ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2023 рокуСправа №160/21008/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Калугіної Н.Є.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №710 від 04.06.2023 «Про результати службового розслідування за фактом невиконання командиром військової частини НОМЕР_2 бойового розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 щодо передачі мін 60 та 82 мм»;
- скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №921 від 03.07.2023 в частині зменшення підполковнику ОСОБА_1 премії до 90% від встановленого розміру за червень місяць 2023 року;
- зобов'язати відповідальних посадових осіб Військової частини НОМЕР_2 (Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити підполковнику ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) премію за червень та липень 2023 року у встановленому розмірі;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код юридичної особи - НОМЕР_4 ), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 ), моральну шкоду в розмірі 100000 грн;
- стягнути з відповідача на користь позивача здійснені ним судові витрати в порядку, передбаченому чинним законодавством.
В обґрунтування позовної заяви зазначається, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді командира військової частини НОМЕР_2 . Так, 06.07.2023 з наказу командира військової частини НОМЕР_1 з адміністративно-господарської діяльності «Про виплату щомісячної премії військовослужбовцям за червень 2023 року» № 921 від 03.07.2023, витяг з якого надійшов у військову частину НОМЕР_2 , позивачеві стало відомо, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04.06.2023 року №710 на нього було накладено дисциплінарне стягнення, оскільки в результаті службового розслідування встановлено неналежне виконання службових обов'язків посадовими особами, а саме факт несвоєчасної доповіді підполковником ОСОБА_1 про неможливість виконати наказ командира (бойове розпорядження від 21.05.2023 №55/1391дск). Позивачем також зауважується, що в ході проведення такого службового розслідування не було з'ясовано наявність у нього клопотань в т.ч. й щодо подачі документів, які стосуються службового розслідування та клопотань про опитування певних осіб, яким відомі обставини такого невиконання, а з зазначеними матеріалами службового розслідування він не був ознайомлений взагалі, серед іншого дисциплінарне стягнення «ДОГАНА» було накладено на нього саме за систематичне порушення ст.ст. 11 та 12 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, що жодним чином не підтверджується. З урахуванням викладеного, позивач вважає, що за результатами службового розслідування, проведеного із грубим порушенням його прав, командиром військової частини НОМЕР_1 після затвердження акту розслідування, 04.06.2023 було видано наказ № 710, яким на нього було накладено дисциплінарне стягнення «ДОГАНА». Притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не є таким, яке відбулось у відповідності до порядку та процедури, визначеної законом, оскільки накладення дисциплінарного стягнення мало місце за відсутності правових підстав для цього та всупереч порядку, встановленою законом, що заподіяло істотну шкоду інтересам військової служби в розрізі зразкового виконання командирами військового обов'язку та їх справедливого ставлення до підлеглих, а отже призвело до грубих порушень законних прав та інтересів ОСОБА_1 , у зв'язку із чим наявні правові підстави для скасування спірного наказу № 710 від 04.06.2023. Поряд з цим, у зв'язку із винесенням наказу №710 від 04.06.2023, позивачеві за червень місяць 2023 року було зменшено премію до 90% від встановленого розміру щомісячної премії, про що командиром військової частини НОМЕР_1 було видано наказ №921 від 03.07.2023, чим також порушено майнові права останнього. Також позивачем наголошується, що винесення вищезазначених спірних наказів відповідача спричинило останньому значні моральні страждання, які виразилися в тому, що він внаслідок такого безпідставного покарання відчуває занепокоєння та моральні страждання з приводу його незаконного притягнення до відповідальності, що відображається на стані його здоров'я та призвело до вимушених змін у його життєвих і службових стосунках, у зв'язку із чим останній заявляє клопотання про відшкодування моральної шкоди в сумі 100 000 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року, прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/21008/23 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
25.09.2023 через підсистему «Електронний суд» до суду від представника відповідача надійшло клопотання щодо підтвердження права доступу до документів з обмеженим доступом.
18.10.2023 через підсистему «Електронний суд» до суду від представника відповідача надійшла заява про вступ у справу як представника.
19.10.2023 через підсистему «Електронний суд» до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній пред'явлений позов не визнав та заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивача у рамках оскаржуваного наказу було притягнуто до відповідальності за несвоєчасну доповідь про «неможливість» виконати розпорядження командира. У своєму листі № 436 від 22.05.23 на адресу командира НОМЕР_1 позивач повідомив про заборону від командування оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про переміщення особового складу, сил та засобів без погодження з командуванням оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Також відповідач звертає увагу, що доповідь про необхідність отримання дозволу від старшого начальника, що на думку позивача унеможливило для нього виконання наказу командира в/ч НОМЕР_1 надійшла через добу після отримання відповідного наказу, що є грубим порушенням ст. 38 Статуту внутрішньої служби (щодо обов'язку військовослужбовця негайно доповісти про неможливість виконати наказ). Відповідач наголошує, що у позовній заяві представник жодним чином не обґрунтовує поважність причин, які зумовили відсутність негайного повідомлення про «не можливість» виконати відповідне розпорядження, отже командиром в/ч НОМЕР_1 було у належний спосіб встановлено грубе порушення позивачем вимог ст. 38 Статуту внутрішньої служби, і відповідно оскаржуваний наказ № 710 від 04.06.2023 було винесено із дотриманням вимог чинного законодавства. Відповідач також не погоджується з доводами позивача щодо незаконності наказу № 710 від 04.06.2023, однак вважає посилання позивача на нібито порушення порядку проведення службового розслідування та не ознайомлення позивача з таким наказом, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Зазначає, що відповідачем у повному обсязі виконано вимоги Дисциплінарного статуту та п.2 розділу VI Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерством оборони України №608 від 21.11.2017 року, щодо ознайомлення особи з наказом про притягнення її до дисциплінарної відповідальності з урахування особливостей, які накладає воєнний час та залучення військової частини НОМЕР_1 та підпорядкованих військових частин у заходах з відбиття збройного нападу російської федерації. З приводу систематичності невиконання законних вимог командира, відповідач наголошує, що позивач, неодноразово притягувався до дисциплінарної повідальності за період військової служби у складі військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується відповідними записами у службовій картці позивача. Крім того, позивач просить також нарахувати йому премію за червень та липень 2023 року, всупереч тому, що зменшений розмір премії виплачувався позивачу лише за червень Також позивач не надав суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв'язку між діями відповідача та завданням моральної шкоди (у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань тощо), при цьому, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди.
25.09.2023 через підсистему «Електронний суд» до суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
20.10.2023 до суду від представника відповідача надійшли документи, витребувані ухвалою суду від 28.08.2023.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року задоволено клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву у справі № 160/21008/23, визнано поважними причини пропуску строку для подання відзиву на позовну заяву, поновлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та прийнято його до розгляду. У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про розгляд справи №160/21008/23 у порядку загального позовного провадження - відмовлено.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, судом встановлено таке.
Бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 №55/1391 дск від 21.05.2023 було надано командиру військової частини НОМЕР_2 передати в службу РАО військової частини НОМЕР_1 наступні боєприпаси - міни калібру 60 мм в кількості двісті п'ятдесят одиниць, міни калібру 82 мм в кількості сто сімдесят одиниць. Крім того передбачено термін готовності - з отриманням розпорядження.
Рапортом командира військової частини НОМЕР_2 від 22.05.2023р. №434 було повідомлено командиру військової частини НОМЕР_1 про ускладнення виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №55/1391 дск від 21.05.2023.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 630 від 23 травня 2023 року «Про призначення службового розслідування за фактом не виконання командиром військової частини НОМЕР_2 бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 щодо передачі мін 60 та 82 мм» заступником начальника логістики підполковником ОСОБА_2 у порядку передбаченому вимогами Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, наказом Міністра оборони України від 21 листопада 2017 року №608 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року №1503/31371 проведено службове розслідування згідно висновків якого встановлено неналежне виконання службових обов'язків посадовими особами.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про результати службового розслідування за фактом не виконання командиром військової частини НОМЕР_2 бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 щодо передачі мін 60 та В2 мм» №710 від 04.06.2023 року встановлено службове розслідування вважати завершеним та встановлено факт несвоєчасної доповіді підполковником ОСОБА_3 про неможливість виконати наказ командира (бойове розпорядження від 21.05.2023 року № 55/1391 дск).
Крім того вищевказаним наказом встановлено за систематичне порушення ст. 11, 12 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України на командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_4 накласти дисциплінарне стягнення - «ДОГАНА».
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про виплату щомісячної премії військовослужбовцям за червень 2023 року» №921 від 03.07.2023 року встановлено пунктом 2, що відповідно до пункту 4 розділу 16 наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 “Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам” (із змінами) та на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №710 від 04 червня2023 року, виплатити щомісячну премію у розмірі 90% за червень 2023 року командиру військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 .
Незгода ОСОБА_1 з наказами командира військової частини НОМЕР_1 №710 від 04.06.2023 року та №921 від 03.07.2023 року стала підставою звернення до суду з цим позовом за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та спірним правовідносинам сторін, суд враховує таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" здійснено правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (частина 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу").
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина 4 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу").
Законом України від 24.03.1999 №551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
За приписами статті 7 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.
Згідно з статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (стаття 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
За статтею 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі Дисциплінарний статут).
Згідно зі статтями 1, 2 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту установлено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Згідно з частиною 1 статті 5 Дисциплінарного статуту, за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Згідно зі статтею 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Статтями 84, 85 та 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене після шести місяців з дня вчинення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Відповідно до ст.97 Дисциплінарного статуту ЗСУ про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.
Оголошувати про дисциплінарні стягнення командирам у присутності підлеглих заборонено.
Статтею 98 Дисциплінарного статуту ЗСУ, встановлено, що під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.
Отже аналізуючи наведені норми, слід зазначити, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення за видами, встановленими статтею 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. При цьому, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, яке має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником) і дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення.
Порядок виконання дисциплінарних стягнень установлений, зокрема, статтями 96-98 Дисциплінарного статуту, відповідно до яких дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення. Після закінчення зазначеного строку стягнення не виконується, а лише заноситься до службової картки військовослужбовця. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні та у відпустці.
Особи, з вини яких не було виконане стягнення, несуть дисциплінарну відповідальність. Про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.
Аналізуючи наведені норми, суд зазначає, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.
При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі Порядок №608).
Згідно з абзацом 4 пункту 2 розділу I Порядку №608, службове розслідування це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку №608 установлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов'язків.
Відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІV Порядку №608, особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Як видно з пункту 1 розділу V Порядку №608, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування (п.2 розділу V Порядку №608).
Відповідно до пункту 3 розділу V Порядку №608, в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
Згідно з п.4 розділу V Порядку №608, у резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Згідно з вимогами пункту 6 розділу V Порядку №608, після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Пунктом 1 розділу VІ Порядку №608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.
Відповідно до вимог пункту 2 розділу VІ Порядку №608, дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник). У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Згідно з вимогами пункту 3 розділу VІ Порядку №608, якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
Як встановлено судом, за наслідками проведеного службового розслідування був виданий оскаржуваний у цій справі наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про результати службового розслідування за фактом не виконання командиром військової частини НОМЕР_2 бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 щодо передачі мін 60 та В2 мм» №710 від 04.06.2023 року, яким позивача притягнено до дисциплінарної відповідальності шляхом накладення дисциплінарного стягнення «ДОГАНА».
Поряд з цим, доказів про доведення цього наказу до позивача під підпис із зазначенням дати доведення відповідачем не надано, як і не надано акт засвідчений підписами не менше двох свідків, у разі відмови позивача поставити свій підпис про ознайомлення з наказом.
Крім того, у позовній заяві позивачем наголошено, а матеріалами справи не спростовано, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 №710 від 04.06.2023 року до підполковника ОСОБА_1 не доводився належним чином, а про притягнення до дисциплінарної відповідальності і накладення дисциплінарного стягнення «ДОГАНА» позивач дізнався 06.07.2023 року під час ознайомлення з наказом на виплату щомісячної премії військовослужбовцям за червень 2023 року.
Таким чином, відповідач порушив Порядок №608 у частині доведення до військовослужбовця, стосовно якого проводилось службове розслідування, наказу про притягнення до відповідальності.
Відповідно до частин 1, 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.
В межах цієї адміністративної справи судом надана оцінка виключно процедурним аспектам прийняття відповідачем оскаржуваного наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №710 від 04.06.2023 «Про результати службового розслідування за фактом невиконання командиром військової частини НОМЕР_2 бойового розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 щодо передачі мін 60 та 82 мм» та встановлено його невідповідність критеріям, які визначені частиною 2 статті 2 КАС України, тому оскаржуваний наказ в частині притягнення позивача підполковника ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом накладення дисциплінарного стягнення «ДОГАНА» є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Крім того, судом встановлено, що пунктом 2наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про виплату щомісячної премії військовослужбовцям за червень 2023 року» №921 від 03.07.2023 року встановлено, що відповідно до пункту 4 розділу 16 наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 “Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам” (із змінами) та на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №710 від 04 червня 2023 року, виплатити щомісячну премію у розмірі 90% за червень 2023 року командиру військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 .
Також судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про виплату щомісячної премії військовослужбовцям за липень 2023 року» №1092 від 04.08.2023 року, зокрема, встановлено пунктом 1, що відповідно до наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 “Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам” (із змінами) та окремого доручення Міністра оборони України від 01.02.2023 №2683/з наказано виплатити щомісячну премію за липень 2023 року командирам підпорядкованих військових частин у наступних розмірах від посадового окладу підполковнику ОСОБА_1 , командира військової частини НОМЕР_1 №710 - 390%.
Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок №260).
Відповідно до п. 1 розділу Порядку №260, командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов'язків.( п. 3 розділу Порядку №260)
Пунктом 4 Порядку №260 передбачено, що при порушенні військової дисципліни або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов'язків, незадовільному виконанні службових обов'язків, виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється в таких розмірах:
у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення «догана», оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління) або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов'язків, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму від одного до трьох прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб на день видання наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності, - 90 відсотків встановленого розміру щомісячної премії;
у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення «сувора догана», оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов'язків, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму від чотирьох до семи прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб на день видання наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності, - 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії;
у разі накладення на військовослужбовця двох дисциплінарних стягнень «догана» («сувора догана»), оголошених письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління) або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов'язків, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму від восьми до одинадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб на день видання наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності, - 60 відсотків встановленого розміру щомісячної премії;
у разі накладення на військовослужбовця трьох дисциплінарних стягнень «догана» («сувора догана»), оголошених письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов'язків, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму від дванадцяти до п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб на день видання наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності, - 50 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.
Командир військової частини здійснює преміювання в зазначених розмірах за календарний місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення (за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром (за винятком випадків, коли таке стягнення знято в установленому законодавством порядку у цьому самому місяці)) або за місяць, у якому видано наказ про притягнення до матеріальної відповідальності.
Так оскільки судом встановлена протиправність прийняття відповідачем оскаржуваного наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №710 від 04.06.2023 «Про результати службового розслідування за фактом невиконання командиром військової частини НОМЕР_2 бойового розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 щодо передачі мін 60 та 82 мм» з продцедурних аспектів, то підлягають задоволенню позовні вимоги в частині скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 «Про виплату щомісячної премії військовослужбовцям за червень 2023 року» №921 від 03.07.2023 року в частині виплати ОСОБА_1 щомісячної премії у розмірі 90% за червень місяць 2023 року, а тому, задля відновлення порушеного права позивача на отримання належного грошового забезпечення, слід зобов'язати саме Військову частину НОМЕР_1 , як безпосереднього командира (начальника), що має право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців, відповідно до вимог п. 1 Порядку№260, а не як помилково вважає позивач - посадових осіб Військової частини НОМЕР_2 , здійснити нарахування та виплату підпоковнику ОСОБА_1 щомісячну премію за червень 2023 року у встановленому розмірі, а в іншій частині позовних вимог - відмовити.
Щодо вимог позивача, щодо стягнення з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 100000 грн, то суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналіз статті 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом (стаття 1167 ЦК України).
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Ними передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є необхідною, однак не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які підлягають доведенню у відповідних спорах. Підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.
У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14-ц вказано, що причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала. Обов'язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із цих складових є підставою для відмови у задоволенні позову.
Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров'я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв'язок і визначити сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 464/3789/17).
У постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року в справі № 641/5005/20 (провадження № № 61-19219св21) зазначено, що «суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв'язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність всіх складових елементів правопорушення.
При цьому, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та моральною шкодою.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.01.2023 року по справі № 454/287/22.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.
Враховуючи викладені обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", тому судовий збір останнім не сплачено, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат у вигляді судового збору.
Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) «Про результати службового розслідування за фактом невиконання командиром військової частини НОМЕР_2 бойового розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 щодо передачі мін 60 та 82 мм» №710 від 04.06.2023 року.
Скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) «Про виплату щомісячної премії військовослужбовцям за червень 2023 року» №921 від 03.07.2023 року в частині виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), щомісячної премії у розмірі 90% за червень місяць 2023 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити підполковнику ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) щомісячну премію за червень 2023 року у встановленому розмірі.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 05.12.2023 року.
Суддя Н.Є. Калугіна