 від 30.08.2023 року про перерахунок пенсії - перехід на інший вид пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідно до пункту 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV ( далі - Закон № 1058 ) переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Відповідно до пункту 1 статті 10 Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно п.1 ст. 36 Закону № 1058, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по третій групі інвалідності. Непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Відповідно до ст.37 Закону № 1058 пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі : на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.
Аналіз наданої ОСОБА_1 заяви № 1393 від 30.08.2023 року та доданих до неї документів, щодо перерахунку пенсії, свідчіть про неможливість проведення перерахунку оскільки у свідоцтві про шлюб дата народження заявника та годувальника не відповідає паспорту та свідоцтву про смерть відповідно.
Зазначене рішення може бути оскаржене у порядку, визначеному ст. 105 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до законодавства про звернення громадян, а також в судовому порядку.»
14.09.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зі скаргою на рішення № 912480107824.
13.10.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано лист № 50422-40288/Г-01/8-0400/23, в якому зазначено про правомірність рішення про відмову в призначенні пенсії за втратою годувальника.
Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 8 вказаного Закону передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону №1058-IV призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Тобто, законом встановлено право вибору позивача одного з виду пенсій.
Згідно зі статтею 36 Закону №1058 батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині 2 цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій (далі -Порядок №22-1).
Пунктом 2.3 Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.
Також надаються такі документи:
1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) особи, якій призначається пенсія (надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків), та померлого годувальника (надається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи);
2) свідоцтво про народження або документ, що посвідчує особу, зазначений у пункті 2.9 цього розділу, якій призначається пенсія;
3) документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником;
4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;
5) документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;
6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів, закладів освіти за кордоном про те, що особи, зазначені в абзаці 2 пункту 2 частини 2 статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;
7) документи про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;
8) відомості про місце проживання;
9) документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;
10) експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника).
Зазначений перелік документів є вичерпним.
Відповідно абз. 2 п. 4.1 Порядку № 22-1 заяви про переведення з одного виду пенсії на інший приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Згідно з пунктом 1.8. Порядку № 22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Так, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 1939 р.н. та ОСОБА_3 1939 р.н. 25.02.1958 року уклали шлюб, про що свідчить наявне в матеріалах справи свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 08.04.1958 р.
Відповідно до повторного свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 30.08.2023 ОСОБА_2 в графі «який народився» вказано «минуло ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ОСОБА_3 в графі «який народився» вказано «минуло 18 років» 25 лютого 1958 року уклали шлюб, який було зареєстровано виконавчим комітетом Бондурівської сільської ради Немирівського району Вінницької області.
25 липня 2023 року Петропавлівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) видано свідоцтво серії НОМЕР_3 про смерть ОСОБА_2 .
Відповідно до довідки № 3053 про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за адресою: АДРЕСА_1 входять ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
При цьому суд звертає увагу на те, що в свідоцтві про шлюб серії НОМЕР_1 від 04.08.1958 р. вказано лише рік народження кожного з подружжя, а в повторному свідоцтві про шлюб серії НОМЕР_2 від 30.08.2023 ОСОБА_2 в графі «який народився» вказано «минуло 18 років».
Тобто фактично розбіжності у даті народження в свідоцтві про смерть та свідоцтві про укладення шлюбу відсутні, оскільки в останньому взагалі не було вказано повну дату народження померлого чоловіка.
В контексті зазначеного, суд відмічає, що позивач, як особа, на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, заповнення, зокрема, свідоцтва про шлюб органами реєстрації цивільного стану, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до відповідно документа відомостей.
Відповідач не врахував вказані обставини та у повному обсязі не дослідив наданих позивачем документів, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
Суд зазначає, що недоліки документа не повинні покладати надмірного тягаря та обов'язку на позивача, оскільки в сукупності подані позивачем документи підтверджують факт родинних відносин з померлим чоловіком.
Такий підхід узгоджується із нормою ч. 1ст. 3 Конституції України, відповідно до якої саме людина, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до цієї Конституційної норми, діяльність органів державної влади, зокрема Пенсійного фонду України, повинна бути спрямована на сприяння у реалізації прав людини, а не на обмеження таких прав із формальних підстав.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують, як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем надано всі документи, які необхідно для переведення її з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.
Зважаючи на наведені обставини, судом встановлено, що, відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", позивач має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову позивача в переведенні її на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом №50422-40288/Г-01/8- 0400/23 від 13.10.2023року, є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно пункту 1.8. Порядку № 22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі .
Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною 4 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно з частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Частиною четвертою цієї статті визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Пунктом 4.10 Постанови правління ПФУ №22-1 від 25.11.2005р. (зі змінами) встановлено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид, електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Тобто, за приписами п.4.10 Постанови правління ПФУ №22-1 визначено, що електронна пенсійна справа повертається до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання особи, яка звернулась за призначенням пенсії, з метою подальшого взяття такої особи на пенсійний облік та виплати їй пенсії.
З аналізу наведеної норми та застосувавши аналогію закону, вбачається, що електронна відмовна пенсійна справа позивача, після розгляду відповідачем-2 заяви позивача про призначення пенсії, засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання позивача, тобто, у даному випадку, до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, факт передання відповідачем-2 електронної пенсійної справи позивача після прийняття спірного рішення до відповідача-1 підтверджується і самими відповідачами-1, 2 у відзивах та матеріалами справи, за якими встановлено, що матеріали пенсійної справи позивача перебувають у відповідача-1.
А відповідно, відповідач-2, за відсутності у нього матеріалів пенсійної справи, позбавлений можливості відновити порушене право позивача шляхом прийняття рішення.
За викладеного, суд приходить до висновку, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (в розпорядженні якого перебуває як паперова так і електронна відмовна пенсійна справа позивача) має як обов'язок, так і фізичну можливість виконати зобов'язальну частину судового рішення, прийнятого за результатами розгляду цієї справи.
За встановлених в цій справі обставин, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача, який у повній мірі сприятиме їх відновленню є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника з дня подання заяви.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідачами не доведено правомірності своїх дій щодо підстав відмови у переведенні позивача на пенсію по втраті годувальника, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову до суду в сумі 1073,60 грн. підлягає стягненню з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-74, 77, 241-246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення №912480107824 від 07.09.2023р. Головного управління пенсійного фонду України у Харківській області про відмову в призначенні пенсії за втратою годувальника ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом №50422-40288/Г-01/8- 0400/23 від 13.10.2023року, про відмову в призначенні пенсії за втратою годувальника ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника за померлого годувальника ОСОБА_2 , провести перерахунок та здійснити виплату пенсії, із урахуванням фактично проведених виплат, з дня, що настає за днем смерті годувальника - з 21 липня 2023 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 536,80грн. (п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов, Харків, Харківська область, 61000) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 536,80грн. (п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук